Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/636/25
Провадження № 2-о/670/35/25
19 грудня 2025 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Мусієнко М.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,
представника заявника адвоката Мушинської О.В.,
заявник ОСОБА_1 - не з'явилася,
представник заінтересованої особи Деражянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) Шваєнко С. - не з'явилася,
заінтересована особа ОСОБА_2 - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадженняцивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Деражянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 ,
12.09.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Деражянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , у якій заявниця просить встановити факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в м. Брянськ Брянської області, та внести відповідний актовий запис реєстрації її смерті до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян і видати свідоцтво про її смерть.
Заяву обґрунтовує таким. ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .
Час від часу ОСОБА_3 виїжджала до російської федерації та проживала там деякий час. Під час чергового тимчасового перебування в Україні 16.04.2018 склала заповіт, яким заповіла житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , своїй дочці ОСОБА_1 . У 2021 році ОСОБА_3 в черговий раз поїхала до російської федерації та не змогла повернутись після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Після 2022 року, у зв'язку з початком збройної агресії проти України всі зв'язки повністю перервались з дочкою, друзями та знайомими з України. Відтоді жодних відомостей про ОСОБА_3 не було. Лише в червні 2025 року стало відомо, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в Брянській області в м. Брянськ. За фактом смерті ОСОБА_3 видано свідоцтво про смерть територіальним відділом ЗАГС м. Брянська, дата видачі 08.08.2023, запис акту про смерть № 170239320000500938007. Копію свідоцтва про смерть матері заявниці, ОСОБА_1 , передали в липні 2025 року, проте отримати свідоцтво про смерть померлої матері ОСОБА_3 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану вона можливості не має.
Зазначає, що з прийняттям Закону України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року» з 27 грудня 2022 року (з дати повідомлення Виконавчого комітету СНД як депозитарія цієї Конвенції) зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї у відносинах з російською федерацією. Тому відділи державної реєстрації актів цивільного стану України не надають правову допомогу у вирішенні питання щодо витребування документів про реєстрацію актів цивільного стану компетентними органами російської федерації та не можуть видати свідоцтво про смерть встановленого законодавством України зразка.
Оскільки за заповітом, складеним ОСОБА_3 16.04.2018, спадкоємцями є заявниця (дочка заповідача) та внучка заповідача, які не звертались до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи, то, відповідно, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , органами нотаріату в Україні не заводилася. ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть її матері ОСОБА_3 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт її смерті відбувся в на території російської федерації в момент проживання в країні, яка наразі є територією країни-агресора і вказаний юридичний факт в позасудовому порядку встановити неможливо.
Ухвалою від 15.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено проведення підготовчого судового засідання 08.10.2025.
08.10.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2025 у зв'язку із задоволенням клопотання представника заявника адвоката Мушинської О.В. про витребування у приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарської Л.А.: інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) стосовно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) про складені заповіти, укладені спадкові договори ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.11.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.11.2025 у зв'язку із задоволенням клопотання представника заявника адвоката Мушинської О.В. про залучення до справи заінтересованої особи ОСОБА_2 .
07.11.2025 в електронній формі через електронний кабінет до суду надійшла заява про уточнення заявлених вимог, в якій заявник звертає увагу суду на те, що в прохальній частині даної заяви датою смерті ОСОБА_3 вказано - ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте, в свідоцтві про смерть, копія якого міститься в матеріалах справи, датою смерті вказано - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оцінивши подану заяву про уточнення заявлених вимог, суд вважає, що у цьому разі йдеться лише про виправлення за ініціативою представника заявника описки, допущеної під час оформлення заяви та формулювання заявлених вимог. Така описка не змінює суті та характеру заявлених вимог, не впливає на їх обсяг та не створює нових обставин, а має виключно уточнюючий характер. Отже, суд бере її до уваги для правильного вирішення даного спору.
25.11.2025 судове засідання відкладено на 09.12.2025 у зв'язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення заінтересованої особи ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення судового засідання.
Ухвалою від 09 грудня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті 19.12.2025. Витребувано у заявника ОСОБА_1 оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 08.08.2023 для огляду (дослідження) у судовому засіданні.
Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання 19.12.2025 не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник заявника адвокат Мушинська Оксана Володимирівна бере участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. У судовому засіданні 19.12.2025 просила суд подану заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволити. Суду повідомила, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації, була громадянкою цієї держави. Також зазначила, що заявниця звернулася до суду, оскільки має на меті успадкувати майно після померлої матері, однак, через органи нотаріату це зробити не може.
Представник заінтересованої особи Деражянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шваєнко С. у судове засідання 19.12.2025 не з'явилася, однак, 24.09.2025 та 18.11.2025 подала письмові заяви, у яких просила розгляд справи проводити без її участі, у задоволенні вимог заявника покладається на думку суду.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання 19.12.2025 не з'явилася, однак, 12.11.2025 подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити без її участі та не заперечує щодо задоволення даної заяви.
Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.03.2001 ОСОБА_3 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) (а.п. 10).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.10.2005 ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка право на земельну частку (пай), право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра» (а.п. 11).
За заповітом, складеним ОСОБА_3 16.04.2018, спадкоємцями є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.п. 6).
ОСОБА_3 , яка була громадянкою російської федерації, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в м. Брянськ Брянської області. За фактом смерті ОСОБА_3 видано свідоцтво про смерть територіальним відділом ЗАГС м. Брянська, дата видачі 08.08.2023, запис акту про смерть № 170239320000500938007 (а.п. 12).
Оригінал зазначеного свідоцтва про смерть наданий суду заявницею, був досліджений в судовому засіданні та на момент ухвалення рішення суду перебуває у матеріалах провадження.
Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарської Л.А., інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) стосовно ОСОБА_3 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) про складені заповіти, укладені спадкові договори ОСОБА_3 , спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась, заповіт, посвідчений 16.04.2018 (номер в реєстрі нотаріальних дій 69), є чинним (а.п. 44-48).
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 13.12.1966 матір'ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 (а.п. 13).
Листом від 20.08.2025 № 354/31.6-47 Деражянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовив заявниці у здійсненні повторної реєстрації смерті ОСОБА_3 та видачі свідоцтва про смерть з тих підстав, що у ОСОБА_1 уже наявне свідоцтво про смерть, складене компетентним органом іноземної держави (а.п. 9).
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відтак чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає випадки звернення до суду, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану може видати свідоцтво про смерть, а саме:
- встановлення факту смерті особи в певний час - у разі неможливості реєстрації органом ДРАЦС факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку чи надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
З копії заповіту від 16.04.2018 вбачається, що особа ОСОБА_3 на момент складення заповіту встановлена відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Віньковецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 24.09.1997.
Однак свідоцтво про смерть ОСОБА_3 свідчить про те, що на день її смерті вона була громадянкою російської федерації та померла у м. Брянськ Брянської області.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
Відповідно до цього Закону дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.
З дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з цими державами до документів, виданих на території цих країн, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.
Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Міністерство юстиції України 31.03.2025 на своєму офіційному сайті роз'яснило, що «постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» (далі - Постанова № 107) встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, після виходу України з Конвенції офіційні документи, видані у державах, які були учасницями цієї Конвенції станом на 24 лютого 2022 року, можуть прийматися на території України без вимоги додаткового засвідчення протягом строку, визначеного Постановою № 107.
З урахуванням непоодиноких звернень з уточнюючими запитаннями, вважаємо за потрібне зауважити, що дія Постанови № 107 поширюється на офіційні документи іноземних держав, у відносинах з якими станом на 24 лютого 2022 року діяло зобов'язання приймати такі документи в Україні без спеціального засвідчення. Текст постанови не містить застережень чи обмежень щодо дати видачі таких документів.».
Суд звертає увагу також на те, що у постанові Верховного Суду від 15.08.2024 по справі № 643/8133/23, провадження № 61-3831св24, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що установивши, що свідоцтво про смерть особи видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, підстав для встановлення факту смерті немає.
У постанові Верховного Суду від 02.07.2025 по справі № 186/227/24, провадження №61-4806св25, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, врахувавши, що смерть особи підтверджується належним свідоцтвом про смерть, виданим відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті останньої в судовому порядку. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо можливості встановлення юридичного факту за умови неможливості отримання відповідного документа, який посвідчує цей факт, оскільки така обставина сама по собі не є підставою для обов'язкового задоволення відповідної заяви. У справі, що переглядається, відсутня необхідність у встановленні факту смерті особи, оскільки, як вже зазначив Верховний Суд, смерть останньої підтверджується належним документом, виданим відповідно до законодавства іноземної держави.
Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 202/4449/22, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, а також від 15 липня 2025 року у справі № 307/3991/23, де колегією суддів не встановлено підстав для відступу від вказаних висновків Верховного Суду.
Крім того, заявницею не надано доказів щодо її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 та відповідної відмови нотаріуса у вчиненні такої нотаріальної дії та з яких саме підстав.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи наявність у заявниці свідоцтва про смерть матері заявниці, виданого компетентними органами на підставі законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, суд не вбачає підстав для встановлення факту смерті, оскільки смерть ОСОБА_3 вже підтверджена свідоцтвом про смерть, виданим 08.08.2023 територіальним відділом ЗАГС м. Брянська, запис акту про смерть № 170239320000500938007.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, розглянувши справу в межах заявлених вимог, установивши характер правовідносин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Щодо розподілу судових витрат.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).
Стаття 294 ЦПК України регламентує порядок розгляду справ окремого провадження. Згідно з вимогами частини 7 зазначеної статті при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. 13, 76-81, 293, 315, 316, 318, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Деражянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 відмовити.
Судові витрати залишити за заявником.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Деражянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код згідно з ЄДРПОУ 21323842, адреса місцязнаходження: вул. Грушевського, буд. 6, м. Деражня Хмельницького району Хмельницької області.
Заінтересована особа: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складене 22.12.2025.
Суддя Мар'яна МУСІЄНКО