“17» грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 4 ст. 240 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2025 року продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22.00 год. до 06.00 год., без дозволу слідчого, прокурора або суду до 15 січня 2026 року включно (в межах строку досудового розслідування), з покладенням на нього обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом; не відлучатися з м. Вознесенська без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 щодо даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням певних обов'язків.
На думку апелянта, не доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби щодо підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування. Прокурор зазначив, що досудове розслідування закінчити не можливо, оскільки у кримінальному провадженні є необхідність проведення ряду слідчих та процесуальних дій. Тому виникла необхідність у продовженні підозрюваному строку запобіжного заходу.
Згідно підозри, 05.10.2015 між ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» в особі директора ОСОБА_7 , діючого на підставі Статуту підприємства, укладено договір на виконання вибухових робіт (далі Договір) з Державним підприємством «Науково-Виробниче Об'єднання» Павлоградський хімічний завод» (далі ДП «НВО» ПХЗ») зі строком дії до 31.12. 2015 з можливістю його пролонгації на 1 рік.
Згідно умов Договору, ДП «НВО» ПХЗ», починаючи з 05.10.2015, надавало послуги щодо проведення вибухових робіт (масових вибухів) у кар'єрі Замовника - ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД», для добування гірничої маси, її дроблення. Вказаний договір, з урахуванням його умов, автоматично продовжувався щороку.
Водночас, у зв'язку з порушенням ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» умов користування надрами, передбачених дозволом та угодою про умови користування ділянкою надр, вимог законодавства у сфері надрокористування, Наказом Державної служби геології та надр України від 31.10.2018 № 405, дію спеціального дозволу на користування надрами № 3051 від 11.07.2003 зупинено, що зобов'язувало припинити роботи, пов'язані з видобутком корисних копалин граніту з 01.12.2018.
Наказ для відома та виконання керівництвом ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» Держгеонадрами скеровано відповідним листом від 06.11.2018 № 22225/03/14-18, який отримано представником підприємства за довіреністю 16.11.2018. Таким чином, директор ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» ОСОБА_7 був належним чином повідомлений та був обізнаний про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 11.07.2003 № 3051 з 01.12.2018.
Однак, незважаючи на заборону на видобування надр, зумовлену зупиненням дії спеціального дозволу, директор ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» ОСОБА_7 , розуміючи протиправність своїх дій, використовуючи службове становище, з метою отримання прибутку підприємством, у період часу з 11.01.2018 по 22.07.2019 організував та забезпечив проведення вибухових робіт у кар'єрі на території Олександрівського родовища, ділянки № 8, яка розташована на відстані 0,6 км на захід від с. Олександрівка, Вознесенського району, Миколаївської області, в результаті чого, незаконно видобуто 116,718 тис. м3 граніту, чим спричинено шкоду державним інтересам на суму 343 867 335 грн.
При прийнятті оскаржуваного рішення слідчий суддя дійшов висновку, що надані органом досудового розслідування матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , яке відносяться до категорії тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що продовжують існувати, ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження наявним ризикам можливо запобігти лише шляхом продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Прокурором доведено, що завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні до 17.11.2025 не є можливим, оскільки необхідно виконати ряд слідчих дій.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник та підозрюваний апеляційну скаргу підтримали. Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.
СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022152190000836 від 13.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України. 19.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 240 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.08.2025 ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, строком до 17.10.2025.
Постановою прокурора від 14.10.2025 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 19.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.10.2025 ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з визначенням часу, строком до 17.11.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.11.2025 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 19.01.2026 включно. Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді є те, що не виконані всі слідчі (розшукові) дії.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшло своє підтвердження під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Всупереч доводам апелянта, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, підтверджується долученими до клопотання матеріалами. У матеріалах провадження відсутні дані, які б спростовували обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження.
Не погоджуючись із доводами апелянта про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує на тому, що на даному етапі досудового розслідування не може бути надана оцінка допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування. Відповідно до положень ст.89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, які встановлені слідчим суддею.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати. Проте, колегія суддів частково погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.
Так, підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який належить до тяжкого та відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі та у випадку доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення, підозрюваному загрожує реальне позбавлення волі, що вказує на доведеність ризику, зазначеного у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не проведено в повному обсязі всіх необхідних і можливих слідчих дій та не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_7 міг діяти, та може здійснювати дії, направлені на знищення відомостей доказового характеру про вчинення ним кримінального правопорушення, тобто є доведеним ризик, передбачений п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Проте, колегія суддів вважає, що зазначені ризики, хоча і існують, проте значно зменшились, оскільки з часу внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення, тобто 13.10.2022, пройшов значний проміжок часу. При цьому, підозрюваний з моменту обрання запобіжного заходу не порушував умов домашнього арешту та покладених на нього обов'язків.
У клопотанні прокурора зазначається, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) та незаконно впливати на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Разом з тим, на переконання колегії суддів, ці ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, на даний час не існують, оскільки наразі ОСОБА_7 не є директором ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД», а з моменту події злочину, який йому інкриміновано, а також з дати внесення відомостей про злочин у ЄРДР, пройшов значний час (понад 3 роки). Крім того, доказів на підтвердження тверджень прокурора на наявність вказаних ризиків до клопотання не надано.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що у клопотанні прокурора при викладенні обсягу слідчих та процесуальних дій не наведено, що вказані свідки підлягають допиту.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З клопотання прокурора вбачається, що для завершення досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, а саме: встановити та допитати свідків; звернутися до слідчого судді з клопотаннями про надання дозволу на проведення тимчасового доступу до документів; у разі задоволення - вилучити вказані документи та долучити їх до матеріалів кримінального провадження; залучити спеціаліста Державної служби України з питань праці з метою проведення перевірки умов дотримання законодавства на TOB «УМР «ГЕБ»; витребувати відповіді на запити в порядку ст. 93 КПК України; витребувати зразки почерку ОСОБА_12 для проведення додаткових судових почеркознавчих експертиз; призначити та отримати висновок судової почеркознавчої експертизи; встановити обсяги незаконно реалізованого TOB «УМР ГЕБ» товару; повідомити ОСОБА_7 про підозру в кінцевій редакції на підставі зібраних в ході розслідування доказів; виконати інші слідчі, процесуальні дії та оперативно-розшукові заходи, у проведенні яких виникне необхідність; виконати вимоги ст.ст. 290, 291, 293 КПК України з підозрюваними і захисником; скласти та направити до суду обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Між тим, зазначені прокурором мотиви для продовження строку домашнього арешту ОСОБА_7 вказують на те, що підозрюваний ніяким чином не зможе перешкоджати проведенню слідчих та процесуальних дій.
З огляду на встановлені обставини у кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла висновку, що органи досудового розслідування мали достатньо часу для забезпечення досягнення цілей, заради яких підозрюваному раніше обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та цей строк вже продовжувався.
Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
З огляду на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, наявність лише двох ризиків, передбачених п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які значно зменшились, та недоведеності ризиків, передбачених п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має позитивну характеристику за місцем проживання, має постійне місце роботи, не порушував раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладених на нього обов'язків, колегія суддів вважає, що задля забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню наявним ризикам, необхідно обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За такого, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч.3, 409, 422, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням обов'язків, - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 15 січня 2026 року включно, з покладенням на нього обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом; не відлучатися з м. Вознесенська без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3