Справа № 635/2478/25
Провадження № 1-кп/635/929/2025
22 грудня 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у с-щі Покотилівка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000749 від 14 червня 2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженецця с. Хвощевате, Корочанського району Белгородської області російської федерації, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює на посаді слюсара механоскладальних робіт ДП «ХМЗ «ФЕД», раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи факт наявності збройної агресії російської федерації проти України, а також розуміючи суспільну небезпеку своїх дій для цивільного населення, військових формувань та правоохоронних органів України, будучи проросійсько-налаштованою особою, громадянин України діючи умисно, з особистих міркувань, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , (точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), використовуючи власний акаунт « ОСОБА_8 » в соціально-орієнтованій мережі в месенджері «Telegram» перейшовши до каналів з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який є відкритими та загальнодоступними, невизначеному колу осіб, доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , « ОСОБА_9 », який є відкритими та загальнодоступними, невизначеному колу осіб, доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , «ІНФОРМАЦІЯ_21», який є відкритими та загальнодоступними, невизначеному колу осіб, доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який є відкритими та загальнодоступними, невизначеному колу осіб, доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 діючи умисно, з особистих міркувань, ІНФОРМАЦІЯ_8 о 15:41 в телеграм-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , під публікацією «В Верховной Раде отменили сегодняшнее заседание» розмістив коментар який починається словами: «Ну отменили заседание, можно и не нажимать кнопочку. Дождаться пока соберутся и нажать», який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025, зазначено, що адресант повідомляє про те, що можна російській федерації не здійснювати обстріл, оскільки у Верховній Раді України відмінили засідання (з причини можливих обстрілів), а дочекатися, поки там не зберуться депутати, щоб завдати по них удару.
ІНФОРМАЦІЯ_9 о 15:43 під публікацією «В сети появилось видео шести мощных ударов по Днепропетровску» залишив коментар «Я думаю эта ракета по Южмашу это предупреждение всем гейропейсам: и лянушатникам, и мелкобриттам и прочим, юберменшам», який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 зазначено, що у формі судження, граматичним показником чого є вживана граматична основа «Я думаю», адресант повідомляє про те, що ракета, яка поцілила по дніпропетровському заводу «ЮжМаш», є попередженням усім європейцям, на позначення яких вжиті авторські неологізми з негативною складовою у значенні - «гейропейси» (європейці), «лянушатники» (ймовірно французи), «мелкобритты» (ймовірно англійці), «юберменши» (ймовірно німці).
ІНФОРМАЦІЯ_10 о 09:22 під публікацією «Это праздник со слезами на глазах…» залишив коментар « ІНФОРМАЦІЯ_11 », який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 зазначено, що адресат інформує адресатів про те, що вже третій рік м. Харків очікує на так зване звільнення. За ситуативним контекстом, за твердженнями російської федерації, вона здійснює так звану «СВО» («спецоперацію») в Україні. Лінгвістичні словники та спеціальна довідкова література подають такі визначення понять:
Спецоперация (CO) - разновидность специальных мероприятий силовых структур, в том числе вооружённых сил (ВС) и полицейских структур (СО, проводимые ВС, являются подвидом военных операций) [Толковый словарь русского языка. URL: ІНФОРМАЦІЯ_12 ].
Специальная военная операция (также «спецоперация»; сокращённо «СВО») - пропагандистский эвфемизм, введённый руководством России и используемый пророссийскими источниками для описания вторжения России на Украину в 2022 году [URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Специальная военная операция https://ra.wiktionary.org/wiki/ Специальная военная операция].
Евфемізм «СВО» вжитий у дискурсивно-змістовій площині публікації, на яку був залишений коментар «Третий год ожидания, третий день города без пкдня Освобождения»). З урахуванням цього вжита у коментарі до публікації лексема «освобождение» (укр. «звільнення») засвідчує наявність у ньому висловлювань з вираженою іллокуцією виправдовування збройної агресії російської федерації проти України так званим звільненням (за ситуативним контекстом, за твердженнями російської федерації, вона (російська федерація) здійснює збройну агресію («спецоперацію») з метою звільнення («денацифікації», «демілітаризації», «декомунізації») України); (застосовується лінгвістичний прийом заміни центрального поняття у наративі: загарбання підміняється звільненням).
ІНФОРМАЦІЯ_13 о 21:45 під публікацією «В Европе стали говорить о неудобной правде - о событиях в Буче.» залишив коментар « ІНФОРМАЦІЯ_11 », який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025, у формі судження, граматичним показником якого є вжита лексема «похоже», адресант повідомляє про те, що Україну, на позначення якої вжита лексема «Салорейх» негативно-оцінного модусу, вже активно не підтримують у Європі (як-то чехи). За ситуативним контекстом ідеться про припинення активної підтримки (допомоги) у російсько-українській війні.
Далі діючи умисно з особистих міркувань, ІНФОРМАЦІЯ_14 в телеграм-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 », доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , під публікацією «Когда проблемы закончатся»: легендарный американский рокер захотел в РФ» розмістив коментар « ІНФОРМАЦІЯ_16 » який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 у формі судження, граматичним показником якого є вжита лексема «похоже», адресант повідомляє про те, що американський актор і музикант Джаред Лето бажає побувати у місті Києві. На позначення столиці України вжита лексема «русский», виписана великими літерами, що засвідчує переконання в тому, що Київ належатиме росії (росія окупує Київ).
ІНФОРМАЦІЯ_17 о 14:32 під публікацією « ІНФОРМАЦІЯ_18 » залишив коментар « ІНФОРМАЦІЯ_19 », який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025, урахуванням контексту публікації, на яку був залишений коментар, у висловлюванні «Просто Салорейх сливают, а поэтому назначили крайним.» імплікується припинення активної допомоги західними партнерами Україні у російсько-українській війні.
Далі діючи умисно з особистих міркувань, ІНФОРМАЦІЯ_20 о 20:09 в телеграм-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_21 », доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , під публікацією « ІНФОРМАЦІЯ_22 » розмістив коментар « ІНФОРМАЦІЯ_23 », який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 граматичним показником чого є вживане модальне словосполучення «хорошая новость» із семантикою позитивної оцінки, адресант повідомляє про те, що після взяття Двурічної для росії відкривається дорога на Куп'янськ як можливості оточення воїнів ЗСУ (створення «котла») та на інші населені пункти (Бурлук, Печеніги). З урахуванням семантики вжитого модального словосполучення «хорошая новость» у процитованому висловлюванні продукується схвалення збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частини території України.
29.10.2024 відповів на коментар «Наверное 4 неотложка» «За областной больницей сразу, нах военный госпиталь, тоже выходит забором на ОСОБА_10 », який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 має ознаки, де адресат повідомляє про місце розташування військового госпіталя.
29.10.2024 відповів на коментар де зазначив, що «Харьков никогда не был Малороссией. Он находится на Слободанщине, которая являлась южной границей России», який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 має ознаки, де дресант повідомляє про те, що Харків ніколи не був українським містом, знаходиться на Слобожанщині, яка була південним кордоном росії, в чому імплікується зарахування частини території України (м, Харкова) до території російської федерації.
ІНФОРМАЦІЯ_24 о 07:50 під публікацією «Этой ночью ОСОБА_11 нанесли шикарный удар по объектам инфраструктуры в Куеве!!! И свинорылые в ответ своим ПВО разнесли несколько домов в Куеве…ну все ка обычно» залишив коментар «Праздничные салюты и феерверки начались с ночи» який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025, з урахуванням контексту його вживання адресант повідомляє про те, що удари повітряними цілями з боку росії по Україні розпочалися з ночі. Лексеми «салюты» і «фейерверки» вжиті у переносному значенні. Під ними розуміються російські удари по Україні. Вживана лексема «праздничные» (укр. «святкові») на позначення ударів імплікує схвалення і підтримку збройної агресії російської федерації проти України.
Далі діючи умисно з особистих міркувань, ІНФОРМАЦІЯ_25 о 21:03 в телеграм-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , під публікацією «Теперь на Украине всегда будет МСК-1 час. Зато не как у клятых москалей» розмістив коментар « ІНФОРМАЦІЯ_26 », який відповідно до висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 у формі судження, граматичним маркером чого є вживана мовленнєва конструкція «скореє всего», адресант повідомляє про те, що України як держави не існуватиме, в чому імплікується поразка України у російсько-українській війні і її підкорення росії (входження до складу російської федерації).
18.07.2024 о 15:57 під публікацією від 18.07.2024 залишив коментар «Бандерллхов рагулей спасать не надо, но русские и малороссийские территории пора вернуть, и побыстрее» у категоричній формі, граматичними маркерами якої є вживані імперативні конструкції «спасать не надо», «пора вернуть», адресант реалізує непряме спонукання не рятувати українців, на позначення яких вжиті лексеми «бандерлохи», «рагулі» з негативною оцінною семантикою, але повернути росії так звані російські території якнайшвидше. Під російськими і малоросійськими територіями розуміються тимчасово окуповані російською федерацією українські території, які росія прагне приєднати до свого складу. У досліджуваному висловлюванні імплікується комунікативна інтенція - виправдати збройну агресію російської федерації проти України необхідністю повернення тих територій, які, на переконання адресанта, належать росії історично. У висловлюванні «В Харькове уже третий год ждут прихода 23 августа» адресант повідомляє про те, що в Харкові вже третій рік очікують на 23 серпня. З урахуванням об'єктивного змісту попередніх висловлювань йдеться про дату повернення рашистами так званих російських територій.
Відповідно до висновку експерта судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи було встановлено, що у публікаціях, що містяться в наданих на дослідження матеріалах, містяться висловлювання з вираженою іллокуцією виправдовування збройної агресії російської федерації проти України так званим звільненням, а також висловлювання, у яких продукується схвалення і підтримка збройної агресії російської федерації проти України, схвалення окупації російською федерацією частини території України.
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 обвинувачується у виправдовуванні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовуванні, визнанні правомірною тимчасової окупації частини території України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини скоєння злочину викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій. Також повідомив, що заплутався у своїх думках і не розібравшись до кінця у тому що наразі відбувається в країні, наговорив дурниць. Наголошував на тому, що щиро шкодує про скоєне та просив його суворо не карати.
Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз'яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення злочину, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_5 у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
16.03.2022 набув чинності Закон № 2110-ІХ, яким у КК України передбачено нову статтю 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників».
Стаття 436-2 КК України має збіг ознак об'єктивної сторони зі ст. 111-1 КК України, а саме стосовно такого діяння як заперечення збройної агресії проти України.
За ст. 111-1 КК України обов'язковою є ознака публічності, а в ст. 436-2 КК України дана ознака не закріплена в диспозиції, в той час як і немає прямого заперечення на вчинення дій не публічно.
Об'єкт злочину - це суспільні відносини, поставлені під охорону кримінального закону, порушенням яких заподіюється соціально небезпечна шкода. Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні міжнародно-правові відносини, що забезпечують мирне співіснування держав, дотримання правил міжнародного правопорядку як у мирний, так і воєнний час, а також міжнародні гарантії безпеки як окремим державам, і людству в цілому.
Безпосередній об'єкт - міжнародний правопорядок, що ґрунтується на принципах міжнародного права, зокрема, незастосування сили, недоторканності кордонів, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи суверенних держав.
Діяння, що утворюють об'єктивну сторону, можуть вчинятися впродовж тривалого часу.
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 436-2 КК України як виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне првопорушення правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 436-2 КК України.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Мотиви призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином); особливості й обставини вчинення злочину; особу обвинуваченого (раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований).
При призначенні ОСОБА_5 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Активне сприяння розкриттю злочину полягає в наданні ОСОБА_5 під час досудового розслідування допомоги працівникам правоохоронного органу в установленні невідомих їм обставин справи.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
За вищевикладених обставин, проаналізувавши поведінку обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття, враховуючи наявність двох пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставини, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому пробаційний нагляд, суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду, в межах санкції ч. 1 ст. 436-2 КК України, який полягає в обмеженні прав і свобод засудженого із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Матеріалами справи встановлено, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року у справі № 635/7948/25 ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.436-2 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.3 ст. 436-2 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки. Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Приписами статті 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі положень частини 4 статті 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи частину 4 статті 70 КК України.
Водночас призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі положень частини 4 статті 70 КК України має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що в разі, коли особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, а за наступним вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Згідно висновку ОП ВС, яка визначення у постанові 15.02.2021 у справі № 760/26543/17 (провадження № 51-3600кмо20) https://reyestr.court.gov.ua/Review/95042469 : якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, - виконується самостійно
Із зазначених вище підстав, враховуючи правові висновки Об'єднаної палати Верховного суду, у зв'язку із тим, що вирок Харківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року набрав законну силу, ним призначене покарання із застосуванням звільнення від його відбування, судом не застосовуються положення ч. 4 ст. 70 КК України і не визначається остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень
В межах даного кримінального провадження обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування по 12.05.2025 (включно), зобов'язавши прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора. Клопотань про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлено.
Підстав для обрання ОСОБА_5 нового запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, а саме: експертизи №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 на суму 6367,20 грн. та №СЕ-19/119-25/4891-ЛД від 24.03.2025 на суму 6367,20 грн, на загальну суму 12734 (дванадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 40 коп., оскільки їхнє проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65-67, 75, 76, 96-1, 96-2, 436-2 КК України, ст. 100, 124, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбування покарання ОСОБА_12 обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року яким ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.436-2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.3 ст.436-2 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна та звільнено від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки із покладенням передбачених ст.76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації - виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз за №СЕ-19/119-24/20154-ЛД від 07.02.2025 на суму 6367,20 грн. та №СЕ-19/119-25/4891-ЛД від 24.03.2025 на суму 6367,20 грн, на загальну суму 12734 (дванадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 40 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2025 по справі № 953/2244/25, на майно, вилучене 12.03.2025 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон чорного кольору, марки Xiaomi, модель МI8Lite, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , на якому міститься 2 мобільних номери телефону НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який поміщений до сейф-пакету CRI 1079965; мобільний телефон чорного кольору, марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , на якому міститься 2 мобільний номер телефону НОМЕР_7 , який поміщений до сейф-пакету CRI 1079964; 1 (один) стартовий пакет мобільного оператору зв'язку «Vodafone», 1 (один) пластиковий карткотримач мобільного оператору зв'язку «Vodafone», 2 (два) пластикові карткотримачі мобільного оператору зв'язку «Київстар», який поміщений до сейф-пакету CRI 1079975.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
- 1 (один) стартовий пакет мобільного оператору зв'язку «Vodafone», 1 (один) пластиковий карткотримач мобільного оператору зв'язку «Vodafone», 2 (два) пластикові карткотримачі мобільного оператору зв'язку «Київстар», який поміщений до сейф-пакету CRI 1079975, після набрання вироком законної сили - знищити;
- мобільний телефон чорного кольору, марки Xiaomi, модель МI8Lite, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , на якому міститься 2 мобільних номери телефону НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який поміщений до сейф-пакету CRI 1079965; мобільний телефон чорного кольору, марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , на якому міститься 2 мобільний номер телефону НОМЕР_7 , який поміщений до сейф-пакету CRI 1079964 після набрання вироком законної сили повернути власнику - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_27 .
Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1