Дата документу 09.12.2025 Справа № 320/9449/15
Єдиний унікальний № 320/9449/15 Головуючий у І інстанції: Ковальова Ю.В.
Провадження № 22-з/807/67/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
09 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
секретар: Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства Комерціний банк «ПриватБанк» про роз'яснення постанови Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та стягнення заборгованості,-
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та стягнення заборгованості задоволено.
Розірвано з 21 вересня 2014 року укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір № SAMDN25000714364445 на вклад «Мультивалютний» від 25 лютого 2011 року, договір № SAMDN25000732910624 на вклад «Мультивалютний на 3 місяці» від 08 лютого 2013 року.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN25000714364445 по рахунку 26308607425299: суму вкладу в розмірі 40000 грн, суму невиплачених процентів за вкладом у розмірі 14096,53 грн, інфляційні втрати в сумі 19982,87 грн, 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 1387,40 грн, а всього: 75466,80 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN25000714364445 по рахунку № 26308607425567: суму вкладу в розмірі 1500 євро, суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 346,21 євро, 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 52,03 євро, а всього: 1898,24 євро.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN25000732910624 по рахунку № 26301612563875: суму вкладу в розмірі 80000 грн, суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 34590,44 грн, інфляційні втрати в сумі 39965,75 грн, 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 2774,79 грн, а всього: 157330,98 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN25000737741463 по рахунку № 2635621882499: суму вкладу в розмірі 60000 грн, суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 18774,24 грн, інфляційні втрати в сумі 29974,31 грн, 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 2090,96 грн, а всього: 110839,51 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в дохід держави в сумі 3903 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року скасовано в частині розміру стягнутих відсотків за договорами банківських вкладів.
Позов ОСОБА_1 щодо вимог про стягнення відсотків задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000714364445 невиплачену суму процентів із рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 9143,18 грн та з рахунку № НОМЕР_2 - в розмірі 203,70 Євро.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000732910624 з рахунку № НОМЕР_3 невиплачену суму процентів в розмірі 16041,39 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000737741463 з рахунку № 2635621882499 невиплачену суму процентів у розмірі 6963,28 грн.
У решті позову щодо відсотків відмовлено.
У квітні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до апеляційного суду з заявою про роз'яснення постанови Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що стягнутий з АТ КБ «ПриватБанк» апеляційним судом розмір відсотків за своєю правовою природою є доходом стягувача, що відповідно до податкового законодавства України підлягає оподаткуванню.Ухвалюючи постанову в цій справі, Запорізький апеляційний суд не врахував положень Податкового Кодексу, які є імперативними і обов'язковими до виконання.
Оскільки фізична особа (стягувач за судовим рішенням) при отриманні доходу у відповідності до ст. 67 Конституції України зобов'язана сплатити податки, однак фактичним платником таких податків є АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, та саме АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний утримати та сплатити податки з сум, що підлягають виплаті фізичній особі за рішенням суду.
Апеляційний суд своїм рішенням у справі № 320/9449/15-ц захистив право позивача на стягнення грошових коштів з АТ КБ «ПриватБанк», однак під час прийняття постанови від 27.11.2019 суд не врахував, що суми, які підлягають виплаті позивачу, є його доходом. Відповідно до імперативних норм ПК України, податки з цих сум АТ КБ «ПриватБанк» (як податковий агент) зобов'язаний сплатити в момент виплати таких доходів, при цьому відповідні податки сплачуються за рахунок сум, які підлягають виплаті фізичній особі.
АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що суд має роз'яснити Банку такі питання:
- чи мають суми, зазначені у резолютивній частині постанови Запорізького апеляційного суду від 27.11.2019 у справі № 320/9449/15-ц бути виплачені АТ КБ «ПриватБанк» стягувачу за таким судовим рішенням з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов'язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України?
- за рахунок яких саме коштів АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, зобов'язане сплатити податки та збори до державного бюджету України, якщо сума коштів, зазначена в резолютивній частині постанови Запорізького апеляційного суду від 27.11.201 у справі № 320/9449/15, підлягає обов'язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України?
З метою здійснення розгляду заяви про роз'яснення судового рішення та надання ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників судового процесу, а також задля забезпечення відновлення втраченого судового провадження за ініціативою Запорізького апеляційного суду, керуючись статтями 488, 489, 490, 491 ЦПК України, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26 вересня 2022 року № 217 «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75», розпорядженням голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 49/0/9-22, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2025 року направлено копії матеріалів за заявою Акціонерного товариства Комерціний банк «ПриватБанк»про роз'яснення судового рішення у справі № 320/9449/15 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та стягнення заборгованості до Комунарського районного суду м. Запоріжжя для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року відновлене втрачене судове провадження у цій справі.
21 листопада 2025 року матеріали відновленого судового провадження надіслано до апеляційного суду.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 194-198). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
За змістом ч. 3 ст. 271 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення, а тому колегія суддів вирішила розглядати заяву за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, розглянувши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заяву слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця, суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Виходячи зі змісту наведеної норми, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків у ньому, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
За п.21 «постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Важливою умовою надання роз'яснення суду є правило, за яким суд не повинен змінювати тексту рішення. Отже, суд не має права під виглядом роз'яснення рішення хоча б частково змінювати його, а відтак, роз'яснення рішення - це більш повний і ясний виклад тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі, але не внесення змін у сутність рішення і не вирішення тих питань, що не були предметом судового розгляду.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), податкові зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України.
Тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов'язкових платежів. Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов'язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22)).
Обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Відповідні обов'язки визначені податковим законодавством. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду суми стягнення (зокрема, процентів за користування вкладами) з розмірами обов'язкових платежів до бюджету. Тому необґрунтованим є зазначення у шостому абзаці резолютивної частини рішення суду першої інстанції про те, що «сума відсотків на депозитні кошти зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку». Це є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, яке апеляційний суд залишив без змін, шляхом виключення з резолютивної частини зазначеного абзацу (п. 66 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 759/212/20 (провадження № 61-2166св24)).
Обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми. Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 (провадження № 61-14246св24)).
На думку колегії суддів, зміст постанови Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, яку просить роз'яснити АТ КБ «ПриватБанк» є чітким, зрозумілим та однозначним і не допускає подвійного трактування. Також він викладений відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст. 374 ЦПК України.
Аналіз доводів заяви АТ КБ «ПриватБанк» свідчить, що вона стосується роз'яснення мотивів ухваленої постанови, тому її задоволення призведе до фактичної зміни тексту судового рішення, що не відповідатиме принципу правової визначеності та остаточності судового рішення.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для роз'яснення постанови Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, тому колегія судів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 271, 368 ЦПК України, колегія суддів, -
Заяву Акціонерного товариства Комерціний банк «ПриватБанк» про роз'яснення постанови Запорізького апеляційного суду у справі № 320/9449/15 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дняїї постановлення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Головуючий:
Судді: