16 грудня 2025 року місто Київ.
Справа № 381/1614/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14608/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 року (ухвалено у складі судді Анапріюк С.П., повне рішення складено 23.06.2025 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У березні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 26989,74 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.09.2023 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 103219394.
Взяті на себе зобов'язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому договором.
Відповідач свої обов'язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом.
Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином.
Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач18 липня 2025 року подав через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Вказує, що звитягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «КредитКапітал» прийняло право вимоги за кредитним договором №103219394 від 19.09.2023 року.Звертає увагу, що оскільки це є Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року в якому містяться персональні данні інших осіб, представник Позивача не може надати повний Реєстр боржників, а надає витяг з зазначенням права вимоги по конкретному Кредитному договор.
Вказує, що Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481. Товариство позбавлене юридичних підстав для формування чи надання виписки по картковому рахунку позичальника, оскільки такий рахунок не відкривався і не обслуговувався ним, а кредитні кошти були переказані на банківський рахунок (картковий рахунок), зазначений самим позичальником у заяві-анкеті при укладенні кредитного договору
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про апеляційний розгляд справи, шляхом направлення процесуальних документів на поштову адресу. Рекомендоване повідомлення до суду повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно статті 272 ЦПК України є належним повідомленням.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103219394, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 7500,00 грн на 114 днів.
Відповідно до п. 1.4 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 13.10.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 11.01.2024 (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п.п. 1.5.1-1.5.2 п. 1 договору, комісія за надання кредиту ? 750,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду ? 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду ? 20250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .
Вказаний договір підписано сторонами відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 103219394 від 19.09.2023, дата видачі кредиту - 19.09.2023, дата повернення кредиту - 11.01.2024.
На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав платіжне доручення № 72782962, в якому зазначено про успішність переказу коштів 19.09.2023 на суму 7500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору № 103219394.
28.02.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т.
Згідно з умовами цього договору, кредитор передає і відступає новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладання з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів та які входять до портфелю заборгованості шляхом підписання ату приймання-передачі реєстру боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги».
26.02.2025 позивач надіслав відповідачу письмову претензію про погашення наявної заборгованості.
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
На підтвердження суми боргу позивач подав до суду створений позивачем документ з назвою «Виписка з особового рахунку» згідно з якою, заборгованість станом на 05.03.2025 складає 26989,74 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6450,00 грн; заборгованість за відсотками становить 19789,74 грн, залишок по комісії 750,00 грн.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виснував, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними та допустимими доказами в справі на підтвердження факту передачі права вимоги позивачу як новому кредитору за Кредитним договором, укладеним з відповідачем первісним кредитором. Договір факторингу є рамковим, у тексті договору не визначено які саме права вимоги передаються/ відступаються на користь нового кредитора. Крім цього, позивач надав документ з назвою «Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог». Проте, фактично наданий суду витяг не є витягом з реєстру боржників, оскільки являє собою аркуш паперу, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу. Іншими словами зазначений документ є лише твердженням позивача, які підлягають доведенню на загальних підставах. Суд врахував, що вказаний витяг створений та засвідчений позивачем одноосібно та не містить підпису іншої сторони договору факторингу. Вказані обставини свідчать про те, що позивач не довів факт відступлення йому первісним кредитором права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, про стягнення заборгованості за яким позивач подав цей позов. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що надані до суду розрахунки є такими, що створені позивачем чи попереднім кредитором, тобто не є первинним бухгалтерським документами, а тому зазначена у них інформація за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3.2.6. Договору про споживчий кредит № 103219394 від 19 вересня 2023 року, позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
28 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до п. 1.1 якого, на умовах, встановлених цим Договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником.
У розумінні договору, реєстр боржників - погоджений сторонами список з переліком персональних даних боржників (ім'я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмір грошових зобов'язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у кредитора, разом з додатком у електронному вигляді.
Відповідно до п.п. 6.2.2 Договору, для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, кредитор надає новому кредиторові документацію в порядку, передбаченому цим договором.
За умовами п. 8.3 Договору, передача кредитором реєстру боржників новому кредиторові здійснюється в наступному порядку: кредитор зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту здійснення оплати компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги відповідно до п.п. 7.1., 7.2 цього договору підготувати і передати новому кредиторові в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) Реєстр боржників за формою, встановленою в додатку №1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників, які обов'язково повинні міститись в Реєстрі боржників. Протягом 10 робочих днів з моменту отримання новим кредитором електронної форми реєстру боржників новий кредитор формує та надає кредитору для підписання Акт приймання-передачі реєстру боржників (додаток №2). Протягом 3 робочих днів, з моменту отримання кредитором Акту приймання-передачі Реєстру боржників, уповноважений представник кредитора підписує вказаний Акт, скріплює печаткою та передає підписаний примірник Акту новому кредиторові.
На підтвердження виконання вказаних вимог Договору, позивач надав копію Акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 28 лютого 2024 року, який підписаний сторонами договору та скріплений печаткою.
До реєстру боржників за п/н НОМЕР_2 включено ОСОБА_2 - боржника за кредитним договором № 103219394 від 19 вересня 2023 року, загальна сума заборгованості 26 989,74 грн, з яких: 6 450,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло); 19 789,74 грн - сума заборгованості за відсотками; 750,00 грн - сума заборгованості по комісії.
З огляду на наведені положення Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року, місцевий суд помилково вважав, що наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог оформлений неналежним чином та не є належним і допустимим доказом переходу права вимоги до ОСОБА_2 . Умови договору не містять вимог щодо обов'язку його сторін підписати Реєстр боржників та скріпити його печатками. Вказаний реєстр фактично є електронним документом, паперову копію якого позивач надав у формі, яка не суперечить закону. Тобто, висновки суду, що такий реєстр не є копією оригінального реєстру прав вимоги, який мав бути підписаний обома сторонами правочину не відповідає фактичним обставинам цієї справи.
Наведене спростовує висновки місцевого суду про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження набуття позивачем права вимоги заборгованості за кредитним договором № 103219394 від 19 вересня 2023 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 .
Отже, колегія суддів вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить статті 514 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитному договору колегія суддів враховує, що такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором V82240, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника та повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісій, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
У пункті 2.1. Договору зазначено, що кошти кредиту надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Факт перерахування грошових коштів у розмірі 7 500,00 грн за договором № 103219394саме на цю кредитну картку позивач підтвердив платіжним дорученням № 72782962від 19 вересня 2023 року.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
При цьому останнім не спростовано, що банківська картка з відповідним номером йому не належить.
Виходячи з наведеного, апеляційним судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 7 500,00 грн.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України)
Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За обставинами цієї справи відповідач прострочив виконання кредитного зобов'язання, заперечень з цього приводу матеріали справи не містять.
Сторони погодили, що пільговий період - строк, що настає з дати видачі кредиту, згідно п. 1.3. та завершується п. 1.3.1 Договору дату (рекомендовану дату платежу). Під час дії цього періоду, проценти за користування кредитом нараховуються за знижено відсотковою ставкою (п. 2.2.3.). З дати завершення пільгового періоду строк виконання зобов'язання Позичальником вважається таким, що настав і триває протягом поточного періоду.
Поточний період - строк, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується у визначену п. 1.3.2 Договору дату (дату остаточного погашення заборгованості. Протягом дії цього періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. Позичальник має виконати зобов'язання в день завершення пільгового періоду, але не пізніше останнього дня поточного періоду. З завершенням поточного періоду спливає строк кредитування за Договором. З дня наступного за днем завершення поточного періоду, у випадку існування непогашеної заборгованості, строк виконання зобов'язання зі сплати платежів (заборгованості) вважається порушеним (простроченим) Позичальником, шо тягне настання наслідків обумовлених розділом 4 цього Договору та надає Кредитодавцю право розпочати процедуру врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнення її в примусовому порядку.
При цьому, рекомендованою датою платежу є календарна дата, з настанням якої завершується пільговий період та настає строк виконання (13.10.2023 року).
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 кредитне зобов'язання у обумовлений 24-денний пільговий період кредитування не виконав, а тому з 25 дня кредитування до закінчення поточного періоду йому нараховано відсотки за користування кредитом за стандартною % ставкою.
За умовами п. 1.5 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 30 750 грн.
Вказані умови повністю узгоджуються та відповідають Графіку платежів за договором про споживчий кредит №103219394 від 19 вересня 2023 року.
У договорі про споживчий кредит №103219394 від 19 вересня 2023 року погоджено, що комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена у п. 1.5.1 цього договору. А саме, комісія за надання кредиту 750,00 грн нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак у цій справі позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит. Позовні вимоги обмежуються виключно стягненням тіла, відсотків та комісії за надання кредиту, загальний розмір яких є меншим ніж максимальна сума вартості кредиту за умовами п. 1.5 Договору (26 989,74 грн, замість передбачених 30 750 грн).
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачем кредитних коштів так і користування ними. При цьому відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов'язком.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн та за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн, а всього 6 056,60 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовльнити.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської областівід 23 червня 2025 року - скасувати, ухваливши нове, яким позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за договором про споживчий кредит №103219394 від 19 вересня 2023 року у розмірі 6450,00 (шість тисяч чотириста п'ятдесят) грн - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло); 19789,74 (дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. - сума заборгованості за відсотками; 750,00 (сімсот п'ятдесят) грн. - сума заборгованості по комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова