Справа 756/1868/24 Головуючий в І інстанції ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/5434/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року,-
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року ОСОБА_8 , обвинуваченомуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22 вересня 2025 року.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, передбачені ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суттєво не зменшились, оскільки докази того, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору або з'явились якісь нові обставини, які вказують на необхідність зміни запобіжного заходу у справі відсутні, тому суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити ще на 60 днів цей строк, без визначення розміру застави оскільки згідно обвинувального акту кримінальне правопорушення було вчинене із застосуванням насильства.
В апеляційній скарзі обвинуваченого вказано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. На думку апелянта, рішення суду не містить достатніх мотивів, які би підтверджували доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а клопотання прокурора фактично містило формальний перелік ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просив ухвалу скасувати.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, підтвердив її доводи та просив скаргу задовольнити;
захисника, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, підтвердив її доводи та просив скаргу задовольнити
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважав її доводи необґрунтованими та просив залишити її без задоволення, а ухвалу без змін;
вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Як вбачається із апеляційної скарги, обвинуваченим порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 24 липня 2025 року, строк тримання обвинуваченого був визначений до 22 вересня 2025 року.
Проте, із 22 вересня 2025 року обвинувачений утримується під вартою на підставі вироку, яким запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили ухвалено залишити у вигляді тримання під вартою, а оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст.177, ч.1 ст.194, ч.1 ст.196, ч.3 ст.199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу, суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисниці в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України, до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 відмовити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 22 вересня 2025 року залишити без змін із урахуванням доповнень, викладених у мотивувальній частині даної ухвали апеляційного суду.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
_____________________ ОСОБА_2 _____________________ ОСОБА_3 _____________________ ОСОБА_4