справа № 462/10131/25
19 грудня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства та перебування на утриманні батька, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лука Т.М. 18.12.2025 року звернувся до суду із позовом, в якому просить встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно проживав та вів спільне господарство, побут однією сім'єю з батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебував на його утриманні.
Розглянувши позовну заяву та додані матеріали, суд дійшов висновку про необхідність залишення такої без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому відповідно до п. 2, 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У п. 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Водночас, всупереч п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем у позовній заяві зазначено відповідачем ОСОБА_4 , однак щодо останнього не вказано жодних даних, як то дата народження чи реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), що позбавляє суд можливості ідентифікувати особу та з'ясувати дійсне місце реєстрації останнього.
Також, позивач просить встановити факт спільного проживання, ведення спільного господарства з батьком гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебування на його утриманні, однак всупереч п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не вказано, де на час смерті був зареєстрований та проживав ОСОБА_5 , чим має він інших членів сім'ї, хто прийняв спадщину після його смерті та не зазначено доказів на підтвердження цього.
У той же час, з оглянутих додатків до позовної заяви вбачається, що окрім покликань позивача у тексті позову на перелік свідків, позовна заява не містить жодних відомостей на підтвердження обставин щодо ведення спільного господарства, побуту позивачем разом із батьком, а також факту перебування позивача на утриманні у батька.
Позивач жодним чином не вказує щодо наявності у нього із батьком до смерті останнього, спільного бюджету та витрат (придбання спільного майна, несення спільних витрат щодо його утримання тощо), а також відсутності у нього самостійного заробітку та не представлено доказів цього.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї», членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
У постанові від 17 червня 2020 року, справа № 755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в справі № 554/1251/20 від 22 червня 2021 року, належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю, зокрема, можуть бути: виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, докази оплати спільно комунальних послуг тощо.
У постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18) викладена позиція, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Окрім того, позивачем не наведено мети встановлення даного факту із посиланням на норми законодавства, не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, зокрема не мотивовано, яким чином кожен із них порушує, не визнає або оспорює його право.
Також всупереч п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 не містить відомостей щодо наявності у нього чи у інших осіб оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до матеріалів позовної заяви.
Водночас, суд зазначає, що всупереч вимог п. 4 ст. 177 ЦПК України, до матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію квитанції про сплату судового збору від 25.11.2025 року, однак оригіналу такої до справи не долучено та аналогічна копія квитанції міститься у матеріалах справи № 462/9333/25, у якій ухвалою суду позивачу повернуто позовну заяву, однак не вирішено питання про повернення судового збору.
У своїй постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 910/4557/18 Верховний Суд наголосив, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 у справі №613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №907/892/15, від 16.04.2018 у справі №922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі №910/8880/18.
У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для їх усунення.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства та перебування на утриманні батька - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків строк протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу, для відома та виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Д. Іванюк