ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/12238/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про розірвання додаткової угоди
Представники сторін: не викликалися
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Енергоатом, Компанія) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Філія), в якому просило суд розірвати з 01.09.2025 Додаткову угоду №5 від 27.08.2025 до Договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний правочин підлягає розірванню у судовому порядку на підставі частини 2 статті 652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин - після укладення Додаткової угоди №5 від 27.08.2025 (01.09.2025) зафіксоване аномальне, економічно невмотивоване зниження (приблизно на 40%) спотової ціни на електричну енергію. Указані обставин призвели до неможливості виконання Позивачем грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025 в частині внесення попередньої оплати та невідпуск Компанією узгодженого обсягу електроенергії на добу постачання: 08.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
13.10.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 14.10.2025) Товариство подало заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
03.11.2025 через систему "Електронний суд" Відповідач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
04.11.2025 через систему "Електронний суд" Компанія подала: відзив, клопотання про призначення судової економічної експертизи та повторно клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Заперечуючи проти задоволення позову, Енергоатом зазначив, що Товариством не було доведено наявності одночасно умов для розірвання додаткової угоди, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 652 ЦК України:
- вересневе зниження цін на ринку "на добу наперед" в Україні не є надзвичайним чи випадковим, оскільки воно було об'єктивно прогнозованим; планові графіки ремонту блоків АЕС відомі заздалегідь; сезонне коливання попиту повторюється щороку; розвиток відновлюваних джерел та дія механізмів підтримки (як-то ПСО) також були заздалегідь визначеними умовами. Таким чином, вересневе зниження ціни стало логічним наслідком збігу ринкових умов, а не аномалією;
- коливання цін на РДН є комерційним ризиком учасників ринку, оскільки вони безпосередньо впливають на фінансовий результат діяльності, і цей ризик є природною частиною функціонування конкурентного ринку. Ризики, притаманні РДН, не мають ознак перехресного впливу на ризики, пов'язані з укладанням або виконанням двосторонніх договорів, окрім випадків прямо передбачених у таких двосторонніх договорах;
- Позивач не надав жодних належних доказів можливого порушення співвідношення майнових інтересів сторін;
- Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Також Відповідач наголосив на тому, що договір не може бути розірваним з 01.09.2025, оскільки у відповідності до приписів частини 3 статті 653 ЦК України якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 відмовлено задоволенні клопотань Компанії про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про призначення судової економічної експертизи.
10.11.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано 11.11.2025) Товариство подало відповідь на відзив, в якій не погодилося із запереченнями Компанії, оскільки в момент укладення додаткової угоди Покупець виходив з того, що така зміна обставин, а саме нетипове падіння ціни на ринку "на добу наперед" не настане;
- істотною зміною обставин щодо конкретної оскаржуваної Додаткової угоди є саме нетипова різка зміна загальноринкового показника ціни, яка виходить за межі звичайного комерційного ризику (падіння середньомісячного значення майже на 20%), інше значення якого застосовувалося як при укладенні оспорюваної додаткової угоди, так і при укладенні інших контрактів з контрагентами;
- перевищення середньозваженого рівня цін більш ніж на 40% має очевидні негативні економічні наслідки як для Позивача, оскільки фактично позбавляє його можливості здійснювати реалізацію електричної енергії з дотриманням принципу рентабельності та економічної доцільності;
- істотна зміна обставин має об'єктивно незалежний до Позивача характер, а отже ризик її настання не є ризиком Позивача.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" Компанія подала заперечення, в яких не погодилася із правовими підставами позову, з підстав вказаних у відзиві. 22.12.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про долучення доказу.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства необґрунтованими.
07.05.2025 між Компанією в особі Філії (за текстом договору - Продавець) та Товариством (за текстом договору - Продавець) було уклало договір №65-150-SD-25-0-1394, відповідно до пункту 2.1. якого Продавець зобов'язується продати електричну енергію, а Покупець - купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону, на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі. Купівля-продаж здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України.
Положеннями пункту 3.1. Договору визначено, що періодом постачання електричної енергії є календарні дати з першого календарного дня по останній календарний день такого періоду (далі - Період постачання), що зазначаються у Додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. У Додатковій угоді для Періоду постачання зазначаються години, в які буде здійснюватися відпуск/відбір електричної енергії, для кожного Товарного дня (Доби постачання) у Період постачання.
Згідно з абзацом 1 пункту 4.1. Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону, на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді для Періоду постачання.
За положеннями пункту 4.2. Договору вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у Додатковій угоді для Періоду постачання.
Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Покупець оплачує вартість електричної енергії у строки та у розмірі, визначені умовами Додаткової угоди для Періоду постачання (пункт 4.3. Договору).
22.08.2025 Товариство стало переможцем електронного аукціону №ЕР-220825-10, проведеного ТОВ "Українська Енергетична Біржа".
27.08.2025 на підставі аукціонного свідоцтва №03-ЕР-220825-10-1-69 між Компанією в особі Філії (за текстом договору - Продавець) та Товариством (за текстом договору - Продавець) було укладено Додаткову угоду №5 до Договору №65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025, за умовами якої:
Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.09.2025 по 30.09.2025. Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання (пункт 2).
Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 36 000 МВт*год (пункт 3).
Ціна електричної енергії становить 5 132,00 грн за 1 МВт*год без ПДВ (пункт 4).
Вартість електричної енергії становить: 221 702 400,00 грн (разом із ПДВ) (пункт 5).
Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної Доби постачання Періоду постачання Покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до Доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії Доби постачання. Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу (пункт 6).
Ця додаткова угода набирає чинності з дня її підписання Сторонами (пункт 10).
Внаслідок украплення спірної додаткової угоди Товариство не змогло здійснити попередню оплату за поставку електричної енергії на добу постачання: 08.09.2025 у зв'язку з чим Компанія не відвантажила Товариству узгоджений обсяг на зазначену добу постачання.
Внаслідок вищезазначеного обсяг електричної енергії, що поставляється
Компанією було здійснено призупинення продажу Товариству електричної енергії у відповідності до вищевказаних умов Договору, передбачених у розділі 5.
Відповідачем надіслано Позивачу відповідне повідомлення про призупинення продажу (відпуску) електричної енергії від 08.09.2025 №50-2983/02-вих., відповідно до якого призупинено продаж (відпуск) електричної енергії за ДУ № 5 з 08.09.2025 по 30.09.2025 загальним обсягом 27 600 МВт*год.
На підставі замовлення Позивача 25.09.2025 ФОП Пилипчуком Ігорем Юрійовичем було підготовлено Економіко-аналітичний висновок за результатами порівняння цінових даних на ринку електроенергії.
Товариством поставлено для вирішення такі питання:
1. Яким є співвідношення цін на електричну енергію на "ринку на добу наперед" (індексів РДН) та середньозважених цін: 22.08.2025 (дата проведення аукціону) до кожного дня з 23.08.2025 по 09.09.2025?
2. Якою є різниця у ціні, що узгоджена згідно умов Додаткової угоди №5 від 27.08.2025 до Договору №65-150-SD-25-0-1394 від 07.05.2025 та середньозваженої ціни BASE на "ринку на добу наперед" (РДН)?
За висновками дослідження було надано відповідь на поставлені питання:
По першому питанню. З урахуванням наявних матеріалів наданих на дослідження та офіційних даних цін АТ "Оператор ринку" встановлено, що з 22.08.2025 по 09.09.2025 ціна на електричну енергію на ринку на добу наперед знизилась: - RDN Base: у середньому -35,7% (медіанно -36,9%); усі 18 днів нижче 22.08; мінімальне зниження - 10,4% (27.08), максимальне - 59,7% (07.09).
По другому питанню. З урахуванням наявних матеріалів наданих на експертизу та офіційних даних цін АТ "Оператор ринку" встановлено наступну різницю у ціні, що узгоджена згідно умов Додаткової угоди №5 від 27.08.2025 до Договору №65-150-SD-25-0-1394 від 07.05.2025 та середньозваженої ціни BASE на "ринку на добу наперед" (РДН) з 22.08.2025 по 09.09.2025: - усі 18 днів ціна на електричну енергію Base на ринку на добу наперед була нижче 5132,00 грн; - Середнє відхилення: 32,83%; - Найбільше відставання: - 2 972,42 грн (31.08.2025).
У зв'язку з економічно невмотивованим зниженням спотової ціни на електричну енергію, що є істотною зміною обставин, Додаткова угода №5 від 27.08.2025 до Договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025 підлягає розірванню у судовому порядку на підставі частини 2 статті 652 ЦК України.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 зазначено, що під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, на які звертає увагу Скаржник, визначила, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
Більше того, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у cправі №916/2749/23 та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №92.5/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що Додаткова угода №5 від 27.08.2025 була укладена на Період постачання: з 01.09.2025 по 30.09.2025 і оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати.
За положеннями статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина 1).
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2).
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3).
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4).
У той же час, за положеннями частини 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Однак Законом України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" (Закон №4196-IX) визнано Господарський кодекс України, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону (частина 3 статті 17 Закону №4196-IX).
Оскільки Закон №4196-IX введено в дію 28.08.2025, тому положення частини 5 статті 188 ГК України на момент звернення Товариства з позовом та вирішення спору по суті втратили чинність.
З огляду на зазначене, Додаткова угода №5 від 07.05.2025 може вважатися розірваною з моменту набрання рішенням суду законної сили, а не з 01.09.2025.
Отже, вимога Товариства про розірвання Додаткової угоди №5 від 07.05.2025 з 01.09.2025 не відповідає положенням чинного законодавства України.
Беручи до уваги Період постачання та умови оплати за Додатковою угодою №5 від 07.05.2025, вимога про розірвання вказаної угоди не призведе до поновлення прав Позивача, оскільки зобов'язання припиняться з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Іншими словами, оскільки строк виконання зобов'язання настав до розірвання договору, саме зобов'язання не припиняється з розірванням - воно підлягає виконанню.
Таким чином, Товариством обрано неефективний спосіб захисту.
Зважаючи на те, що обрання Позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, тому аргументи сторін, які стосуються суті спору, не беруться судом до уваги, оскільки неефективно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Отже, позов Товариства не підлягає задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Позивача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ