апеляційне провадження №22-ц/824/14138/2025
справа №369/6411/24
18 грудня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Баладигою Сергієм Павловичем, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., повне судове рішення складено 05 червня 2025 року,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У квітні 2024 року АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Вимоги позову мотивує тим, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено два кредитні договори, а саме:
08 червня 2021 року укладено договір №40018923370, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 98 811 грн;
17 серпня 2021 року укладено договір №40019498025, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 99 953 грн.
Вказує, що згідно з пунктом 1 статті 1050 ЦК України та абзацом 2 частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банк як кредитодавець має право вимагати повернення усієї заборгованості, якщо позичальник прострочив сплату чергових платежів більше ніж на один місяць. Позивач направляв на адресу відповідача письмові вимоги про погашення кредитної заборгованості, виконуючи обов'язок щодо досудового врегулювання належним чином, однак відповідач у визначений строк коштів не сплатив.
Зазначає, що відповідач порушив обов'язок своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, відтак позивач має право звернутися до суду для примусового захисту свого права.
Станом на 01 лютого 2024 року відповідач має прострочену заборгованість за обома кредитними договорами. За договором №40018923370 вона становить 77 938,19 грн, у тому числі 77 927 грн основного боргу та 11,19 грн процентів.
За договором №40019498025 заборгованість становить 87 172,30 грн, у тому числі 87 159,96 грн основного боргу та 12,34 грн процентів. У підсумку загальна сума непогашеної заборгованості складає 165 110,49 грн, що підтверджується доданими розрахунками.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 165 110,49 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» витрати із сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 165 110,49 грн.
Стягнуто ОСОБА_1 користь АТ «ПУМБ» витрати із сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що позивач виконав всі умови договору належним чином, натомість відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов договорів.
Суд першої інстанції відхилив надані відповідачем квитанції на спростування розміру заборгованості вказавши, що із їх змісту не можливо встановити, по якому з договору здійснювалися оплати заборгованості. Відтак, суд зробив висновок, що належних та допустимих доказів того, що заборгованість в цій частині вимог розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, відповідач до суду не надав.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням в частині визначення суми, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ», адвокатом Баладигою С.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин у справі.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано факту часткового погашення заборгованості. Через відсутність адвоката під час розгляду справи відповідач не подав відзив та не надав квитанції в установленому законом порядку. Наразі скаржник подає суду копії квитанцій, які підтверджують сплату 33 995 грн у рахунок погашення боргу. Відтак сума до стягнення має становити 131 115,49 грн.
Апелянт уважає помилковим висновок суду про те, що надані квитанції не дають можливості встановити, за яким договором здійснювалися платежі, адже позивач не довів протилежного та не надав доказів, що вказані кошти були сплачені за іншим зобов'язанням.
До апеляційної скарги скаржником додано копії квитанцій №245140329 від 07 травня 2025 року на суму 2 000,00 гривень; №245140381 від 07 травня 2025 року на суму 2 000,00 гривень; №241043991 від 04 квітня 2025 року на суму 2 000,00 гривень; №241044003 від 04 квітня 2025 року на суму 2 000,00 гривень; №237202598 від 06 березня 2025 року на суму 2 000,00 гривень; №237202665 від 06 березня 2025 року на суму 1 995,00 гривень; №233621365 від 08 лютого 2025 року на суму 1 500,00 гривень; №233621397 від 08 лютого 2025 року на суму 1 500,00 гривень; №225158723 від 09 грудня 2024 року на суму 1 000,00 гривень; №225158782 від 09 грудня 2024 року на суму 1 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року змінити, зменшивши суму заборгованості до 131 115,49 гривень.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від адвоката Баладиги С.П., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи питання про прийняття долучених до апеляційної скарги доказів, колегія суддів зазначає про таке.
Долучені до апеляційної скарги квитанції датовані періодом з грудня 2024 року по травень 2025 року, тобто частина з них виникла після оголошення перерви у розгляді справи судом першої інстанції.
За загальним правилом, визначеним статтею 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, не приймаються апеляційним судом, якщо сторона не обґрунтувала неможливість їх подання раніше. Водночас, з огляду на часові межі виникнення зазначених доказів, а також з метою забезпечення справедливого, повного та всебічного розгляду справи, колегія суддів доходить висновку про можливість їх прийняття та оцінки у сукупності з іншими матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів враховує, що відсутність сторін у судовому засіданні 05 червня 2025 року об'єктивно ускладнила реалізацію скаржником можливості подати зазначені докази до завершення розгляду справи судом першої інстанції.
Окрім того, суду апеляційної інстанції позивач не подав заперечень проти прийняття цих доказів.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила прийняти долучені до апеляційної скарги докази.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Установлено, що 07 червня 2021 року ОСОБА_1 підписано заяву №40018923370 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 надано кредит в сумі 98 811,00 грн. Строк кредитування відповідно до пункту 6 заяви становить 24 місяці.
Підписана відповідачем заява містить графік погашення заборгованості. Крім цього, серед умов кредитування підписана заява містить зазначення розрахункового рахунку для здійснення погашення заборгованості № НОМЕР_1 у АТ "ПУМБ" (а.с. 13 зворот - 15 зворот).
Крім цього, 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписано заяву №40019498025 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 надано кредит в сумі 99 454,00 грн. Строк кредитування відповідно до пункту 6 заяви становить 24 місяці.
Підписана відповідачем заява містить графік погашення заборгованості. Крім цього, серед умов кредитування підписана заява містить зазначення розрахункового рахунку для здійснення погашення заборгованості № НОМЕР_2 у АТ "ПУМБ" (а.с. 16-18 зворот).
На спростування розміру заборгованості відповідачем під час судового засідання надано квитанції про часткове погашення заборгованості, зокрема: квитанція №201473717 від 21 травня 2024 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 35), №201474019 від 21 травня 2024 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 36), №207959091 від 18 липня 2024 року на суму 1 500,00 гривень (а.с. 37), №207959186 від 18 липня 2024 року на суму 1 500,00 гривень (а.с. 38), №214255845 від 12 вересня 2024 року на суму 3 000,00 гривень (а.с. 39), №214255897 від 12 вересня 2024 року на суму 3 000,00 гривень (а.с. 40), №220960598 від 07 листопада 2024 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 41), №220960542 від 07 листопада на суму 2 000,00 гривень (а.с. 42); №245140329 від 07 травня 2025 року на суму 2 000,00 гривень; №245140381 від 07 травня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 79); №241043991 від 04 квітня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 79а); №241044003 від 04 квітня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 80); №237202598 від 06 березня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 81); №237202665 від 06 березня 2025 року на суму 1 995,00 гривень (а.с. 82); №233621365 від 08 лютого 2025 року на суму 1 500,00 гривень (а.с. 83); №233621397 від 08 лютого 2025 року на суму 1 500,00 гривень (а.с. 84); №225158723 від 09 грудня 2024 року на суму 1 000,00 гривень (а.с. 85); №225158782 від 09 грудня 2024 року на суму 1 000,00 гривень (а.с. 86);
Подані відповідачем квитанції містять вказівку про призначення платежу, зазначено "поповнення рахунку в ПУМБ".
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 («Позика»), якщо інше не встановленим цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини внаслідок підписання сторонами заяви-анкети про надання відповідачу банківських послуг АТ «ПУМБ». ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, грошові кошти (суму кредиту) не повернув.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, із наданих відповідачем суду першої інстанції квитанцій убачається, що ним сплачено 17 000,00 гривень, що підтверджується даними квитанцій: №220960542 від 07 листопада 2024 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 87); №220960598 від 07 листопада 2024 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 88); №214255845 від 12 вересня 2024 року на суму 3 000,00 гривень (а.с. 89); №214255897 від 12 вересня 2024 року на суму 3 000,00 гривень (а.с. 90); №207959091 від 18 липня 2024 року на суму 1 500,00 гривень (а.с. 91); №207959186 від 18 липня 2024 року на суму 1 500,00 гривень (а.с. 92); №201473717 від 21 травня 2024 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 93); №201474019 від 21 травня 2024 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 94).
Аналіз встановлених даних дозволяє зробити висновок, що відповідачем після пред'явлення позову сплачено 17 000,00 гривень, з яких 8 500,00 гривень сплачено на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , 8 500,00 гривень сплачено на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .
Крім цього, згідно даних квитанцій, долучених до апеляційної скарги, убачається, що відповідачем сплачено 16 995,00 гривень, що підтверджується даними квитанцій :№245140329 від 07 травня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 78); №245140381 від 07 травня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 79); №241043991 від 04 квітня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 79а); №241044003 від 04 квітня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 80); №237202598 від 06 березня 2025 року на суму 2 000,00 гривень (а.с. 81); №237202665 від 06 березня 2025 року на суму 1 995,00 гривень (а.с. 82); №233621365 від 08 лютого 2025 року на суму 1 500,00 гривень (а.с. 83); №233621397 від 08 лютого 2025 року на суму 1 500,00 гривень (а.с. 84); №225158723 від 09 грудня 2024 року на суму 1 000,00 гривень (а.с. 85); №225158782 від 09 грудня 2024 року на суму 1 000,00 гривень (а.с. 86).
Таким чином, із наданих скаржником квитанцій убачається, що на рахунок № НОМЕР_2 , призначений для погашення заборгованості за заявою №40019498025, скаржником сплачено 8 500,00 гривень, на рахунок № НОМЕР_1 - 8 495,00 гривень.
Отже, загальний розмір сплачених відповідачем коштів на рахунок № НОМЕР_2 становить 17 000,00 гривень, на рахунок № НОМЕР_1 становить 16 995,00 гривень.
Висновок суду першої інстанції про неприйняття наданих відповідачем квитанцій є помилковим, оскільки подані квитанції підтверджують зарахування коштів на рахунки, зазначені у заявах про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, та свідчать про здійснення платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд робить висновок, що оскаржуване рішення в частині визначення суми заборгованості, що підлягає стягненню, слід змінити, зменшивши розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача із 165 110,49 гривень до 131 115,49 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Установлено, що за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3 633,60 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №531Е-ЕВ1М-9А74-351Х від 01 липня 2025 року.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, відповідно до вимог процесуального закону з АТ «ПУМБ» на користь скаржника підлягає стягненню сплачений судовий збір.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Баладигою Сергієм Павловичем, задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року в частині визначення суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» змінити, зменшити розмір заборгованості з 165 110,49 грн до 131 115,49 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 633,60 гривень
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова