Справа №523/26998/25
Провадження №1-кс/523/8401/25
18 грудня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Одеської обласної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150020001065 від 01.07.2024 року у відношенні:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Кісниця Крижопільського району Вінницької області, громадянину України, раніше не судимому, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, маючого на утриманні 2-х дітей, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», у спеціальному званні «молодший сержант внутрішньої служби», підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту наркотичного засобу у місця позбавлення волі
16.12.2025 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання сстаршого слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню №62024150020001065 від 01.07.2024 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 », в якому зазначено, що ОСОБА_4 згідно наказу Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» № 16/ОС-23 від 16.01.2023 призначено на посаду молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», у спеціальному званні молодший сержант внутрішньої служби, та в силу ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, постійно здійснює функції представника влади та у відповідності до ч. 3 ст. 18 КПК України і п. 1 Примітки до ст. 364 КК України, з моменту призначення на вказану посаду будучи службовою особою правоохоронного органу, відповідно до посадової інструкції має зобов'язання щодо підтримання службової дисципліни персоналу зміни; забезпечення нагляду, ізоляції і охорони ув'язнених (засуджених), дотримання ними встановленого законодавством порядку тримання під вартою та розпорядку дня; вжиття заходів щодо виявлення, попередження і припинення порушень режиму тримання та підтримання правопорядку в установі.
Відповідно до статей 3, 8, 19, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення», до персоналу місць попереднього ув'язнення належать особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а також особи, які працюють в цих установах за трудовими угодами.
Працівники місць попереднього ув'язнення в межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, у тому числі за невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами, порушення прав осіб, взятих під варту.
Відповідно до ст. 1-3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, основними принципами якої є законність, повага і дотримання прав і свобод людини та інші. Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.
Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
Згідно п. п. 11, 14, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов'язані забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних правопорушень засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення» особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопіюванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування - перегляду, їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув'язнення.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення» особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.
Згідно з додатком № 1 до наказу Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» до заборонених для передавання ув'язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі належать, у тому числі наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори.
У відповідності до наказу Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» взаємовідносини персоналу СІЗО з ув'язненими та засудженими ґрунтуються на засадах взаємоповаги та розвитку позитивних відносин. Діяльність адміністрації СІЗО ґрунтується на суворому дотриманні законності та визначається відповідно до положення про СІЗО.
У своїй діяльності молодший інспектор ІІ категорії відділу режиму і охорони ДУ «Одеський слідчий ізолятор» керується Конституцією України, Законами України «Про попереднє ув'язнення», «Про запобігання корупції», наказами які регламентують діяльність відділу режиму і охорони та іншими нормативними актами.
Додатково, відповідно до посадової інструкції від 30.04.2024 № 5/3, з якою ознайомлений ОСОБА_4 , молодший інспектор 2 категорії відділу режиму і охорони ДУ «Одеський слідчий ізолятор» несе відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкцій з охорони праці, протипожежної безпеки, і виробничої санітарії, за розголошення відомостей, що є державною таємницею, за завдану органу, установі, навчальному закладу матеріальну шкоду, за порушення дисципліни, а також за порушення вимог законодавства в процесі здійснення свої діяльності.
Відповідно до «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019, з метою виявлення продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув'язненим і засудженим, а також використовувати та зберігати при собі, підготовки до втечі з-під варти, розшуку ув'язнених та засуджених, які переховуються, тощо проводяться обшуки та огляди ув'язнених і засуджених, огляди персоналу СІЗО і громадян, які перебувають на території СІЗО, їхніх речей та одягу, транспортних засобів, а також жилих і виробничих приміщень.
Для проведення огляду персоналу СІЗО і громадян, які перебувають на території СІЗО, їм пропонується особисто пред'явити речі і предмети, що їм належать, для поверхневого огляду. Для перевірки внутрішнього вмісту на вимогу осіб, які проводять огляд, валізи, сумки, пакети, футляри розкриваються їх власниками, а кишені одягу вивертаються. Особам, які відмовилися від проведення огляду, прохід до СІЗО забороняється.
За фактом вилучення грошей, цінних паперів і речей, а також продуктів харчування та предметів, які заборонено використовувати в СІЗО, та про шляхи їх надходження до зони що охороняється, особи, щодо яких проведено обшук, мають право надавати письмові пояснення.
Під час прийому на службу ОСОБА_4 10.01.2023 ознайомлений під особистий підпис із відповідними пам'ятками - попередженнями про кримінальну відповідальність за вчинення службових злочинів, недопущення проявів корупції у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції». Надав підписку не допускати позаслужбових зв'язків із спецконтингентом, про дотримання заборони передачі засудженим спиртних напоїв, наркотичних речовин, медикаментів, зброї, ріжучих та колючих предметів при виконанні своїх службових обов'язків.
Крім того відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зокрема запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України забороняється, за винятком діяльності, пов'язаної з культивуванням та (або) використанням чи реалізацією рослин, включених до списку № 3 таблиці І Переліку.
Відповідно до таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, на території України до особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, обіг яких заборонено відноситься канабіс.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, посягаючи на встановлені Законами України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», а також, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, відносини, що охороняють здоров'я населення України, будучи працівником правоохоронного органу, в силу чого обізнаний про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, та відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обвинувачується у вчинені злочину щодо незаконного придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту, у місце позбавлення волі та вчинив його при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 , працюючи на зазначеній посаді, будучи зобов'язаним відповідно до вимог Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та інших Законів і нормативно-правових актів, забезпечувати правопорядок, додержуватись вимог режиму, правил внутрішнього трудового розпорядку в Одеському слідчому ізоляторі, у невстановлений досудовим розслідуванням час у липні 2024 року від невстановленої слідством особи через службу таксі, отримав посилку з двома пакунками наркотичного засобу обіг якого обмежено - канабісом, масою у висушеному стані 18,67 та 14,53 грамів (загальною масою 33,2 грамів), який у подальшому з корисливих мотивів а саме отримання грошової винагороди у розмірі 1000 гривень, маючи умисел на зберігання з метою збуту наркотичного засобу у місця позбавлення волі, а саме на території Державної установи «Одеський слідчий ізолятор»
(м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога 11), при собі переніс та зберігав за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Продовжуючи свої умисні дії, маючи прямий умисел, з метою збуту наркотичного засобу обіг якого обмежено - канабісу, масою у висушеному стані 18,67 та 14,53 грамів (загальною масою 33,2 грамів), особам, які тримаються під вартою в «Одеському слідчому ізоляторі», ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого мешкання, помістив два пакунки наркотичного засобу обіг якого обмежено - канабісом, масою у висушеному стані 18,67 та 14,53 грамів (загальною масою 33,2 грамів) у полімерний пакет рожевого кольору за пояс штанів в частині попереку, притиснувши його ременем.
В подальшому, будучи призначеним старшим групи на чергування по нагляду за засудженими Одеського слідчого ізолятору з 09.00 години 01.07.2024 до 09 години 02.07.2024 відповідно до наказу Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» від 28.06.2024 № 5/3-182 дск «Про забезпечення охорони та нагляду на добу», ОСОБА_4 переніс при собі і проніс на територію Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 11, м. Одеса, два пакунки наркотичного засобу обіг якого обмежено - канабісом, масою у висушеному стані 18,67 та 14,53 грамів (загальною масою 33,2 грамів).
Приблизно о 08 годині 12 хвилин 01.07.2024, пронісши зазначені два пакунки наркотичного засобу обіг якого обмежено - канабісом, масою у висушеному стані 18,67 та 14,53 грамів (загальною масою 33,2 грамів), на територію Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» з метою подальшого збуту невстановленим слідством особам, які тримаються в зазначеній державній установі, ОСОБА_4 викрито старшим оперуповноваженим оперативного відділу ДУ «Одеський слідчий ізолятор» під час особистого огляду та догляду особистих речей у приміщенні КПП № 2, де знаходиться кімната для огляду працівників Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» та відвідувачів, який проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 1769/5 України «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» згідно пункту 5.1. Глава 5, Розділ 4 та пункту 7.5. глави 7 Наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України».
Зазначений наркотичний засіб включено до списку № 1 таблиці № ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1890 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» обіг якого обмежено.
У подальшому, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого:
- ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичного засобу у місця позбавлення волі.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також на те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному завчасно 12.12.2025.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків на які посилається прокурор, та можливість обрання іншого запобіжного заходу , не пов'язаного з триманням під вартою з огляду на особу підозрюваного його хвороби та наркотичну залежність і лікування в зв'язку з цим. Підозру ОСОБА_4 фактично не заперечував.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебуває кримінальне провадження №62024150020001065 від 01.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України .
12.12.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
При розгляді вказаного клопотання було встановлено що підозра у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України відносно ОСОБА_4 , є обґрунтованою, що на цьому етапі досудового розслідування підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням ДУ «Одеський слідчий ізолятор» про виявлення у ОСОБА_4 ймовірно наркотичних засобів від 01.07.2025; протоколом огляду місця події від 01.07.2025; матеріалами обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 від 01.07.2025 в ході проведення якого вилучено наркотичні засоби та інші докази; висновком експерта від 04.09.2024 №СЕ-19/116-24/15525-НЗПРАП; протоколом огляду флеш-носія інформації від 10.09.2025; протоколом огляду флеш-носія інформації від 11.09.2025; матеріалами службового розслідування ДУ «Одеський слідчий ізолятор», та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
Переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На даний час, ОСОБА_4 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку із чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні території Херсонської, Запорозької, Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни.
Одночасно з цим, з огляду на військову агресію російської федерації проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, а тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, не виключають такої можливості.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість та вчинений з використанням службового становища.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваному вчинити зазначені дії з такими речами
у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.
Підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування
у кримінальному провадженні, а тому може вжити заходів, як особисто так і використовуючи знайомства, для переховування.
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України
та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу. З урахуванням запланованих допитів свідків, які є колишніми колегами ОСОБА_4 такий ризик є актуальним.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності
ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків, які ще не допитані органом досудового розслідування, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.
Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом показань, які будуть надані, ОСОБА_4 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам, або за допомогою третіх осіб, впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового
розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваних тощо).
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року
«Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені даною статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, до підозрюваного, слідчий суддя враховує, що у розпорядженні сторони обвинувачення по даному кримінальному провадженню є достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину та докази обґрунтованої підозри у його скоєнні саме ОСОБА_4 із кваліфікацією цього кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, так як інкриміновані дії вичинені під час військового стану, з урахуванням обставин вчинення вказаних дій та тяжкість покарання яке загрожує підозрюваному, вважаю, що інший запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку, та уникнення встановлених ризиків.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, та з урахуванням його майнового стану. З урахуванням наведеного, статті яка зазначена у клопотанні слідчого суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог п. 2 ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З приводу доводів підозрюваного та захисника про недоведеності ризиків, то слідчим суддею досліджено докази які засвідчують їх наявність, а обставини які свідчать про певні соціальні зв'язки існували на час інкримінованих дій, але не послугували стримуючим фактором для підозрюваного.
З приводу хвороби та наркозалежності, то медичні послуги в тому числі і замісну терпаію Держава надає і в умовах СІЗО, що передбачено відповідним наказами МОЗ та МВС.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193-194, 197, 199, 369-372,376 КПК України, слідчий суддя
1.Клопотання старшого слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Одеської обласної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150020001065 від 01.07.2024 року ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - задовольнити.
2.Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 тобто до 15.02.2026 року включно.
3.Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків у разі внесення застави, закінчується 15.02.2026 року.
4.Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 242 240,00 гривень.
5.Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.
6.Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
7.У разі внесення застави необхідність виконання підозрюваним ОСОБА_4 наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- прибувати до слідчого за викликом;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну до ГУ ДМС в Одеській області.
8.Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
9. Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.
10.Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
11.На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
12.Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Слідчий суддя : ОСОБА_1