18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 грудня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/621/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Плакущий С.В. - адвокат за ордером;
від відповідача: Кирман В.О. - за довіреністю;
від третіх осіб: Братко Ю.В. - самопредставництво (від Управління інспектування ЧМР), Лисак О.О. - особисто;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Лисак Світлани Василівни (м. Черкаси) до Черкаської міської ради ( м. Черкаси) про стягнення 902 721,59 грн.,
Заявлено позов про відшкодування відповідачем шкоди (збитків) за втрачене позивачем майно в розмірі 902 721,59 грн. внаслідок демонтажу належної позивачу на праві власності тимчасової споруди-павільйону (в якій майно знаходилося) по вул. Гагаріна-Небесної Сотні у м. Черкаси, за рішенням Виконкому Черкаської міської ради № 1388 від 26.11.2019 (протиправність якого встановлена судовим рішенням).
Справа призначалася до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 09.07.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Також було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
на стороні відповідача - Управління інспектування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 40955685, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Благовісна, 170, к. 21)
на стороні позивача - фізичну особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
В ході розгляду справи позивач позовні вимоги підтримувала повністю і просила суд їх задовольнити. Третя особа Лисак О.О. підтримує позицію позивача і вважає, що позов підлягає до задоволення.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву ( а.с. 109-112, том 1). Третя особа Управління інспектування Черкаської міської ради притримується у спорі позиції відповідача.
В ході розгляду справи суд приєднав до справи всі документи і докази, подані учасниками та на виконання ухвал суду в порядку ч. 7 ст. 81 ГПК України на різних її стадіях, керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та заслухавши доводи і пояснення представників сторін та третіх осіб, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається що, позивач Лисак Світлана Василівна є суб'єктом господарської діяльності, як фізична особа-підприємець (ФОП), зареєстрована в установленому порядку з внесенням реєстраційних даних в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної
особи-підприємця (ФОП) серія В01 № 161244 від 30.09.1997 (а.с. 55, том 1).
Як стверджує позивач, свою підприємницьку діяльність здійснює, у т.ч. у тимчасовій споруді-павільйоні в АДРЕСА_2 , біля спуску з вул. Леніна (нова назва вулиці Небесної Сотні). Цей павільйон встановлено позивачкою у 2013 році з метою використання у підприємницькій діяльності. Його площа 15 кв. м. і належить Лисак Світлані Василівні на праві власності.
Вартість тимчасової споруди- торгівельного павільйону, позивач визначає в розмірі 248 400,00 грн. відповідно до договору про виготовлення та установлення тимчасової споруди, акту приймання-передачі робіт та квитанції про сплату винагороди виконавцю.
За доводами позивача, вказана тимчасова споруда-торгівельний павільйон, був встановлений за адресою по вул. Гагаріна біля спуску по вул. Леніа у м. Черкаси, на підставі паспорту прив'язки № 171 виданого Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради.
01.07.2019 позивач Лисак Світлана Василівна, як орендодавець, та Лисак Олег Олександрович, як орендар (третя особа у справі), уклали Договір оренди вказаного торговельного павільйону (а.с. 74-75, том 1), у відповідності до якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове користування половину торгівельного павільйону ( п. 1.1. договору оренди).
Адреса павільйону, що орендується: Україна, м. Черкаси, вул. Гагаріна, біля спуску вул. Небесної Сотні (колишня вул. Леніна) ( п. 1.2. договору).
Загальна площа павільйону, що орендується складає 15 кв.м., із якого в оренду здається 7,5 кв.м. ( п. 1.3. договору оренди).
В оренду також здається наступне майно, яке знаходиться в Павільйоні, що орендується: електролічильник, електрообігрівач і холодильник (п. 1.6. договору оренди).
Павільйон, що орендується, надається Орендарю для здійснення торгівельної підприємницької діяльності, торгівля не акцизними продуктами харчування ( п. 2.1. договору оренди).
Позивач в ході розгляду справи доводить, що вказаний торговельний павільйон використовувався нею не лише як місце здійснення торгівлі напоями, тютюновими виробами, замороженими напівфабрикатами, кавою, чаєм, морозивом та іншими супутніми товарами, та одночасно як павільйон-склад цього товару для його зберігання.
За доводами позивача, протягом 20 та 21 грудня 2019 року на виконання рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1388 від 26.11.2019 було демонтовано належну на праві власності позивачки тимчасову споруду-павільйон по вул. Гагаріна біля спуску вул. Небесної Сотні.
Даним рішенням Виконавчий комітет вирішив:
1. Робочій групі з впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд і рекламних засобів:
1.1. до 31.12.2019 із залученням підрядної організації організувати та провести демонтаж тимчасової споруди по вул. Гагаріна, біля спуску вул. Небесної Сотні м. Черкаси , власник ФОП Лисак Світлана Василівна;
1.2. передати демонтовану тимчасову споруду на відповідальне зберігання підрядній організації;
1.3. звернутися до правоохоронних органів для організації забезпечення громадського порядку під час проведення робіт з демонтажу.
Проведення демонтажу зафіксовано актом (далі Акт демонтажу (а.с. 76 том 1).
В Акті демонтажу вказано, що робочою групою з впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд і рекламних засобів 20.12.2019 та 21.12.2019, у складі начальника управління інспектування та двох головних спеціалістів Управління Коломійця С.А., Кривошея В.І., Марченко Д.Б. та Саркісян Д.Б. як представник ПП «БУД-СЕРВІС ПЛЮС», проведено демонтаж тимчасової споруди за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, біля спуску вул. Небесної Сотні (колишня вул. Леніна) в період 20 та 21 грудня 2019 року.
В Акті демонтажу описано перебіг подій щодо здійснення демонтажу, описано обставини, які зафіксувала робоча група, вказано про виклик на місце слідчо-оперативної групи.
Зокрема, вказувалося, що у зв'язку з тим, що продавець кіоску замкнулась в середині, перешкоджаючи проведенню робіт з демонтажу, працівниками підрядної організації шляхом зрізання петель було знято двері та металеву решітку. Також у зв'язку з тим, що споруда була забетонована, працівники підрядної організації з метою завантаження ТС на платформу маніпулятора та подальше її транспортування зняли обшивочні елементи ТС.
21.12.2019 об 11 год. 30 хв. роботи з демонтажу були продовжені, нижню частину ТС було зрізано від кріплення та завантажено на платформу маніпулятора для подальшого її транспортування до місця зберігання.
ТС, її демонтовані частини (15 обшивочних елементів), двері, металева решітка опечатано та передано на зберігання до ПП «СК Креатив».
В Акті демонтажу зазначено: «Все цінне майно зі споруди забрала власниця ТС та її працівники».
В Акті демонтажу вказано про здійснення фотофіксаці за допомогою цифрової камери Nicon Coolpix A 300.
Місце зберігання демонтованої ТС вул. Першотравнева, 69 м. Черкаси.
Акт демонтажу позивачкою Лисак С.В. не підписано.
З пояснення третьої особи, Управління інспектування Черкаської міської ради (а.с. 197-202, том 1) вбачається, що 27.11.2019 головним спеціалістом відділу інспектування управління інспектування Черкаської міської ради Кривошей В.І. продавцю вищевказаної тимчасової споруди ОСОБА_2 було вручено повідомлення про проведення самостійного демонтажу та попереджено про те, що у разі непроведення власником демонтажу у добровільному порядку, споруда буде демонтована примусово відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради.
У зв'язку з не проведенням ОСОБА_3 самостійного демонтажу ТС, 20 грудня 2019 року о 10 год. 50 хв. члени робочої групи та працівники підрядної організації ПП «БУД-СЕРВІС ПЛЮС» прибули на місце проведення демонтажу по вул.Гагаріна, біля спуску вул. Небесної Сотні. Також на місці демонтажу для організації забезпечення громадського порядку були присутні працівники поліції.
На початок демонтажу тимчасова споруда була відчинена, велась підприємницька діяльність. Головою Робочої групи Коломійцем С.А. працівниці кіоску було оголошено про те, що представниками підрядної організації у присутності членів Робочої групи буде проведено демонтаж. Після цих слів працівниця кіоску почала телефонувати до Лисак С.В. та замкнулась в споруді, у зв'язку з чим працівники підрядної організації почали зрізати петлі на дверях. До місця демонтажу приїхали Лисак С.В. та її син Лисак О.О.
На переконання цієї третьої особи, саме позивачка ФОП Лисак С.В., зі своїм сином Лисак О.О. та продавцем кіоску винесли весь товар та цінне майно зі споруди та завантажили його до своїх автомобілів, про що і було зазначено в акті демонтажу.
Також в поясненні зазначено, що з фотографій (додатків до акту демонтажу) чітко видно, що станом на 11 год. 30 хв. 21.12.2019 кіоск пустий, будь-яке майно та товар в павільйоні відсутні.
При обговоренні обставин справи з учасниками, судом було встановленою відсутність належних і достовірних інших доказів (крім запису в Акті демонтажу), що все наявне на час проведення демонтажу майно зі споруди забрала позивачка.
Позивач обґрунтовує, що в подальшому їй вдалося довести незаконність демонтажу відповідачем тимчасової споруди-павільйону за вказаною адресою і оскільки в павільйоні на момент демонтажу було цінне майно та товар для роботи, зберігання і продажу, то саме Черкаська міська рада має відшкодувати його вартість, як за втрачене позивачкою майно.
На запитання суду, що мається на увазі під словом "втрачене", представник позивача вказав, що спірне майно не загублене, не вкрадене та не знищене, що з ним сталося не відомо, але позивачка Лисак С.В. втратила це майно в результаті неправомірних дій по демонтажу павільйона і відповідно, втратила право користування та розпорядження цим майном.
Позивач для задоволення позову просить застосувати ст. 1173 та 1174 ЦК України, якими встановлено відповідальність за позадоговірну шкоду, а саме вказано про наступне:
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, для застосування відповідальності у вигляді шкоди, слід встановити наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування шкоди/збитків не наступає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина відповідача за правилами ст. 1173,1174 презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Протиправною є поведінка (дія або бездіяльність) особи, що порушує правову норму, правовий статус майна, тощо та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.
Предметом доказування у справі також є питання наявності саме на момент демонтажу, в тимчасовій споруді-павільйоні, яка належить позивачці, того майна, вартість якого складає предмет спору.
За правилами чинного ГПК України суд приймає до уваги лише належні та допустимі докази (ст. 76-78 ГПК). Судове рішення не може базуватися на припущеннях.
За правилами ст. 236, 237 ГПК України про законність і обґрунтованість судового рішення, законодавцем визначено, що :
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
Позивач вказує на існування судових рішень, яким остаточно встановлена протиправність дій Черкаської міської ради при проведенні демонтажу її споруди-павільйона і відшкодування збитків у розмірі його вартості.
Так, 26 жовтня 2022 року ФОП Лисак Світлана Василівна звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про відшкодування майнової і моральної шкоди.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23 лютого 2023 року у справі № 925/1125/22 (наявне у справі) позов задоволено частково та стягнуто з Черкаської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця ЛИСАК Світлани Василівни 248 400,00 грн. майнової шкоди, 50 000,00 грн. моральної шкоди.
Суд у цій справі свої висновки обґрунтував тими обставинами, що :
- позивач є суб'єктом господарювання та здійснює господарську діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку (підприємництво);
- з метою здійснення господарської діяльності позивач у 2013 році на підставі паспорта прив'язки встановила тимчасову споруда - торгівельний павільйон за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, біля спуску вул. Леніна (Небесної Сотні);
- розмір витрат позивача на виготовлення та встановлення тимчасової споруди склав 248400,00 грн;
- 26.11.2019 Виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення про демонтаж належної позивачу тимчасової споруди;
- 20-21.12.2019 рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради було виконано, проведено демонтаж належної позивачу тимчасової споруди;
- тимчасову споруду, її демонтовані частини (15 обшивочних елементів, двері, металеву решітку) опечатано та передано на зберігання ПП "СК Креатив";
- за адресою, вказаною у акті демонтажу тимчасової споруди (м. Черкаси, вул. Першотравнева, 69) відсутнє місце (територія, склад тощо) зберігання тимчасової споруди позивача;
- особа, якій тимчасову споруду передано на зберігання (ПП "СК Креатив"), за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 69 не знаходиться;
- на момент звернення до суду тимчасову споруду позивачу не повернуто;
- господарську діяльність за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, біля спуску вул. Леніна (Небесної Сотні) позивач не здійснює;
- 20.12.2022 у позивача діагностовано гіпертонічний криз, астмо-невротичний синдром.
Не підлягаючими повторному доказуванню суд визначив обставини, що 16.06.2020 Черкаський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №580/3667/19 (наявне у справі), яким позов Лисак Світлани Василівни задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував повідомлення Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про прийняття рішення про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди від 11.11.2019, визнав протиправною та скасував відмову в продовженні фізичній особі - підприємцю Лисак Світлані Василівні паспорта прив'язки тимчасової споруди № 171, що була розташована по вул. Гагаріна, біля спуску вул. Леніна (Небесної Сотні), визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1389 "Про демонтаж тимчасової споруди біля житлових будинків №411 та №409 по бул. Шевченка", визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1388 "Про демонтаж тимчасової споруди по вул. Гагаріна біля спуску Небесної Сотні". У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
02.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №580/3667/19.
Отже рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3667/19 встановлено протиправність повідомлення Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про прийняття рішення про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди від 11.11.2019, встановлено протиправність відмови у продовженні позивачу паспорта прив'язки тимчасової споруди № 171, що була розташована по вул. Гагаріна, біля спуску вул. Леніна (Небесної Сотні), встановлено протиправність рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1388 "Про демонтаж тимчасової споруди по вул. Гагаріна біля спуску Небесної Сотні".
Рішенням Європейського суду з прав людини "Лисак проти України" від 20.10.2022 (а.с. 229 том 1) з посиланням на встановлені національними судами обставини протиправності рішення Черкаської міської ради демонтувати обладнання позивачки, Лисак Світлані Василівні було присуджено 3000 Євро компенсації. Однак в Рішенні ЄСПЛ, яке стосувалося кількох кіосків позивачки і воно додано до справи позивачкою, описано події, датовані періодом 2008 - 2016 років.
Натомість демонтаж кіоску по вул. Гагаріна-Небесної Сотні відбувся 20 та 21 грудня 2019 року.
Позивач доказувала, що спірне майно зникло разом із демонтованим відповідачем кіоском з вини відповідача.
Так, при вирішені спору у справі № 925/1125/22 суд 01.02.2023 (суддя Гладун А.І.) за участю позивача та третьої особи перебував у місті Черкаси на вулиці Першотравнева з метою огляду доказів за їх місцезнаходженням. Відповідач на для огляду доказів за їх місцезнаходженням у встановлений судом час та місце не з'явився.
Огляд доказів - тимчасової споруди, її демонтовані частини (15 обшивочних елементів, двері, металеву решітку) за місцем їх знаходження у м. Черкаси, вул. Першотравнева, 69, за місцем зберігання у ПП "СК Креатив" не відбувся у зв'язку з відсутністю місця зберігання доказів за адресою м. Черкаси, вул. Першотравнева, 69 та незнаходження за вказаною адресою юридичної особи ПП "СК Креатив", якій докази передано на зберігання на підставі акту проведення демонтажу тимчасової споруди в місті Черкаси від 20.12.2019. Про результати огляду складено протокол.
Дані обставини учасники справи не заперечують та не спростовують у справі № 925/621/25.
Сторони визнають, що у справі № 925/1125/22 предметом позову було відшкодування матеріальної шкоди у розмірі лише вартості виготовлення тимчасової споруди-торговельного павільйону та вилученої готівки у продавця під час демонтажу сумі 50 000 грн.
При вирішенні того спору позивачка Лисак С.В. не вирішувала питання про стягнення вартості майна, яке знаходилося в демонтованому павільйоні.
У позовній заяві до справи № 925/621/25 позивач вказує, що :
Відповідно до Акту від 20.12.2019 матеріальних цінностей, які перебували в павільйоні-складі за адресою: м.Черкаси, вул.Гагаріна, вул. Небесної Сотні, на момент демонтажу, робочою групою Черкаської міської ради вилучено наступне майно:
1) вітрину холодильну ВХК(Д)- 1,5 ''Дакота cube F, ОС 85/150'' (видаткова накладна № 2762 від 14.10.2019, платіжне доручення № 7328 від 11.10.2019), вартістю: 75 966,00 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 00коп.;
2) вітрину холодильну ПВХС(Д) ''МИССУРИ А slim'' 1,5 (видаткова накладна № Рнк/СН-0061205 від 03.10.2019, платіжне доручення № 7319 від 03.10.2019), вартістю: 36 312,00 (тридцять шість тисяч триста дванадцять) грн., 00 коп.;
3) професійну кавомашину La Marzocco Strada 2 Group EP (накладна № 343/18 від 18.12.2018, платіжне доручення № 887 від 18.12.2018), вартістю: 280 000,00 (двісті вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.;
4) кондиціонер COOPER&HUNTER CH-S12FTXQ2-NG (накладна № 343/18 від 18.12.2018, платіжне доручення № 887 від 18.12.2018), вартістю: 28 099,00 (двадцять вісім тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.;
5) чайник електричний бездротовий сенсорний з регулюванням температури (накладна № 343/18 від 18.12.2018, платіжне доручення № 887 від 18.12.2018), вартістю: 2 274,00 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн., 00 коп.;
6) масляний радіатор DeLonghi V 550918T WB Vento (накладна № 343/18 від 18.12.2018, платіжне доручення № 887 від 18.12.2018), вартістю:
5 230,00 (п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп.;
7) ноутбук HP Pavilion x 360 14-ek2018ua (A0NK1EA) (накладна № 343/18 від 18.12.2018, платіжне доручення № 887 від 18.12.2018), вартістю:
33 630,00 (тридцять три тисячі шістсот тридцять) грн., 00 коп..;
8) тютюнові вироби та супутній товар (акт інвентаризації від 20.12.2019), вартістю: 423 005,59 (чотириста двадцять три тисячі п'ять гривень) грн., 59 коп.;
9) морозильна камера Vestfrost FN371EW (накладна № 3110021 від 13.09.2019, платіжне доручення № 7299 від 19.09.2019), вартістю: 11 554,00 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн., 00 коп.;
10) крісло Валенсія NF-3010-5 коричневе (рахунок № СЧТ/27001768197 від 30.08.2019, платіжне доручення № 7287 від 30.08.2019), вартістю: 3 651,00 (три тисячі шістсот п'ятдесят одна) грн., 00 коп.;
11) електролічильник трифазний MTX3R30.DF.4L0-PO4 (PLC+РЕЛЕ) TELETEC (квитанція № 248 від 07.09.2013), вартістю: 3 000,00 (три тисячі) грн., 00 коп.
З цього підрахунку, загальна вартість втраченого майна ФОП ЛИСАК Світлани Василівни від протиправних дій, вчинених робочою групою Черкаської міської ради (вартість матеріальних цінностей, вилучених, разом із протиправним демонтажем тимчасової споруди, торгівельного павільйону) складає: 902 721,59 грн. (за доводами позивача).
Позивач у справі № 925/621/25 вважає, що якщо у попередньо вирішених спорах за участі ФОП Лисак С.В. вже було доведено вину відповідача у протиправному демонтажі її тимчасової споруди-павільйона, вартість якого присуджено до відшкодування Черкаською міською радою, то ця обставина має автоматично доводити вину ЧМР у втраті позивачкою майна, яке було у споруді на час демонтажу.
Суд не погоджується із доказаністю прямого причинного зв'язку між цими обставинами і за матеріалами справи не вважає доведеним навіть факт знаходження у павільйоні всього спірного майна позивачки та стосунку саме Черкаської міської ради до його зникнення (як доводить позивачка).
Суд при цьому виходить з наступного:
В Акті демонтажу (а.с. 76 том 1) крім запису з приводу майна, яке знаходиться в ТС, що "все цінне майно зі споруди забрала власниця ТС та її працівники" дійсно немає посилання ні на який додатковий доказ на підтвердження цієї обставини.
Акт демонтажу з боку позивачки чи її представником не підписувалися.
В примірнику Акта демонтажу, який до відзиву надала Черкаська міська рада (а.с. 117 том 1) прописом вказано, що "примірник акту направлено ФОП Лисак С.В. поштою".
Про отримання позивачем копії Акту демонтажу поштою 30.12.2019 (а.с. 122 з оборотом т. 1) вказано у відповіді Черкаської міської ради від 17.04.2025 на претензію про відшкодування шкоди (а.с. 81 том 1).
Суд погоджується із доводами позивача, що немає ніяких доказів того, що цінне майно з павільйону дійсно забрала позивачка чи її працівники чи інші особи, та який стосунок до них має Черкаська міська рада.
Доказ протилежного суду в ході розгляду справи не було подано.
Оскільки в Акті демонтажу вказано про фотофіксацію події, то суд витребував у відповідача всі зроблені фотографії.
За доводами представника відповідача, всі наявні фотографії, зроблені робочою комісією, додано до відзиву на позов ( а.с. 118-121 том 1).
На цих фотографіях, які зроблено 20 та 21 грудня 2019 не зафіксовано внутрішній вид павільйона, де було б чітко видно все спірне майно.
У вітрині павільйона дійсно видно товар на продаж, біля павільйона - розміщені вітрина та холодильник.
Оскільки в Акті демонтажу також вказано про виклик на місце події слідчо-оперативної групи, то суд зобов'язав поліцію ухвалою від 16.09.2025 та від 03.10.2025 надати всі документи та фото-відеоматеріали, які були зроблені під час демонтажу.
Суду надано витребувані докази із супровідними листами від Черкаського РУ поліції (а.с. 232 том 1 та а.с. 4 том 3) із флеш-накопичувачем.
Демонтаж тривав дві доби 20 та 21 грудня 2019 року, про що вказано в Акті демонтажу та не заперечується учасниками справи.
Суд вже обґрунтував, що до вказаних дат проведення демонтажу, позивачка була обізнана про загрозу вчинення таких дій з боку Черкаської міської ради (її виконкому) і оскільки питання стосувалося демонтажу лише павільйона, то на переконання суду, позивач мала потурбуватися про перевезення з нього майна для забезпечення його збереження.
Так, сторонами не заперечується факт прийняття рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1388 "Про демонтаж тимчасової споруди по вул. Гагаріна біля спуску Небесної Сотні".
Рішення міської ради оприлюднюються на сайті ЧМР в загальному доступі (а.с. 57 та а.с. 63,64 том 1)
Про заплановану готовність до проведення демонтажу споруди, за доводами відповідача, було попереджено продавчиню в кіоску позивачки, що позивач зі свого боку заперечила.
Позивач заперечила і про її завчасну обізнаність із рішенням ЧМР № 1388 від 26.11.2019 "Про демонтаж тимчасової споруди по вул. Гагаріна біля спуску Небесної Сотні".
Натомість судом за матеріалами справи з ДР судових рішень № 580/3667/19 Черкаського окружного адмінсуду встановлено, що ухвалою цього суду від 26.11.2019 відкрито провадження у справі.
В ухвалі від 28.11.2019 року (а.с. 134 том 2) адмінсудом вказано, що 27 листопада 2019 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить: «забезпечити заходи забезпечення позову так, як існує реальна загроза демонтажу і пошкодження її тимчасових споруд».
Суд прямо посилається, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову сама ж позивач вказує, що 28.11.2019 заплановано демонтаж тимчасових споруд, які належать позивачу, що розташовані у м. Черкасах за адресами: вул. Руставі, 13, вул. Сумгаїтська, 24, на розі вул. Орджонікідзе-Калініна, на розі вул. Чорновола-Хіміків, на розі вул. Гагаріна та Небесної Сотні, по бул. Шевченка, 411.
На запит суду по ухвалі від 27.08.2025 з Черкасього окружного адміністративного суду 04.09.2025 надійшли копії заяви позивачки з додатками про забезпечення позову у справі № 580/3667/19 (а.с. 147-150 том 2).
Так, у власноруч написаній позивачкою Лисак С.В. заяві від 27.11.2019 (а.с. 147 том 2) позивачка прямо вказує про свою обізнаність "з інформаційних джерел та повідомлень виконавчих органів ради, що на 28.11.2019 заплановано незаконно демонтувати мої тимчасові споруди" і під п. 5 вказано ТС за адресою вул. Гагаріна-Небесної Сотні в м. Черкаси.
В додатки до заяви подано копію листа Управління інспектування (а.с. 148 том 2) від 27.11.2019 № 03-337 про необхідність самостійного демонтажу споруди по вул. Гагаріна-Небесної Сотні в м. Черкаси, або споруда буде демонтована примусово. Також подано 2 примірника рішення ЧМР від 26.11.2019 № 1389 про споруди за іншими адресами.
Ці обставин доводять, що позивачка до 20 грудня 2019 року знала про запланований демонтаж її тимчасових споруд і загрозу їх проведення найближчим часом.
Всі заперечення стосовно неправильного оформлення повідомлення від 27.11.2019 № 03-337 (а.с. 148 том 1), вручення його невстановленій особі для передачі позивачці суд відхиляє, як такі, що не мають істотного значення для справи, оскільки матеріали справи № 580/3667/19 Черкаського окружного адмінсуду підтверджують завчасу обізність позивачки із загрозою демонтажу її павільйонів.
При цьому позивач не надала доказів вжиття нею заходів убезпечення власного спірного майна від зникнення і пошкодження в результаті демонтажу павільйона.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 580/3667/19 встановлено протиправність повідомлення Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про прийняття рішення про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди від 11.11.2019, встановлено протиправність відмови у продовженні позивачу паспорта прив'язки тимчасової споруди № 171, що була розташована по вул. Гагаріна, біля спуску вул. Леніна (Небесної Сотні) , встановлено протиправність рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1388 "Про демонтаж тимчасової споруди по вул. Гагаріна біля спуску по вул. Небесної Сотні".
Позивач є учасником справи № 580/3667/19. Протиправність рішення органу місцевого самоврядування про демонтаж вказаної тимчасової споруди позивача не підлягає повторному доказуванню за правилами чинного ГПК України.
17.03.2025 позивачем було направлено відповідачу претензію про відшкодування шкоди (в порядку ст.222 ГК України) ( а.с. 78-80 , том 1) в якій вимагає добровільно відшкодувати шкоду (збитки) під час протиправного демонтажу 20-21 грудня 2019 року тимчасової споруди, торгівельного павільйону, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, біля спуску вул. Небесної Сотні здійсненого на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке визнано протиправним та скасовано рішенням суду, що набрало законної сили, у розмірі 902 721,59 грн.
В справу 25.09.2025 представником позивача було подано додаткові докази щодо звернення позивачки до Черкаського відділку поліції ГУНП в Черкаській області (а.с. 223-227 том 2), зокрема, це заява про пограбування від 21.12.2019 та заява-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 24.01.2020.
Позивачка Лисак С.В. в засіданнях на запитання суду особисто підтвердила, що ці заяви вона писала сама.
Заява про пограбування від 21.12.2019 року (а.с. 223 том 2) складена позивачкою саме в другий день проведення демонтажу її кіоску. Однак в тексті цієї заяви позивачка вказує, що 20.12.2019 представниками муніципальної інспекції був випиляний замок на дверях кіоску позивачки, знято двері, решітку, нерозпломбований електролічильник. Грабіжники обідрали частини кіоску, пластикові вікна, з середини знята обшивка із вагонки, стелажі, полиці для товару, прилавок. Розламані частини кіоску і обладнання позивачці забрати не дозволили. Частини розламаного кіоску і обладнання погрузили у невідомий приватний автомобіль невідомі люди в присутності муніципальників та поліції і вивезли в невідомому напрямку. Позивачка зауважила що вважає, що її майно було пограбоване і продане муніципалами і поліцейськими.
Обладнання кіоску, електролічильник, вентилятор, електрообігрівач, обшивка кіоску, металопластикові вікна і частина товару пограбовані та з дозволу заступника начальника поліції Голованця Б.С. Протокол і опис пограбованого не складався. Повернути обладнання і товар позивачці Голованець Б.С. відмовився.
За змістом даного листа чітко вбачається, що позивачка не перелічує всього майна, яке за її доводами, було на час демонтажу в середині кіоска і яке складає предмет спору. Винуватими особами у грабежі та вивезенні майна з кіоску позивачка вказує працівників поліції, а не відповідача.
До цієї заяви від 21.12.2019 року позивачкою не додано жодного доказу, хоча в день написання заяви про пограбування (а.с. 223 том 2), ОСОБА_3 в складі комісії ще із чотирма особами склала Акт про знищення майна від 21.12.2019 (а.с. 77 м 1), а 20.12.2019 у складі комісії склала перелік майна, що було у павільйоні.
Суд звертає увагу, що в даному Акті про знищення майна вказано лише про знищення торгівельного павільйону і викрадення та вивезення всіх його частин у невідомому напрямку працівниками підрядної організації, якими керував Коломієць С.А. Жодного запису про викрадення і вивезення саме спірного майна по вказаному у позові списку, до Акту про знищення майна не внесено і винну особу позивачкою не вказано.
Враховуючи що Акт знищення майна складено саме 21.12.2019 (це день демонтажу), слід вважати, що члени комісії, які підписали Акт про знищення майна разом із самою позивачкою, при цьому не були свідками обставини зникнення саме спірного майна. Бо в Акті знищення нічого не вказано, хто саме вкрав чи пошкодив та вивіз саме те майно з кіоску, яке складає предмет спору.
До позову додано два Акти від 20.12.2019 матеріальних цінностей (а.с. 56,57 том 1) які комісійно складено головою комісії Лисак С.В. та членами комісії. Акти згідно запису на них відмовився підписати лише представник Черкаської міської ради (його прізвище не відоме і суду в ході розгляду справи не назване).
Дані акти згідно їх назви засвідчують "перелік матеріальних цінностей які перебували в павільйоні-складі за адресою вул. Гагаріна-вул.Небесної Сотні на момент демонтажу".
Обидва Акти складені в день проведення демонтажу 20.12.2019 і тому на додаткові запитання суду представник позивача повідомив, що вони складалися за участі особисто ОСОБА_3 близько 18 год. вечора після її повернення з лікарні.
На запитання суду, чи було складено ці Акти безпосередньо в середині кіоску (туди мала б потрапити і член комісії громадський активіст Коробчук І.Р.) представник позивачки відповідати відмовився, обмежившись лише, що
Акти складено в м. Черкаси.
Ці два Акти від 20.12.2019 теж з невідомої причини не додавалися позивачкою Лисак С.В. до її заяви про пограбування від 21.12.2019 до поліції (а.с. 223 том 2).
Засвідчений комісією перелік майна, яке перебувало в павільйоні - складі за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна - Небесної Сотні згідно акту матеріальних цінностей від 20.12.2019 ( а.с. 56-57, том 1) є таким:
- вітрина холодильна ВХК(Д)- 1,5 ''Дакота cube F, ОС 85/150'', вартістю 75 966,00 грн., придбана 14.10.2019 р.;
- вітрина холодильна ПВХС(Д) ''МИССУРИ А slim'' 1,5, вартістю 36 312,00 грн., придбана 03.10.2019 р.;
- кавомашина La Marzocco Strada 2 Group EP, вартістю 280 000,00 грн., придбана 18.12.2018 р.;
- кондиціонер COOPER&HUNTER CH-S12FTXQ2-NG, вартістю 28 099,00 грн., придбаний 18.12.2018 р.;
- чайник електричний бездротовий сенсорний з регулюванням температури, вартістю 2 274,00 грн., придбаний 18.12.2018 р.;
- масляний радіатор DeLonghi V 550918T WB Vento, вартістю 5 230,00 грн., придбаний 18.12.2018 р.;
- ноутбук HP Pavilion x360 14-ek2018ua [A0NK1EA], вартістю 33 630,00 грн., придбаний 18.12.2018 р.;
- морозильна камера Vestfrost FN371EW, вартістю 11 554,00 грн., придбана 13.09.2019 р.;
- крісло Валенсія NF-3010-5 коричневе NF-3010-5, вартістю 3 651,00 грн., придбане 30.08.2019 р.;
- електролічильник трифазний MTX3R30.DF.4L0-РO4 (PLC+РЕЛЕ) TELETEC, вартістю 3 000,00 грн., придбаний 07.09.2013 р.;
- зовнішня реклама, вартістю 6 300,00 грн.;
- тютюнові вироби та супутній товар згідно інвентаризаційного опису № 58, вартістю 423 005,59 грн.
Всього 1 004 080,80 грн. ( один мільйон, чотири тисячі вісімдесят грн. 80 коп.).
Також бухгалтер позивача ОСОБА_4 в заяві свідка (а.с. 85 том 1) вказує, що нею 20.12.2019 наприкінці робочого дня у складі комісії разом із позивачкою ОСОБА_3 особисто та продавцем Скалько К.А. була проведена планова інвентаризація товару, який знаходився на складі за адресою АДРЕСА_3 і складено інвентаризаційний опис № 58 (а.с. 58 том 1). Цей документ підписано всіма вказаними особами.
Даний свідок вказує, що наприкінці робочого дня в кіоску були в наявності тютюнові вироби, супутній товар та спірне майно згідно наведеного переліку.
При цьому в Інвентаризаційному описі № 58 вказано, що все перелічене майно знаходиться на відповідальному зберіганні бухгалтера ОСОБА_4 .
Суд відхиляє як належні докази наявності спірного майна, бо ставить під сумнів достовірність складення наявних у справі документів (Актів, інвентаризаційного опису) за участі позивачки Лисак С.В. які датовані 20.12.2019, саме в цей день ввечері та після повернення позивачки з лікарні з діагнозом гіпертонічний криз 2 стадії та після втрати свідомості, як нею вказано у заяві про пограбування.
Складення цих документів позивачкою у складі комісії у вечірній час 20.12.2019 з фіксацією наявності спірного майна суперечить даним поліції станом на 11 та 11-30 год. 20.12.2019, коли слідчий відділку поліції разом із позивачкою Лисак С.В. провів огляд в середині кіоску і спірного майна не виявив та в протокол огляду місця події його не включив (а.с 236 том 2).
З цієї причин дані Акти від 20.12.2019 (а.с. 56-57 том 1), Інвентаризаційний опис № 58 від 20.12.21019 (а.с. 58 том 1) як докази наявності всього переліченого в них майна в павільйоні на час його демонтажу, суд до уваги не приймає.
Тим більше суду не надано достовірних доказів, де обидва акти та Інвентаризаційний опис були складені - в середині кіоску (коли вся комісія бачить наявність переліченого майна і це підтверджує), чи в іншому місці або просто за даними бухобліку товару і майна.
24.01.2020 у заяві (повідомлення) про вчинення кримінального злочину (а.с. 225 том 2) позивачка вже розширює список обладнання кіоску: електролічильник, кондиціонер, ноутбук, крісло, дві холодильні вітрини, кавомашина, електричний чайник, електрообігрівач і знову ж не подає до заяви у додатки Акти зі списками свого майна в кіоску, які вона вже мала на час демонтажу 20.12.2019.
На виконання вимог ухвали суду від 16.09.2025 суду в справу подано копії документів, які складені слідчо-оперативною групою під час проведення демонтажу тимчасової споруди ФОП Лисак С.В. в період 20 та 21 грудня 2019 року (а.с. 232 том 2).
В протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 20.12.2019 (а.с. 234 том 2) опитаний орендар кіоску ОСОБА_1 (третя особа) повідомив поліцію, що 20.12.2019 пограбовано ларьок, що належить його матері. Про матеріальну шкоду вказав лише про 50 000 грн. та товар на невстановлену суму.
Судом встановлено, що 20.12.2019 позивачка Лисак С.В. власноручно написала заяву до поліції і надала добровільну згоду на проведення огляду павільйона по АДРЕСА_3 та прилеглої території (а.с. 235 том 2).
Представник позивачки в засіданні пояснив, що реагуванням на цю заяву було саме складення протоколу огляду місця події від 20.12.2019 (а.с. 236 том 2) в якому засвідчено наступні обставини:
Слідчий СВ разом із позивачкою Лисак С.В. з понятими в період з 13-00 год. до 13-30 год. 20.12.2019 зайшли в приміщенні кіоску. Двері на момент огляду пошкоджені та спиляно замок. При вході до даного приміщення зафіксовано майно, яке в ньому знаходилося на той час - тумбочка, стілець, стелажі з товаром, полиця з тютюновими виробами, алкогольними та безалкогольними товарами, є коробки та стелажі з товаром, на підлозі килим. З зовнішньої сторони павільйону стояли холодильник і ще два холодильники з напоями. В ході проведення огляду місця події спеціальну інформацію для поліції виявлено не було.
Протокол огляду підписано і самою позивачкою Лисак С.В.
Суд повторно констатує, що слідчим при описі обстановки в середині кіоску-павільйні об 11-30 год. в день демонтажу кіоску 20.12.2019 не було зафіксовано наявності в кіоску будь-якого майна зі списку, який є предметом спору (крім тютюнових виробів). Присутня при огляді позивачка ОСОБА_3 зауважень слідчому не подавала.
Доводи представника позивача, що відсутність переліку спірного майна в описі є виною слідчого, суд до уваги не приймає, які надумані.
В ході розгляду справи судом було оглянуто відеозаписи з місця події, які надала поліція на запит суду (флеш-накопичувач а.с. 14 том 3) та відеозапис третьої особи (Лисак О.О. за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 (додаток до пояснення третьої особи а.с. 15 том 2).
На проглянутих відео не зафіксовано наявності в кіоску-павільйоні позивачки спірного майна (кавомашина, кондиціонер, електрочайник, масляний радіатор, ноутбук, крісло, електролічильник, зовнішня реклама) та які дії і ким з цим майном були вчинені в дні демонтажу (відео в середині кіоску взагалі відсутнє).
На відео також не зафіксовано моменти входження до кіоску-павільйону будь-якої комісії з позивачкою для складення опису майна.
На відеозаписах видно не пошкоджені холодильні вітрини на вулиці біля кіоску і не зафіксовано їх переміщення будь-якими особами.
На відео зафіксовано момент винесення з кіоску тютюнових виробів у коробках, які клали поряд з кіоском. Подальше переміщення цього товару не зафіксовано, як і його пошкодження, топтання чи розкидання по території.
Доказів винесення з кіоску позивачки всього спірного майна (крім тютюнових виробів) на відео не зафіксовано.
На відео немає доказів перешкоджання позивачці Лисак С.В. (яка з третьою особою Лисак О.О.присутня на відео) зайти до кіоску для винесення звідти свого майна і немає доказів перешкоджання будь-ким позивачці забрати вже виставлені біля кіоску холодильні вітрини і тютюнові вироби у коробках.
На відеозаписі не зафіксовано звернення позивачки до представників відповідача про надання можливості забрати спірне майно з кіоску.
На запитання суду, чому позивачкою принаймі в дні демонтажу не було вжито заходів до вилучення та переміщення свого майна з кіоску, було отримано відповідь від позивачки, її представника та третьої особи Лисак О.О. (орендар кіоску), що третій особі було завдано тілесних ушкоджень, сама позивачка потрапила до лікарні з гіпертонічним кризом, а майно взагалі не було куди забирати, бо у позивачки немає для цього пристосованого місця.
Зі слів представників сторони позивача, в дні демонтажу виставлене майно біля кіоску ними залишалося на ніч напризволяще біля кіоску, куди воно потім дівалося їм не відомо.
Відео, надане третьою особою Лисак О.О. за посиланням https://youtu.be/Vi8UbbbCYVs суд до уваги не приймає, оскільки воно є монтажем відеосюжетів для інформаційного ролику, про що повідомив суд сам Лисак О.О. та констатує відповідач.
На пропозицію суду надати всі наявні у позивача відеодокази подій 20-21 грудня 2019 (оскільки за доводами позивача та третьої особи Лисак О.О. під час події були присутніми дружина третьої особи, продавець з кіоску, знайомі родині позивача адвокати та інші особи, які могли робити власні відео), --- додаткових доказів такого виду у справу не подано.
Місце знаходження лічильника електроенергії з кіоску позивачки за матеріалами справи встановити не видається можливим. Цей лічильник ніде не потрапляє на відео, які оглянуті судом, не згадується у документах справи, які описують події днів демонтажу кіоску.
На ухвалу від 08.09.2025 ВСП "Черкаські міські енергетичні мережі" АТ "Черкасиобленерго" надали відповідь від 16.09.2025 (а.с. 200 том 2) що для ФОП Лисак С.В. у кіоск (ТС) по вул. Гагаріна біля спуску з вул. Небесної Сотні постачається електроенергія, вказано ЕІС-код точки обліку споживача по цьому кіоску. В період з травня 2019 по листопад 2019 електроенергія споживалася в обсягах від 388 до 467 кВт, при чому за грудень 2019 споживання склало 0 кВт.
Саме в грудні 2019 відбувся демонтаж кіоску, тому суд погоджується із доводами позивача, що споживання 0 кВт це не беззаперечне свідчення відсутності в кіоску жодного електроприлада, а є наслідком непередачі за цей період показників лічильника споживачем до Обленерго.
У вказаному поясненні від 16.09.2025 енергопостачальник вказує, що не здійснював контрольні зняття показників лічильника в період травня-грудня 2019 року у кіоску позивача.
Однак і доводи про споживання електроенергії в кіоску, що вказує на користування електроприладами, суд не може взяти до ваги як безумовний доказ підтвердження наявності в кіоску на час демонтажу всього спірного майна згідно переліку у позовній заяві.
Суд констатує, що у справі немає доказів зняття електролічильника позивачки ні нею самою при демонтажі кіоску, ні представниками Черкаської міської ради або працівниками Обленерго. Куди він подівся не відомо.
Доказів виклику представників Обленерго на місце події 20-21 грудня 2019 для від'єднання кіоску від мережі в справі немає.
Позивач наявність всього спірного майна у кіоску-павільйоні підтверджує, зокрема і доказами складення Інвентаризаційного опису № 58 станом на 20.12.2019 та доказами придбання цього майна.
Так, 20.12.2019 комісією у складі ФОП Лисак С.В., бухгалтера Лук'янець О.О., продавця Скалько К.А., була проведена планова інвентаризація товарно - матеріальних цінностей, що знаходяться на складі за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна - Небесної Сотні, про що складено Інвентаризаційний опис № 58 на загальну суму 423 011,32 грн. 32 коп. (а.с. 58-65, том 1).
Позивач в позовній заяві зазначає, що виконавці протиправного демонтажу опис майна, яке перебувало у тимчасовій споруді, торгівельному павільйоні, не проводили, належну фотофіксацію протиправного демонтажу не здійснили, Акт проведення демонтажу тимчасової споруди 20-21 грудня 2019 року на місці проведення демонтажу не складали (бо він існує у надрукованому, а не в рукописному вигляді), для підпису власнику тимчасової споруди цей Акт не надавали, з Актом не ознайомлювали.
Однак ці обставини, на переконання суду, не є прямими доказами того, що спірне майно дійсно знаходилося в кіоску на момент демонтажу і що саме відповідач винний у його втраті позивачкою.
З наявних у справі доказів та з пояснень сторони позивача суд не може визначитися, які саме доказані належними і допустимими доказами дії відповідача призвели до втрати позивачкою спірного майна.
Відповідач слушно зауважує, що 20 та 21 грудня 2019 проводився лише демонтаж споруди кіоску-павільйона, ніяке наявне майно позивачки з павільйона відповідачем не вилучалося, перешкоди у доступі до цього майна та його переміщенні позивачці не чинилися.
Доказами у справі не підтверджено поведінку відповідача та його працівників, які виразилися у вилученні спірного майна з кіоску позивачки на власну користь, що б могло кваліфікуватися як протиправне заволодіння майном.
За заявами позивачки до поліції таких фактів не встановлено, кримінальні справи не порушено.
Надані позивачкою докази придбання позивачкою спірного майна (а.с.67-79 том 1) не доводять факт його наявності в кіоску на момент проведення демонтажу 20 та 21 грудня 2019 року і протиправне вилучення чи знищення майна відповідачем.
Позивач не обґрунтував нормами законодавства, що у виниклій ситуації з демонтажем, при доказаності факту присутності позивачки та орендаря кіоску (третя особа у справі Лисак О.О.) особисто під час процедури демонтажу (відеодоказ), відповідач повинен був вчинити визначені певні законом дії для вилучення, опису, збереження майна позивачки з павільйона для несення за нього повної майнової відповідальності у випадку його втрати.
Позивачка доказує складенням двох актів 20 грудня 2019 з переліком матеріальних цінностей які перебували в павільйоні-складі по АДРЕСА_3 на момент демонтажу (а.с. 56,57 том 1) безперешкодну можливість доступу та проведення нею інвентаризації спірного майна, але чому вона не перемістила це майно в інше місце для його збереження - не пояснює.
Так, як зазначає Позивач, 20.12.2019 року, наприкінці робочого дня, комісією у складі ФОП Лисак С.В., бухгалтера Лук'янець О.О., продавця ОСОБА_5 була проведена інвентаризація товару, який знаходився на складі за адресою: м.Черкаси, вул.Гагаріна - вул.Небесної Сотні. Згідно Акту проведення демонтажу тимчасової споруди в місті Черкаси, роботи по демонтажу ТС призупинено 20 грудня о 18 год. 23 хв. і ввечері того ж дня здійснена Позивачем інвентаризація майна (а.с. 56-57 том 1), яке знаходилось в приміщенні ТС.
Цими актами позивач доводить, що після закінчення 20 грудня 2019 року робіт з демонтажу, майно ще перебувало в павільйоні. Згідно ж того ж Акту, роботи з демонтажу ТС продовжено наступного дня 21 грудня 2029 року об 11.30.
При цьому, як вже зазначав суд, 20 грудня 2019 в період з 11 год до 11-30 год. в павільйоні провів огляд місця події слідчий СВ Черкаського відділу поліції разом із позивачкою і склав протокол (а.с. 236 том 2).
Згідно поліцейського протоколу огляду (а.с. 236 том 2), ніякого спірного майна, в т.ч. переліченого у двох вечірніх Актах за 20.12.2019 (а.с.56,57 том 1) у приміщенні павільйону не було. При цьому позивач не зробила жодних зауважень на протокол, в якому слідчий взагалі не відобразив спірного майна, хоча не помітити його неможливо (перелік цього майна у позивачки у вечірніх протоколах з усіма реквізитами займає 1,5 аркуші).
Щодо заяв свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ( а.с. 82-86, том 1), які додані ФОП Лисак С.В. до позовної заяви, суд зауважує, що вони не можуть бути джерелом достовірності для встановлення подій 20 та 21 грудня 2019 і доведеності дій відповідача, що призвели до втрати позивачкою її майна. Суд зауважує, що ці заяви, які посвідчені нотаріусом і складені трьома різними людьми, містять ідентичні пояснення, які дослівно наводяться цілими абзацами, що вказує на домовленість щодо опису подій.
Вказані особи джерелом обізнаності вказали власну присутність при здійсненні демонтажу 20 та 21 грудня 2019 року. При цьому при огляді відеодоказів позивач, її представник та третя особа ОСОБА_1 не вказали суду на кадри, де присутні ці особи, як свідки, покази яких лежать у справі. Відео від цих осіб суду не надано.
Всі заяви свідків складено 30 травня 2025 року про події 20 та 21 грудня 2019 року. Ці особи як свідки ніде не фігурували у документах, які складалися за участі поліції та відповідача в дні демонтажу.
Сама позивачка ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_1 на ряд запитань суду для уточнення певних обставин подій, щодо яких суд мав намір усунути суперечності, пояснювали, що навіть вони, як безпосередні учасники подій демонтажу кіску 20 та 21 грудня 2019 року, не пам'ятають всіх деталей.
Третя особа ОСОБА_1 , будучи опитаним поліцією 20.12.2019, будучи орендарем демонтованого кіоску та його майна, особисто заявляючи про пограбування кіоску в дні демонтажу, вказав лише про зникнення 50000 грн. та товару на непідраховану суму (а.с. 234,238 том 2). Про зникнення спірного майна безпосередньо в день 20.12.2019 цією третьою собою заявлено не було.
Отже, за зібраними у справі доказами неможливо встановити, якими особами безпосередньо було знищено чи, пошкоджено або викрадено майно, що складає предмет спору, який стосунок ці особи мають до Черкаської міської ради та чи дійсно спірне майно знаходилось в приміщенні демонтованого кіоску у вказані дати 20 та 21.12.2019.
Доказів вжиття заходів для збереження власного майна, доказів перешкоджання забрати спірне майно з кіоску відповідачем, ні позивач ні третя особа ОСОБА_1 суду не надали.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 22 ЦК України (про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наведена норма встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
Суд вже зазначав, що загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. За відсутності хоча б однієї з наведених складових цивільна відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
Водночас, статті 1173, 1174, 1175 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади (органів місцевого самоврядування) та їх посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Наведеними нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади (місцевого самоврядування) наявність їх вини не є обов'язковою.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (органу місцевого самоврядування) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та прямий причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою з боку відповідача.
Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17 лютого 2011 року (Закон №3038).
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Так, механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності врегульовано Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (Порядок №244).
Позивачем рішеннями судів, які набрали законної сили, доведено неправоміність рішення та дій по демонажу тимчасової споруди позивачки по вул. Гагаріна-Небесної Сотні у м. Черкаси, які допущені з боку місцевих органів влади. Це визнається відповідачем.
Однак доказуванню у виниклому спорі у даній справі підлягає фактична наявність спірного майна у тимчасовій споруді на момент демонтажу, неправомірність дій відповідача стосовно спірного майна позивачки (в чому саме полягали ці конкретні дії), які призвели до втрати майна позивачкою.
За правилами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надані стороною позивача та зібрані докази в їх сукупності не сформували переконання суду для висновку, що спірне майно дійсно перебувало в приміщенні кіоску під час його демонтажу 20 та 21 грудня 2019 року.
По відео з сюжетами стосовно коробок із тютюновими виробами не можна зробити висновок про їх кількість, назви та вартість для визначення розміру шкоди.
Доказами у справі не підтверджується ніяким чином вчинення саме відповідачем (його працівниками) протиправних дій, які призвели до втрати спірного майна позивачкою. Також за матеріалами справи неможливо точно встановити, яким способом це сталося.
Доведена рішеннями судів протиправність дій відповідача щодо демонтажу кіску не знаходиться у прямому причинному зв'язку із доведеністю вчинення таких же протиправних дій і стосовно спірного майна позивача, яке ніби перебувало у кіоску.
Наявність всього спірного майна у кіоску позивачки станом на час проведення демонтажу зібраними доказами, в т.ч відеодоказами у справі, не доводиться.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд установив, що позивачем не доказано обґрунтованість позовних вимог для покладення майнової відповідальності на відповідача для відшкодування ним вартості спірного майна позивачки, як завданої шкоди протиправними діями органу влади.
Надані позивачем докази не свідчать про прямий причинний зв'язок із фактом втрати спірного майна та протиправністю поведінки відповідача, як доводить позивач.
Склавши 21 грудня 2019 року Акт про знищення майна (а.с. 77 том 1) і детально описавши дії і події стосовно демонтажу павільйону, позивач з невідомих причин тією ж комісією в цей же день не склала Акт про втрату (як доводить позивач) ще і всього спірного майна, яке ніби було в кіоску в дні демонтажу, з викладенням відомостей про винних осіб, конкретні вчинені дії стосовно спірного майна та ін. обставини на розсуд позивачки та решти членів комісії.
На підтвердження суми розміру збитків, які позивач виводить із вартості придбання спірного майна, слід мати також і докази про фізичний знос цього майна, його стан, для об'єктивного вирішення питання про достовірний розмір шкоди. Доказів про фізичний стан майна на час проведення демонтажу кіоску позивачем не подано.
Отже в позові слід відмовити повністю із покладенням на позивача всіх судових витрат.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 22 грудня 2021 року
Суддя Н.М. Спаських