Справа № 754/17060/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8786/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ГО «Доброчесність інвалідам» на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні №42025102030000142 від 29.08.2025 про накладення арешту на майно,-
Прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Просив накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів, вилучене в ході проведення обшуку автомобіля марки «BYD SOWG PLUS» сірого кольору, днз НОМЕР_1 , WIN: НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіля марки «BYD SOWG PLUS» виданого на ГО «Доброчестність інвалідам», перепустка №38/25 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» на ім'я ОСОБА_8 , спілка адвокатів України посвідчення № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_8 , реєстраційні документи на ТОВ «Військовий зоотерапевтично-реабілітаційний центр «Маю Честь» що поміщено до спеціального пакету НПУ №RIC 2279573.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42025102030000142 від 29.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин ОСОБА_9 з метою власного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, організував на території Деснянського району м. Києва схему ухилення за станом здоров'я від військової служби військовослужбовців.
В ході досудового розслідування встановлено, що до Київського міського управління ДВБ HIT України звернувся ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактом вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_11 для себе чи третьої особи за сприяння в ухиленні за станом здоров'я від проходження військової служби за мобілізацією, в сумі 15000 доларів США.
Проведеними слідчими (розшуковими) заходами було встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення причетна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуваючи перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, організує злочинну схему по списанню з ЗСУ військовозобов'язаних осіб, шляхом госпіталізації останніх до різних медичних закладів по місту Києву та Київській області та отримання медичної документації, яка надає право на зняття військового обліку.
09.10.2025 проведено санкціонований обшук автомобіля марки «ВЗ SOWG PLUS» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , WIN: НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: - свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль марки «BYD SOWG PLUS» виданого на ГО «Доброчестність інвалідам» перепустка №38/25 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний-госпіталь» на ім'я ОСОБА_8 , спілка адвокатів України посвідчення №7011 на ім'я ОСОБА_8 , реєстраційні документи на ТОВ «Військовий зоотерапевтично-реабілітаційний центр «Маю Честь», що поміщено до спеціального пакету НПУ №RІC 2279573.
09.10.2025 вищезазначене майно визнано у якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Прокурор вказував, що накладення арешту пов'язане з метою збереження речових доказів, які вилучені в ході обшуку автомобіля марки «ВЗ SOWG PLUS» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , WIN: НОМЕР_2 , що за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Хмельницького Богдана, буд. 48 кв. 54.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 задоволено.
Накладено арешт із забороною його відчуження, розпорядження та користування з метою збереження речових доказів на: свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіля марки «BYD SOWG PLUS» виданого на ГО «Доброчестність інвалідам», перепустка №38/25 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» на ім'я ОСОБА_8 , спілка адвокатів України посвідчення №7011 на ім'я ОСОБА_8 , реєстраційні документи на ТОВ «Військовий зоотерапевтично-реабілітаційний центр «Маю Честь» що поміщено до спеціального пакету НПУ №RIC 2279573.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що зазначені у клопотанні речі, відповідають передбаченим законом критеріям, оскільки вони відповідають вимогам, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та є речовими доказами.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ГО «Доброчесність інвалідам», 04.11.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року частково та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання прокурора, а саме в частині накладення арешту на майно ГО «Доброчесність інвалідам» - арешту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіля марки «BYD SOWG PLUS» виданого на ГО «Доброчесність інвалідам».
Просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року, оскільки адвокат ОСОБА_6 отримав копію оскаржуваної ухвали в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва - 30 жовтня 2025 року.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення кримінального правопорушення, окрім як протоколу допиту потерпілого, що позбавило слідчого суддю зробити висновок про вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст.170 КПК України, про які лише формально визнано у клопотанні, оскільки не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
Майно хоча і визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, однак постанова про визнання речовими доказами є формальною, а тому не може ставитись питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч.10 ст.170 КПК України. Постанова про визнання речовими доказами містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень, без жодного обґрунтування.
27.11.2025 на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Колегія суддів вважала за можливе проводити судовий розгляд за відсутності власника майна та його представника з урахуванням строків розгляду даної категорії справ, у відповідності до ст. 422 КПК України та вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності власника майна та його представника.
В судове засідання не з'явився й прокурор, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав. Колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42025102030000142 від 29.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
09.10.2025 проведено санкціонований обшук автомобіля марки «ВЗ SOWG PLUS» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , WIN: НОМЕР_2 , що за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Хмельницького Богдана, буд. 48 кв. 54, під час якого виявлено та вилучено: - свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль марки «BYD SOWG PLUS» виданого на ГО «Доброчестність інвалідам» перепустка №38/25 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний-госпіталь» на ім'я ОСОБА_8 , спілка адвокатів України посвідчення №7011 на ім'я ОСОБА_8 , реєстраційні документи на ТОВ «Військовий зоотерапевтично-реабілітаційний центр «Маю Честь», що поміщено до спеціального пакету НПУ №RІC 2279573.
09.10.2025 вищезазначене майно визнано у якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Колегією суддів встановлено, що повний текст ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року було отримано 30.10.2025 року, а тому строк на подання апеляційної скарги не пропущений.
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, а також обставини кримінального провадження №42025102030000142 від 29.08.2025, та відношення до нього вказаного майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, а також постановою слідчого від 09.10.2025вищевказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено відношення майна до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Твердження апелянта про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводіворгану досудового розслідування.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що постанова від 09.10.2025 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, що встановлюються під час кримінального провадження.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника власника майна, слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ГО «Доброчесність інвалідам» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року задовольнити.
Поновити адвокату ОСОБА_6 , який діє в інтересах ГО «Доброчесність інвалідам» строк на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ГО «Доброчесність інвалідам» залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3