Єдиний унікальний номер 305/3915/25
Номер провадження 2/305/1067/25
Іменем України
22.12.2025 м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Біроваш О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До суду 20.10.2025 надійшов у електронній формі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», поданий в його інтересах представником - адвокатом Поляковим О.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У позовній заяві представник зазначає, що 01.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису № 00-9805621. Відповідно до умов договору, сума наданих позичальникові коштів становить 8 800 грн.
Товариство свої зобов?язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору позики, натомість відповідач належним чином своїх обов'язків за договором не виконав, грошові кошти не повернув.
25.11.2024 ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу № 25112024-МК/Ейс згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-9805621 від 01.06.2024.
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Ейс» становить 17 737,60 грн, з них 8 800 грн - заборгованість по кредиту, 8 937,60 грн - заборгованість за простроченими процентами, 0 грн - штрафні санкції.
Тому, покликаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 17 737,60 грн, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень, що у загальному розмірі становить 9 422,40 грн.
Ухвалою від 23.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання на 20.11.2025, витребувано докази, у зв'язку із неявкою відповідача відкладено на 22.12.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена шляхом завчасного розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та направлення повістки на адресу проживання, яка заздалегідь була вручена особисто одержувачу, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта», до суду не з'явилася, відзив не подала.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За таких обставин, судом у порядку ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановляється ухвала про заочний розгляд справи.
Судом встановлено, що 14.04.2024 ТОВ "Макс Кредит" та Відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Макс Кредит". Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті Кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані. Відмова Відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з Позичальником та від укладення з Позичальником Кредитного договору. Таким чином, під час укладення Кредитного договору Первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію Відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.
Згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту. Оскільки Відповідач погодився з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, Первісний кредитор сформував та надав Відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору. Отже, Кредитний договір підписано Відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 42646, підтверджується довідкою про ідентифікацію, згідно якої на номер телефону НОМЕР_1 01.06.2024 о 10:11:55 було надіслано вказаний ідентифікатор, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту Позичальником, Кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу, що зазначено у кредитному договорі.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) становить 8 000 грн, згідно з п 1.3. строк кредитування 360 днів, дата повернення - 27.05.2025. Пунктом 1.6. визначено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію у розмірі 10 % від суми кредиту, що складає 800 гривень. З урахуванням п. 1.7.1. денна процентна ставка з урахуванням стандартної процентної ставки та комісії дорівнює 1,5%.
Відразу після вчинених дій Відповідача, ТОВ «Макс кредит» ініціювало переказ коштів у розмірі 8 000 грн згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю, отриманою судом з АТ «КБ «ПриватБанк».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію», абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, укладення електронного договору за згодою обох сторін за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконав свої зобов?язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв?язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 737,60 гривень, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості від 25.11.2024.
25.11.2025 ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № № 00-9805621 від 01.06.2024.
На умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до глави 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості).
П. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.
Таким чином, відповідачем не виконано умови укладеного кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.
Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 7 000 гривень, слід зазначити таке.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери» було укладено договір про надання правової допомоги № 20/08/25-01 з додатком до нього у вигляді протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, а також додаткову угоду № 25770809778 до Договору про надання правничої допомоги 20/08/25-01.
Разом з тим до позовної заяви додано акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025.
При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18).
У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст.137 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд управі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому суд враховує, що відповідач участі у судовому розгляді фактично не брав, що могло позбавити його можливості подати доводи щодо неспівмірності витрат.
Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, про відшкодування яких просить позивач, є явно завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Судом також береться до уваги, що правова позиція сторони позивача в цій справі не змінювалась під час розгляду справи, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої заперечення, ціну позову тощо.
У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Послуги у виді участі в судових засіданнях адвокат фактично не надавав, так як судові засідання у справі не проводились, заяви і клопотання по суті справи під час судового розгляду ним не подавались.
Разом з тим, суд враховує, що позивачем поштовим зв'язком одночасно було направлено позивачам матеріали 25 позовних заяв (список №20791-01-85-119), чим додатково підтверджується їх однотипність та нескладність.
За таких обставин суд приходить до висновку про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, у сумі 3 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 137, 141, 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 00-9805621 від 01.06.2024 у розмірі 17 737 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати у загальному розмірі 5 422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, у тому числі сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на правничу допомогу 3 000 грн.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19 офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте Рахівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК