Справа № 293/1258/25
Провадження № 2/293/773/2025
17 грудня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.
за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
І. Короткий зміст позовних вимог
21.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЙС» в особі директора О.Полякова, звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. За змістом позову позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9858294 від 19.07.2024 в розмірі 14 638,00 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме - судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 19.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9858294 на суму 7 475,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора.
Відповідач належним чином умов договору не виконувала, внаслідок чого має заборгованість 14 638,00 грн., яка складається з наступного:
7 475,00 грн - заборгованості по тілу кредиту;
7 163,00 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
20.01.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс, за умовами якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги до відповідача.
Позивач жодних нарахувань за кредитним договором не здійснював.
Вказану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача.
ІІ. Процесуальні дії у справі, заяви клопотання
Ухвалою від 23.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження. Судове засідання суд призначив на 12:00 год. 24.11.2025. Суд також задовольнив клопотання позивача про витребування доказів (а.с.58,59).
24.11.2025 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 10 год. 30 хв. 17.12.2025 (а.с.70).
17.12.2025 сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ТОВ «ФК«ЕЙС» у позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти заочного розгляду справи (а.с.4 зворот).
Відповідач про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, за адресою зареєстрованого місця проживання, відповідно до п.4 ч.8ст. 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву не надходив. Конверт з позовними матеріалами направлений на адресу місця реєстрації відповідача повернувся до суду 10.12.2025 з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.73).
Згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У судовому засіданні від 17.12.2025 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене рішення суду.
ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що 19.07.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №00-9858294, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії у розмірі 6500,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів - до 14.07.2025.
Згідно п.1.4 позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 03.08.2024 та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії.
Відповідно до п.1.5. процентна ставка фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом і надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.12.4. договору.
Згідно п.1.6. кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту , що складає 975,00 грн.
Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної та зниженої процентної ставки з урахуванням комісії становить 1,5 %.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату складання цього договору становить 11 985,72 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 9472,53%.
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на дату укладення договору становить 41 405,00 грн, а за зниженою ставкою - 40 966,25 грн.
Згідно п.2.8. договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 19.07.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6500, 00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Відповідно до п.3.2. нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладення договору.
Договір підписано відповідачем в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 98430, відправленим 19.07.2024 на мобільний телефон НОМЕР_2 (а.с.27-31).
Умови договору також підтверджуються паспортом споживного кредиту, також підписаним відповідачем одноразовим ідентифікатором 19.07.2024 (а.с.20-21).
ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 6500 грн. за договором №00-9858294 від 19.07.2024 на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн», випискою за договором б/н від 19.07.2024 -24.07.2024 та підтвердженням АТ КБ «Приватбанк» про зарахування на рахунок НОМЕР_3 коштів в сумі 6500,00 грн. від 19.07.2024 (а.с.17-18, 65-69).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАКС КРЕДИТ» за кредитним договором №00-9858294 від 19.07.2024 заборгованість відповідача станом на 20.01.2025 становить 14 638,00 гривень і складається з: заборгованості за основним зобов'язанням - 6500 грн, заборгованості за нарахованими процентами - 7163,00 грн, заборгованості за нарахованими комісіями 975,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3250,00 грн.(а.с.42).
20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено Договір факторингу №20012025-МК/Ейс, за умовами якого, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС'приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права вимоги до боржників (а.с.47-52).
Згідно реєстру боржників за №1821 значиться ОСОБА_1 та укладений кредитний договір №00-9858294 від 19.07.2024 з заборгованістю по тілу кредиту 7475 грн, заборгованівстю по звичайних відсотках 7163 грн, штрафних санкціях згідно договору 3250 грн., що разом становить 14 638,00 грн. (а.с.45-46).
Відповідно до виписки по особовому рахунку за кредитним договором №00-9858294 від 19.07.2024 ОСОБА_1 за період з 20.01.2025-01.10.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 14 638,00 грн. (а.с.41).
ІV. Застосовані норми права, оцінка доказів, мотиви, з яких виходив суд, висновки суду
У відповідності до положень п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 00-9858294 від 19.07.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, при цьому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Договір містить податковий номер ОСОБА_1 , адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «МАКС КРЕДИТ» на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9858294 від 19.07.2024.
З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАКС КРЕДИТ» за кредитним договором заборгованість відповідача за період з 19.07.2024 по 20.01.2025 становить 14 638,00 гривень (а.с.42). Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ЕЙС», обрахованого з дати придбання права вимоги у первісного кредитора в період з 20.01.2025 по 01.10.2025 сума заборгованості відповідача є незмінною та становить 14 638 грн (а.с.41).
Судовим розглядом встановлено, що відповідач не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідач не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Враховуючи, що позичальник зобов'язання з повернення коштів за договором не виконала, а згідно з наданим розрахунком за кредитним договором, борг нарахований в межах строку, визначеного договором та на умовах, погодженими сторонами, позовні вимоги суд вважає доведеними та обґрунтованими.
Суд задовольняє позов, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 14 638 грн, з яких: 6500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 7163,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 975,00 грн. - заборгованість за комісією.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,4 грн, а тому він підлягає до стягнення із відповідача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду №25770857307 до вказаного договору, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7073/10, копію довіреності від 11.08.2025.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, адже вказаний розмір має бути доведеним, документально обґрунтованим та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» в розмірі 3000 грн.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу у межах вказаної суми є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9858294 від 19.07.2024 у розмірі 14 638 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 00 копійок
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників у справі:
Позивач:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
Код ЄДРПОУ 42986956
Місце знаходження: 02090, м.Київ, вул.Алматинська, 8, офіс 310а.
Відповідач:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,
РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2025.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО