Справа № 462/5208/23
12 грудня 2025 року Залізничний районний м. Львова у складі:
головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,
при секретарі судових засідань: Каралюс Т.Р.,
за участі:
представників позивача - адвокатів: Гелемея Ю.М.,
Барбадин-Костенюк Н.М.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката: Добушовського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
у липні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 250000 Євро, що еквівалентно 9955000 гривень по курсу НБУ на дату подачі позову, вирішити питання розподілу судових витрат. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18.04.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики та акт передачі грошових коштів за договором позики у сумі 250000 Євро. Згідно умов вказаного договору відповідач зобов'язався повернути грошові кошти позивачу до 31.12.2022 року. До моменту пред'явлення позовної заяви до суду ОСОБА_1 не приступив до виконання зобов'язань щодо повернення суми позики. Відтак, позивач звернувся до суду та просить стягнути суму боргу, що виникла.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
04.08.2023 року у позивач подав суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2025 року заявою позивача задоволено, у порядку забезпечення позову накладено арешт та заборонено відчужувати та/або передавати у будь-який спосіб (у тому числі, але не виключено, здійснювати продаж, міну, дарування, передачу в управління, передачу в ренту, передачу в заставу, внесення до статутного капіталу господарського товариства, передачу в якості відступного, передачу в якості боргу (в тому числі за мировою угодою, затвердженою судом), будь-яке інше відчуження або передачу у власність, володіння, користування чи розпорядження) на майно відповідача, а саме: земельну ділянку площею 0,1864 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4621589100:02:000:0971, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2456748446100; земельну ділянку площею 0,325 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4621589100:02:000:0485, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1431676446215; земельну ділянку площею 0,0297 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4610136900:05:003:0147; будівлю, загальною площею 163 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1413488046215; нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого і 315802; об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 2,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2727942546060; квартиру, загальною площею 126,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2727938246060; житловий будинок, загальною площею 63,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2325450046215; нежитлову будівлю, загальною площею 1927,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2716310646100; житловий будинок, загальною площею 154,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2621569646060.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.10.2023 року клопотання представника відповідача - адвоката Снігур Г.М. про скасування заходів забезпечення позову задоволено частково. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2023 року в частині накладення арешту та заборони відчужувати та/або передавати у будь-який спосіб (у тому числі, але не виключено, здійснювати продаж, міну, дарування, передачу в управління, передачу в ренту, передачу в заставу, внесення до статутного капіталу господарського товариства, передачу в якості відступного, передачу в якості боргу (в тому числі за мировою угодою, затвердженою судом), будь-яке інше відчуження або передачу у власність, володіння, користування чи розпорядження) майно та в частині заборони усім нотаріусам та суб'єктам державної реєстрації, які згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» становлять в Україні систему органів у сфері державної реєстрації, у тому числі: державним реєстраторам виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним і приватним нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації здійснювати нотаріальні та реєстраційні дії щодо наступного майна: об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 2,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2727942546060; квартиру, загальною площею 126,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2727938246060; житловий будинок, загальною площею 63,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2325450046215.
09 серпня 2023 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відзив відповідача на позовну заяву /а.с.54-55/.
У підготовчих засіданнях 27.09.2023 року, 12.10.2023 року, 30.10.2023 року, 13.11.2023 року, 29.11.2023 року, 14.12.2023 року, 08.01.2024 року, 10.01.2024 року, 24.01.2024 року судом було вирішено ряд клопотань сторін, зокрема, витребування доказів, скасування заходів забезпечення позову, зустрічне забезпечення позову, допиту свідків, надання часу для мирного врегулювання спору, призначення експертизи.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 січня 2024 року призначено у цивільній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зупинено на час проведення судової експертизи.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21.08.2024 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2024 року залишено без змін.
Матеріали цивільної справи після розгляду апеляційною інстанцією повернуті до суду 27.09.2024 року.
На виконання ухвали суду про призначення судової експертизи матеріали цивільної справи скеровано до експертної установи, які були отримані 04 жовтня 2024 р.
15 жовтня 2024 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшов лист першого заступника директора ЛНДІСЕ із повідомленням про необхідність надання експерту переліку об'єктів дослідження та порівняльного матеріалу - документів із зразками почерку (підпису) з зазначенням їх індивідуалізуючих ознак (назвами, датами, аркушами справи, де вони знаходяться тощо) та надано тридцятиденний строк для усунення перешкод, пов'язаних з неможливістю проведення експертизи.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року провадження у справі поновлено для виконання клопотання експерта, здійснено виклик сторін на 29 жовтня 2024 року.
Ухвала суду від 16.10.2024 року отримана представником відповідача - адвокатом Снігур Г.М. її електронному кабінеті у підсистемі ЄСІТС 17.10.2024 року.
Відповідач ОСОБА_1 та його представники - адвокати Снігур Г.М. та Добушовський О.В на виклик суду не з'явилися тричі (29 жовтня 2024 р., 01 листопада 2024 р. та 08 листопада 2024р.), хоча повідомлялися судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини своєї неявки суду не повідомили.
Представник позивача - адвокат Гелемей Ю.М. подав суду клопотання про долучення доказів, а саме документів, що містять вільні зразки підпису відповідача ОСОБА_1 на 10 арк.: оригінал видаткової накладної №122 від 13 квітня 2020 року, де отримувачем є керівник ТзОВ «Генетиксервіс» Голуб Роман Васильович; оригінал видаткової накладної №585 від 31 березня 2020 року, де отримувачем є керівник ТзОВ «Генетиксервіс» Голуб Роман Васильович; оригінал Товаро-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №РОТОО-585 від 31 березня 2020 року, де вантажоодержувачем є Голуб Роман Васильович, як керівник ТзОВ «Генетиксервіс»; оригінал видаткової накладної №788 від 24 квітня 2020 року, де отримувачем є ОСОБА_1 , як керівник ТзОВ «Генетиксервіс»; оригінал Товаро-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №РОТОО-788 від 24 квітня 2020 року, де вантажоодержувачем є Голуб Роман Васильович, як керівник ТзОВ «Генетиксервіс»; оригінал видаткової накладної №57 від 23 березня 2020 року, де отримувачем є ОСОБА_1 , як керівник ТзОВ «Генетиксервіс»; оригінал акту прийому-передачі обладнання від 10.04.2020 СП-153, де покупцем є ТзОВ «Генетиксервіс; оригінал видаткової накладної №95 від 01 квітня 2020 року, де отримувачем є керівник ТзОВ «Генетиксервіс» Голуб Роман Васильович; оригінал видаткової накладної №14 від 08.04.2020, де отримувачем є керівник ТзОВ «Генетиксервіс» Голуб Роман Васильович; оригінал товарно-транспортної накладної №14 від 08 квітня 2020 року, де вантажоодержувачем є керівник ТзОВ «Генетиксервіс» Голуб Роман Васильович.
Також, при вивченні матеріалів справи № 462/5208/23, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 особисто підписано розписку про дату наступного засідання, яка міститься у томі 1 на а.с.64, що може бути використано експертом для порівняння як умовно-вільний підпис ОСОБА_1 .
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08.11.2024 року, в межах 30-ти денного строку, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено для продовження проведення судової експертизи на базі наявних матеріалів та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.
Ухвала суду від 08.11.2024 року отримана представником відповідача - адвокатом Снігур Г.М. її електронному кабінеті у підсистемі ЄСІТС 12.11.2024 року.
20.11.2024 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано лист в.о. директора ЛНДІСЕ із повідомленням, що для проведення експертизи додатково необхідно надати достовірні вільні зразки почерку ОСОБА_1 у документах, що не мають відношення до даної справи, у кількості 7-15 арк. оскільки 8 із 10 питань, поставлених перед експертом в ухвалі суду стосуються дослідження рукописних текстів різного змісту, а в документах, наданих в якості вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_3 знаходяться лише записи його прізвища та ініціалів, що недостатньо для здійснення порівняльного аналізу; експериментальні зразки його почерку (в т.ч. цифрових записів) та підписів в кількості на 5-12 арк. кожного виду та надано строк до 45 календарних дні для усунення перешкод, пов'язаних з неможливістю проведення експертизи.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.11.2024 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості поновлено, призначено засідання на 10 грудня 2024 року.
Ухвала суду від 21.11.2024 року отримана представником відповідача - адвокатом Снігур Г.М. її електронному кабінеті у підсистемі ЄСІТС 22.11.2024 року.
Відповідач ОСОБА_1 та його представники - адвокати Снігур Г.М. та Добушовський О.В на виклики суду не з'явилися жодного разу, а саме: 10.12.2024 року, 19.12.2024 року, 08.01.2025 року та 23.01.2025 року, хоча повідомлені судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про надіслання повідомлення на номер мобільного телефону та доставку електронних листів.
Представник відповідача - адвокат Снігур Г.М. подала суду клопотання про відкладення засідання, призначеного на 19.12.2024 року у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Інших клопотань, заяв від сторони відповідача до суду не надходило.
Представник позивача - адвокат Гелемей Ю.М. просив суд скерувати справу для продовження проведення судової експертизи на підставі наявних матеріалів справи.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.01.2025 року для продовження проведення призначеної ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2024 року судової експертизи, направлено судовому експерту Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали цивільної справи №462/5208/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.
Ухвала суду від 23.01.2025 року отримана представником відповідача - адвокатом Снігур Г.М. її електронному кабінеті у підсистемі ЄСІТС 24.01.2025 року.
Дана ухвала суду представником відповідача - адвокатом Снігур Г.М. була оскаржена до Львівського апеляційного суду та повернута ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.02.2025 року за заявою про відкликання апеляційної скарги.
12 лютого 2025 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшло повідомлення директора ЛНДІСЕ про неможливість надання висновку судової експертизи.
19 лютого 2025 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшов лист директора ЛНДІСЕ Зелінської М.Б., у якому вказано, що інституту не надано переліку об'єктів дослідження та порівняльного матеріалу - документів із зразками почерку (підписів) з визначенням їх індивідуальних ознак (назвами, датами, аркушами справи, де вони знаходяться тощо), що унеможливлює проведення дослідження, скерування клопотання, виставляння рахунку та ін.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.02.2025 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості поновлено та призначено підготовче засідання на 19 березня 2025 року.
Ухвала суду від 24.02.2025 року отримана представником відповідача - адвокатом Снігур Г.М. її електронному кабінеті у підсистемі ЄСІТС 25.02.2025 року.
Крім цього, суд скерував відповідачу ОСОБА_1 та його двом представникам - адвокатам Добушовському О.В. та Снігур Г.М. судові повістки шляхом поштового відправлення на вказані ними адреси, які отримані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особисто, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с.38, 39/ та смс-повідомлення на номери мобільних телефонів.
У підготовче засідання 19.03.2025 року відповідач ОСОБА_1 та його представники - адвокати Добушовський О.В. та Снігур Г.М. не з'явилися, подали клопотання про зупинення провадження у справі, яке просили розглядати у їх відсутності.
19.03.2025 року судом у підготовчому засіданні розглянуто ряд клопотань та, у відповідності до вимог ст. 200 ЦПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.04.2025 року.
15.04.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано клопотання ОСОБА_4 про призначення почеркознавчої експертизи.
16.04.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву ОСОБА_5 про поновлення строку на подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.04.2025 року у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Добушовського Ореста Васильовича про поновлення процесуального строку для подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи залишено без розгляду.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.04.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Залізничного районного суду м. Львова Бориславського Ю.Л. у цивільній справі № 462/5208/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
У судовому засіданні оголошено перерву для узгодження адвокатом Добушовським О.В. позиції клієнта ОСОБА_1 щодо подальшого представництва інтересів відповідача.
20.05.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Добушовського О.В., в якій просив позивача ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 про наявність усіх договорів про надання правової допомоги ОСОБА_1 із адвокатським об'єднанням, в якому працював адвокат Стиранка М.Б., а також надати ОСОБА_1 або надіслати до суду всі копії таких договорів про надання правової допомоги.
03.07.2025 року стороною позивача подано клопотання про долучення доказів, зокрема, копії договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 21 листопада 2019 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «СТАНДАРТ», в особі керівника Стиранка М.Б. та ТОВ «АСТЕРІОН ПЛЮС», в особі Голуба Р.В. та довіреності від 25 листопада 2019 року.
03.07.2025 року у судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника відповідача Добушовського О.В. для надання можливості ознайомитися із долученими до справи доказами.
16.07.2025 року представник відповідача - адвокат Добушовський О.В. подав суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 16.07.2025 року.
18.09.2025 року представник відповідача - адвокат Добушовський О.В. подав суду заяву, у якій вказав, що відповідач ОСОБА_1 не має можливості з'явитися у судове засідання 18.09.2025 року та просив не проводити розгляд справи у його відсутності.
18.09.2025 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Барбадин-Костенюк Н.М. подала суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
14.10.2025 року судове засідання не проводилось у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Львові.
У судовому засіданні 06.11.2025 року оголошено перерву до 18.11.2025 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2025 року у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Добушовського Ореста Васильовича про поновлення процесуального строку для подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи - залишено без розгляду.
У судовому розгляді представники позивача Гелемей Ю.М., Барбадин-Костенюк Н.М. підтримали позовні вимоги повністю, просили такі задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник відповідача Добушовський О.В. позовні вимоги заперечили повністю, просили відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників позивача, покази відповідача як свідка та пояснення його представника, оглянувши оригінали договору позики від 18.04.2022 року, акта передачі грошових коштів за договором позики, надані суду стороною позивача, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з такого.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були переданої йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором /ч.1 ст.1049 ЦК України/.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка чи інший документ позичальника, які є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Судом встановлено, що 18.04.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальникові кошти у сумі 250 000 Євро. /т. 1 а.с.4-5/.
Відповідно до п. 2 договору на момент укладення цього договору грошові кошти в сумі 250000 Євро позикодавець передав позичальнику в повному обсязі, що підтверджується Актом передачі грошових коштів за договором позики від 18.04.2022 року.
Згідно із п. 5 договору позики за домовленістю сторін сплата позики повинна підтверджуватися Актом повернення грошових коштів за договором позики.
Відповідно до акта передачі грошових коштів за договором позики від 18.04.2022 року, який підписаний позикодавцем ОСОБА_2 та позичальником ОСОБА_1 , позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти (позику) у розмірі 250000 Євро від позикодавця /т. 1 а.с.6/.
Оригінал договору позики від 18.04.2022 року та акт передачі грошових коштів за договором позики від 18.04.2022 року оглянуто судом у судовому засіданні.
Судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, однак така не проведена у зв'язку із тим, що ЛНДІСЕ не надано переліку об'єктів дослідження та порівняльного матеріалу - документів із зразками почерку (підписів) з визначенням їх індивідуальних ознак (назвами, датами, аркушами справи, де вони знаходяться тощо), що унеможливлює проведення дослідження, скерування клопотання, виставляння рахунку та ін.
При цьому, судом враховано, що судове провадження неодноразово було поновлено для виконання вимог експерта, однак сторона відповідача ігнорувала виклики суду, чим, на думку суду, уникала виконання клопотань експерта для належного виконання призначеної судом судової експертизи у справі.
Крім цього, сторона відповідача не була позбавлена можливості надати суду висновок експерта по експертизі проведеній на замовлення сторони відповідача у порядку ст. 106 ЦПК України.
Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.03.2020 року у справі №362/1597/17, згідно якої статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, зокрема на показах відповідача ОСОБА_1 допитаного як свідка у судовому засіданні 02.12.2025 року, в яких засвідчив, що позивача ОСОБА_2 не знав і не мав з ним ніяких відносин, а лише його побачив у серпні 2022 році в офісі колишнього бізнес-партнера. Договір позики він заповнював в приміщенні готелю «Дністер» на вимогу свого бізнес-партнера, скільки розпочалася війна і він хотів мати певні гарантії, можливо це було 18.04.2022 року. У договорі позики було узгоджено суму договору позики у розмірі 250000 Євро, але свідомо вказав неіснуючу дату повернення боргу, щоб ніхто не міг використати проти нього. У графі договору позики не було зазначено позикодавця і підпису його, проте передав частково заповнений ним особисто договір позики своєму бізнес-партнеру, якому довіряв. Щодо акту передачі грошових коштів за договором позики від 18.04.2022 року категорично заперечив щодо його заповнення та підписання.
Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Таким чином, стороною відповідача не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 не підписував договір позики та акт передачі грошових коштів за договором позики, а також те, що договір позики був укладений під впливом обману, насильства, або під впливом тяжкої обставини.
Згідно викладеного у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 року у справі № 596/1123/219 статтею 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. У контексті презумпції належності виконання обов'язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов'язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов'язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов'язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов'язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов'язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов'язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов'язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов'язку.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі № 154/3443/18 статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргового документа у позивача свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Крім цього, стороною відповідача не надано суду доказів про виконання п. 5 договору позики від 18.04.2022 року.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 грошові кошти та не повернув такі, про що свідчить наявність у позивача оригіналу боргового документа відповідача, який оглянутий судом, а також відсутність Акта повернення грошових коштів за договором позики, а тому відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань перед позивачем.
Суд критично оцінює покликання сторони відповідача на те, що фізична особа ОСОБА_2 невідомий ОСОБА_1 та вони ніколи не зустрічались до часу відкриття провадження у справі, у договорі вказано неіснуючу дату повернення позики - 31.02.2022 року, а також те, що позивач не надав суду підтвердження про можливість надання у позику грошових коштів у розмірі 250000 Євро, оскільки такі твердження не узгоджуються із дослідженими судом доказами та спрямовані на уникнення виконання умов укладеного між сторонам договору позики.
Так, позивачем надано суду копію договору №113 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 21.11.2019 року, укладеного між адвокатським об'єднанням «Стандарт» в особі керівника Стиранки М.Б. та ТзОВ «Астеріон плюс» в особі директора Голуба Р.В., витяг із сайту «Судова влада» з інформацією про розгляд справи № 444/1786/15-ц, де ТОВ «Астеріон Плюс» був відповідачем, представником відповідача був ОСОБА_2 , а також документи, що підтверджують, що ОСОБА_1 був засновником ТзОВ «Астеріон плюс», 25.11.2019 року ОСОБА_1 як директор ТзОВ «Астеріон плюс» підписав довіреність, якою уповноважив Стиранку М.Б. представляти інтереси товариства /а.с.162-164, 165-187, 188/.
Дані докази суд приймає до уваги, враховуючи, що такі подані стороною позивача на виконання задоволеного судом клопотання сторони відповідача щодо надання доказів, що підтверджують наявність договірних відносин між сторонами до подання даного позову до суду /т.3 а.с.140/, а у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Добушовського О. В. про поновлення процесуального строку для подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи доказів відмовлено, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи залишено без розгляду, враховуючи те, що провадження у справі відкрито 03 серпня 2023 року, строк проведення підготовчого засідання неодноразово судом було продовжено, підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду 19.03.2025 року, а також процесуальну поведінку сторони відповідача, зокрема, ігнорування викликів суду та ухвал суду про поновлення провадження у справі для виконання вимог експерта, неодноразові клопотання про відкладення судового розгляду, те, що з поданими стороною позивача документами, зокрема, договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 21 листопада 2019 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «СТАНДАРТ», в особі керівника Стиранка М.Б. та ТОВ «АСТЕРІОН ПЛЮС», в особі Голуба Р.В. та довіреності від 25 листопада 2019 року, представник відповідача ознайомився 03.07.2025 року, у зв'язку із чим у судовому засіданні було оголошено перерву, а з даним клопотанням звернувся до суду лише 18.11.2025 року, тобто через 4 місяці, а тому суд прийшов до переконання, що у сторони відповідача було достатньо часу з моменту подання стороною позивача доказів 03.07.2025 року за клопотанням сторони відповідача, до подання клопотання про призначення експертизи та поновлення строку на подання клопотання 18.11.2025 року минув значний період часу.
Також позивачем надано суду податкові декларації на підтвердження його доходу у відповідному періоді, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.05.2025 року витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Львівській області інформації щодо оподаткування ФОП ОСОБА_2 .
Згідно відповіді Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 23.05.2025 року щодо поданих декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задекларований обсяг доходу за 2018 рік становить - 1487900,00 грн., за 2019 рік - 1371500,00 грн., за 2020 рік - 2263400,00 грн., за 2021 рік - 3210020,00 грн., що не доводить відсутність заощаджень позивача при наявності вказаного доходу за 4 роки, що передували укладенню договору позики.
Також суд приймає до уваги доводи сторони позивача, що при укладенні договору позики від 18.04.2022 року у даті строку виконання договору допущено описку та правильною датою строку повернення грошових коштів є 31.12.2022 року, що є очевидним, оскільки дата повернення позики - 31.02.2022 є неіснуюча і не може передувати даті укладення договору позики від 18.04.2022 року.
Крім цього, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що зі слів ОСОБА_2 текст в договір він вписував самостійно в 2023 році, але дату вказав 18.04.2022 року, оскільки згідно заяви ОСОБА_2 про надання відповідей на запитання в порядку ст. 93 ЦПК України /т.1 а.с.185/ позивач вказав, що наскільки він пригадує, договір позики від 18.04.2022 року ним було заповнено цього ж дня.
Таким чином, при вирішенні питання про підставність позовних вимог та оцінці доказів, суд вважає, що дослідженні судом докази є логічними та послідовними, належними, допустимими, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності не викликає у суду сумнівів.
Позивач ствердив, що, на даний час, відповідач не повернув жодних коштів на виконання вимог вказаного договору позики, що не спростовано відповідачем, як і не надано суду доказів виконання умов, визначених даним договором, а тому відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Так, чинне законодавство не містить заборони на виконання зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка зазначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Така позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 є підставними та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13956 / гривень 80 копійок відповідно до квитанції від 20.07.2023 року /т.1 а.с.13/ та квитанції від 03.08.2023 року /т.1 а.с.17/
Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. 11, 207, 526, 612, 625, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 354-355ЦПК України, суд
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 / на користь ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 / заборгованість у розмірі 250000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) Євро.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 / на користь ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 / судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13956 /тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість/ гривень 80 копійок
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2023 року (справа №462/5208/23) щодо накладення арешту із врахуванням ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 30.10.2023 року (справа №462/5208/23), якою в частині скасовані заходи забезпечення позову, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 19.12.2025 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.