(додаткова)
18 грудня 2025року м. Київ
Справа №758/11689/20
Провадження: № 22-з/824/1547/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Полєтаєва Андрія Андрійовичав інтересах Приватного Акцірнерного Товариства «ДТЕК Київські електромережі» про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2020 року ПрАТ«ДТЕК Київські електромережі» звернулося до суду із вказаним позовом.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2025 року позов ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 11 696 грн. 89 коп. заборгованості за спожиту не обліковану електричну енергію.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 2 102 грн. судового збору.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Мневець О. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року апеляційну скаргу адвоката Мневця Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2025 року залишенобез змін.
24 листопада 2025 року адвокат Полєтаєв А. А. в інтересах ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачки, ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу. Заявник зазначив, що під час апеляційного розгляду справи ним були понесені витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000 грн, що, на його думку, підтверджується актом надання послуг № 219 від 19.11.2025 року та іншими долученими документами. Оскільки апеляційна скарга представника відповідача була залишена без задоволення, представник позивача просив покласти на відповідача відповідні витрати.
Крім того, заявник просив поновити пропущений процесуальний строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що копію постанови Київського апеляційного суду від 14.11.2025 року представник отримав лише 17 листопада 2025 року, що підтверджується відповідними доказами, долученими до заяви. На думку заявника, пропуск строку був зумовлений об'єктивними та поважними причинами і не пов'язаний з недбалістю чи зловживанням процесуальними правами.
25 листопада 2025 року адвокат Мневець О. М. в інтересах ОСОБА_1 , подав заперечення на вказану заяву, в яких вказав на безпідставність та недоведеність заявлених витрат. Зокрема, представник відповідача зазначив, що заявником до матеріалів справи подано лише акт надання послуг № 219 від 19.11.2025 року, в той час як жодного документа, що підтверджує фактичну сплату зазначених витрат, не надано. Матеріали справи не містять платіжних доручень з відмітками банку, касових чеків, прибуткових касових ордерів чи інших фінансових документів, які б підтверджували реальне перерахування коштів адвокатському об'єднанню.
Відсутність таких документів, на думку відповідача, унеможливлює встановлення, чи були відповідні кошти фактично сплачені, чи підлягають сплаті, та в якому обсязі. Це, у свою чергу, створює ризик подвійного стягнення витрат або стягнення витрат, які фактично не понесені.
Представник відповідача також звернув увагу суду на те, що заявлений розмір витрат не є співмірним зі складністю справи, акт наданих послуг не містить погодинного розрахунку, що унеможливлює перевірку обґрунтованості заявленої суми, частина зазначених у акті послуг стосується дій, не пов'язаних із апеляційним розглядом, стягнення такої суми становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципам співмірності та практиці Верховного Суду.
Вирішуючи порушене заявником питання, колегія суддів виходить із наступного.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішенняз цього питання.
Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (див. постанову Верховного Суду у справі № 161/629/23 від 14.11.2024).
Зокрема, Верховний Суд, у вищезазначеній постанові дійшов висновку про те, що «Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки згідно з повідомленням про доставлення електронного листа постанова Верховного Суду від 30 вересня 2024 року доставлена до Електронного кабінету ОСОБА_4 08 жовтня 2024 року о 23:40:55 год, а заява про ухвалення додаткового рішення подана 09 жовтня 2024 року».
З огляду на викладене, колегія суддів бере до уваги, що у даній справі постанова Київського апеляційного суду була ухвалена 14.11.2025 року, проте згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості про її направлення є такими:«Зареєстровано: 18.11.2025»;«Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2025»; «Дата набрання законної сили: 14.11.2025».
Крім того, як убачається з матеріалів справи та підтверджується доказами, доданими заявником, текст судового рішення був направлений сторонам через систему «Електронний суд» 17.11.2025 року, що в свою чергу підтверджує доводи представника відповідача.
Колегія суддів також ураховує, що розгляд справи в апеляційній інстанції здійснювався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що означає відсутність у сторін інформації про дату ухвалення постанови та неможливість отримати текст рішення раніше моменту його фактичного надсилання судом.
Важливим є й те, що постанова була ухвалена в п'ятницю, 14.11.2025 року, а її направлення електронною поштою відбулося в понеділок, 17.11.2025, тобто, в перший робочий день після постановлення рішення та опрацювання документів судом.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги позицію Верховного Суду у справі № 161/629/23 щодо оцінки фактичної дати отримання судового рішення як ключового критерію поважності причин пропуску строку, колегія суддів вважає, що пропуск строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення є наслідком об'єктивних обставин, не залежних від заявника, а тому клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та
виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи убачається, що представником позивача, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 було заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу та зазначено їх орієнтовний розмір, тобто, до закінчення судових дебатів, як того вимагають положення частини восьмої статті 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи представник позивача, адвокат Полєтаєв А. А., подав суду такі документи: договір про надання правничої допомоги № 3443-ДКЕМ від 01.01.2024;додаткову угоду до договору; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Полєтаєвим А. А.;акт приймання-передачі наданих послуг № 219 від 19.11.2025; докази направлення копій заяви іншій стороні та докази отримання судового рішення.
З матеріалів справи, а саме з акта приймання-передачі наданих послуг № 219 від 19.11.2025 року, убачається, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заявило витрати на професійну правничу допомогу, які складалися з таких видів правничих послуг:збір доказів у справі та визначення засобів доказування; роз'яснення та узгодження правової позиції з клієнтом; підготовка, формування та подання відзиву на апеляційну скаргу; підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у межах справи № 758/11689/20.
Загальна вартість зазначених у акті послуг становить: 8 333 грн 33 коп - вартість послуг,1 666 грн 67 коп- ПДВ,що у сукупності становить 10 000 грн, які ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» просить стягнути з відповідачки.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц з цього питання дійшла висновку, що «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою».
Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного суду від 26.07.2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19.
Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З вищенаведеного убачається, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.
ОСОБА_1 скористалася правом та подала заперечення на клопотання представника відповідача щодо ухвалення додаткового рішення у справі.
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Колегія суддів частково погоджується із запереченнями відповідачки ОСОБА_1 щодо того, що визначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн є надмірним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом необґрунтованого збагачення сторони, на користь якої ці витрати стягуються, та не може перетворюватися на додатковий спосіб отримання доходу (див. постанови від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17; від 19.11.2024 у справі № 910/14543/23).
Оцінюючи доводи сторін, колегія суддів виходить із того, що дана справи є незначної складності, апеляційний розгляд здійснювався в порядку письмового провадження без виклику сторін, а обсяг здійснених в межах апеляції процесуальних дій був мінімальним.
Більш того, з наданого позивачем акта приймання-передачі послуг № 219 від 19.11.2025 року убачається, що заявлені витрати фактично охоплюють єдину ключову процесуальну дію, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, а також підготовку заяви про відшкодування судових витрат. Інші зазначені в акті дії «збір доказів», «роз'яснення правової позиції», «визначення засобів доказування», мають загальний характер і, як вірно зазначено у запереченнях ОСОБА_1 , відносяться до дій, притаманних стадії розгляду справи судом першої інстанції, а не апеляційного перегляду, який у цій справі не передбачав подання нових доказів відповідно до ст. 367 ЦПК України.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, розмір витрат на правничу допомогу підлягає відшкодуванню незалежно від того, чи витрати були фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті. Ця позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 824/268/21, на яку суд посилається як на орієнтир для однакового застосування норм процесуального права.
Разом із тим, навіть за умови можливості відшкодування таких витрат, заявлений розмір повинен відповідати принципу співмірності, встановленому частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Суд зобов'язаний враховувати: складність справи; обсяг фактично виконаних робіт; витрачений адвокатом час; значення справи для сторін.
У даному випадку виконані представником позивача дії не можуть обґрунтовувати суму в 10 000 грн, оскільки фактично зводяться до складання відзиву на апеляційну скаргу та підготовки заяви про стягнення витрат, без здійснення будь-яких додаткових правових або процесуальних дій, які б свідчили про значний обсяг роботи чи підвищену складність справи.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є неспівмірною та не відповідає критерію розумної необхідності, а тому підлягає зменшенню.
З урахуванням характеру здійснених процесуальних дій, їх обсягу, відсутності судових засідань та письмового характеру апеляційного провадження, справедливим та обґрунтованим розміром витрат, які можуть бути компенсовані позивачу, є сума 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 260, 270, 368, 382 ЦПК України, суд
Поновити адвокату Полєтаєву Андрію Андрійовичув інтересах Приватного Акцірнерного Товариства «ДТЕК Київські електромережі» строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заяву адвоката Полєтаєва Андрія Андрійовичав інтересах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (Новокостянтинівська 20, м. Київ, 04080 ЄДРПОУ 41946011) 5 000 (п'ять тисяч) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура