465/10207/23
2/465/1619/25
підготовчого судового засідання
19.12.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
представника позивача Дзічковського І.Є.,
представників відповідача Вук У.І., ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Пащука А.І.
при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільної справи за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія - НЛ» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія - НЛ» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння.
На підставі розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова Турчак М.І. № 16/Р від 21.03.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передано для розгляду судді Величку О.В.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 10.04.2025 року вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Величка О.В.
Відповідачем 10.09.2025 року подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху. Зазначає, що судовий збір за подання позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Водночас до позовної заяви позивачем не додані докази щодо сплати повної суми судового збору за вимогу майнового характеру, виходячи з вартості спірного майна. Також позивачем взагалі не визначено ціни позову, а судовий збір сплачено лише в мінімально визначеному розмірі. У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачу належить сплатити судовий збір у повному розмірі, врахувавши, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як за вимоги майнового характеру.
Окрім того, представником третьої особи 14.10.2025 року подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху. Зазначає, що в матеріалах справи на а.с. 124 міститься договір купівлі-продажу квартири від 14.02.2022 року, в якому зазначено в пункті 1, що продавець передає у власність покупця квартиру і до квартири відноситься комора в підвалі площею 18,2 кв.м., тобто ОСОБА_3 як продавець продала квартиру разом із коморою. Позивач заявляє перед судом вимогу витребувати з незаконного володіння у власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 у спільну сумісну власність всіх співвласників будинку допоміжні приміщення, що позначені на поверховому плані цієї квартири (підвал) літ. XII, XIII загальною площею 18,2 м2. Тобто, у даному випадку немає іншого тлумачення заявленої вимоги, як вимога про витребування майна, що відповідно до ст. 176 ЦПК України покладає на сторону позивача обов'язок визначення у позовній заяві ціни позову з наданням доказів відповідної ціни витребуваного майна. Проте, позивач не дотримався вимоги для подачі позовної заяви, а саме не зазначив ціни позову та не долучив відповідного доказу вартості спірного майна, в тому числі позивач не оплатив судовий збір у повному розмірі.
Представником позивача подано до суду письмові заперечення щодо залишення позовної заяви без руху. Зазначає, що позов не стосується квартири АДРЕСА_2 . До суду поданий віндикаційний позов з метою витребувати в натурі з чужого незаконного володіння саме допоміжних приміщень (літ. ХІІ, XIII+XIV, а також загальнобудинкових інженерних мереж, що знаходяться в них), які належать всім співвласникам будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку, а також побутового обслуговування його мешканців. Наголошує, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Віндикаційний позов є немайновим позовом у зв'язку із зобов'язанням повернути законному володільцю допоміжні приміщення та інженерні мережі, що в них знаходяться. На думку правління ОСББ «Надія-НЛ», відповідач та представник третьої особи, звертаючись до суду з вищезазначеними клопотаннями, не врахували, що віндикаційний позов - це правовий механізм, за допомогою якого власник вимагає своє майно з чужого незаконного володіння, а також не звернули увагу на статус спірної нерухомості, яка в розумінні пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» являється допоміжними приміщеннями будинку. При цьому, звертає увагу на те, що допоміжні приміщення будинку (літ. ХІІ, XIII+XIV разом із загальнобудинковими інженерними мережами) були передані безоплатно всім співвласникам будинку, починаючи з моменту приватизації першої квартири у будинку (квартира АДРЕСА_2 , березень 1994 року) та до приватизації останньої квартири (квартира АДРЕСА_2 , вересень 2008 року) не належали до квартири АДРЕСА_2 та не були її складовою частиною (квартира АДРЕСА_2 знаходиться на другому поверсі будинку, а вищезазначені допоміжні приміщення - у підвалі будинку). Статус цих приміщень з достатньою повнотою підтверджується висновками будівельно-технічної експертизи, проведення якої, за наполяганням адвоката третьої особи ОСОБА_4 , судом було доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Львів вул. Липинського, буд. 54). Тобто вищезазначені допоміжні приміщення разом з інженерними мережами, що в них знаходяться з моменту побудови будинку у 1907 році, були передані безоплатно власникам квартир будинку та до моменту приватизації квартири АДРЕСА_2 в силу Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» були їх спільною сумісною власністю, які під час приватизації квартири АДРЕСА_2 а вибули з їх володіння без їхньої згоди та будь-яких правових підстав. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (норма пункту 2 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).
Беручи до уваги те, що під час розгляду віндикаційного позову відсутня необхідність визнавати право власності на майно, що повертається законному власнику, то, на переконання сторони позивача, немає також необхідності визнавати ані вартість цього майна (допоміжних приміщень), ані ціну позову. Тобто віндикаційний позов поданий з метою повернути допоміжні приміщення будинку його співвласникам, а не визнати право власності співвласників будинку на ці допоміжні приміщення або отримати грошову компенсацію за них. Віндикаційний позов поданий з метою повернути допоміжні приміщення будинку його співвласникам, а не визнати право власності співвласників будинку на ці допоміжні приміщення або отримати грошову компенсацію за них. У зв'язку з цим представник позивача переконаний у правильності сплати судового збору у справі.
В підготовчому судовому засіданні представники відповідача та представник третьої особи підтримали клопотання про залишення позовної заяви без руху із підстав, викладених в поданих клопотаннях. При цьому, просили врахувати, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є майновою вимогою, а отже, за подачу до суду позову позивач повинен був сплатити судовий збір за ставкою, яка застосовується до позовів з позовною вимогою. При цьому, представник третьої особи звернув увагу на те, що правильне обчислення судового збору має важливе значення, адже в подальшому, незалежно від розміру судового збору, сплаченого позивачем за подання позову до суду першої інстанції, в разі оскарження рішення суду, буде визначатися вищестоящими судовими інстанціями саме за положеннями чинного законодавства з можливим покладенням на сторону відповідача обов'язку доводити вартість спірного майна, що, в свою чергу, призведе до перекладання процесуальних обов'язків з позивача на відповідача і поставить останнього у нерівне та невигідне процесуальне становище.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача заперечив щодо залишення позову без руху з підстав, викладених у поданих запереченнях. Крім цього, наголосив, що повернення майна, яке незаконно вибуло з володіння позивача, є немайновою вимогою, спрямованою на відновлення становища, що існувало раніше, а тому, не передбачає набуття позивачем додаткових благ. В цьому контексті представник позивача вважає сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі ставки такого збору, як за вимогу немайнового характеру, обгрунтованою.
Вивчивши матеріали справи та наявні у справі докази, заслухавши пояснення сторін, суд доходить переконання про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
Так, згідно з ч. 11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частиною 1статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Пунктом 2 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивачем ОСББ "Надія-НЛ" сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №133 від 11.12.2023 року. Отже, сплата судового збору відбулась з розрахунку того, що спір є немайновим.
Однак, як вбачається із поданої позовної заяви позивач просить витребувати з незаконного володіння у власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 у спільну сумісну власність всіх співвласників будинку допоміжні приміщення, що позначені на поверховому плані цієї квартири (підвал) літ. XII, XIII загальною площею 18,2 м2.
Отже, в даному випадку ціна позову про витребування нерухомого майна з урахуванням його предмету повинна визначатися вартістю вказаного майна.
Твердження представника позивача про те, що в рамках віндикаційного позову відсутня необхідність визнавати право власності на майно, що повертається законному власнику, відтак, немає необхідності визначати ані вартість цього майна (допоміжних приміщень), ані ціну позову, до уваги судом не береться, оскільки спростовуються положеннями ст.176 ЦПК України.
Так, згідно із п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно, в силу прямих вказівок процесуального закону вартість спірного майна, яке позивач просить витребувати, становить ціну позову, що є основою для розрахунку розміру судового збору, який підлягає сплаті.
У п.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 року у справі №910/13737/19 сформульовано правовий висновок про те, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
А тому, з урахуванням вищенаведеного доводи сторони відповідача та представника третьої особи про неповну сплату позивачем судового збору є обгрунтованими.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу позивача на те, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
В якості доказу вартості майна суду може бути подано звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
Відповідно до ч. 2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
У зв'язку з цим суддя зазначає, що позивачу необхідно визначити ціну позову, яка повинна дорівнювати дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна на момент звернення з позовом до суду, та доплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, із урахуванням вже сплаченого судового збору, за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313141206000013953, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101; судовий збір, за позовом ОСББ «Надія-НЛ», Франківський районний суд м. Львова.
Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням стороні позивача строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у визначеному законом розмірі, виходячи із дійсної вартості спірного нерухомого майна станом на час звернення до суду.
При цьому, суд вважає за необхідне визначити позивачу строк для усунення недоліків, на які вказано у цій ухвалі, більшої тривалості, ніж п'ять днів, адже визначення ринкової вартості майна потребує здійснення оцінки такого майна, що виконати у п'ятиденний строк може бути утрудненим. В контексті цього суд наголошує, що змагальність процесу передбачає рівні можливості для сторін в реалізації ними своїх процесуальних прав. А тому, залишаючи позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі, суд не повинен створювати завідомо невигідні умови для сторони спору, які можуть загрожувати для неї залишенням позову без розгляду після тривалого провадження у справі, проведення в ній експертизи за клопотанням сторони позивача та цілого ряду процесуальних дій. Такий підхід збалансовуватиме процесуальні інтереси сторін та сприятиме добросовісному виконанню ними своїх процесуальних обов'язків і здійсненню процесуальних прав, при цьому, гарантуючи реальний доступ до правосуддя, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 187 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія - НЛ» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння - залишити без руху, надавши позивачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.
Попередити позивача, що відповідно до ч. 13 ст. 187 та п. 8 ч. 1ст. 257 ЦПК України у разі невиконання стороною позивача ухвали суду у встановлений строк, позовна заява підлягатиме залишенню без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Величко О.В.