ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.12.2025Справа № 910/9861/25
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані»
про стягнення 178 365,00 грн штрафу,
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані» (далі - відповідач, ТОВ «Енергоресурс Компані») про стягнення 178 365,00 грн штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена позивачем у залізничній накладній № 49974157 від 23.05.2025 маса вантажу (вугілля кам'яне) не відповідає масі вантажу, встановленій при проведені контрольного зважування вагону № 63380836 на справних 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах, про що складено комерційний акт, у зв'язку з чим з відповідача відповідно до ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України підлягає стягненню штраф.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/9861/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
25.08.2025 в системі «Електронний суд» відповідачем був сформований відзив на позовну заяву (зареєстрований судом 26.08.2025), в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у відповідності до встановлених законодавством вимог зважування завантажених вагонів, для встановлення маси вантажу здійснюється співробітниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах, заводський номер УВК-ВС2 12/28, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси ватажу в залізничній накладній є неможливим але технічна похибка під час зважування вантажу або людський фактор можуть мати місце в роботі.
Відповідач зазначав, що позивачу не причинена матеріальна шкода в результаті порушення, що мало місце, інші шкідливі для позивача наслідки виконання договору перевезення не наступили.
Відповідач звертав увагу, що вантажоотримувачем (ТОВ «Радехівський цукор») за залізничною накладною № 49974157 прийнято вантажний вагон № 63380836 за фактичною масою вантажу 67 300 кг, у зв'язку з чим були оформлені видаткова накладна № 183 від 03.06.2025, рахунок на сплату № 170 від 03.06.2025 на загальну кількість вугілля кам'яного 67,3 т. у вантажному вагоні № 63380836 загальною вартістю 595 605,00 грн, яке було сплачено у повному обсязі вантажоотримувачем (ТОВ «Радехівський цукор») за платіжною інструкцією № 1C12042, а також відповідачем складено та зареєстровано податкову накладну № 14 від 13.06.2025. Зазначені обставини, на думку відповідача, підтверджують належність маси вантажу у вагоні № 63380836 за залізничною накладною № 49974157 від 23.05.2025, зазначеною відповідачем.
На думку відповідача, штраф, який заявлено позивачем до стягнення, не має компенсаторного характеру, є додатковим засобом отримання прибутку для позивача, оскільки відповідачем за залізничною накладною № 49974157 сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу, вказану в перевізному документі, що підтверджується даними графи 34 накладних. Будь-яких збитків унаслідок допущеної відповідачем помилки у залізничній накладній, позивач не зазнав, а також у позивача відсутні претензії з боку вантажоотримувача за залізничною накладною № 49974157, у тому числі за вантажний вагон № 63380836, щодо нестачі вантажу, оскільки вантажоотримувачем підтверджено факт отримання вантажу у вагоні № 63380836 у кількості 67,30 тон, як було зазначено відповідачем.
Також, у разі застосування ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України, відповідачем, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених вимог щодо стягнення штрафу до розміру, еквівалентного одній провізній платі за спірний вагон № 63380836 у сумі 35 673,00 грн, яке обґрунтоване тим, що стягнення з відповідача штрафу у розмірі 178 365,00 грн є надмірним, не відповідає критерію обґрунтованості відповідальності та не співмірне з наслідками порушення.
28.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що комерційний акт № 450003/25 від 25.05.2025 складений у відповідності Правил та Статуту, і є підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, який є належним доказом у розумінні частини першої ст. 77 ГПК України. Саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. Залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Щодо зменшення розміру штрафу, позивач зазначав, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність. У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, яка стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Саме відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Також, позивач просив суд врахувати перебування у вкрай тяжкому фінансовому стані, оскільки АТ «Укрзалізниця» є державною компанією та як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських і вантажних перевезень, а також власними силами, засобами та коштами з метою підтримки обороноздатності нашої держави здійснює відновлення залізничної інфраструктури, яке майже кожен день зазнає руйнувань та знищень.
29.08.2025 в системі «Електронний суд» відповідачем були сформовані заперечення (на відповідь на відзив (зареєстровані судом 01.09.2025), в яких відповідач зазначав, що встановлення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав, передбачених законодавством. Відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та частини першої ст. 233 Господарського кодексу України, з доведенням наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача. АТ «Українська залізниця», як відповідач у справах, зверталося до господарського суду з клопотаннями про зменшення суми штрафу, нарахованого їй на підставі Статуту залізниць України, обґрунтовуючи свої вимоги приписами частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та частини першої ст. 233 Господарського кодексу України.
Також відповідач зазначав, що обставини неправильного внесення відомостей до маси вантажу у спірній накладній не заперечуються відповідачем, проте застосування п'ятикратного штрафу від провізної плати, у першу чергу має стимулюючу функцію для недопущення порушень і сприяння безпеці руху на залізниці, яка є стратегічним об'єктом (адже, збитки, спричинені можливими аваріями відшкодовуються незалежно від сплати штрафу), разом з цим, зазначення в накладній маси вантажу у перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено, жодним чином не впливає на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту.
Крім того, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376, Слов'янська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області включена до Переліку території, на яких ведуться (велися) бойові дії (території можливих бойових дій). Отже, згідно наданих до заперечень документів, ТОВ «Енергоресурс Компані» здійснює свою фактичну господарську діяльність на території м. Слов'янськ Краматорського району Донецької області, яка супроводжується постійною небезпекою життю та здоров'ю працівників відповідача, стресовою ситуацією, постійним відключенням електропостачання, ускладнена логістика та ризики збереження майна. Відтак, як позивач, так і відповідач здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану. За таких обставин застосування до підприємства штрафних санкцій у повному обсязі є неспівмірним та надмірним тягарем, тому вказані факти відповідач вважає додатковими обставинами для зменшити розмір штрафних санкцій, застосованих позивачем, з огляду на виняткові обставини воєнного стану та складне економічне становище відповідача.
Відповідач є постійним учасником залізничних перевезень як вантажовідправник, сумлінно виконує договірні зобов'язання перед позивачем при організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги. Той факт, що спір у справі № 910/9861/25 є одиничним, підтверджує, що можливі порушення відповідача Статуту залізниць України в частині зазначення маси вантажу у перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено, не є системними чи множинними, та можуть виникати внаслідок виняткових обставин.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
23.05.2025 відповідно до основної накладної № 49974157 із станції ім. Кожушко О.М. Донецької залізниці відповідачем (відправником) направлено на станцію Козова Львівської залізниці на адресу ТОВ «Радехівський цукор» (вантажоодержувач) вантаж «Вугілля кам'яне».
Маса вантажу, зокрема, у вагоні № 63380836, визначена відправником на вагонних вагах (150 т) Заводський №УВК-ВС 2 12/28 та зазначена 67 300 кг.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 25.05.2025 було проведено контрольне зважування вагону № 63380836, що слідував за накладною № 49974157, на 150-тонних електронно-тензометричних вагах заводський № 032, держ повірка 31.01.2025, прийнятих до обліку СП «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» під № 14.
Зважування проведено в присутності ДСЗ - Олександра Опанасюка, агентів комерційних - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та комісійним обстеженням якого встановлено, що фактична маса брутто вагона № 63380836 склала 87 400 кг, тара вагона з ПД 22 700 кг, маса вантажу нетто за ПД 67 300 кг, фактична маса вантажу нетто 64 700 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 2 600 кг (навантаження на рівні бортів, марковано вапном; поглиблень немає, маркування не порушене; вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті; просипання вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний), про що скалено Акт загальної форми (ф. ГУ-23 (зваж. по ГУ-78) № 143 від 25.05.2025, Акт загальної форми (форма ГУ-23) № 56/ваги від 25.05.2025 та Комерційний акт (форма ГУ-22) ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці № 450003/25 від 25.05.2025.
25.05.2025 станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці повідомлено станію відправлення ім. Кожушко О.М. Донецької залізниці про перевірку маси вантажу у вагоні № 63380836 та виявлення вагу нетто 64 700 кг менше документа на 2 600 кг, що підтверджується телеграмою № 933.
Відчеплений від основної накладної вагон № 63380836 для проведення контрольного зважування, було направлено на станцію призначення за досилочною накладною № 45146602.
По прибуттю вагона на станію призначення ст. Козова Львівської залізниці вантаж було видано одержувачу за Комедійним актом (форма ГУ-22) № 362404/1 від 09.06.2025 з продовженням розділу Д, складеним ДС Музика В.В., агентом комерційним ОСОБА_3 та інженером Дудка М.М. та представника вантажоодержувача ТОВ «Радехівський цукор», що є додатковим до Комерційного акту (форма ГУ-22) № 450003/25 від 25.05.2025, згідно з яким, при комісійному зважуванні на вагонній тензометричній вазі ТВВ-150 зав. номер 14915 (остання повірка 03.02.2025) виявлено: брутто 87 500, тара 22 850, нетто 64 650, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 2 650 кг; навантаження вантажу на рівні бортів, марковано вапном; поглиблень немає, поверхня вантажу рівномірна, маркування не порушене; вантаж розміщений на всій площині вагона; вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті; просипання вантажу немає; на момент огляду просипань нема; в технічному відношенні вагон справний.
Згідно з відомостями в графі 31 накладної № 49974157 вартість перевезення за вагон складає 35 673,00 грн (178 365,00 грн / 5 вагонів), у зв'язку з чим позивачем відповідно до ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф за невірне зазначення масив вантажу у вагоні № 63380836 у п'ятикратному розмірі в сумі 178 365,00 грн (35 673,00 грн х 5).
Нарахований позивачем штраф не був сплачений відповідачем в добровільному порядку, що і зумовило звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Частиною першою ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина перша ст. 909 ЦК України та частина перша ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини третьої ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Положеннями частини другої ст. 908 ЦК України, що кореспондується з положеннями частини п'ятої ст. 307 ГК України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою с. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів).
Згідно з п 1.1. Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Як слідує зі змісту наданої залізничної накладної № 49974157 у графі 55 правильність внесених відправником відомостей підтверджено накладення ЕЦП - директором ОСОБА_4 .
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (п. 1.3. Правил оформлення перевізних документів).
У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до частин першої, другої ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Пунктом 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 861/5082 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2023 № 788) (далі - Правил приймання вантажів до перевезення) передбачено, що маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Вантажі, які не потребують упакування, залежно від фракційного складу, перевозяться навалом або насипом без підрахунку місць. Можливість перевезення вантажів навалом і насипом встановлюється відправником. У перевізних документах на ці вантажі у графі «Найменування вантажу» проставляється відмітка: «Навалом» або «Насипом». Перед завантаженням вагони та контейнери повинні бути оглянуті вантажовідправником у комерційному відношенні щодо цілісності стелі, стінок, дверей, люків вагонів. Підготовлення вагонів перед завантаженням, розміщення вантажів у вагоні, захист вантажів від видування здійснюється відправником згідно з вимогами глави 14 додатка 3 до УМВС. У графі 50 «Відмітки відправника» накладної відправник повинен зробити відмітку: «Перевезення навалом / насипом з одержувачем узгоджено» (п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення).
У графах 20 та 50 накладної № 49974157 зазначено, що перевезення навалом погоджено з одержувачем.
У графах 24 та 26 накладної № 49974157, з урахуванням відомості вагонів до вказаної накладної відправником визначена маса вантажу у вагоні № 63380836 у розмірі 67 300 кг у спосіб - на вагонних вагах (150 т) Заводський № УВК-ВС 2 12/28.
Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними - послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказ Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.04.2009 № 340/16356 (далі - Збірник тарифів).
До розділу III Збірнику тарифів входить пункт 4 «Збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу», де в підпункті 4.2 передбачено, що за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн за перші півгодини і 14,7 грн за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.
Матеріали справи не містять накопичувальної картки із відомостями про надання вантажовідправнику послуги зважування на вагах залізниці, а також доказів участі працівника залізниці на вимогу вантажовласника у зважуванні спірного вагону, зокрема, сплати державного регульованого тарифу.
Як встановлено судом, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 25.05.2025 було проведено контрольне зважування вагону № 63380836, що слідував за накладною № 49974157, на 150-тонних електронно-тензометричних вагах заводський № 032, держ повірка 31.01.2025, прийнятих до обліку СП «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» під № 14.
Зважування проведено в присутності ДСЗ - Олександра Опанасюка, агентів комерційних - Юлії Здор та ОСОБА_2 та комісійним обстеженням якого встановлено, що фактична маса брутто вагона № 63380836 склала 87 400 кг, тара вагона з ПД 22 700 кг, маса вантажу нетто за ПД 67 300 кг, фактична маса вантажу нетто 64 700 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 2 600 кг (навантаження на рівні бортів, марковано вапном; поглиблень немає, маркування не порушене; вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті; просипання вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний), про що скалено Акт загальної форми (ф. ГУ-23 (зваж. по ГУ-78) № 143 від 25.05.2025, Акт загальної форми (форма ГУ-23) № 56/ваги від 25.05.2025 та Комерційний акт (форма ГУ-22) ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці № 450003/25 від 25.05.2025.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Технічного паспорту засобу зважувального приладу (ЗП) станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, власник Виробничий підрозділ «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», міжповірочний інтервал ЗП 12 місяців; інтервал між повірками ЗП 12 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що ваги придатні до застосування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.
Згідно з Випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по ст. Нижньодніпровськ-Вузол зроблено відповідний запис про проведення 25.05.2025 зважування вагону № 63380836, в результаті чого встановлено, що маса вантажу у вагоні на 2 600 кг менша, ніж зазначено у перевізному документі.
Після прибуття вантажу на станцію призначення ст. Козова Львівської залізниці за участю представника вантажоодержувача ТОВ «Радехівський цукор» було проведено видачу вантажу з перевіркою маси вантажу та тари вагона. У результаті зважування виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій, що зазначено в накладній. Факт виявленої невідповідності маси вантажу зафіксовано у Комерційному акті (форма ГУ-22) № 362404/1 від 09.06.2025 з продовженням розділу Д, складеним ДС Музика В.В., агентом комерційним ОСОБА_3 та інженером Дудка М.М., що є додатковим до Комерційного акту (форма ГУ-22) № 450003/25 від 25.05.2025, згідно з яким, при комісійному зважуванні на вагонній тензометричній вазі ТВВ-150 зав. номер 14915 (остання повірка 03.02.2025) виявлено: брутто 87 500, тара 22 850, нетто 64 650, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 2 650 кг.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗП) станції Козова Львівської залізниці, заводський № 14915, власник: ДН-2 ДС Козова, міжповірочний інтервал ЗП 12 місяців, інтервал між повірками ЗП - 6 місяців; відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування, які проходили своєчасну перевірку та повірку, про що також надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ТФ/2898/М від 29.07.2024 (чинне до 29.07.2025).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що у відповідності до встановлених законодавством вимог зважування завантажених вагонів, для встановлення маси вантажу здійснюється співробітниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах, заводський номер УВК-ВС2 12/28, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси ватажу в залізничній накладній є неможливим, проте доказів на підтвердження вказаних аргументів в матеріали справи надано не було.
Крім того, відповідач допускає можливість наявності неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній через технічну похибку під час зважування вантажу або людського фактору в роботі.
Відповідачем не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначених позивачем засобів ваговимірювальної техніки.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів).
Згідно п. 1 Правил складання актів, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (п. 2 Правил складання актів).
Пунктом 3 Правил складання актів передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема: в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п. 4 Правил складання актів).
Відповідно до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Визначений п. 10 Правил складання актів на виконання вимог ст. 129 Статуту залізниць України склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів є імперативним приписом. Однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковими реквізитами комерційного акту. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 910/3930/17, від 18.06.2018 у справі № 910/11397/17, від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17.
Зі змісту комерційного акту № 450003/25 від 25.05.2025 вбачається, що він підписаний ДСЗ (заступник начальника станції) - Опанасюк О.М., агентами комерційними - Здор Ю.Ю. та Плітченко І.П.
Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17, від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17 тощо.
На підтвердження повноважень осіб, які підписали комерційний акт № 450003/25 від 25.05.2025 та акти загальної форми (ГУ-23) № 143 від 25.05.2025 та № 56/ваги від 25.05.2025, надані посадова інструкція заступника начальника станції залізничної станції (позакласнга, сортувальна) Нижньодніпровськ-Вузол реєстраційний № ДСПІ-053/1 від 27.12.2024 (п. 5.21. та п. 5.23. - підписує комерційні акти, контролює оформлення актів загальної форми), з якою ознайомлений ОСОБА_5 , та посадові інструкції агента комерційного № ДС-ПІ-088/1 від 27.12.2024 (п. 5.1. та п. 5.10. - складає комерційні акти та акти загальної форми), з якою ознайомлена Плітченко І.П., та № ДС-ПІ-089/1 від 27.12.2024 (п. 5.23. та п. 5.25. - підписує комерційні акти/акти загальної форми ГУ-23), з якою ознайомлена ОСОБА_6 , а також розпорядження Виробничого штату виробничого підрозділу «Служба роботи станції» Дніпровський регіональний відділ організації роботи станій станція Нижньодніпровськ-Вузол від 31.12.2024 № 256.
Отже, комерційний акт № 450003/25 від 25.05.2025 підписаний уповноваженими особами та приймається судом як належний доказ на підтвердження зафіксованих актом обставин.
Судом прийнято до уваги різний розмір похибки маси, визначений у комерційному акті станції Нижньодніпровськ-Вузол № 450003/25 від 25.05.2025 - 2 600 кг та у комерційному акті станції призначення Козова № 362404/1 від 09.06.2025 (є додатком до комерційного акту № 450003/25 від 25.05.2025) - 2 650 кг. Проте, оскільки сам факт невідповідності реальної маси вантажу його обсягу, зазначеному в накладній, є підставою для нарахування п'ятикратної провізної плати, розмір похибки не є визначальним. При обчисленні штрафу є не розмір надлишку ваги перевезеного вантажу, а розмір провізної плати за весь обсяг переданого на перевезення вантажу (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.04.2018 у справі № 904/10497/16).
Згідно з частиною першою ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є також акт загальної форми, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини першої ст. 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею, або акти загальної форми.
Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна інформація.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.
Згідно з відомостями в графі 31 накладної № 49974157, вартість перевезення за вагон складає 35 673,00 грн.
Позивачем наведений розрахунок штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення у сумі 178 365,00 грн (35 673,00 грн х 5), тобто розрахунок суми штрафу, наведений позивачем є арифметично правильним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.
Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, а згідно ст. 24 Статуту залізниць України саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача про стягнення штрафу є правомірними.
Всі доводи відповідача спростовуються вищевстановленими обставини та судом відхиляються, окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що підписуючи накладу № 49974157 відповідачем було підтверджено зазначені в ній відомості, зокрема, щодо маси вантажу.
В той же час, суд визнає обґрунтованим клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати за всю відстань перевезення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Позивач зазначає, що у даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, яка стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, при цьому можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Разом з тим, за приписами частини третьої ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2023 у cправі №904/934/22 зазначає, що відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої ст. 551 ЦК України та частини першої ст. 233 ГК України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.
Мотивуючи клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до розміру, еквівалентного одній провізній платі за спірний вагон № 63380836 у сумі 35 673,00 грн, позивач зазначав, що стягнення з відповідача штрафу у розмірі 178 365,00 грн є надмірним, не відповідає критерію обґрунтованості відповідальності та не співмірне з наслідками порушення, оскільки:
- відповідачем за залізничною накладною № 49974157 від 23.05.2025 за перевезення вантажу було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу вказану в перевізному документі, а якщо вантажовідправник помилково вказав і оплатив у залізничній накладній масу більшу, ніж фактично було завантажено у вагон, то він, з одного боку, формально порушив ст. 122 Статуту залізниць, але з іншого боку частково не використав оплачену послуги, що маркується «порушенням», за яке позивач, додатково до вже отриманої оплати, набуває право у штрафному порядку отримати згідно ст. 118 Статуту залізниць України ще п'ять провізних плат;
- позивач не вказав та не надав докази завдання йому збитків (матеріальної шкоди) через невірне зазначення маси вантажу, а відтак розмір штрафу у сумі 178 365,00 грн значно перевищує збитки та є невиправданим в даному конкретному випадку. Наявність у вагоні меншої ваги вантажу зменшує масу поїзда, а відтак і витрати локомотивом пального;
- зазначення маси вантажу у вагоні більшої, від фактичної, не вплинула на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту, не визначається як загроза безпеки руху, але й навіть перевищення фактичної маси вантажу вказаного у накладній розміру має перевищити межу вантажопідйомності вагону, як наслідок, у такій ситуації штраф не виконує функцію «кари» за загрозу безпеки залізничного руху, що випливає зі змісту абз. 3 п. 15.27 Правил технічної експлуатації залізниць України;
- Статутом залізниць України передбачена неспіврозмірна відповідальність залізниці та вантажовідправника, як для обох учасників перевезення та норми Статуту не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відправника, а питання зменшення розміру штрафу Статутом не врегульоване.
Також відповідач зазначав, є постійним учасником залізничних перевезень як вантажовідправник та сумлінно виконує договірні зобов'язання перед позивачем при організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги. Той факт, що спір у справі № 910/9861/25 є одиничним, підтверджує, що можливі порушення відповідача Статуту залізниць України в частині зазначення маси вантажу у перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено, не є системними чи множинними, та можуть виникати внаслідок виняткових обставин.
Винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Слід зазначити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Оскільки відповідачем за залізничною накладною № 49974157 від 23.05.2025 за перевезення вантажу було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу вказану в перевізному документі, тобто більшу, ніж мав сплатити з урахуванням меншої кількості вантажу в спірному вагоні; встановлення невірного зазначення маси вантажу в біг зменшення, не породжує для позивача виникнення збитків (матеріальної шкоди), доказів протилежного позивачем в матеріали справи надано не було; зазначення маси вантажу у вагоні більшої, від фактичної (на 2 600 кг менше заявленої), не вплинула на безпечну організацію руху залізничного транспорту та не становила загрозу безпеці руху, доказів протилежного позивачем також надано не було; розмір штрафу у сумі 178 365,00 грн дорівнює сумі провізної плати у розмірі 178 365,00 грн, сплаченої позивачем за перевезення вантажу за всю відстань перевезення вантажу, що зазначено у п. 31 накладної, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати за всю відстань перевезення на рівні 35 673,00 грн.
Судом прийнято до уваги заперечення позивача, про його перебування у вкрай тяжкому фінансовому стані, оскільки АТ «Укрзалізниця» є державною компанією, що має стратегічне значення і яка після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських і вантажних перевезень, а також власними силами, засобами та коштами з метою підтримки обороноздатності нашої держави здійснює відновлення залізничної інфраструктури, яке майже кожен день зазнає руйнувань та знищень.
Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376, Слов'янська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області включена до Переліку території, на яких ведуться (велися) бойові дії (території можливих бойових дій). Отже, згідно наданих до заперечень документів, відповідач здійснює свою фактичну господарську діяльність на території м. Слов'янськ Краматорського району Донецької області, яка супроводжується постійною небезпекою життю та здоров'ю працівників відповідача, стресовою ситуацією, постійним відключенням електропостачання, ускладнена логістика та ризики збереження майна. Відтак, як позивач, так і відповідач здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану.
Крім того, враховуючи рівність суб'єктів господарської діяльності та принцип справедливості, суд вважає за необхідне звернути увагу на численні висновки Верховного Суду щодо наявності у суду повноважень з вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, які застосовуються до перевізника (залізничної дороги) на підставі положень Статуту залізниць України. Незважаючи на те, що до перевізника та до вантажовідправника застосовуються штрафні санкції за різні порушення, які передбачені різними статтями Статуту залізниць України, єдиним в цьому випадку є те, що штрафні санкції передбачені саме Статутом залізниць України.
Враховуюче вищенаведене, суд вважає, що відповідальність, за недоведеністю умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, не може мати наслідком стягнення ще п'яти провізних плат, понад одну, яку залізниця вже одержала. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом та не відповідатиме критерію співмірності.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у суду повноважень на зменшення штрафу, який передбачений Статутом залізниць України, з урахуванням доведення стороною згідно з приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, того, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
У зв'язку з викладеним, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Окрім цього, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята ст. 129 ГПК України).
Відповідно, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8), згідно положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складаються з суми судового збору, яка становить 2 422,40 грн. Інших судових витрат до стягнення позивачем заявлено не було.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-238, 247-252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані» (02105, місто Київ, проспект Миру, будинок 15А, офіс 311; ідентифікаційний код: 42710710) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 35 673 (тридцять п'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова