1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 грудня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у тому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України,-
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене начальником першого відділу управління організації і процессуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 02 січня 2026 року. Одночасно визначено заставу у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисяч) гривень та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На думку захисника, повідомлена ОСОБА_6 підозра необґрунтована, а слідчим суддею безпідставно не взято до уваги докази, подані стороною захисту, які свідчать про непричетність підозрюваного до події інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вважає ризики, передбачені ст. 177 КПК України, недоведені.
Слідчим суддею безпідставно не враховано майновий стан ОСОБА_6 та визначено непомірний розмір застави, що унеможливлює її внесення.
Посилається на позитивні характеризуючі дані підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки та зв'язки з країною, малолітніх дітей та дружину, хворого батька, який потребує догляду, раніше не вчиняв жодних правопорушень.
Звертає увагу, що за вісім місяців перебування ОСОБА_6 під вартою, у нього погіршився стан здоров'я. Вказані обставини пов'язані із неналежними умовами утримання та здійснення психологічного катування з метою отримання від підозрюваного неправдивих показань в даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Держаного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 серпня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62021000000000702, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
19 березня 2025 року ОСОБА_6 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
19 березня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 травня 2025 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 400 000 000 гривень.
Постановою Першого заступника Генерального прокурора від 06 травня 2025 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 12 червня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 12 червня 2025 року, з визначенням застави в розмірі 360 332 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року строк досудового розслідування продовжено до шести місяців, тобто до 12 вересня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою продовжено до 07 серпня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року строк досудового розслідування продовжено до десяти місяців, тобто до 12 січня 2026 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 12 вересня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року підозрюваному ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07 листопада 2025 року включно та визначено заставу у розмірі 299 772 000 гривень.
Оскаржуваною ухвалою Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 січня 2026 року. Одночасно визначено заставу у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисяч) гривень та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким висновком колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до вказаного рішення «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України, є обґрунтованою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, умислу в діях, винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, слідчим суддею всупереч доводам апеляційної скарги, встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання продовжують мати місце, зокрема підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів не може погодитися з доводами захисту щодо недоведеності ризиків у даному кримінальному провадженні, оскільки наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження.
За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що інші менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Дані, на які посилається в апеляційній скарзі захисник і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою матеріали судового провадження не містять.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини при визначенні йому застави в розмірі 242 240 000 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої
застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчим суддею під час визначення застави, враховано обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 у тому числі і ті, що зазначаються в апеляційній скарзі захисника, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Однак, колегія суддів встановила відсутність в ухвалі слідчого судді достатнього обґрунтування необхідності визначення застави саме в розмірі 242 240 000 грн., а тому приходить до висновку про доцільність визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 гривень, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка на даний час буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Окрім цього, колегією суддів враховано, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2025 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 та змінено запобіжний захід в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та визначено її в розмірі 13 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 40 272 400 гривень.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків щодо наявності підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 січня 2026 року, з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченого ч. 3 ст. 183 КПК України, у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 гривень у національній грошовій одиниці та з покладенням на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року відносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене начальником першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування 02 січня 2026 року.
Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 )
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- не відлучатися із м. Києва без дозволу, слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, перелік яких зобов'язати прокурора вручити ОСОБА_6 під підпис;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/54257/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадженя № 11сс/824/8933/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України