Справа №442/8941/25
Провадження №2/442/2671/2025
22 грудня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих коштів ,-
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ «Споживчий Центр» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5512,21 грн. як безпідставно набуте майно без достатньої правової підстави та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 29.10.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №29.10.2025-100002053 від 29.10.2025. В частині кредитного договору №29.10.2025-100002053 в заявці, яка є невід'ємною частиною договору, зазначено, що сума кредиту становить 10000 гривень.
На виконання умов договору, ТОВ «Споживчий центр» 29.10.2025 о 17:04 перерахувало на картку Банку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» № НОМЕР_1 , яку було надано ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 10000 грн.
29.10.2025 внаслідок технічної помилки, яка сталася із-за аварії на платіжному шлюзі на картку, яку було надано ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти на загальну суму 5500 грн. по-іншим кредитним договорам, які укладені з іншими клієнтами, а саме: 29.10.2025 о 17:08 по кредитному договору №26.10.2025-100001760 в сумі 1000 грн., 29.10.2025 о 17:08 по кредитному договору №29.10.2025-100002065 в сумі 4500 грн.
До теперішнього часу грошові кошти в сумі 5500 гривень не повернуто.
Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Інші процесуальні дії у справі.
З урахуванням положень ст.187 ЦПК України, 25.11.2025 суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з метою отримання інформації щодо місця проживання (перебування) відповідача зроблено відповідний запит за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримано відповідь №2041757 від 25.11.2025 про те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що боргові зобов'язання між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли на підставі кредитного договору №26.10.2025-100001760 від 29.10.2025.
Відповідно до умов Договору, позичальнику надано кредит в розмірі 10000 грн., що підтверджується квитанціє до платіжної інструкції №20390-1391-310666769.
Відповідно до п.3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору, за Договором Кредитодавець зобов?язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов?язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Згідно з п.4.1, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-0184.
Виходячи з положень п.4.3, днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.
Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» квитанцією платіжної інструкції №20390-1391-310670888 від 29.10.2025, на картку отримувача №4441111066030184 здійснено платіж: видача за договором кредиту №26.10.2025-100001760, сума платежу 1000 грн., час операції 29.10.2025 о 17:08:24.
Отримання відповідачем зазначених коштів в розмірі 1000 грн. підтверджено квитанцією ІД операції №1699997476 від 29 жовтня 2025 року на платіжну карту АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №26.10.2025-100001760.
Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» квитанцією платіжної інструкції №20390-1391-310671399 від 29.10.2025, на картку отримувача №4441111066030184 здійснено платіж: видача за договором кредиту №29.10.2025-100002065, сума платежу 4500 грн., час операції 29.10.2025 о 17:08:54.
Отримання відповідачем зазначених коштів в розмірі 4500 грн. підтверджено квитанцією ІД операції №1699997863 від 29 жовтня 2025 року на платіжну карту АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №29.10.2025-100002065.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 та Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19,від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21, а також у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17). Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.
Відповідно до ч.2,3 ст.1212 Цивільного кодексу України особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення 83 глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч.1 ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної)та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно ч.1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тлумачення положень ч. 1 п. 1, ч. 2 статті 11, ч. 1 статті 177, ч. 1 статті 202, ч. 1 статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», у частині стягнення грошових коштів у розмірі 5500 гривень, як безпідставно набутого майна без достатньої правової підстави, підтверджуються належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення процентів за користування коштами за період з 29.10.2025 по 24.11.2025 у розмірі 12 гривень 21 копійок, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
У статті 536 ЦК України вказано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Суд зазначає, що кошти у розмірі 5500 гривень помилково перераховані відповідачу, внаслідок технічної помилки, яка виникла у ТОВ «Споживчий центр». Разом з тим, позивачем не надано доказів суду щодо досудового врегулювання даного спору з відповідачем ОСОБА_1 . Таким чином, суд вважає, що грошові кошти у розмірі 12 гривень 21 копійок є особистими грошовими коштами ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання про те, в даній частині позов не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих коштів підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» слід стягнути безпідставно отримані кошти в розмірі 5500 гривень.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду з даним позовом позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати , пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2417 гривень 03 копійок.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих коштів - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» грошові кошти у розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень, як безпідставно набуте майно без достатньої правової підстави.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 2417,03 (дві тисячі чотириста сімнадцять гривень 03 копійок) гривень сплаченого судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ вул. Саксаганського 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 22.12.2025.
Суддя Павлів З.С.