Справа № 147/126/24
Провадження № 1-кп/147/26/25
іменем України
22 грудня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2023 за №42023022120000165 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, зі слів проживаючого у незареєстрованому шлюбі, офіційно не працевлаштованого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_4 , відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи військовозобов'язаним, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №45л/736 від 01.03.2023, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 підлягає призову на військову службу за мобілізацією.
14.08.2023 об 11:20 ОСОБА_4 отримав під особистий підпис повістку на відправку з вимогою з'явитися 14.08.2023 о 20:00 год до збірного пункту, який знаходиться на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до військової частини 15.08.2023 о 05:00 годині.
Діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, внаслідок чого умисно не з'явився 14.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації та умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Окрім того, ОСОБА_4 28.08.2023 о 17:00 в чергове отримав під особистий підпис повістку на відправку з вимогою з'явитися 29.08.2023 о 07:00 годині до збірного пункту, який знаходиться на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до військової частини 30.08.2023 о 04:30 годині.
Діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, внаслідок чого умисно не з'явився 29.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації та умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 336 КК України, а саме: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Позиції сторін кримінального провадження.
Позиція сторони обвинувачення.
Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що складений 31 січня 2024 року слідчим СВ ВП №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницької області ОСОБА_6 та затверджений начальником Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
За змістом обвинувального акта, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
Під час виступу у судових дебатах прокурор зазначила, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 по бойових повістках. Не зважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, доведена зібраними у справі доказами, показами свідків Хрипливого, Свіріпи, Поливаного, які підтвердили те, що ОСОБА_4 будучи військовозобов'язаним, придатним до несення військової служби, не маючи підстав для відстрочки не з'явився по бойових повістках, про що було складено відповідні акти. Рішення ВЛК, в якому обвинувачений ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби не оскаржено, доказів на право відстрочки не надано. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_4 пройшов ВЛК і визнаний придатним до військової служби незважаючи на металоконструкцію у нижній кінцівці. Обвинуваченому було запропоноване оперативне втручання, однак він категорично відмовився. Прокурор зазначила, що вина ОСОБА_4 повністю доведена, адже він військовозобов'язаний, підстав для відстрочки не має, ухилявся від проходження військової служби та не прибув за бойовими повістками, щодо медичних протипоказань несення військової служби стороною захисту не надано, як і не надано повторного висновку ВЛК. Документи надані стороною захисту, які на їхню думку спростовують вину обвинуваченого не можуть бути взяті судом до уваги, адже вони в порушення вимог КПК України не відкриті стороні обвинувачення, і суду надано запит прокурора до сторони захисту стосовно наявності доказів у кримінальному провадженні, однак стороною захисту не зазначено про наявність будь-яких доказів. Зазначає, що вина доведена повністю, дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно, тому просить визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, враховуючи відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують відповідальність, призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Зарахувати до строку покарання термін попереднього ув'язнення та строк цілодобового домашнього арешту. Запобіжний захід просить залишити без змін. Речові докази і витрати у кримінальному провадженні відсутні. Висловилась, що стороною захисту не надано суду доказів на підтвердження того, що обвинувачений має дружину та двох дітей на утриманні. А медичну документацію, яку надано стороною захисту вважає такою, що не може бути прийнята до уваги судом, адже вона не була відкрита в порядку передбаченому ст. 290 КПК України.
Позиція сторони захисту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 не оспорюючи правову кваліфікацію дій свого підзахисного, зазначила, що просить призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України. Повідомила, що її підзахисним не заперечується вина, однак сторона захисту просить врахувати медичні документи які підтверджують стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , а також те скільки разів ОСОБА_4 возили по військових частинах, однак повертали через стан здоров'я.
Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_4 вину не визнавав, зазначив, що він за станом здоров'я не може проходити військову службу, адже має металеву конструкцію у нижній кінцівці.
В судових дебатах ОСОБА_4 вказав, що просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Повідомив, що він погано себе почуває, йому не надається належна медична допомога, а тому просить надати йому можливість звернутися до лікаря задля належного лікування, також повідомив, що його цивільній дружині зробили повторно операцію і вона не має можливості працювати, в той час як має двоє дітей, яких потрібно забезпечувати. Просить суд призначити йому умовний термін покарання, він зобов'язується виконувати всі покладені на нього обов'язки. Зазначив, що його дійсно возили по бойових повістках, однак списали через металоконструкцію і через інші проблеми зі здоров'ям. Висновок ВЛК не оскаржував, оскільки не знав, що його можна оскаржувати, в протилежному випадку він би звичайно його б оскаржив. Доказів про те, що у нього є дружина і діти на утримання не надано, оскільки він не встиг офіційно зареєструвати шлюб.
В останньому слові обвинувачений зазначив, що він просить надати йому можливість звернутись до лікаря, пройти лікування, і бути біля сім'ї, щоб їх забезпечувати, адже він має таку змогу, тому просить призначити умовне покарання.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Показання обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнає та дав показання, відповідно до яких він пройшов ВЛК, приїхав у військомат, де йому дали бойову повістку та направили до дому зібрати речі. Тоді він зателефонував ОСОБА_9 , попросив, щоб його забрали, адже не було фінансової можливості добратися, на що той відповів: «чим хочеш тим і добирайся». На наступний день подзвонив працівник ТЦК, який був в стані сп'яніння і пригрозив обвинуваченому, що застрелить, як приїде до нього. Зазначив, що у нього військового квитка немає і бойова повістка була лише одна.
Показання свідків.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що працює начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто з обвинуваченим не знайомий. Як працівника ТЦК та СП до його обов'язків входить підготовка документів для відправлення військовозобов'язаних до проходження військової служби. Повідомив, що ОСОБА_4 був визнаний придатним та не з'явився за повісткою на відправлення до військової частини. Він не прибув увечері, а сама відправка мала бути зранку, свідком цього також були інші представники ТЦК та СП. ОСОБА_4 мав прибути до відділу ТЦК та СП та повідомити про прибуття. Цього не сталося, тому у списку на відправку було зроблено відмітку: не з'явився. Про поважність причин неприбуття та чи повідомляв ОСОБА_4 про них когось, свідку невідомо. На момент відправки таких повідомлень не було, тому було складено акт.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні суду повідомив, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 пройшов військово-лікарську комісії та був визнаний придатним для проходження військової служби. Будучи придатним за станом здоров'я ОСОБА_4 не заявляв про наявність підстав для відстрочки, а тому його було призначено у команду на відправку та йому було вручено повістку із вимогою з'явитися до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 на 20:00 год 14.08.2023. У визначений час військовозобов'язаний ОСОБА_4 не з'явився про що було складено відповідні акти про неприбуття. Потім в чергове ОСОБА_4 було вручено повістку з вимогою з'явитися о 17:00 год. 29.08.2023. Обвинувачений повторно вимоги повістки проігнорував та не прибув до збірного пункту про що було також складено відповідні акти. У зв'язку з вказаним, матеріали було передано до поліції для внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення за ст.336 КК України. Про причини неприбуття мені обвинувачений не повідомляв, про такі мені невідомо. Якщо немає можливості добратися, це не поважна причина, обов'язку доставляти військовозобов'язаного до збірного пункту відповідно до законодавства немає. Це обов'язок військовозобов'язаного - прибути до збірного пункту у визначений час і дату. Не пам'ятаю чи входив до складу комісії, яка складала акт про неприбуття обвинуваченого. У чергового є список осіб які повинні прибути, відповідно черговий повідомляє коли такі особи зі списку прибувають до ТЦК та СП. Такого повідомлення про прибуття ОСОБА_4 не було. Тоді складається два акти, про неприбуття на дату та час визначені у повістці та акт про неприбуття на дату і час відправлення команди. Я у телефонному режимі нікого не посилав, не пам'ятаю чи телефонував ОСОБА_4 , такого не було. В ОСОБА_12 є наші представники, вони перебувають у ІНФОРМАЦІЯ_7 , і коли з Тростянця у Гайсин їде команда то вони по дорозі забирають людей в Ладижині, які не можуть самостійно добратися у збірний пункт. Такі випадки були, але це не стосується ОСОБА_4 , бо якби він зателефонував та повідомив, то він би поїхав з ОСОБА_12 . Щодо явки обвинуваченого на вимогу першої повістки, ТЦК та СП складають акти про неприбуття та відмічають у поіменному списку хто не прибув. Відповідні акти були складені відповідальними особами.
Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні пояснила, що з 2014 року працює на посаді секретаря ВЛК. Як ОСОБА_4 проходив особисто ВЛК не пам'ятає, але всі проходять по одній стандартній процедурі: особа приходить по направленню і проходить огляд у лікарів та лабораторні дослідження. Чи є проблеми зі здоров'ям вже з'ясовують ті конкретні лікарі, вони запитують які є скарги та встановлюють діагноз. У випадку ОСОБА_4 не було протипоказань до проходження військової служби, в інакшому випадку голова ВЛК направляла б його на додаткові обстеження. Довідка (додаток №4) підписується коли завершено огляд та прийнято рішення: придатний, непридатний, обмежено придатний.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показав, що він є медичним директором ІНФОРМАЦІЯ_8 та є головою ІНФОРМАЦІЯ_9 . Особисто із ОСОБА_4 не знайомий. Повідомив, що він ознайомився з довідкою ВЛК відносно ОСОБА_4 , який у 2023 році проходив ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_10 і висновок про придатність до військової служби. Рішення ВЛК виноситься комісійно, проводиться нагляд за тим, щоб огляд проводиться об'єктивно лікарями з дотриманням вимог законодавства та заповнюється з урахуванням додатку №13 до Наказу №402. Довідка ВЛК підписується головою та секретарем ВЛК. По ОСОБА_4 складено довідку про придатність до військової служби, якби були якісь обставини для визнання непридатним, то про це було б вказано у висновку. Скільки часу ОСОБА_4 проходив комісію свідок не пам'ятає. Всі документи, які надаються особою, яка проходить ВЛК додаються до висновку. Щодо металевої конструкції в нижній кінцівці ОСОБА_4 зазначив, що наказом №402 передбачено, що під час дії воєнного стану, особа вважається придатною, якщо є незначне порушення або відсутнє порушення функції, в той час як з металевою конструкцією можна прожити все життя.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що з ОСОБА_4 познайомився в процесі роботи, близько двох років тому. ОСОБА_4 пройшов медичну комісію і визнаний придатним, тому йому була вручена повістка на відправку, однак він не з'явився до збірного пункту, про що було складено відповідний акт до складу комісії якого і входив свідок. Пройшло досить багато часу тому свідок точно не пам'ятає хто ще з ним входив до складу комісії. Особисто свідку ОСОБА_4 не повідомляв про неможливість прибуття по повістці. Також зазначив, що по ОСОБА_4 до складу комісії, яка фіксувала неприбуття військовозобов'язаного він входив лише один раз.
Документи зібрані стороною обвинувачення.
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023022120000165 від 03.10.2023, яким підтверджується внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення і початок досудового розслідування за наступними обставинами: До Гайсинської окружної прокуратури 11.09.2023 надійшло повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , житель АДРЕСА_1 , будучи відповідно до висновку військово-лікарської комісії від 01.03.2023 визнаний придатним за станом здоров'я до військової служби, 14.08.2023 об 11:20 год у приміщенні службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , отримав повістку на відправку з вимогою з'явитись 14.08.2023 на 20:00 год до збірного пункту, який знаходиться на території ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак ОСОБА_4 , будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, не маючи передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки та будучи ознайомлений зі змістом повістки на відправку команда № НОМЕР_1 , не з'явився у зазначений у повістці час та день до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Т. 2, а.с 229).
Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 60 КПК України від 13.09.2023 №3788 , відповідно до якого повідомлено про факт ухилення від призову на військову службу по мобілізації, на особливий період військовозобов'язаним ОСОБА_4 (Т.2, а.с. 230-231) з додатками:
-копія паспорта громадянина України та РНОКПП на ім'я ОСОБА_4 (Т.2, а.с. 232-233); .
-копія військового квитка на ім'я ОСОБА_4 (Т.2, а.с.234);
-копія листа-ознайомлення з положеннями статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Т.2, а.с. 235);
-копія Анкети військовозобов'язаного № НОМЕР_2 (Т.2, а.с. 236);
-копія довідки ВЛК №45л/736 від 01.03.2023, відповідно до якої солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на підставі статті 52і, 78в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби. У графі Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) зазначено: Післятравматичний ДОА правого колінного, правого гомілково-ступневого суглобу другого ступеню, невірно консолідоканий перелом обох кісток гомілки після БІОС, незначне порушення функції, хронічний гастродуоденіт ст. ремісії. (Не вилучені металоконструкції правої нижньої кінцівки). Від оперативного лікування категорично відмовляється (Т. 2, а.с. 237);
-копія Акта фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 14 серпня 2023 року, підписаний членами комісії: ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 (Т.2, а.с. 238);
-копія Акта фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 15 серпня 2025 року підписаний членами комісії: ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 (Т.2, а.с. 239);
-Копія витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (з адміністративно-господарчої діяльності) №513 від 14 серпня 2025 року «Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації», зі змісту якого випливає, що 15.08.2023 призвати та направити для проходження військової служби за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_3 нижче перенайменованих військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу: ІНФОРМАЦІЯ_13 солдата ОСОБА_4 , 1991 року народження (Т. 2, а.с. 240);
-Поіменний список військовозобов'язаних, які призвані і направлені ІНФОРМАЦІЯ_14 у складі команди військової частини НОМЕР_3 від 14 серпня 2023 року №5504, у якому за порядковим номером НОМЕР_4 значиться солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (Т. 2, а.с. 241-242);
-Копія Акта фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 29 серпня 2023 року, підписаний членами комісії: ОСОБА_17 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_16 (Т. 2, а.с. 243);
-Копія Акта фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 30 серпня 2023 року, підписаний членами комісії: ОСОБА_17 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_16 (Т. 2, а.с. 244);
-Копія витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (з адміністративно-господарчої діяльності) №536 від 29 серпня 2025 року «Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації», зі змісту якого випливає, що призвати та направити для проходження військової служби за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_5 нижче перенайменованих військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу: Другий відділ солдата ОСОБА_18 , 1991 року народження (Т. 2, а.с. 245);
-Поіменний список військовозобов'язаних, які призвані і направлені ІНФОРМАЦІЯ_14 у складі команди військової частини НОМЕР_5 від 29 серпня 2023 року №6001, у якому за порядковим номером НОМЕР_6 значиться солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (Т. 2, а.с. 246).
Оригінал розписки №12939 про отримання повістки на ім'я ОСОБА_4 07:00 годині 28.08.2023 (команда НОМЕР_5 НГУ прибути на 17:00 29.08.2023, відправка на 04:30 30.08.2023 (Т. 2, а.с. 246А).
Акт фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 29 серпня 2023 року, підписаний членами комісії: ОСОБА_17 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_16 . Відповідно до зазначеного акта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_15 . Пройшовши обстеження та медичний огляд 01.03.2023, на підставі рішення військово-лікарської комісії був визнаний придатним до військової служби (що зафіксовано протоколом №45л/736 від 01.03.2023) та не маючи права на відстрочку підлягає призову на військову службу по мобілізації. У зв'язку з цим, 28.08.2023 о 07:00 год ОСОБА_4 вручено повістку про явку до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 - 29.08.2023 на 17:00 год. Відповідно до ст. 65 Конституції України на громадян України покладений обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави, та відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках, проте громадянин ОСОБА_4 , знехтував даними вимогами та по повістці на 17:00 годину 29.08.2023 до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явився (Т. 2, а.с. 247).
Акт фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 30 серпня 2023 року, підписаний членами комісії: ОСОБА_17 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , відповідно до якого ОСОБА_4 по повістці на 04:30 год 30.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_6 на відправку не з'явився (Т. 2, а.с. 248).
Оригінал розписки про отримання повістки на ім'я ОСОБА_4 об 11:20 годині 14.08.2023 (команда НОМЕР_3 прибути о 20:00 14.08.2023, відправка на 05:00 15.08.2023 (Т. 2, а.с. 248А).
Акт фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 14 серпня 2023 року, підписаний членами комісії: ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 . Відповідно до зазначеного акта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_15 . Пройшовши обстеження та медичний огляд 01.03.2023, на підставі рішення військово-лікарської комісії був визнаний придатним до військової служби (що зафіксовано протоколом №45л/736 від 01.03.2023) та не маючи права на відстрочку підлягає призову на військову службу по мобілізації. У зв'язку з цим, 14.08.2023 об 11:20 год ОСОБА_4 вручено повістку про явку до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 - 14.08.2023 о 20:00 год. Відповідно до ст. 65 Конституції України на громадян України покладений обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави, та відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках, проте громадянин ОСОБА_4 , знехтував даними вимогами та по повістці на 20:00 годину 14.08.2023 до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явився (Т. 2, а.с. 249).
Акт фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 15 серпня 2023 року, підписаний членами комісії: ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , відповідно до якого ОСОБА_4 по повістці на 05:00 год 15.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_6 на відправку не з'явився (Т. 2, а.с. 250).
Оригінал листа-ознайомлення з положеннями статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 02.03.2023 (Т.3, а.с. 1);
Лист ІНФОРМАЦІЯ_16 від 10.10.2023 №42/29/1163-23, зі змісту якого випливає, що ОСОБА_4 , 1991 року народження на обліку уповноваженого органу з питань пробації м. Ладижин Вінницької області не перебуває (Т. 3, а.с. 2).
Лист ІНФОРМАЦІЯ_17 від 10.10.2023 №23-17-922, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 3, а.с. 3).
Лист ІНФОРМАЦІЯ_18 від 10.10.2023 №04.7.3/296-23, згідно з яким ОСОБА_4 перебував на обліку як безробітній, в ІНФОРМАЦІЯ_18 з 27.01.2023 та був знятий з обліку 17.05.2023 за відмову від двох пропозицій підходящої роботи (Т. 3, а.с. 4).
Довідка-характеристика від 10.10.2023 №21-04/2592 видана виконкомом ІНФОРМАЦІЯ_19 на громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , жителя АДРЕСА_1 , згідно з якою компроментуючими матеріалами стосовно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_19 не володіє (Т.3, а.с. 5).
Лист КП « ІНФОРМАЦІЯ_20 » №842 від 11.10.2023, зі змісту якого випливає, що гр. ОСОБА_4 за наданням медичної допомоги до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КП « ІНФОРМАЦІЯ_20 » не звертався згідно довідок, що надаються: довідка нарколога №1066 від 11.10.2023; довідка психіатра №1065 від 11.10.2023 (Т. 3, 6-8).
Лист КП « ІНФОРМАЦІЯ_20 » Ладижинської міської ради гайсинського району Вінницької області від 12.10.2023 №846, згідно з якою гр. ОСОБА_4 не звертався за медичною допомогою до КП « ІНФОРМАЦІЯ_20 » в період часу з 14.08.2023 по теперішній час (Т. 3, а.с. 9).
Лист КП « ІНФОРМАЦІЯ_21 » Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №706 від 31.10.2023, зі змісту якого випливає, що в період часу з 14.08.2023 по теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , не звертався до закладу за медичною допомогою та не був госпіталізований (Т. 3, а.с. 10).
Вимога №5406/208-2023 від 01.11.2023 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , з якої встановлено, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 не притягувався (Т. 3, а.с. 11).
Повідомлення ВП №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області від 27.12.2023, зі змісту якого випливає, що під час перевірки за допомогою бази даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, параметри пошуку «про народження» та «про шлюб», інформації щодо перебування у шлюбі та народження дітей гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 не отримано (Т. 3, а.с. 51).
Повідомлення ВП №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області від 27.12.2023, відповідно до якого під час перевірки за допомогою бази даних «АРКАН», інформацію щодо перетину державного кордону у період з 01.01.2023 по теперішній час гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 не отримано (Т. 3, а.с. 52).
Копія ухвали слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 18.10.2023 у справі №147/1435/23 про тимчасовий доступ до речей і документів (Т. 3, а.с. 53-54).
Копія Картки №736 обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_4 (протокол №45л від 01.03.2023 (Т. 3, а.с. 55-56).
Лист адресований адвокату ОСОБА_19 у якому начальник Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 повідомляла, що у разі наявності документів у кримінальному провадженні у сторони захисту, з урахуванням ч. 6 ст. 290 КПК України, запропоновано 31 січня 2024 року прибути за адресою: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , службовий кабінет №33 до слідчого ОСОБА_6 для пред'явлення і ознайомлення прокурора із зазначеними матеріалами (Т.3, а.с. 97).
Лист адресований ОСОБА_4 у якому начальник Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 повідомляла, що у разі наявності документів у кримінальному провадженні у сторони захисту, з урахуванням ч. 6 ст. 290 КПК України, запропоновано 31 січня 2024 року прибути за адресою: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , службовий кабінет №33 до слідчого ОСОБА_6 для пред'явлення і ознайомлення прокурора із зазначеними матеріалами (Т.3, а.с. 98).
Повідомлення від підозрюваного та захисника від 31.01.2024 адресоване начальнику Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_20 , у якому зазначено, що відомостями, які можливо використати як доказами в суді сторона захисту не володіє (Т.3, а.с. 99).
Документи зібрані стороною захисту.
30 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про долучення доказів, а саме: медичних документів про стан здоров'я ОСОБА_4 : виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про перебування на стаціонарі з 27.12.2023 по 02.01.2024; Консультативний висновок від 03.01.2024; Первинний огляд хворого при поступленні у ВАІТ від 24.04.2022; Огляд травматологом від 12.12.2022; Протокол ультразвукового дослідження від 05.03.2022; Консультативний висновок від 28.02.2023; Рентгенографія від 19.04.2023; Виписка з історії хвороби №4419 щодо госпіталізації з 15.12.2023 по 27.12.2023; довідка №915 від 09.08.2023 щодо обстеження травматологом; Консультативний висновок від 09.08.2023; виписка із медичної карти стаціонарного хворого від 03.11.2023; Дослідження головного мозку від 29.12.2023; Протокол ультразвукового дослідження від 03.05.2022 та інші документи які не можна прочитати через незадовільну якість копії (Т.3, а.с. 73-96).
Висновки суду.
Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.
Оцінюючи покази допитаних свідків, суд звертає увагу на їх узгодженість та відповідність між собою про обставини кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 .
Натомість, позицію обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні фактично не визнав, суд розцінює як спосіб самозахисту та визнає його показання сумнівними та такими, що направлені на ухилення від відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, не бажання нести відповідальність за дії, що вчинив.
Водночас щодо твердження сторони захисту висловлену під час судових дебатів про те, що ОСОБА_4 визнає вину, однак через стан здоров'я не має можливості проходити службу, а також те, що свідки, які є працівниками ТЦК не змогли відповісти скільки раз ОСОБА_4 відправляли з військових частин варто зазначити таке.
Під час допиту обвинувачений зазначив, що визнає вину, однак в процесі судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 заперечує свою вину, адже під час допиту повідомляв, що не було фінансової можливості прибути до збірного пункту ТЦК, в той час як під час судового розгляду змінив позицію і посилався на те, що не може проходити військову службу за станом здоров'я.
Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи норми ст. 337 КПК України та наведене вище, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 повертали з військових частин через незадовільний стан здоров'я, не стосуються цього кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 .
Окрім показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , вина обвинуваченого ОСОБА_4 доводиться наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, а саме: повідомленням про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення; листом-ознайомлення з положеннями статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; Анкетою військовозобов'язаного № НОМЕР_2 ; довідкою ВЛК №45л/736 від 01.03.2023, відповідно до якої солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на підставі статті 52і, 78в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби; Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 14 серпня 2023 року; Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 15 серпня 2025 року; витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (з адміністративно-господарчої діяльності) №513 від 14 серпня 2025 року «Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації», зі змісту якого випливає, що 15.08.2023 призвати та направити для проходження військової служби за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_3 нижче перенайменованих військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу: Другий відділ солдата ОСОБА_4 , 1991 року народження; поіменним списком військовозобов'язаних, які призвані і направлені ІНФОРМАЦІЯ_14 у складі команди військової частини НОМЕР_3 від 14 серпня 2023 року №5504, у якому за порядковим номером 32 значиться солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 29 серпня 2023 року, Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці на відправку від 30 серпня 2023 року; витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (з адміністративно-господарчої діяльності) №536 від 29 серпня 2025 року «Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації», зі змісту якого випливає, що призвати та направити для проходження військової служби за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_5 нижче перенайменованих військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу: ІНФОРМАЦІЯ_13 солдата ОСОБА_4 , 1991 року народження; поіменним списком військовозобов'язаних, які призвані і направлені ІНФОРМАЦІЯ_14 у складі команди військової частини НОМЕР_5 від 29 серпня 2023 року №6001, у якому за порядковим номером НОМЕР_6 значиться солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; розпискою № НОМЕР_2 про отримання повістки на ім'я ОСОБА_4 07:00 годині 28.08.2023 (команда НОМЕР_5 НГУ прибути на 17:00 29.08.2023, відправка на 04:30 30.08.2023; розпискою про отримання повістки на ім'я ОСОБА_4 об. 11:20 годині 14.08.2023 (команда НОМЕР_3 прибути о 20:00 14.08.2023, відправка на 05:00 15.08.2023.
Отже, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, надані стороною обвинувачення здобуті у справі і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, вину обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено та сторонами кримінального провадження не доведено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні. Зазначені докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Доводи ОСОБА_4 , що на розписці від 14.08.2025 він не розписувався, адже наявний там підпис йому не належить, суд оцінює критично, адже суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що підпис на розписці не належить обвинуваченому ОСОБА_4 , клопотань про призначення почеркознавчої експертизи стороною захисту не заявлено, в той час як рішення суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Під час судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_4 має підстави для відстрочки передбачені ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зокрема відсутні відомості, що ОСОБА_4 заброньований, перебуває на спеціальному військовому обліку, має дружину, яка проходить військову службу, має родичів, які загинули чи зникли безвісти під час стримування військової агресії проти України під час воєнного стану тощо) Суду не надано також і доказів про те, що ОСОБА_4 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 з приводу надання йому відстрочки та не оскаржував рішення ВЛК від 01.03.2023.
З повідомлень КП « ІНФОРМАЦІЯ_20 » Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області та КП « ІНФОРМАЦІЯ_21 » Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області вбачається, що ОСОБА_4 з 14.08.2023 по час надання інформації за медичною допомогою не звертався та не перебував на амбулаторному лікуванні (Т.3, а.с. 9,10).
Інші досліджені судом та долучені до матеріалів справи документи з матеріалів кримінального провадження (запити слідчого про надання інформації, супровідні листи, та інші), не підтверджують і не спростовують вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, однак підтверджують дотримання кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.
Достовірність та об'єктивність наведених вище доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, є належними, допустимими та достатніми, у зв'язку з чим суд їх прийняв.
Водночас, показання обвинуваченого ОСОБА_4 про неправомірність рішення військово-лікарської комісії про придатність для проходження військової служби, у зв'язку з наявними у нього захворюваннями, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, адже у висновку зазначено про проблеми зі здоров'ям на які вказує обвинувачений, в судовому засіданні встановлено, що зазначене рішення обвинуваченим не оскаржувалось, будь-яких даних щодо стану здоров'я обвинуваченого, щоб перешкоджало проходженню ним військової служби, не надано. Необгрунтованими суд вважає доводи обвинуваченого про те, що він не знав про можливість оскаржити рішення ВЛК.
Суд враховує, практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вказав, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
За встановлених обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена «поза розумним сумнівом» і зібраних доказів достатньо для визнання його винним, адже його вина підтверджується дослідженими та проаналізованими доказами, які є належними та допустимими, узгоджуються між собою та безспірно доводять вину обвинуваченого у пред'явленому йому обвинуваченні.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за викладеним фактом за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Стосовно медичних документів на підтвердження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 наданих стороною захисту суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
Згідно із ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Під час долучення до матеріалів справи клопотання про долучення медичної документації в якості доказів на спростування вини обвинуваченого, стороною захисту не виконано вимоги ст. 290 КПК України. Водночас надані стороною захисту документи не спростовують вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 336 КК України. Більше того, інформація щодо наявності металоконструкції у нижній кінцівці ОСОБА_4 не заперечується матеріалами кримінального провадження, а у довідці ВЛК від 01.03.2023 №45л/736 зазначено: «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Післятравматичний ДОА правого колінного, правого гомілково-ступневого суглобу другого ступеню, невірно консолідований перелом обох кісток гомілки після БІОС, незначне порушення функції. Хронічний гастродуоденіт ст. ремісії. (Не вилучені металоконструкції правої нижньої кінцівки). Від оперативного лікування категорично відмовляється. На підставі статті 52і, 78в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби» (Т. 2, а.с. 237).
Обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Суд не визнає обставиною, яка пом'якшує відповідальність обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, зазначене у обвинувальному акті щире каяття, оскільки судом встановлено, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому та заперечує свою вину у вчиненому.
Також відсутність щирого каяття підтверджується тим, що під час судового розгляду ОСОБА_4 двічі оголошувався в розшук, у зв'язку із неприбуттям до суду, що стало підставою для обрання запобіжного заходу спочатку у виді цілодобового домашнього арешту, а згодом у виді тримання під вартою.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
Мотиви призначення покарання обвинуваченому.
Під час вчинення кримінального правопорушення за даним кримінальним провадженням обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.
Суд під час призначення покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання суд враховує вимоги ст.65-67 КК України та роз'яснення, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Водночас суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Крім того, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Суд також враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке в даних умовах є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, котрі забезпечують державну безпеку, обороноздатність країни, її конституційний лад, оскільки, як зазначено у висновках, що містяться у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 (справа №595/461/23 провадження №51-7014км23), відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимою. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок івійськову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2ст. 50 КК України.
Призначаючи покарання суд враховує данні про особу ОСОБА_4 , який до кримінальної відповідальності не притягувався, інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, перебував на обліку як безробітній, в ІНФОРМАЦІЯ_18 з 27.01.2023 та був знятий з обліку 17.05.2023 за відмову від двох пропозицій підходящої роботи, неодружений та утриманців не має (доводи обвинуваченого, що він проживає у незареєстрованому шлюбі з жінкою у якої двоє малолітніх дітей, не підтверджені жодними доказами), на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, а також враховує відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, беручи до уваги позицію прокурора, обвинуваченого та захисника, ставлення обвинуваченого до правопорушення та його поведінку під час судового розгляду, зважаючи на зміст висновку досудової доповіді органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає доцільним призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ст. 336 КК України.
Обраний обвинуваченому такий вид покарання, за переконанням суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Водночас, на переконання суду, застосування положень статтей 69, 75 КК України при ухваленні вироку за ст. 336 КК України в умовах воєнного стану, оголошеної загальної мобілізації та триваючої агресії, створює у громадян відчуття безкарності за невиконання обов'язків, передбачених законодавством України.
Адже, дія воєнного стану у державі продовжується, обвинувачений є придатним до служби, але його небажання нести тягар військової служби дає підстави вважати, що при звільненні від покарання із застосуванням ст. 75 КК України, психологічне ставлення до вчиненого ним діяння не зміниться, а тому не буде досягнуто дієвої мети запобігання новому кримінальному правопорушенню та може стати негативним прикладом для інших осіб.
Верховний Суд в постанові від 15.11.2023 (справа №641/1067/23) зазначає, що з урахуванням мети покарання, звільнення від відбування покарання з іспитовим строком за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є не припустимим.
Положення ч. 1 ст. 69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Такі висновки щодо застосування ст. 69 КК знайшли своє відображення в постанові Верховного Суду у справі №629/2739/18 від 03.02.2021.
З урахуванням наведеного, враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення ОСОБА_4 , у суду відсутні підстави для призначення йому більш м'якого за видом покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_24 від 29 січня 2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, дію якого продовжено ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_24 від 28 березня 2025 року (Т.2, а.с. 4-6, 82-83).
Відповідно до 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Отже, суд вважає за необхідне відповідно до ч.7 ст.72 КК України, зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання термін цілодобового домашнього арешту з моменту затримання з 29 січня 2025 року до 28 травня 2025 року, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Водночас, суд враховує, що обвинуваченому відповідно до ухвали ІНФОРМАЦІЯ_24 від 09 липня 2025 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено (Т. 2, а.с. 161-164, 213-215).
Відповідно до протоколу затримання особи на виконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_24 від 09 липня 2025 року ОСОБА_4 було затримано о 09:55 год (Т.2, а.с. 145-146).
За змістом ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Отже, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з моменту затримання з 09 липня 2025 року до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Викривачі у кримінальному провадженні відсутні. Винагорода викривачу не пропонувалась.
Діями ОСОБА_4 шкоди не завдано. Цивільний позов не заявлявся. Речові докази відсутні. У кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів.
Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 337, 368, 369, 371, 374, 394, 615 КПК України, ст. 1, 12, 50, 65-67, 69, ст. 336 КК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 09 липня 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч.7 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін цілодобового домашнього арешту з 29 січня 2025 року до 28 травня 2025 року, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1