Справа №754/5437/15-к ГГоловуючий у І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4625/2025 Доповідач у 2 інстанції- ОСОБА_2
15 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та захисника на вирок Деснянського районного суду м. Києва 02 травня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Києва, громадянина України,освіта середня, не одруженого,мешкає: АДРЕСА_1 ,раніше судимого:
- 23.04.2010р. Голосіївським районним судом м.Києваза ст.185 ч.3, 15 ч.2, 185 ч.3, 15 ч.3, 185 ч.3, 296 ч.2, 70 КК Українидо 4-х років позбавлення волі,звільнився 20.05.2013р. по відбуттю строку покарання,
- 22.01.2019р. Голосіївським районним судом м.Києваза ст.296 ч.4, 121 ч.2,70 КК України до 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі,
-19.09.2019р. Солом'янським районним судом м.Києваза ст.115 ч.1, 70 ч.4 КК України до 11-ти років позбавлення волі,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст.263 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2019 р. призначено остаточне покарання у виді 11 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з дня постановлення вироку. Зараховано у строк відбування покарання термін його перебування під вартою з 22.01.2019 р. по 02.05.2025р., строк попереднього ув'язнення з 01.06.2018р. по 21.01.2019р. включно згідно вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2019р.Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду, 12.10.2014р. приблизно в 20.00 годин ОСОБА_7 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля центрального входу магазину «Сільпо» по вул.Закревского, 61/2 в м.Києві, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, підійшов до раніше знайомого ОСОБА_10 , невстановлена досудовим розслідуванням особа з-під пахви руки ОСОБА_10 вихопила барсетку вартістю 900грн., в якій знаходились грошові кошти в сумі 500грн., візитки, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, а з його руки вихопила мобільний телефон «Айфон 4» вартістю 3000грн., з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 200грн., карта пам'яті на 16Гб, яка входить у комплект вартості мобільного телефону, ключ із брелком до автомобіля «Шкода Октавіа А5» д.н. НОМЕР_1 , які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, після чого ОСОБА_7 разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою схопив ОСОБА_10 за куртку та руки, зірвав з останнього його куртку вартістю 5000грн., в кишені якої знаходився мобільний телефон «Нокіа 6700» вартістю 1000грн., з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Астеліт» вартістю 25грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 100грн., мобільний телефон «Нокіа 6700» вартістю 1000грн., з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Астеліт» вартістю 25грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 100грн., мобільний телефон «Нокіа» вартістю 500грн., з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 50грн., та намагався завести за ріг вищевказаного магазину, однак ОСОБА_10 почав чинити опір та звільнившись втік, після чого ОСОБА_7 разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою з місця вчинення злочину зникли. Тим самим, ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою повторно відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_10 , загальною вартістю 12250грн.
Крім того, в кінці вересня 2014 року в денний час ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , у невстановленої досудовим розслідуванням особи придбав без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю - самозарядний пістолет моделі «ВLОW Соmрасt НОМЕР_2», який є коротко ствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, та бойовий припас - патрон з маркуванням «UМА 9mm Р.А. Кnаll», який відноситься до боєприпасів до вогнепальної зброї калібру 9мм Р.А., які почав зберігати без передбаченого законом дозволу по місцю свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , після чого 15.12.2014р. в період часу з 08.20 годин по 08.30 годин в ході проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 працівниками поліції було виявлено та вилучено вищевказані вогнепальну зброю - пістолет моделі «ВLОW Соmрасt НОМЕР_2», та бойовий припас - патрон з маркуванням «UМА 9mm Р.А. Кnаll», які ОСОБА_7 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.
ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; ч.1 ст.263 КК України, а саме у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок скасувати , винести виправдувальний вирок, а також застосувати відносно нього «Закон «Савченко» та зарахувати термін перебування під вартою з 22.01.2019 по 02.05.2025 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильність кваліфікації злочину за ч.2 ст.186 КК України, оскільки насильства до потерпілого він не застосовував та його матеріальними цінностями не заволодівав, претензій від потерпілого немає.
Також зазначає, що судом не враховано мети і підстав проведеного обшуку за місцем його проживання, під час якого була виявлена сумка зі зброєю та боєприпасом, оскільки метою обшуку було знайти речі, які належали потерпілому ОСОБА_10 .
Вказує, прокурором не доведено наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, оскільки знайдена у його помешканні зброя та боєприпас йому не належать.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок скасувати та на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України закрити провадження по справі в зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Також вважає, що у разі призначення покарання зарахувати ОСОБА_7 у строк призначеного покарання, строк попереднього ув'язнення, з 01 червня 2018 року (день фактичного затримання) по день проголошення вироку включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, звільнивши з-під варти в залі суду, оскільки закінчився граничний термін відбуття покарання.
В обґрунтування апеляційної скарги вважає вирок необґрунтованим та таким, що ухвалений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що покази потерпілого ОСОБА_10 від 23.04.2025 року є недопустимими доказами відповідно ч.1 п.3 ч.2 ст.87 КПК України, оскільки сторона захисту не мала можливості задавати питання потерпілому для усунення розбіжностей в його показах та показах свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також заявити клопотання в порядку ч.15 ст.352 КПК України.
Вказує, що судом не надано належної оцінки розбіжностям між показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та показами потерпілого ОСОБА_10 , які суд поклав в основу доведеності вини ОСОБА_7 .
Вважає хибними висновки суду про допустимість як доказу відеозапису з камер спостереження магазину «Сільпо», що розташований на вул. Закревського, 61/2 в м. Києві 12.10.2014 року, який не підтверджує обставини, що мають значення у кримінальному провадженні.
Зазначає, що інші докази наявні в матеріалах справи не містять даних, які мають значення для кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України, так як не доводять наявності у його діях складу кримінального правопорушення.
Крім того, звертає увагу на недопустимість протоколу огляду місця події від 12.10.2014, протоколу огляду місця події від 14.10.2014, постанови про визнання речовими доказами від 07.04.2015, протоколу огляду відеозапису від 09.04.2015, висновку експерта №995 від 10.01.2015, протоколу проведення слідчого експерименту від 10.02.2015, повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 14.02.2015, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 31.03.2015.
Вказує, що сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_7 вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України, підтверджуючи це виключно протоколом обшуку від 15.12.2014 за адресою місця проживання ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_3 , та висновком експерта №995 від 10.01.2015, однак жодних доказів приналежності виявленої зброї ОСОБА_7 , користування цією зброєю, купівлі зброї ОСОБА_7 матеріали справи не містять.
Таким чином, вважає, що надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 263 КК України.
Крім того зазначає, що судом першої інстанції у вироку жодним чином не відображено позицію захисту щодо застосування судом норм ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, по епізоду від 12.10.2014 року, та до строку покарання не зараховано попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вказує, що 26.11.2015 року прийнято Закон №838-VIII «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», що набрав чинності 24.12.2015 року. Даним Законом було змінено ч.5 ст. 72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Таким чином, вважає, що обвинуваченому в силу прямого припису закону до строку покарання підлягає зарахування строк попереднього ув'язнення у зв'язку з його затриманням та перебуванням під вартою за період з 01 червня 2018 року (день фактичного затримання) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційні скарги лише у частині доводів щодо застосування вимог ч.5 ст.72 КК України, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Оскільки обвинувачений та захисники відмовилися від апеляційних скарг у частині вимог про скасування вироку та закриття кримінального провадження з підстав недоведеності вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, то колегія суддів вважає необхідним розглянути апеляційні скарги лише у межах доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч.5 ст.72 КК України.
Правила зарахування строку попереднього ув'язнення встановлені у ч. 5 ст. 72 КК.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднім ув'язненням є запобіжний захід, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Частина 5 статті 72КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» №838-VIIІ від 26листопада 2015року передбачає, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому, в розумінні ч.5 ст.72КК України у редакції від 26 листопада 2015 року у строк попереднього ув'язнення включається такі строки, а саме: затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.
Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року , то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.
Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України також у редакції Закону №838-VIII.
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року , то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України у 2014 році.
Вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст.263 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Солом'янського районного суду м. Києвавід 19.09.2019 р. призначено остаточне покарання у виді 11 років 6 місяців позбавлення волі. Зараховано у строк відбування покарання термін його перебування під вартою з 22.01.2019 р. по 02.05.2025р., строк попереднього ув'язнення з 01.06.2018р. по 21.01.2019р. включно згідно вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2019 р.
Проте, у порушення вимог ч.5 ст.72 КК України судом першої інстанції не визначено співвідношення днів попереднього ув'язнення, які підлягають зарахуванню у строк покарання, до днів позбавлення волі.
Зокрема не враховано, що у даному кримінальному провадженні ухвалою суду від 12.11.2020 року ОСОБА_7 був залишений в установі попереднього ув'язнення на час розгляду обвинувачення за ч.2 ст.186, ч.1 ст.263 КК України, вчинених у 2014 році.
З огляду на наведене, строк попереднього ув'язнення з 12.11.2020 року по день набрання чинності даним вироком, тобто до 15.12.2025 року, має обраховуватися із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
За таким же принципом має розраховуватися співвідношення строку попереднього ув'язнення і позбавлення волі за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2019 року, покарання за яким враховано у даному вироку та яке, за правилами ч.4 ст.70 КК України, складено з покаранням за вироком Голосіївського районного суду м. Києва 22.01.2019 року.
ОСОБА_7 25 липня 2015 року вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, та був засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва 22.01.2019 року за ч. 4 ст. 296 КК України до 4 років позбавлення волі та за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років та 6 місяців позбавлення волі на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді 7 років та 6 місяців, час попереднього ув'язнення з 01.06.2018 по 21.01.2019 зараховано у строк відбування покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року вирок Голосіївського районного суду м. Києва 22.01.2019 року залишено без зміни.
Таким чином, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_14 має обраховуватися за вироком Голосіївського районного суду м. Києва 22.01.2019 року з 01.06.2018 року по день набрання ним чинності , а саме по 23.09.2020 року.
З урахуванням часу вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, ( у 2015 році) у строк покарання слід зарахувати попереднє ув'язнення за правилами один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає необхідним застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року та зараховувати у строк покарання періоди 01.06.2018 року - 23.09.2020 року та 12.11.2020 року - 15.12.2025 року як попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі.
Отже, доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника у частині неправильного застосування вимог ч.5 ст.72 КК України є слушними.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 у частині застосування вимог ч.5 ст.72 КК України підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задовольнити частково,
Вирок Деснянського районного суду м. Києва 02 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині застосування ч. 5 ст. 72 КК України змінити.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 01.06.2018 року по 23.09.2020 року, з 12.11.2020 року по 15.12.2025 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
ОСОБА_7 звільнити з-під варти у зв'язку з відбуттям строку покарання.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня отримання її копії.
Суддя: Суддя: Суддя: