Справа №290/1031/25
Категорія 52
2/295/4815/25
10.12.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складi головуючого суддi Перекупка І.Г., за участю секретаря судового засідання Конончук Ю.О., представника позивача Яремчук Л.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, -
До Богунського районного суду м. Житомира звернувся Департамент патрульної поліції з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу. В обгрунтування позовних вимог вказав, що 29 квітня 2022 р. о 19.55 год. на 189 км автодороги М-21 (Виступовичі - Житомир - Мотилів Подільський) поблизу села Сінгури Житомирського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу (далі - ТЗ) Меrсеdes-Веnz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ СКС МОU-04 МП, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням старшого лейтенанта поліції, інспектора управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції - Шибистюка Віталія Юрійовича (далі - Відповідач).
Унаслідок вказаної ДТП ТЗ Меrсеdes-Веnz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 січня 2023 р. у справі № 278/2390/22, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 квітня 2023 р. Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , транспортний засіб Меrсеdes-Веnz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 номерний знак НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_2 з 18.04.2023 року перебуває у власності ТОВ «Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія» (далі - ТОВ «ЗУЕК»).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_6 ТЗ СКС МОІІ-04 МП, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував Відповідач, належить - Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП).
08 серпня 2023 р. ТОВ «ЗУЕК» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ДПП про стягнення матеріальних збитків у розмірі 2 311 351,16 грн.
03 червня 2024 р. Господарським судом міста Києва по справі № 910/12518/23 ухвалено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ЗУГК» задоволено частково. Стягнуто з ДПП на користь ТОВ «ЗУГК» суму матеріальних збитків у розмірі 2 073 560 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ДПП залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 березня 2025 р. касаційне провадження за касаційною скаргою ДПП на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 р. у справі № 910/12518/23 закрито.
На виконання рішення суду Державною казначейською службою у Київській області здійснено примусове списання коштів з рахунку ДПП у розмірі 2 184 663,40 грн., що підтверджується повідомленням від 27.02.2025 № 7-06-06/1686, з яких відшкодування матеріальних збитків склало - 2 073 560 грн; витрати на правничу допомогу - 80 000 грн. та судові витрати - 31 103,40.
Позивач - Департамент патрульної поліції просить стягнути з ОСОБА_1 2 184 663,40 грн., з якої відшкодування матеріальних збитків становить - 2 073 560 грн.; витрати на правничу допомогу - 80 000 грн. та судові витрати - 31 103,40 грн.
В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволені позовних вимог.
Відповідач направив до суду відзив зі змісту якого заперечував проти задоволення позовних вимог (а. с. 68-75) але у разі, винесення рішення на користь Департаменту патрульної поліції просив застосувати положення ч. 1 і ч. 3 ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» якими передбачено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 02.10.2025 р. головуючим визначено суддю Перекупка І.Г. (а. с. 62).
Ухвалою суду від 06.10.2025 р. відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.00 год. 04 листопада 2025 р. (а. с. 63-64).
29 квітня 2022 р. о 19.55 год. на 189 км автодороги М-21 (Виступовичі - Житомир - Мотилів Подільський) поблизу села Сінгури Житомирського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу (далі - ТЗ) Меrсеdes-Веnz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ СКС МОU-04 МП, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням старшого лейтенанта поліції, інспектора управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції - Шибистюка Віталія Юрійовича (далі - Відповідач).
Унаслідок вказаної ДТП ТЗ Меrсеdes-Веnz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 січня 2023 р. у справі № 278/2390/22, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 квітня 2023 р. Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , транспортний засіб Меrсеdes-Веnz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 номерний знак НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_2 з 18.04.2023 року перебуває у власності ТОВ «Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія» (далі - ТОВ «ЗУЕК»).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_6 ТЗ СКС МОІІ-04 МП, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував Відповідач, належить - Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП).
08 серпня 2023 р. ТОВ «ЗУЕК» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ДПП про стягнення матеріальних збитків у розмірі 2 311 351,16 грн.
03 червня 2024 р. Господарським судом м. Києва по справі № 910/12518/23 ухвалено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ЗУГК» задоволено частково. Стягнуто з ДПП на користь ТОВ «ЗУГК» суму матеріальних збитків у розмірі 2 073 560 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ДПП залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 березня 2025 р. касаційне провадження за касаційною скаргою ДПП на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 р. у справі № 910/12518/23 закрито.
На виконання рішення суду Державною казначейською службою у Київській області здійснено примусове списання коштів з рахунку ДПП у розмірі 2 184 663,40 грн., що підтверджується повідомленням від 27.02.2025 № 7-06-06/1686, з яких відшкодування матеріальних збитків склало - 2 073 560 грн; витрати на правничу допомогу - 80 000 грн. та судові витрати - 31 103,40.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, встановлені рішеннями Господарського суду м. Києва від 03 червня 2024 р. по справі № 910/12518/23, яким позовні вимоги ТОВ «ЗУГК» задоволено частково. Стягнуто з ДПП на користь ТОВ «ЗУГК» суму матеріальних збитків у розмірі 2 073 560 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ДПП залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 березня 2025 р. касаційне провадження за касаційною скаргою ДПП на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 р. у справі № 910/12518/23 закрито, вищевказані обставини, не потребують доказування.
На виконання рішення суду Державною казначейською службою у Київській області здійснено примусове списання коштів з рахунку ДПП у розмірі 2 184 663,40 грн., що підтверджується повідомленням від 27.02.2025 № 7-06-06/1686, з яких відшкодування матеріальних збитків склало - 2 073 560 грн; витрати на правничу допомогу - 80 000 грн. та судові витрати - 31 103,40 грн. (а. с. 51)
Відшкодування шкоди з Департаменту патрульної поліції відбулося на підставі ст. 1172 ЦК України, згідно з якою відповідальність за завдану працівником шкоду несе юридична особа.
Таким чином, правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане з регресною вимогою.
Судом прийнято до уваги, що правовідносини між сторонами у справі, не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав свобод та інтересів особи від порушень із боку суб'єкта владних повноважень й не стосуються оскарження дій останнього, а виникли з деліктного зобов'язання - внаслідок завдання шкоди. У цій справі не підлягає доведенню оцінка правомірності дій особи військовослужбовця, тобто не підлягає вирішенню питання щодо правомірності прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби. Неправомірність дій особи, у тому числі, була предметом судової оцінки у господарській справі № 910/12518/23. Отже, предметом розгляду у цій справі є лише відшкодування шкоди в порядку регресу, тобто вирішення приватноправових відносин.
Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Оскільки відповідач на час ДТП, у результаті якої було завдано матеріальної шкоди, був поліцейським, проходив службу в Департаменті патрульної поліції, застосуванню підлягають спеціальні норми, визначені Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», чинним на час виникнення у позивача права регресної вимоги до відповідача і встановлення наявності/відсутності підстав для матеріальної відповідальності відповідача.
Так, Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Судом не вставлено обставин, визначених ст. 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», що виключали б матеріальну відповідальність відповідача.
Розмір матеріальної відповідальності винної особи за завдану шкоду залежить від виду такої відповідальності повна, підвищена чи обмежена.
Випадки повної та підвищеної матеріальної відповідальності регламентовані ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Однак, судом не встановлено обставин, які на підставі положень ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» давали б підстави для висновку про можливість покладення на відповідача повної та підвищеної матеріальної відповідальності за завдану шкоду.
Таким чином, в даному випадку, на відповідача за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність.
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність; розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен нести матеріальну відповідальність за завдання з його вини шкоди третім особам, яку відшкодовано Департаментом патрульної поліції на підставі судового рішення, однак обмежену - не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, розмір якої визначається станом на день притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, тобто на момент ухвалення судового рішення у даній справі.
Станом на 10.12.2025 р прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік», становить 3 028, 00 грн.
Таким чином, відповідач за завдану ним з необережності шкоду не може нести відповідальність більше ніж у сумі 45 420, 00 грн. (3 028, 00 грн. х 15).
Покладення на відповідача матеріальної відповідальності в розмірі, визначеному позивачем, не відповідає вимогам Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану держав» і ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Добровільно відповідач завдану ним шкоду не відшкодував.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що регресну вимогу позивачем пред'явлено протягом встановленого чинним законодавством строку.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі суду від 06.10.2025 р. було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції в порядку регресу відшкодування заподіяної шкоди в сумі 45 420, 00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 80 000 грн. (правнича допомога), слід відмовити, оскільки такі вимоги, враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 31 103, 40 грн., що підтверджується квитанцією від 15.04.2025. (а. с. 54)
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст.12, 15, 16, 1191 ЦК України, Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», ст. ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646 відшкодування заподіяної шкоди в порядку регресу в розмірі 45 420 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять грн.) 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646 - 31 103 (тридцять одну тисячу сто три грн.) 40 коп.,
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Житомирського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників процесу:
Позивач: Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: буд. 3, вул. Федора Ернста, м. Київ, 03048.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 19.12.2025 р.
Суддя Богунського районного
суду м. Житомир І.Г. Перекупка