8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3054/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ", м. Харків
про стягнення 622389,38 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Бенденжук Л.О., посвідчення № 2662
відповідача - не з'явився
Позивач - Харківська міська рада, м. Харків звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 622389,38 грн за використання земельної ділянки по вул. Коцарській, 40 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:020:0009 за період з 16 лютого 2021 року по 28 лютого 2022 року. Просить покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2025 року позовну заяву Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ", м. Харків про стягнення 622389,38 грн - залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 9335,84 грн.
15 вересня 2025 року Харківською міською радою усунено недоліки шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 9335,84 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засіданні на 21 жовтня 2025 року о 13:20 годин.
Протокольною ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовчого засідання на 20 листопада 2025 року о 13:30 годин.
Протокольною ухвалою суду від 20 листопада 2025 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 грудня 2025 року о 15 годин.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на адресу суду повернулись ухвала про відкриття провадження у справі від 22 вересня 2025 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", ухвала - повідомлення від 21 жовтня 2025 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" та ухвала - повідомлення від 20 листопада 2025 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07 липня 1989 року).
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08 серпня 2025 року № 438766518, право приватної власності на нежитлову будівлю літ. "Е-2" загальною площею 239,0 кв.м зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" (відповідачем) на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі № 109 від 16 лютого 2021 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бідонько Л.Л.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 червня 2017 року № НВ-6304566012017 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:020:0009 складає 0,1015 га, сформована земельна ділянка 06 липня 2005 року. Земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для будівництва тимчасової автомийки.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08 серпня 2025 року № 438766026 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 15 червня 2018 року за Харківською міською радою.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 24 липня 2025 року №16013/5/20-40-04-07-12 Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" за даними податкових декларацій з оплати за землю платником задекларовано до сплати за земельну ділянку площею 0,1015 га за лютий - грудень 2021 року - 127358,11 грн, за січень - лютий 2022 року - 25471,62 грн, за січень - березень 2024 року - 41981,28 грн земельного податку. За 2023 рік плату за землю підприємство не нарахувало. За даними інтегрованої картки платника КС "Податковий блок" задекларовані податкові зобов'язання по земельному податку за 2021 рік, січень - лютий 2022 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" сплачено.
Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" у період з 16 лютого 2021 року по 28 лютого 2022 року не сплачувало плату за користування земельною ділянкою по вул. Коцарській, 40 у м. Харкові у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 622389,38 грн.
Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме наявністю підстав для застосування статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно статтей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).
При цьому, згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом оподаткування є земельні ділянки. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно пункту 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Плата за землю відповідно до пункту 10.1 цього Кодексу належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Оскільки, відповідач не є власником та постійним користувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Підпунктами 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Розрахунок розміру безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:020:0009 площею 0,1015 га по вул. Коцарській, 40 у м. Харкові від 03 липня 2020 року № 4678, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27 лютого 2008 року зі змінами.
Відповідно до пункту 289.2. статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно пункту 289.3. статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1.0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1.
Згідно пункту 2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31 грудня 2021 року), розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 4.1 Положення № 41/08 (в редакції до 31 грудня 2021 року), річна орендна плата за використання земельної ділянки "інше" встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.
Додатком до Положення 41/08 (в редакції до 31 грудня 2021 року), встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м. площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Додатком до Положення 41/08 "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (в редакції з 01 січня 2022 року), встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 0,1000 га - 0,9999 га відповідає значення 0,95.
Згідно пункту 2.4 Положення №41/08 (в редакції до 31 грудня 2021 року) застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Аналогічні приписи щодо застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов містить пункт 2.4. Положення № 41/08 в редакції з 01 січня 2022 року.
Враховуючи факт того, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.
Отже, розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137200:01:020:0009 загальною площею 0,1015 га по вул. Коцарській, 40 у м. Харкові складає: у 2021 році - 61749,36 грн в місяць, а за період з 16 лютого 2021 року по 31 грудня 2021 року 646162,95 грн; у 2022 році - 64528,08 грн в місяць, а за період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року 129056,16 грн.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 24 липня 2025 року № 16013/5/20-40-04-07-12 Товариством з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" у 2021 році сплачено 127458,11 грн, у 2022 році сплачено 25471,62 грн земельного податку, загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельної ділянки у період з 16 лютого 2021 року по 28 лютого 2022 року становить 622389,38 грн.
Згідно частин 1,2 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права користування на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже, без законних підстав зберігає у себе майно - кошти за оренду землі за спірний період. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок у себе за рахунок іншої особи (потерпілого власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно пункту “а» статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Матеріали даної справи не містять доказів державної реєстрації права користування або оренди відповідачем спірної земельної ділянки за спірний період, відповідач використовує її для розміщення власних об'єктів нерухомого майна без оформлених у встановленому порядку правовстановлюючих документів.
Отже, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини не мають договірний характер.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Як зазначено вище, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.
При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною у спірний період.
З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Вищезазначене підтверджується постановами Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі 922/2845/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 922/748/19, від 17 березня 2020 року у справі № 922/2413/19, від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 913/169/18.
Так, у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже Верховний Суд дійшов висновку, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти.
На підставі викладеного, матеріалами справи підтверджено, що відповідач з 16 лютого 2021 року та по 28 лютого 2022 року використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:020:0009 загальною площею 0,1015 га по вул. Коцарській, 40 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статтей 125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника вказаної земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 622389,38 грн, а тому зобов'язаний повернути такі кошти позивачу на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 9335,84 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 40, код ЄДРПОУ 44134329) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК м. Харків обл./МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунку (IBAN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 622389,38 грн за використання земельної ділянки по вул. Коцарській, 40 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:020:0009 за період з 16 лютого 2021 року по 28 лютого 2022 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Н РЕНТ" (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 40, код ЄДРПОУ 44134329) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UA518201720344240012000032986, Банк: - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО банку: 820172) 9335,84 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17 5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "22" грудня 2025 р.
СуддяП.В. Хотенець