ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/11366/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-УКРАЇНА"
про долучення доказів до матеріалів справи та розподіл судових витрат у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-Україна" (01054, м. Київ, вул. Франка Івана 6, ідентифікаційний код 31283997)
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою діяльністю "РЕНТОЙЛ" (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 6, ідентифікаційний код 31514850)
2) Товариство з обмеженою діяльністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "АЛЬЯНС-Україна" (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 6, ідентифікаційний код 32073551)
3) Фонд держаного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, ідентифікаційний код 00032945)
про визнання недійсним та скасування позачергових рішень загальних зборів учасників, наглядової ради, скасування реєстраційних дій та поновлення на посаді,
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-УКРАЇНА" (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування позачергових рішень загальних зборів учасників, наглядової ради, скасування реєстраційних дій та поновлення на посаді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протоколом № 01/12-2022 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-Україна" від 12.12.2022 по другому питанню порядку денного прийнято рішення про внесення змін до статуту товариства щодо створення наглядової ради. В свою чергу, наглядовою радою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-Україна" прийнято рішення про дострокове припинення повноважень з 14.03.2023 одноособового виконавчого органу товариства - директора ОСОБА_1 . Однак позивач зазначив, що рішення позачергових загальних зборів учасників відповідача, прийняті 12.12.2022 та оформлені протоколом №01/12-2022, а також всі рішення наглядової ради відповідача є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, прийняті за відсутності кворуму, а збори проведені з порушенням порядку скликання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою діяльністю "РЕНТОЙЛ", Товариство з обмеженою діяльністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "АЛЬЯНС-Україна", призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 19.11.2025 судом протокольною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України.
У судовому засіданні 10.12.2025 представник позивача подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ст. 226 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-Україна" треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою діяльністю "РЕНТОЙЛ", 2) Товариство з обмеженою діяльністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "АЛЬЯНС-Україна", 3) Фонд держаного майна України про визнання недійсним та скасування позачергових рішень загальних зборів учасників, наглядової ради, скасування реєстраційних дій та поновлення на посаді залишено без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
11.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-УКРАЇНА" подано заяву про ухвалення додаткового рішення (зареєстровано 12.12.2025), у якому відповідач просить суд стягнути на свою користь 60 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
16.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" ОСОБА_1 подано клопотання про зменшення суми судових витрат, відповідно до якого позивач вважає, що клопотання про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки ним не було допущено необґрунтованих дій, які потягли понесення відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи; при цьому акт виконаних робіт №2 від 10.12.2025 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, водночас спір у даній справі містив вимоги немайнового характеру, та заявлений розмір судових витрат відповідача на правничу допомогу становитиме надмірний тягар для позивача. У випадку задоволення судом клопотання про стягнення судових витрат, позивач просить суд зменшити їх розмір до 5 000, 00 грн.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-УКРАЇНА" про долучення доказів до матеріалів справи та розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, з огляду на таке.
Так, відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з погодженого розміру 60 000, 00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
В силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Статтею 129 ГПК України регламентовано загальні правила розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, положення якої (статті) є універсальними. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 130 ГПК України. Так, відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: стаття 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та стаття 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України. Отже, для стягнення компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, заявнику необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених учасником справи витрат, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому закриттям провадження у справі або залишенням його без розгляду.
Своєю чергою, ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п'ятою статті 130 ГПК України.
Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2023 у справі № 917/243/22.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідачем заявлено до стягнення з позивача 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (відзиві на позов) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які останній поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася відповідачу на підставі договору про б/н від 18.03.2025 (далі - договір), укладеним між адвокатом Жадановим Ігорем Геннадійовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС - Україна" (далі - клієнт), за умовами пункту 1.1. якого за цим договором адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу (далі - послуги), а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами за погодженням, про що може складатись відповідна додаткова угода до цього договору.
При визначенні розміру гонорару враховується:
- обсяг і час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення;
- ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
- необхідність виїзду адвоката у відрядження;
- важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;
- характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;
- кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Згідно пункту 4.1. договору факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг або виставленим рахунком-фактурою на оплату, за таких умов акт не складається і послуги вважаються наданими належним чином і у повному обсязі на підставі такого рахунку-фактури.
За актом виконаних робіт №2 від 10.12.2025 адвокатом наданий клієнтові комплекс юридичних послуг (професійної правничої допомоги), пов'язаних із розглядом справи у Господарському суді м. Києва по справі № 910/11366/25, а саме: послуга з фіксованою вартість, що включає: ознайомлення з матеріалами справи № 910/11366/25, консультування замовника щодо формування правової позиції та стратегії захисту під час розгляду справи в суді, вивчення актуальної практики Верховного Суду в корпоративних питаннях управління юридичною особою, збір доказів, написання та подання відзиву на позовну заяву, подання інших процесуальних заяв по справі, адвокатські запити, для забезпечення результату розгляду справи клієнту, представництво інтересів клієнта адвокатом в судових засіданнях, а саме прибуття та участь в судових засіданнях 22.10.2025 о 10:10, 19.11.2025 o 10:20, 10.12.2025 об 11:30 у приміщенні Господарського суду м. Києва з метою представництва та захисту інтересів ТОВ "АЛЬЯНС- Україна".
Вартість виконаних робіт (наданих послуг) за професійну правничу допомогу складає 60 000,00 грн без ПДВ.
Судом встановлено, що Жаданов Ігор Геннадійович, є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії Серія АГ №000438 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Частинами 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).
Суд враховує, що включення до складу наданих адвокатом послуг, таких як "ознайомлення з матеріалами справи 910/11366/25", "консультування замовника щодо формування правової позиції та стратегії захисту під час розгляду справи в суді, "вивчення актуальної практики Верховного Суду в корпоративних питаннях, управління юридичною особою", "збір доказів", "написання та подання відзиву на позовну заяву" не є окремими видами послуг, позаяк є обов'язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугою "написання та подання відзиву на позовну заяву".
За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-Україна" (01054, м. Київ, вул. Франка Івана 6, ідентифікаційний код 31283997) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.
3. В іншій частині клопотання відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 22.12.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин