Справа № 758/10269/24 Головуюча в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/5664/2025 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100000000536 від 29.04.2024 за апеляційними скаргами прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року, -
Вироком Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білилівка, Ружинського району, Житомирської області, громадянина України, вдівця, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 3 роки із покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України;
цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_10 залишений без розгляду в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди та частково задоволений в частині вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн;
вирішене питання про процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, 28 квітня 2024 року, приблизно о 16 год. 27 хв., ОСОБА_10 , керуючи автомобілем «ГАЗ-31105», номерний знак НОМЕР_1 , по проїзній частині вул. І. Виговського, зі сторони вул. Північно-Сирецької у напрямку площі Марченко, що у м. Києві, в лівій (другій) смузі при наявності двох смуг для руху в попутному та двох смуг для руху в зустрічному напрямках руху, в порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п. 12.4, підпункт «б» п. 12.9 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_12 не врахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» і дорожньої розмітки 1.14.1, не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_12 , внаслідок чого поблизу будинку №1/2 по вул. І. Виговського у м. Києві скоїв наїзд на останнього. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 21 год. 00 хв., від спричинених тілесних ушкоджень помер під час лікування у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17».
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. На переконання прокурора, призначене ОСОБА_10 покарання є несправедливим і по суті, не обумовлює досягнення мети покарання, передбаченої ч.2 ст.50 КК України. Просив вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В апеляційній скарзі потерпілого указано на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Зазначив, що його мати ОСОБА_13 до дня смерті перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 . Вказав, що вітчим фактично виконував для нього роль батька, а тому його смерть стала для нього особливо тяжкою втратою. Усі питання, пов'язані з лікуванням, похованням та інші організаційні питання, вирішував він особисто. На його переконання, ОСОБА_10 не зазнав реального покарання за вчинене. Крім того, судом ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі 300 000 грн, позовні вимоги заявника задоволено частково. Водночас апелянт не погоджується з указаним висновком суду, оскільки вважає, що у зв'язку зі смертю людини розмір відшкодування має відповідати засадам справедливості. Просив вирок скасувати та обрати ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі та вирішити питання про збільшення суми відшкодування моральної шкоди за смерть людини, задовольнивши його позовну заяву в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив доводи викладені у ній та просив її задовольнити; не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги потерпілого;
потерпілого та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу, підтвердили її доводи та просили її задовольнити; апеляційну скаргу прокурора також підтримали;
обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого, вважали доводи вказаних апеляційних скарг необгрунтованими;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги потерпілого.
Висновки суду першої інстанції в частині встановлених фактичних обставин вчинення злочину, доведеності вини обвинуваченого у його вчиненні та правильності кваліфікації його дій, учасниками судового провадження не оскаржувалися. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч.2 ст.404 КПК України колегія суддів не вбачає. У зв'язку із викладеним вирок у зазначеній вище частині не перевірявся.
Щодо доводів обох апеляційних скарг про незаконність вироку в частині призначеного ОСОБА_10 покарання, то вони не ґрунтуються як на матеріалах кримінального провадження, так і на вимогах закону.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Як вбачається із мотивувальної частини вироку, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки у виді смерті потерпілого, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є вдівцем, а також особою похилого віку - 74 роки, має ряд захворювань, його особисте ставлення до вчиненого діяння, про яке дуже жалкує, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, визнання позову в частині моральної шкоди частково.
У якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 суд визнав його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. При цьому обставин, які обтяжували його покарання судом не встановлено. Вказані обставини привели місцевий суд до обгрунтованого переконання про те, що перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 можливе без його ізоляції від суспільства, в умовах контролю за його поведінкою органами пробації, у зв'язку із чим призначив йому основне покарання з випробуванням з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, яке відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. З вказаним покаранням колегія суддів погоджується, вважаючи висновки місцевого суду у цій частині належним чином обґрунтованими. Підстав для посилення призначеного ОСОБА_10 покарання колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_7 про необґрунтованість вироку в частині розв'язання його цивільного позову щодо моральної шкоди, то вони колегією суддів визнаються частково обґрунтованими.
Як вбачається із мотивувальної частини вироку, місцевий суд, керуючись положеннями ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, визнав доведеним факт заподіяння потерпілому ОСОБА_7 внаслідок необережних дій обвинуваченого ОСОБА_10 , який керував транспортним засобом, моральної шкоди, яка полягає в негативних наслідках від смерті його вітчима ОСОБА_12 та визначив компенсацію завданої потерпілому моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.
Колегія суддів погоджується із аргументами потерпілого про те, що вказаний розмір морального відшкодування порушуватиме принцип розумності, справедливості та співмірності. На переконання колегії суддів, враховуючи моральні страждання потерпілого ОСОБА_7 від смерті його вітчима ОСОБА_12 , такою, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та співмірності буде компенсація завданої моральної шкоди у розмірі 600 000 грн.
Такий висновок колегії суддів грунтується на ступені зв'язку потерпілого з померлим ОСОБА_12 , який був його вітчимом та після смерті матері фактично для потерпілого був як батько, що обумовило тяжкість втрати близької людини. Загалом, колегія суддів враховує те, що місцевий суд при визначенні розміру морального відшкодування врахував аналогічні обставини, помилившись лише із установленням розміру компенсації.
За таких обставин, вирок Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року щодо ОСОБА_10 підлягає зміні в частині відшкодування моральної шкоди, а в частині призначення покарання залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Апеляційну скаргу потерпілого задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року щодо ОСОБА_10 змінити в частині розміру відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 600 000 (шістсот тисяч) грн.
В решті вирок Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
___________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4