Справа 757/26933/18-к Головуюча в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2127/2025 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
20 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарки ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12017100060002865 від 22.06.2017 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року, -
Вироком Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южно-Сахалінськ, Сахалінської області, Російської Федерації, росіянина, особи без громадянства, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не зареєстрованого на території України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 27.05.2011 вироком Печерського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років;
- 17.04.2015 вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда за ч. 2 ст. 259, із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць;
- 15.06.2015 вироком Олександрійського районного суду міста Кіровограда за ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 259, із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці, засуджено:
за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;
за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна;
на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією майна;
на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 6 років позбавлення волі, призначеного ОСОБА_8 за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.12.2020, яким його засуджено, з урахуванням змін, внесених ухвалою Київського апеляційного суду від 25.01.2023, за ст.ст.190 ч.2, 186 ч.2, 70 КК України, більш суворим покаранням за даним вироком, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
строк відбуття покарання ОСОБА_8 обраховувати з моменту застосування йому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, а саме з 27 січня 2021 року, зарахувавши в строк відбуття покарання період з моменту його затримання у даному кримінальному провадженні з 11.05.2018 по 10.06.2018, а також період відбуття покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2020, а саме з 07.08.2018 по 26.01.2021 року.
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 будучи раніше неодноразово судимим, та маючи судимості, що не зняті і не погашені у встановленому законом порядку, 20 червня 2017 року, приблизно о 19 годині 20 хвилин, перебуваючи біля будинку № 4 по вул. Пирятинській в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, підійшов до раніше невідомого йому ОСОБА_9 і, створюючи у потерпілого хибне уявлення про ситуацію, отримав його мобільний телефон вартістю 4 599 гривень, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, ОСОБА_8 , 06 жовтня 2017 року, приблизно о 14 години 30 хвилин, перебуваючи біля будинку № 10 по вул. Тихій в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, підійшов до раніше невідомого йому ОСОБА_10 і, створюючи у потерпілого хибне уявлення про ситуацію, отримав від останнього належний йому мобільний телефон, вартістю 1 000 гривень, а також ноутбук, вартістю 8 899 гривень, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди в загальному розмірі 9 899 гривень.
Крім того, 30 жовтня 2017 року, приблизно о 10 годині, перебуваючи біля будинку № 77 по вул. Звіринецькій в м. Києві, ОСОБА_8 , з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, підійшов до раніше невідомого йому ОСОБА_11 і, створюючи у потерпілого хибне уявлення про ситуацію, отримав від останнього належний йому мобільний телефон, вартістю 4 999 гривень, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, 23 квітня 2018 року, приблизно о 15 годині, перебуваючи біля будинку № 18-А по вул. М. Бойчука в м. Києві, ОСОБА_8 , з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, підійшов до раніше невідомого йому ОСОБА_12 і, створюючи у потерпілого хибне уявлення про ситуацію, отримав від останнього належний йому мобільний телефон вартістю 3 999 гривень, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди у розмірі 3 999 гривень.
Крім того, 10 листопада 2017 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, перебуваючи біля будинку № 45 по вул. М. Бойчука в м. Києві, ОСОБА_8 , з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоров'я, підійшов до раніше невідомого йому ОСОБА_13 і, погрожуючи останньому предметом, ззовні схожим на кинджал, наказав останньому передати належні йому мобільні телефони, загальною вартістю 17 399 гривень. Надалі, ОСОБА_8 заволодівши зазначеним майном, з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, 30 січня 2018 року, приблизно о 13 годині, перебуваючи неподалік від будинку № 12 по бул. Д. Народів у м. Києві, ОСОБА_8 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоров'я, умисно, з корисливих мотивів, підійшов до раніше невідомого йому ОСОБА_14 , особи з інвалідністю, і, погрожуючи останньому предметом, ззовні схожим на пістолет, наказав йому йти в двір будинку АДРЕСА_2 , де заволодів майном останнього в загальному розмірі 3 565 гривень. Після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився вказаним майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_14 матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, 23 квітня 2018 року, приблизно о 15 години 15 хвилин, перебуваючи біля будинку № 28/25 по вул. І. Кудрі в м. Києві, ОСОБА_8 підійшов до раніше невідомого йому неповнолітнього ОСОБА_15 і, з метою на відкрите заволодіння чужим майном, умисно, повторно, різко вихопив з рук ОСОБА_15 мобільний телефон, вартістю 3 100 гривень, та втік з місця скоєння злочину з цим майном, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_15 матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
В апеляційній скарзі захисника вказано на незаконність вироку у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Захисник звернув увагу на те, що в судовому засіданні 27 січня 2021 року судом не було перевірено повноваження захисниці ОСОБА_16 . Однак на той час у неї вже не було повноважень на захист обвинуваченого, що підтверджується відповідною заявою. Захисник вказав на те, що між ним та обвинуваченим відсутня спільна позиція та стратегія захисту, що позбавляє його можливості забезпечити належний захист обвинуваченому. У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_8 подав заяву про відмову від захисника, однак суд відмовив у задоволенні цієї заяви, що є порушенням його права на захист. Крім того, ігноруючи клопотання захисника та обвинуваченого про ознайомлення з матеріалами справи, головуюча суддя протягом двох років не ознайомила обвинуваченого з усіма матеріалами кримінального провадження. Захисник звернув увагу на те, що його не повідомили про час виходу з нарадчої кімнати та проголошення вироку. Окрім того, обвинувачений також був відсутній під час проголошення вироку, що є порушенням вимог ст. 376 КПК України. На переконання захисника, висунуте обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 187 КК України в зміненому обвинувальному акті від 16 лютого 2023 року грунтується на суперечливих показаннях потерпілого ОСОБА_13 , наданих як суду, так і під час досудового розслідування. Зокрема, потерпілий ОСОБА_13 зазначив, що обвинувачений забрав у нього телефон не шахрайським способом, а змусив віддати, погрожуючи кинджалом. Однак у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 квітня 2018 року потерпілий вказав на обвинуваченого ОСОБА_8 та, відповідаючи на питання щодо обставин, потерпілий не повідомив про погрози від обвинуваченого кинджалом і не згадав про наявність пістолета в його кишені. На думку захисника, період з моменту застосування обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, а саме з 27 січня 2021 року до набрання вироком законної сили, та період його утримання в СІЗО з моменту його затримання у даному кримінальному провадженні з 11 травня 2018 року з 10 червня 2018 року на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 2016-УІІІ необхідно зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченого з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки один із злочинів, вчинених ОСОБА_8 і за який від попередньо ув'язнений, а саме епізод з потерпілим ОСОБА_9 , який обвинувачений вчинив 20 червня 2017 року. Просив перекваліфікувати дії ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_13 за ч.1 ст.187 на ч.2 ст.190 КК України та по відношенню до ОСОБА_14 з ч.2 ст.187 КК України на ч.1 ст.187 КК України. Із урахуванням перекваліфікації дій призначити ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів. Зарахувати період з моменту застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні з 27 січня 2021 року до набрання вироком законної сили, та період його утримання в СІЗО з моменту його затримання у даному кримінальному проваджені з 11 травня 2018 року по 10 червня 2018 року на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону Україні 2046-УІІІ в строк покарання обвинуваченому з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
обвинуваченого, який апеляційну скаргу захисника підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
прокурора, який апеляційну скаргу захисника вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до п.3 і п.4 ч.1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни чи скасування судового рішення при розгляду справи судом апеляційної інстанції.
У відповідності до положень ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядав вирок Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 рокущодоОСОБА_8 в межах поданої апеляційної скарги. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч.2 ст. 404 КПК України колегія суддів не встановила.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_17 по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 на стадії досудового розслідування були кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України. У ході судового розгляду після допиту потерпілого ОСОБА_13 16 лютого 2023 року прокурор склав новий обвинувальний акт у якому дії обвинуваченого ОСОБА_8 за епізодом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 кваліфікував за ч.1 ст. 187 КК України. Саме за цим обвинуваченням ОСОБА_8 було засуджено вироком Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року. Між тим, вирок у цій частині не ґрунтується на зібраних у справі доказах, зроблений без їх належної оцінки та аналізу, є таким, який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалений із порушенням вимог кримінального процесуального закону і погодитись із ним не можливо.
Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Цих вимог закону суд першої інстанції при ухваленні вироку в частині заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 у повній мірі не дотримався. Так, судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що 10 листопада 2017 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 45 по вул. М. Бойчука в м. Києві обвинувачений ОСОБА_8 заволодів майном потерпілого ОСОБА_13 загальною вартістю 17 399 гривень. Ці обставини підтверджуються зібраними у справі доказами. Однак, висновки суду щодо способу такого заволодіння не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Так, судом першої інстанції в обґрунтування висновків про заволодіння обвинуваченим майном потерпілого ОСОБА_13 шляхом розбою покладені показання цього потерпілого, що були надані у ході судового розгляду, відповідно до яких, обвинувачений при заволодінні його майном погрожував йому кинджалом та, окрім того, потерпілий бачив у обвинуваченого пістолет. Проте, суд першої інстанції не врахував те, що указані показання потерпілий ОСОБА_13 дав лише у ході судового розгляду, через тривалий час після події злочину. Із метою перевірки достовірності показань потерпілого ОСОБА_13 , що дані ним у ході судового розгляду, колегією суддів, у відповідності до ч.4 ст. 96 КПК України, були прослухані показання, які потерпілим були дані у ході досудового розслідування, досліджена його заява про вчинення щодо нього злочину, протокол пред'явлення потерпілому обвинуваченого для впізнання за фотокартками. Колегія суддів враховує те, що у ході досудового розслідування потерпілий ОСОБА_13 дав логічні та послідовні показання про те, що обвинувачений заволодів його майном шляхом обману, жодним чином не посилаючись на погрози потерпілому кинджалом та про наявність у нього пістолета. У заяві про вчинення злочину потерпілий указав про заволодіння його майном шляхом обману не посилаючись на погрози йому кинджалом та наявність у обвинуваченого пістолета. У ході проведення впізнання за фотокартками потерпілий також пояснював про заволодіння його майном шляхом обману, не посилаючись на погрози йому кинджалом із сторони обвинуваченого та про наявність у обвинуваченого пістолета. Належних причин зміни показань потерпілий у ході судового розгляду не навів. Належної оцінки факту зміни показань потерпілим суд першої інстанції у вироку не навів. Посилання суду на те, що обвинуваченому на момент вчинення злочину було 19 років і він довіряв поліцейським є такими, які не заслуговують на увагу, оскільки на момент вчинення злочину потерпілий був повнолітнім і повністю усвідомлював значення як свої дій, так і сутність показань, які він давав. Наявність погроз кинджалом та наявність у обвинуваченого пістолета є такими обставинами, які повинні однозначно сприйматись потерпілим та не приховуватись від працівників правоохоронних органів. Проте, цих обставин потерпілий під час неодноразових слідчих дій не наводив ні прямо, ні опосередковано. Сукупність зазначених вище обставин викликають сумнів у достовірності показань потерпілого, які він дав у ході судового розгляду. Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, зазначені сумніви колегія суддів тлумачить на користь обвинуваченого та відкидає їх як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні розбою.
Інших доказів, якими би доводився факт заволодіння обвинуваченим майном потерпілого шляхом розбою, тобто наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, у даному кримінальному провадженні не зібрано. Наведене указує на незаконність та необґрунтованість вироку в частині засудження ОСОБА_8 по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 за ч.1 ст. 187 КК України. Поряд із цим, зазначені вище докази указують на заволодіння обвинуваченим майном потерпілого ОСОБА_13 шляхом обману (шахрайство), відповідно до первісного обвинувачення. Колегія суддів при цьому враховує те, що обвинувачений визнавав свою вину у вчиненні щодо потерпілого ОСОБА_13 злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України за обставин, наведених у первісному обвинувальному акті. У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає за необхідне дії обвинуваченого по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 перекваліфікувати із ч.1 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 190 КК України, визнавши ОСОБА_8 винуватим у тому, що він, 10 листопада 2017 року близько 16 години 10 хвилин, перебуваючи біля будинку № 45 по вул. М. Бойчука в м. Києві, шляхом обману заволодів майном ОСОБА_13 загальною вартістю 17 399 грн., яке присвоїв та з місця вчинення злочину зник і розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
У зв'язку із перекваліфікацією дій обвинуваченого по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 із ч.1 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 190 КК України підлягають перекваліфікації дії обвинуваченого по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_14 із ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 187 КК України, оскільки злочин щодо потерпілого ОСОБА_14 був вчинений пізніше від вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_13 , а дії обвинуваченого за ч.2 ст. 187 КК України були кваліфіковані виключно як вчинені особою, яка раніше вчинила розбій.
Окрім того, колегією суддів визнаються обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині незастосування закону, який підлягав застосуванню при зарахуванні обвинуваченому у строк відбутого покарання строку попереднього ув'язнення.
Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII внесені зміни до ч.5 ст. 72 КК України, відповідно до яких, зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Цей закон набрав чинності 24.12.2015 року і діяв до 21.06.2017 року коли набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VIII яким були внесені зміни до ч.5 ст. 72 КК України в частині зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі, який став зараховуватися із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Як вбачається із матеріалів справи, перший злочин, а саме щодо потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_8 вчинив 20 червня 2017 року, тобто під час дії Закону від 26.11.2015 року № 838-VIII. Наведене, у поєднанні із положеннями ст. 4 і ст. 5 КК України указує на те, що строк попереднього ув'язнення у кримінальному провадженні № 12017100060002865 від 22.06.2017 року щодо ОСОБА_8 повинен зараховуватись із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Не здійснивши зарахування строку попереднього ув'язнення у зазначеному вище порядку, місцевий суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для зміни вироку. У зв'язку із цим, вирок Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 рокущодоОСОБА_8 підлягає зміні в частині зарахування строку попереднього ув'язнення, який зараховується із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У зв'язку із таким зарахуванням строку попереднього ув'язнення призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання є таким, яке повністю відбуте.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у ході апеляційного розгляду встановлені порушення вимог кримінального процесуального закону, що допущені судом першої інстанції. До таких порушень відноситься порушення права обвинуваченого на захист, яке проявилось у не наданні обвинуваченому можливості ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, що є обґрунтованим у зв'язку із зміною показань потерпілим ОСОБА_13 , відмова від прийняття відмови обвинуваченого від захисника. Колегія суддів зважає на те, що після видалення обвинуваченого із зали судового засідання захиснику ОСОБА_7 не була надана можливість спілкування із підзахисним ОСОБА_8 для визначення подальшої процесуальної поведінки, а в подальшому захисник ОСОБА_7 фактично був позбавлений можливості виступити у судових дебатах. Поряд із цим колегія суддів вважає, що часткове задоволення апеляційної скарги захисника усуває допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які не є такими, які тягнуть безумовне скасування вироку. Окрім того, скасування вироку у зв'язку із наявністю істотного порушення вимог кримінального процесуального закону призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції є недоцільним у зв'язку із фактичним відбуттям обвинуваченим призначеного йому покарання.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 рокущодоОСОБА_8 в частині засудження його за ч.1 ст. 187 КК України та зарахування йому у строк відбутого покарання строку попереднього ув'язнення.
Інші доводи та вимог апеляційної скарги колегією суддів не розглядались, як такі, які не впливають на сутність ухваленого апеляційним судом рішення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 рокущодоОСОБА_8 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 за епізодом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 від 10.11.2017 з ч.1 ст.187 КК України на ч.2 ст.190 КК України визнавши його винним у вчиненні цього злочину.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 за епізодом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_14 від 30.01.2018 з ч.2 ст.187 КК України на ч.1 ст.187 КК України визнавши його винним у вчиненні цього злочину.
ОСОБА_8 призначити:
- за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- за ч.1 ст.187 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;
- за ч.2 ст.186 КК України залишити призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.12.2020 у виді 6 років позбавлення волі, більш суворим покаранням, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 зарахувати у строк відбутого покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення із 11.05.2018 по 10.06.2018, із 07.08.2018 по 26.01.2021 та із 27.01.2021 по 20.11.2025 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_8 таким, що відбув призначене покарання.
ОСОБА_8 звільнити з-під варти за відсутності інших, окрім вироку Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року, підстав для тримання його під вартою.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 протягом того ж строку із моменту отримання ним копії цієї ухвали.
_____________________ ОСОБА_2 _____________________ ОСОБА_3 _____________________ ОСОБА_4