№ 317/1525/25
№/п 2/317/946/2025
11 грудня 2025 року
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Ачкасова О.М.
при секретарі - Фененко М.Р.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що позивач має в користуванні та розпорядженні автомобіль Рено Дастер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, який належить його тещі - ОСОБА_3 . 23.12.2024 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого, було пошкоджено зазначений транспортний засіб. А саме, 23.12.2024 р., о 14 год 45 хвл в Запорізькому районі, траса Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, 476 км 850 м водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Форд Фокус, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахувала дорожню обстановку, не витримала безпечну швидкість руху, в результаті чого, допустила зіткнення з автомобілем, що рухався попереду - Рено Дастер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті зіткнення автомобілі були технічно пошкоджені. Також пасажирка автомобіля Рено Дастер - ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження. На водія ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ст.124 КпАП України. Відносно ОСОБА_1 протокол не складався. 20.01.2025 р. Запорізьким районним судом Запорізької області було винесено постанову, згідно якої ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Зазначена постанова не оскаржувалась і набрала законної сили 31.01.2025 р. В результаті ДТП автомобіль Рено Дастер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, був технічно пошкоджений. Окрім порушень ПДР, ОСОБА_2 не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, що ускладнило отримання позивачем відшкодувань за спричинену матеріальну шкоду. Враховуючи, що позивач мав страховий поліс, він отримав від МТСБУ, з фонду потерпілих, відшкодування у розмірі 160000,00 грн., що є лімітом, передбаченим страховим полісом. Однак, зазначена сума це лише частина повної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Відповідно до Звіту 13-01-25 про оцінку розміру матеріальних збитків, вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено Дастер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, станом на 14.01.2025 р. складає 317820,42 грн. Для виконання ремонтних робіт по відновлювальному ремонту позивач звернувся на станцію технічного обслуговування ТОВ «Адамант Моторс Запоріжжя», де зробили огляд та склали рахунок-фактуру №Н3200042407 від 21.01.2025 р., відповідно до розрахунків якого, вартість відновлювальних робіт складає 384581,12 грн. На теперішній час пошкоджений автомобіль не відремонтовано, а фактична вартість відновлювальних робіт складає 384581 грн., тобто позивачеві до цього часу не відшкодована сума для проведення ремонтних робіт у розмірі 224581 грн. Таким чином на теперішній час сума матеріальної шкоди завдана позивачеві відповідачкою, складає 234580,00 грн, яка складається з недоотриманої суми відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля- 224581,00 грн., вартість рахунку-фактури - 799,00 грн., вартість звіту 13-01-25- 5500,00 грн., вартість послуг евакуатора - 3700,00 грн. Однак, окрім матеріальної шкоди, позивач зазначив, що йому була спричинена і моральна шкода, яка виразилась у тому, що позивач зазнав душевного стресу під час ДТП, переніс моральні страждання, адже було пошкоджено новий, раніше не битий та не потраплявший у ДТП автомобіль, позивач зазнав душевного стресу, адже знав, що його родичі будуть за нього переживати, його фізичний та душевний стан, а також за стан його дружини ОСОБА_4 та малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2017 р.н., які на момент ДТП знаходились в автомобілі в якості пасажирів. Крім того, позивачеві були спричинені тілесні ушкодження, у вигляді забія нижньої частини спини та таза, забія ділянки попереку та куприка, також його дружіні - ОСОБА_4 , якій спричинено ЗЧМТ, струс головного мозку, ХСМТ, підвивих атланту, больовий синдром, забій та розтягнення зв'язкового апарату попереку. Отримавши тілесні ушкодження, на протязі тривалого часу, дружина позивача відчуває фізичний біль, що постійно спостерігає позивач і це викликає у позивача сильні душевні страждання, також позивач зазначає, що його донька, хоч і не отримала тілесних ушкоджень, але дуже злякалася, тобто постраждала психоемоційно, порушився її сон, вона боїться їздити на автомобілі. Позивач зазначає, що було порушено його звичайний устрій життя, адже він тривалий час позбавлений можливості користуватися автомобілем, який використовував на потреби своєї багатодітної родини (має трьох дітей), змушений був їздити по різних інстанціях, збирати довідки та інші документи для отримання коштів за пошкоджений автомобіль, а також у зв'язку з відмовою відповідачки добровільно відшкодувати матеріальні та моральні збитки, він вимушений був звернутися за юридичною допомогою, а також до суду, що також займає багато часу, коштів та переживань. Позивач був вимушений доводити свою невинуватість у даній пригоді у своєму оточенні, серед родичів, що призводило до постійних переживань та моральних страждань з його боку, його страждання посилюються поведінкою відповідачки, яка відмовляється добровільно відшкодувати завдану шкоду, чим змусила позивача звернутися до суду, тому позивач просив суд стягнути також з відповідачки моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що ДТП сталося на блок-посту, його автомобіль на великій швидкості ззаду догнав червоний автомобіль Форд і відбулося зіткнення. В автомобілі була дружина та дитина позивача, всі були пристебнуті. У нього відірвало водійське сидіння, відірвало акумулятор. З тієї машини вийшла жінка, потім дізнався що це Лихолай, викликали швидку, дружину забрали до лікарні, де вона була 7-8 днів, дитина дуже перелякалась. Лихолай обіцяла на місці ДТП все відшкодувати, але вона уїхала наступного дня. У неї не було страхового полісу, у позивача був, тому він звернувся до МТСБУ з питанням отримання відшкодування шкоди. Позивач звернувся до автосалону РЕНО, щоб йому порахували вартість ремонту автомобіля, нарахувавши 385 тисяч, МТСБУ йому відшкодувало 160000,00 грн. (це максимальний ліміт). Пояснив, що користувався послугами евакуатора (2 рази). На теперішній час автомобіль не відремонтований. Автомобіль 2014 року випуску. Моральна шкода полягає в тому, що вони залишились без автомобіля, змінився уклад життя, їздили до м.Запоріжжя та на роботу дружини, дружина потрапила до лікарні, позивач дуже хвилювався за неї, возили дитину на гімнастику, звернулися до психолога, дитина дуже злякалася. Зазначив, що доказів витрат на правову допомогу немає. Позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, від її представника - адвоката Вербицької Л.Д. надійшла заява, у якій просила суд розглянути справу за її відсутності. Крім того, раніше були надані додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1 щодо відшкодування відновлюванного ремонту транспортного засобу, слід зазначити наступне, що позивач надав до суду, як доказ завданих йому збитків на суму 384581,12 грн. рахунок-фактуру від СТО, розрахунки на відновлюваний ремонт. Проте, згідно Постанови КЦС ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18, КЦС ВС зауважує, що у висновку експерта щодо визначення розміру завданого збитку повинно бути зазначено, що він виконується для суду і що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність. Інакше висновок експерта буде розцінений як неналежний доказ, звідси можна зробити висновок, що докази подані позивачем не є належними, що також підтверджується, що звернувшись до МТСБ України йому призначено відшкодування у розмірі 160 000 грн., а доказів того що ця сума є лімітом, передбаченим страховим полісом суду не надано. Крім того, позивач вказує, що вартість відновлювального ремонту складає 384 581,12 грн., тоді як ринкова вартість автомобіля Renault Duster 2014 року випуску є в проміжку 300 000 грн. - 450 000 грн., з цією інформацію можливо ознайомитися на любому сайті з продажу б/у автомобілів. Фактично витрати на ремонт перевищують середню ринкову ціну аналогічних автомобілів. У такому випадку постає питання щодо доцільності ремонту автомобіля, адже його відновлення економічно невигідне, а розмір шкоди не може перевищувати ринкову вартість транспортного засобу на момент ДТП. Зазначила, що позивач отримав від МТСБУ страхове відшкодування в розмірі 160 000 грн. Також, будь-які додаткові вимоги можливі лише у разі підтвердження реального перевищення розміру збитків над сумою виплати. Таких доказів суду не надано. Окрім того, позивач стверджує, що йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 100 000 грн. Розмір шкоди мотивує тим, що було порушено його звичний ритм життя, він був позбавлений можливості користуватися авто. Також, зазначає що оскільки з ним в авто була дружина та дитина, то це також є підстава для відшкодування моральної шкоди, саме йому, а не дружині , крім того доказів того що дитина була у авто в день ДТП суду не надано. Всупереч наведеним положенням позивачем не надано доказів на підтвердження понесення моральних страждань. Більш того, він мав намір приховати правдиву інформацію щодо розміру шкоди, шляхом її завищення, без проведення експертизи, для своїх корисливих цілей. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Всупереч наведеним положенням закону, позивачем не доведено розміру завданих матеріальних збитків та моральної шкоди, а відтак похідні вимоги також не підлягають задоволенню. Крім того, представник відповідачки зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу не є співмірними до складності відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 20.01.2025 р., ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Зазначеною постановою встановлено, що 23.12.2024 о 14 год 45 хв в Запорізькому районі, траса Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, 476 км 850 м. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Форд Фокус д.н.з. НОМЕР_2 , не врахувала дорожню обстановку, не витримала безпечну швидкість руху, в результаті чого, допустила зіткнення з автомобілем, яке рухалось попереду Рено Дастер, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті ДТП пошкоджено авто. Також отримали тілесні ушкодження пасажирка Рено - ОСОБА_4 та пасажирка автомобіля Форд - ОСОБА_6 , обидві відпущені додому, своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п.12.1 ПДР України. Постанова суду набрала законної сили 31.01.2025 р.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Власником автомобіля «RENAULT DUSTER» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 07.12.2023 р.
Позивач на момент скоєння ДТП, а саме 23.12.2024 керував транспортним засобом «RENAULT DUSTER» д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно довіреності від 04.02.2025 р., посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Новіковим А.В., ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 розпоряджатися належним їй транспортним засобом «RENAULT DUSTER» д.н.з. НОМЕР_1 , тобто довіреність була видана після дорожньо-транспортної пригоди (23.12.2024 р.).
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст.1194 ЦК відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Для визначення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобілю, позивач звернувся до ТОВ «Адамант Моторс Запоріжжя», де зробили огляд та склали рахунок-фактуру №Н3200042407 від 21.01.2025 р., відповідно до розрахунків якого, вартість відновлювальних робіт складає 384581,12 грн.
Згідно наряду-замовлення ТОВ «Адамант Моторс Запоріжжя» №Н3200031555 від 20.01.2025 р., замовником якого була власник транспортного засобу ОСОБА_3 сума за діагностування ДТП склала 799,20 грн., зазначена сума була сплачена 20.01.2025 р., що підтверджується квитанцією про сплату.
Відповідно до листа МТСБУ «Про прийняте рішення» номер справи МТСБУ: 112642, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що МТСБУ прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 відшкодування шкоди в розмірі 160000,00 грн., що станом на 2024 рік була лімітом відшкодування майнової шкоди.
Згідно звіту, складеного ФОП « ОСОБА_7 » №13-01-25 про оцінку розміру матеріального збитку, завданої власнику КТЗ від 24.12.2024 р. «RENAULT DUSTER» д.н.з. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку власнику автомобіля «RENAULT DUSTER» д.н.з. НОМЕР_1 , складає 221693,68 грн., з урахуванням фізичного зносу та ВТВ.
Тобто у потерпілого виникло право на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Визначення вартості збитків відбувається у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003.
Відповідно до п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовується витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
Крім того, позивач вказує, що вартість відновлювального ремонту складає 384 581,12 грн., тоді як ринкова вартість автомобіля Renault Duster 2014 року випуску є в проміжку 300 000 грн. - 450 000 грн., з цією інформацію можливо ознайомитися на любому сайті з продажу б/у автомобілів. Фактично витрати на ремонт перевищують середню ринкову ціну аналогічних автомобілів. У такому випадку постає питання щодо доцільності ремонту автомобіля, адже його відновлення економічно невигідне, а розмір шкоди не може перевищувати ринкову вартість транспортного засобу на момент ДТП, тому доводи представника відповідачки в цій частині суд вважає обгрунтованими.
Враховуючи, що відновлюваний ремонт автомобілю «RENAULT DUSTER» є меншим за ринкову вартість цього автомобілю, та, відповідно, що автомобіль не є фізично знищеним, та позивач може просити з відповідача лише стягнення вартості відновлюваного ремонту цього автомобілю, будь-яких клопотань, у тому числі про призначення будь-якої експертизи у цій частині позивач, не подав.
Таким чином, сума завданої матеріальної шкоди складає 221693,68 грн. та з врахуванням сплаченого страхового відшкодування в розмірі 160 000,00 грн. різниця складає 61693,68 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Що стосується стягнення з відповідачки на користь позивача суми витрат за складання звіту про оцінку КТЗ у розмірі 5500,00 грн., згідно рахунку №13.01.25 від 14.01.2025 р., та вартості Рахунку-фактури №Н3200042407 від 21.01.2025 р., складеного ТОВ «АДАМАНТ МОТОРС Запоріжжя», згідно наряду-замовлення №Н3200031555 від 20.01.2025 р. у сумі 799, 20 грн., суд вважає необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
Замовлення експертизи і отримання експертного висновку за ініціативою позивача для подальшого звернення до суду не дають підстав для подальшого відшкодування витрат на його підготовку як судових витрат (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а, який є обов'язковім для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України).
Зокрема, суд вважає обргунованим та таким, що підлягає задоволенню стягнення суми витрат на послуги евакуатора у сумі 3700,00 грн., що підтверджується квитанціями від 17.01.2025 р. на суму 1700,00 грн. та квитанцією від 14.01.2025 р. на суму 2000,00 грн. Крім того, зазначене підтверджується актом №14.01 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.01.2025 р. та актом №17.01 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.01.2025 р.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідачки ОСОБА_2 , судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що він зазнав душевного стресу під час ДТП, переніс моральні страждання, адже було пошкоджено новий, раніше не битий та не потраплявший у ДТП автомобіль, позивач зазнав душевного стресу, адже знав, що його родичі будуть за нього переживати, його фізичний та душевний стан, а також за стан його дружини ОСОБА_4 та малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2017 р.н., які на момент ДТП знаходились в автомобілі в якості пасажирів. Крім того, позивачеві були спричинені тілесні ушкодження, у вигляді забія нижньої частини спини та таза, забія ділянки попереку та куприка, також його дружіні - ОСОБА_4 , якій спричинено ЗЧМТ, струс головного мозку, ХСМТ, підвивих атланту, больовий синдром, забій та розтягнення зв'язкового апарату попереку. Отримавши тілесні ушкодження, на протязі тривалого часу, дружина позивача відчуває фізичний біль, що постійно спостерігає позивач і це викликає у позивача сильні душевні страждання, також позивач зазначає, що його донька,хоч і не отримала тілесних ушкоджень, але дуже злякалася, тобто постраждала психоемоційно, порушився її сон, вона боїться їздити на автомобілі. Позивач зазначає, що було порушено його звичайний устрій життя, адже він тривалий час позбавлений можливості користуватися автомобілем, який використовував на потреби своєї багатодітної родини (має трьох дітей), змушений був їздити по різних інстанціях, збирати довідки та інші документи для отримання коштів за пошкоджений автомобіль, а також у зв'язку з відмовою відповідачки добровільно відшкодувати матеріальні та моральні збитки, він вимушений був звернутися за юридичною допомогою, а також до суду, що також займає багато часу, коштів та переживань. Позивач був вимушений доводити свою невинуватість у даній пригоді у своєму оточенні, серед родичів, що призводило до постійних переживань та моральних страждань з його боку, його страждання посилюються поведінкою відповідачки, яка відмовляється добровільно відшкодувати завдану шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 100000,00 грн.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 1 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої 8 шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко протии України», «Науменко протии України»).
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.
Згідно п.2,3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини, що також підтверджується Консультаційним висновком спеціаліста КНП «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, з якого вбачається, що позивач отримав внаслідок ДТП забій нижньої частини спини та таза, забій ділянки попереку та куприка. Крім того, дружина позивача - ОСОБА_4 також отримала внаслідок ДТП тілесні ушкодження, що підтверджується довідкою 9-ї Міської лікарні від 24.12.2024 р., з якої вбачається, що у їй був поставлений діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку, ХСМТ, підвивих атланту, больовий синдром, забій та розтягнення зв'язкового апарату попереку, травма після ДТП 23.12.2024 р., випискою з медичної карти хворого №157219-ї Міської лікарні від 30.12.2024 р.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 100000,00 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідачки ОСОБА_2 , як заподіювача шкоди підлягає стягненню 3000,00 грн. моральної шкоди на користь позивача.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Окрім того, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право як зменшити розмір цих витрат, що підлягають розподілу між сторонами (але лише за клопотанням іншої сторони), так і з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
При вищевикладених обставинах, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 взагалі не доведено належними, допустимими доказами у цій справі понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі на суму 20000,00 грн., тому у задоволенні позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам розмірі, тому слід стягнути з відповідачки судовий збір у сумі 408,14 грн. (чотириста вісім гривень 14 копійок), що відповідає ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 7 ч. 13, 12, 13, 80, 81, 82, 89, 128, 131, 137, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 23,1166,1167 ЦК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду у розмірі 61693,68 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот дев'яносто три гривні 68 копійок) та витрати на послуги евакуатора у розмірі 3700,00 грн. (три тисячі сімсот гривень 00 копійок), а всього стягнути 65393,68 грн. (шістдесят п'ять тисяч триста дев'яносто три гривні 68 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у сумі 408,14 грн. (чотириста вісім гривень 14 копійок).
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 19.12.2025 року.
Суддя: О.М. Ачкасов