ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/12433/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б.154, ідентифікаційний код 33908322)
до Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604)
про стягнення 19 104, 05 грн,
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - відповідач) про стягнення 19 104, 05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі договору страхування наземного транспорту №1778/23-Т/К/15 від 20.06.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "BMW X5", державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Так, власником "Богдан", державний номер 2349, є відповідач, з яким особа, визнана винною у вчиненні ДТП, перебувала у трудових відносинах. Таким чином, у зв'язку з тим, що вина у вчиненні ДТП особою, яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, встановлена в судовому порядку, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 577, 09 грн заборгованості, 210, 71 грн 3% річних та 316, 25 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було залишено без руху.
17.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.10.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
31.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки надані позивачем на підтвердження розміру завданого збитку докази (розрахунки суми страхового відшкодування до страхового акту від 19.10.2023 №006.02307523-2 та від 13.11.2023 №066.02307623-3 та рахунку від 18.10.2023 №DBL00007451) не є належними доказами - таким може бути виключно звіт (акт) про оцінку майна, а не рахунок СТО; на правовідносини, що виникли між сторонами (відшкодування шкоди), не поширюється дія ч. 2. ст. 625 ЦК України.
03.11.2025 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що звіт про вартість матеріального збитку є лише попереднім оціночним документом, в той час як позивачем надано докази на підтвердження розміру реальних витрат (збитків); заявлені до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат виступають способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, а тому нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
20.06.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладено договір страхування наземного транспорту №1778/23-Т/К/15, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "BMW X5" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (змінено на НОМЕР_1 ); номер кузова: НОМЕР_3 .
Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП.
Строк дії договору встановлено з 20.06.2023 по 19.06.2024.
22.09.2023 в місті Києві по вул. Д. Щербаківського, 72 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі транспортного засобу "BMW X5" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 та транспортного засобу "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2023 у справі №761/35371/23 провадження №3/761/7503/2023 встановлено порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
22.09.2023 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу №справи: 006.02307623.
Відповідно до рахунку №DBL00007451 від 18.10.2023, та акту виконаних робіт №DIN0006287 від 11.11.2023, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія Київ", вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW X5" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 склала 18 577, 09 грн.
Позивачем 19.10.2023 складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №000.02307623-2 на суму 14 861, 67 грн, а 13.11.2023 - розрахунок страхового відшкодування відповідний страховий акт №006.02307623-3 на суму 3 715, 42 грн, згідно з якими прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в загальній сумі 18 577, 09 грн.
На підставі складених страхових актів від 19.10.2023 №000.02307623-2 та від №006.02307623-3 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту №1778/23-Т/К/15 від 20.06.2023, перерахувало суму страхового відшкодування в загальному розмірі 18 577, 09 грн на рахунок АВТ Баварія Київ ТОВ, що підтверджується наявними в матеріалах платіжними інструкціями від 19.10.2023 №53011933 на суму 14 861, 67 грн та від 14.11.2023 №57760794 на суму 3 715, 42 грн.
14.04.2025 позивач направив відповідачу претензію вих. №140425-522/р-ТС на суму 18 577, 09 грн, (що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 14.04.2025), оскільки власником транспортного засобу "Богдан" державний реєстраційний номер 2349, яким спричинено ДТП, на момент ДТП було Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС".
Позаяк, як зазначено позивачем, жодних коштів від відповідача не надходило, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до суду з даним позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" 18 577, 09 грн суми страхового відшкодування, а також 316, 25 грн інфляційних втрат та 210, 71 грн 3% річних.
В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, наголошуючи у відзиві, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру завданого збитку та на відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки нарахування цим сум додатково до відшкодування шкоди є подвійною мірою відповідальності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З наявної в матеріалах справи відповіді від НПУ за ідентифікатором картки ДТП №3023268510273238 вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки "Богдан", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля марки "BMW X5" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки "Богдан", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, та доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 22.09.2023 суду не надано.
При цьому, з аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
У той же час, не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №910/14685/17 від 05.05.2018.
Як встановлено судом, на підставі наданих позивачем доказів, зокрема схеми місця ДТП, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД, №529121 від 22.09.2023 та відповіді від НПУ за ідентифікатором картки ДТП №3023268510273238, власником транспортного засобу "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_5 на момент ДТП було Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС", що не спростовано відповідачем
під час розгляду справи.
Відтак, оскільки власником транспортного засобу "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_5 на момент ДТП було Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" та ОСОБА_2 експлуатував вказаний транспортний засіб на законних підставах, що встановлено судом вище, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля, несе відповідач.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження розміру завданого збитку.
Як зазначалося вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Отже, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Вказані норми Закону не передбачають обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки, а під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 18 577, 09 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Отже, оскільки відповідач безпідставно не здійснив виплату страхового відшкодування відповідно до претензії від 14.04.2025 №140425-522/р-ТС, у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому жодних заперечень щодо отримання даної претензії під час розгляду справи відповідачем не надано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, оскільки позивачем не враховано приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Здійснивши власний розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, в межах заявленого періоду, з урахуванням семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою стягнення 3% річних є 198, 49 грн, а інфляційних втрат 129, 74 грн, в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б.154, ідентифікаційний код 33908322) суму страхового відшкодування у розмірі 18 577 грн 09 коп., 3% річних в сумі 198 грн 49 коп., інфляційні втрати 129 грн 74 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 996 грн 50 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 22.12.2025
Суддя Л.Г. Пукшин