Справа № 466/6365/20
Провадження № 2/466/59/25
22 грудня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Солиган М.Р.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника позивача Книш О.Я.
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката Гандзюлевича Я.А.
представника відповідача ПАТ "Страхова компанія"АРКС"- Демент'єва Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ПАТ"Страхової компанії "АРКС" про визнання ОСОБА_3 винуватим у заподіянні потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за тяжкими наслідками, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
встановив:
20 серпня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнила, до відповідача ОСОБА_3 та ПАТ"Страхової компанії "АРКС" , в якій просила визнати ОСОБА_3 винуватим у заподіянні потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за тяжкими наслідками, та стягнути солідарно з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 75 000,00грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000,00грн.
В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги, яким збільшила свої позовні вимоги в частині матеріальної та моральної шкоди, відповідно до яких просять стягнути з відповідачів на свою користь 126 000,00грн матеріальної школи не отриманої вигоди через втрату працездатності, матеріальну шкоду в розмірі 86 105,07грн. та моральну шкоду в розмірі 65 000,00грн. (т.2 а.с.1-2).
В обґрунтування посилається на те, що 05.04.2020 року о 20.30год. на пр. Чорновола, 16-І водій ОСОБА_3 у м. Львові керував т/з «Рено логан» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи неуважним, не обравши в установлених межах безпечної швидкості при наближенні до неврегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого пішохід отримала тілесні пошкодження, а транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, порушивши вимоги п.2.3б, 12.1,13.1 ПДР України. Після наїзду вона знепритомніла, в подальшому була доставлена каретою швидкої дороги в лікарню, де пройшла стаціонарне лікування з умовою продовжити амбулаторне лікування. Зазначає, що їй належить відшкодувати матеріальні та моральні збитки, винуватцем ДТП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 року матеріали були передані для розгляду судді Кавацюку В.І.(а.с.8).
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Кавацюка В.І. від 21.08.2020 провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні (а.с.9)
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 року матеріали були передані для розгляду судді Свірідовій В.В. ( т.1 а.с.218).
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 12.02.2024 прийнято до розгляду дану справ та призначено до судового розгляду ( а.с.220).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 27.06.2024р. постановлено здійснювати розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження,та призначити підготовче засідання ( т.2 а.с.47).
29.09.2020 на адресу суду від представника відповідача АТ"СК"АРКС" надійшов відзив на позовну заяву, в задоволенні позову просить відмовити, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "СК "АРКС", вважає безпідставним, оскільки вони є незаконними та необґрунтованими, мотивуючи тим, що 28.08.2019. між АТ "СК "АРКС" та ОСОБА_5 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1362721, у відповідності до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах керують забезпечений транспортний засіб марки Renault Logan, р.н. НОМЕР_1 .
У даному випадку зобов'язання Страховика випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.
Окрім того, позивач не надає жодних документів із медичних закладів, документів, що підтверджують придбання медичних препаратів, оплату санаторно-курортного лікування, проведених обстежень та ін. Зазначає, що у свою чергу, розрахунок розміру страхового відшкодування здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-ІV.
Так, відповідно до ст. 24 Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально, відповідним медичним закладом.
Окрім того, позивачем не надано жодних підтверджувальних документів, а тому правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування щодо витрат на лікування по заявленому випадку, наразі відсутні.
На підставі поданої 03.06.2024 року позивачем заяви про уточнення позовних вимог, яким позивачка просила збільшити позовні вимоги, представник відповідача надав відзив, заперечує щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди не отриманої вигоди через втрату працездатності, оскільки позивачем ані в досудовому порядку, ані під час розгляду даної справи не було надано документів про її доходи на попередній календарний рік як працюючої особи або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно. Страховик позбавлений можливості здійснити розрахунок середньої заробітної плати або неотримані доходи за період тимчасової втрати працездатності (т.с.2, а.с.37).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 11.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т.с.2, а.с.65).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники Тимків М.В., ОСОБА_4 надали пояснення аналогічні заявам про уточнення повних вимог, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з врахування останнього уточнення до позову від 03.06.2024 року.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов визнав частко, не заперечив своєї вини у вчиненому ДТП, зазначив, що надавав потерпілій матеріальну допомогу пов'язану з її лікуванням, однак вважає, що розмір шкоди, яку просить стягнути позивач є явно завищеним та не відповідає обставинам справи.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гандзюлевич Я.А. позов визнав частково, зазначає, що суму яку може сплатити відповідач становить 10 000 грн.
В судовому засіданні, яке відбулось в режимі відеоконференції, представник відповідача ПАТ "СК"АРКС" Демент'єва Є.О. просив у позові відмовити з підстав викладених у відзивах, оголосив та підтримав своє пояснення,скеровані до суду 26.09.2025 р.
Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 2 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).
Відповідно до положень п.п. 8, 9 ч. 2ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2020року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке ним було скоєне за наступних обставин: гр. ОСОБА_3 05.04.2020 о 20:30 год. на пр.Чорновола,16-І у м. Львові керував т/з «Рено логан» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи неуважним, не обравши в установлених межах безпечної швидкості при наближенні до неврегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого пішохід отримала тілесні пошкодження, а транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, порушивши вимоги п.2.3б, 12.1,13.1 ПДР України (а.с.5). Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили.
В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Отже наявність вини у діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню. Крім того і сам факт дорожньо-транспортної пригоди не оспорювався відповідачем.
В судовому засіданні позивач та представника позивача зазначали, що в правоохоронні органи після дорожньо-транспортної пригоди із заявами про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 чи інших осіб вони не звертались.
Таком судом встановлено, що 28.08.2019р. між АТ "СК "АРКС" та ОСОБА_5 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1362721, у відповідності до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах керують забезпечений транспортний засіб - Renault Logan, р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Частиною 3 ст. 11 ЦК України також передбачено, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що у випадку завдання шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, виникають два види правовідносин, і відповідно, зобов'язань: деліктні правовідносини (зобов'язання), де кредитором виступає потерпіла особа, а боржником - особа, яка завдала шкоди; договірні правовідносини (зобов'язання), які випливають з укладеного договору на користь третьої особи (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), де кредитором виступає особа на користь якої повинно бути здійснене страхове відшкодування (полягає у покритті частини чи усіх збитків завданих внаслідок настання страхової події - спричиненої шкоди з вини страхувальника), а боржником - страховик за цим договором.
У даному випадку зобов'язання Страховика випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-ІV (надалі - Закон).
Цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Згідно ч. 2.1. ст. 2 Закону, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Таким чином, Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах визначених Законом.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, пунктами 35.1 та 35.2 визначено вимоги до оформлення вказаної заяви та перелік документів, що необхідно надати до страховій компанії для надання можливості у відповідності до встановленого Законом порядку прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.
Так, відповідно до ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Виходячи з пояснень сторін, в досудовому порядку, позивач звертався до Страховика 05.08.2020р. (усно через контакт-центр Страховика) та 06.08.2020р. письмово з Претензією за вих. № 29/07-20 від 29.07.2020р. (вх. №37686/12цв від 06.08.2020р.) до якої було додано нечитабельну копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 428818, копію Постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 06.05.2020р. у справі №466/2911/20, копію паспорту та ідентифікаційного номера платника податку ОСОБА_1 .
При цьому, додані до претензії документи були надані в не засвідчених заявником копіях, що суперечить вимогам ст. 35 Закону.
З урахуванням наведеного, керуючись вимогами Закону, листами від 06.08.2020р. та 02.09.2020р. Страховиком було повідомлено заявника про необхідність виконання вимог ст. 35 Закону, зокрема надання пакету документів, обумовленого та передбаченого для прийняття рішення за випадком.
Як вбачається зі змісту ст. 35 Закону, обов'язок по обґрунтуванню вимоги заявника та надання доказів, що підтверджують заявлені вимоги відповідно покладений саме на заявника, тобто в даному випадку на позивачів.
АТ «СК «АРКС» діє на умовах визначених Законом, а тому обов'язок щодо прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування виникає у АТ «СК «АРКС» лише після наданих йому визначених у ст. 35 Закону документів. При цьому, більша частина документів надається в засвідчених заявником копіях, а решта в оригіналі або належним чином оформлених копіях.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону передбачено, що Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення або вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Також, згідно положень цієї ж норми Закону (36.2 ст. 36), якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Таким чином, законодавцем встановлено обов'язкову процедуру досудового врегулювання питання, пов'язаного із отриманням страхового відшкодування за полісами ОСЦПВВНТЗ.
У даному позові позивачка ставить вимогу до відповідача страхової компанії не про стягнення страхової виплати, чи недостатньої частини страхового відшкодування, а про стягнення на її користь матеріальної шкоди, понесеної на лікування у зв'язку з погіршенням її здоров'я одразу після ДТП, а також моральної шкоди, спричиненої їй погіршенням здоров'я, внаслідок дій відповідача ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З положень п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції станом на дату виникнення правовідносин,вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.23 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п.24.1 ст.24 вищевказаного Закону у редакції станом на дату виникнення правовідносин, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Згідно з положеннями ст.25 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції станом на дату виникнення право відносин,у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності, які для працюючої особи оцінюються в розмірі неотриманої середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Згідно зі ст.26-1 вказаного Закону у редакції станом на дату виникнення правовідносин, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г», «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно з наданими копіями платіжних документів, позивачем було понесеної витрати на суму 35 646,37грн.
Документом для вирішення питання з приводу обгрунтованості понесених витрат на лікування потерпілої особи є: копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 9881, видана КНМ Клінічна лікарня ШМД м. Львова за період лікування з 05.04.2020 р. по 09.04.2020 р., у якій зазначено наступний діагноз: “Забій кісток тазу поперекового відділу хребта, обох колінних суглобів, ліктьових суглобів, осаднення правого ліктьового суглобу». Проте, інформація щодо проведеного медичного лікування у даній виписці відсутня.
З діагностичних обстежень було проведено: рентген-обстеження та УЗД. Потерпіла була виписана в задовільному стані для подальшого амбулаторного лікування. Рекомендовано: спостереження травматолога поліклініки, протизапальні, знеболюючі засоби, при необхідності КТ - голови та тазу.
Разом з тим, обґрунтованими можна вважати наступні понесені витрати на діагностичні обстеження: ??13.08.2020 р. МРТ голови (ТОВ "МЦ" Євроклінік") на суму 2 340,00 грн.; ???18.05.2020 р. МСКТ головного мозку та кісткового тазу (ТОВ "МЦ "Євроклінік") на суму 2 340,00 грн.; 23.04.2020 р. МСКТ головного мозку та кісткового тазу (ТОВ "МЦ "Євроклінік") на суму 2 180,00 грн.; протизапальні та знеболюючі препарати на суму 302,08 грн. (чек від 17.04.2020 р. на суму 135,30 грн., чек від 25.05.,2020 р. на суму 38,52 грн., чек від 12.06.2020 р. на суму 28,88 грн.; чех від 12.06.2020 р. на суму 99,38 грн.).
Отже, обґрунтованими можуть бути визнані вимоги позивача щодо відшкодування витрат на лікування в сумі 7 162,08 грн.
В судовому засіданні, що відбулось 08.09.2025р. ОСОБА_1 підтверджено, що з боку ОСОБА_3 їй було відшкодовано 400,00 грн. в якості витрат на лікування (за МРТ).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» в редакції, що діяла на момент ДТП, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку.
Таким чином, розмір витрат на лікування, що може бути відшкодований за рахунок Страховика, має бути зменшений на 400,00грн. та становитиме 7162,08-400,00= 6762,08грн.
В той же час, не можуть бути відшкодовані витрати за чеками на загальну суму 28 484,29 грн., оскільки всі інші заявлені потерпілою витрати стосуються лікування її хронічних захворювань, які не є наслідками отриманих травм в результаті настання ДТП.
Позивачкою на підтвердження доказів, а саме: наданих суду чеків про купівлю ліків, не надано підтвердження саме рецептів та виписок тих чи інших ліків пов'язаних саме з її травмуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення збитків, позивачка посилалась і на положення ст. 22 ЦК України (упущена вигода), і на положення ст. 1195 ЦК України (дохід, втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної чи загальної працездатності).
Разом з тим, зазначені правові підстави не можуть застосовуватися одночасно, оскільки вони регулюють різні за своєю природою види шкоди та є взаємовиключними.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
В постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата ВС пояснила, що відповідно принципу «jura novit curia» суд зобов'язаний самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи.
З'ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, посилається на неналежні норми права, суд має самостійно кваліфікувати спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні правовідносини.
Зазначає, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Додатково про обов'язок суду застосувати принцип «jura novit curia» Велика Палата ВС нагадала в постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, а саме, що неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Дійсно, ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачає право особи на відшкодування збитків у разі порушення її цивільного права, до яких включають, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позов у частині вимоги про відшкодування упущеної вигоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 25 Закону України про «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілим відшкодовують неотримані доходи за час тимчасової втрати працездатності, підтвердженої медзакладом, а саме: середню зарплату (працюючим), різницю між доходом до і після (самозайнятим) або допомогу не нижче мінімальної зарплати (непрацюючим), що покриває збитки від втрати заробітку.
Оскільки позивачем ані в досудовому порядку, ані під час розгляду даної справи не було надано документів про її доходи на попередній календарний рік як працюючої особи або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, Страховик позбавлений можливості здійснити розрахунок середньої заробітної плати або неотримані доходи за період тимчасової втрати працездатності.
За даних обставин, задоволенню можуть підлягати вимоги в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", мінімальна заробітна плата станом на момент ДТП становила 4 723,00 грн.
Отже, вимоги позивача до Страховика щодо відшкодування шкоди, пов'язаною з тимчасовою втратою працездатності, не можуть перевищувати 4 723,00 грн.
Відповідно до ст.26-1 Закону, Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Отже, враховуючи можливу обґрунтованість вимог позивача до ПАТ "СК "АРКС", максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, що може бути стягнути з Страховика, становить:7 162,08 + 4 723,00 * 5% = 594,25, де: 7 162,08 грн. - відшкодування витрат на лікування; 4 723,00 грн. - відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності та 594,25 грн. - моральна шкода.
Відповідно до вказаної статті закону позивачкою здійснено розрахунок відшкодування шкоди, яку вона помилково вважає упущеною вигодою.
Перевіривши розрахунок позивачки, суд вважає його частково не обґрунтованим, оскільки, позивачка не надало доказів (довідки МСЕК), на підтвердження фактичної втрати позивачкою працездатності у зазначені вище періоди її хвороби.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 126 000,00грн., не надано доказів на підтвердження реальної можливості отримання доходів чи заробітку через втрату працездатності.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем ПАТ "СК "АРКС" доведено належними і допустимим доказами зменшення розміру відшкодування шкоди неотриманої вигоди через втрату працездатності та шкоди заподіяної позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином з відповідачаПАТ "СК "АРКС" на користь позивачки підлягає стягненню 7162,08грн. витрат на лікування, 4723,00грн.-відшкодування шкоди, пов'язаною з тимчасовою втратою працездатності та 594,25грн. моральної шкоди.
Що стосується матеріальної шкоди,пов'язаної з лікуванням позивачки, то виходячи із копій фіскальних чеків, суд не може прийняти їх як належні докази, оскільки не можливо встановити з якою саме метою вони були придбані та чи пов'язані саме із заподіяною позивачці шкодою.
Положеннями ч.1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Оскільки позивачка понесла певні витрати пов'язані з її лікування в медичному закладі, а потім потребувала подальшої реабілітації, то з винного особи слід стягнути кошти пов'язані з її лікуванням.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 10 000,00грн.
Що стосується позову в частині стягнення моральної шкоди, то суд звертає увагу на наступне.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 7 ст. 23 ЦК України).
У постанові КЦС Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 263/16183/18 суд зазначив, що при визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже вимога позивачки про стягнення з відповідача моральної шкоди є обґрунтованою.
Разом з тим, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає встановленим обставинам справи, а також принципам розумності та справедливості.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Таких висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 753/4289/23.
Судом встановлено наявність спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, в тому числі наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями заподіювача. Позивачем зазначено, в чому саме полягає ця шкода і зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи її розмір.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України).
Позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 65 000 грн.
Розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14ц зроблено висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При визначенні суми відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги визнання відповідачем ОСОБА_3 своєї вини. Також суд враховує моральний стан позивачки, душевні страждання, отримані нею в результаті ДТП, бере до уваги, те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці були заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок чого позивачка отримала стаціонарне лікування, проходила курси реабілітації. Водночас лікування позивачки у часі не було довготривалим.
При цьому, як уже зазначалося судом, положеннями ст.26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції станом на дату виникнення правовідносин,встановлено розмір моральної шкоди,який може бути стягнутий із страхової компанії: 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Оцінивши обставини справи в сукупності, а також враховуючи принципи розумності, справедливості та добросовісності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., та 594,25грн. з відповідача ПАТ"СК"АРКС",на думку суду, є співмірним із характером та обсягом заподіяних моральних страждань.
Відшкодування моральної шкоди саме у такому розмірі, на думку суду, відповідатиме принципам розумності, справедливості та співмірності, він не є більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої і не призведе до її безпідставного збагачення.
Отже, виходячи із вищевикладеного, з відповідача Страхової компанії ПАТ "СК"АРКС" на користь позивачки підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що у даному випадку становить 594,25грн. (7 162,08+4 723,00*5%+594,25).
З відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 10 000,00грн.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка при подачі позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи наведене вище, з відповідачів на користь держави необхідно стягнути загальну суму судового збору 3028,00грн.,а саме з кожного відповідача - по 1514,00грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 229, 258-259, 263-265, 352,354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ"Страхової компанії "АРКС" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, пов'язану з лікуванням, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 6762,08 гривень; матеріальну шкоду, пов'язану з втратою працездатності, в розмірі 4723,00 гривень; та моральну шкоду у розмірі 594,25грн., а всього стягнути - 12 079,33 (дванадцять тисяч сімдесят дев'ять) гривень 33 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень, а всього стягнути 20 000,00грн.(двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ПАТ"Страхової компанії "АРКС" та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 3028,00грн.,а саме - з кожного відповідача по 1514,00грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст складено та проголошено 22.12.2025 року
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ПАТ"Страхової компанії "АРКС", код ЄДРПОУ 20474912, м. Київ, вул. Іллінська, 8.
Суддя В. В. Свірідова