Справа № 308/13557/25
2/308/4590/25
16 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - Зарева Н.І., з участю:
секретаря судових засідань - Віраг Е.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
про стягнення аліментів,
ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 11.05.2023 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. За час перебування у шлюбі, на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Суми про усиновлення № 755/15139/20 від 22.01.2021, сторонами усиновлено неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Витяг з ДРАЦС про внесення змін до актового запису цивільного стану та свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 . У свідоцтві про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторони записані його батьками, а саме: батько - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_3 . Позивачка зазначає, що відповідач повністю ухилився від свого обов'язку утримувати неповнолітню дитину. При цьому, позивач має місце роботи, зокрема, призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_4 Національної Гвардії України 25 грудня 2024 року. Додає, що відповідач є молодою людиною працездатного віку, розмір його доходів невідомий, інших утриманців він не має. Позивачка зазначає, що проживає з неповнолітнім сином в АДРЕСА_1 в орендованій квартирі, що підтверджується договором оренди квартири від 06.02.2025. ЇЇ син ОСОБА_6 навчається у 9-Б класі в Ужгородському ліцеї № 15. З метою отримання інформації про доходи відповідача представником позивачки був направлений адвокатський запит до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, однак, станом на день подання позову відповідь на вищезазначений запит не отримано.
24 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник повідомляє про те, що не заперечує щодо сплати аліментів на утримання дитини, однак, вважає, що розмір 1/3 частка від доходу є необґрунтованим з огляду на те, що на утриманні відповідача перебуває двоє непрацездатних батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Батько відповідача переніс інфаркт міокарда, а тому потребує додаткових витрат на лікування. Крім цього, зазначає, що 05.09.2025 відповідач отримав поранення, а відтак сам потребує додаткових коштів на реабілітацію та на своє утримання. Враховуючи наведене, вважає за можливе сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частки від заробітку.
28 жовтня 2025 року представник позивачки подала до суду відповідь на відзив, у якій звернула увагу на пропущення відповідачем встановленого судом строку подання відзиву на позовну заяву та зазначила, що відповідач намагається уникнути виконання свого прямого обов'язку зі сплати аліментів, покликаючись на те, що він нібито утримує своїх батьків. При цьому, відповідач не надав жодних документів, які б підтверджували факт непрацездатності його батьків (пенсійний вік чи інвалідність), факт потреби у матеріальній допомозі, а також факт здійснення ним будь-яких витрат чи переказів на їхнє утримання. Таким чином, його доводи носять характер припущення. Крім того, отримання поранення не може бути підставою для звільнення чи зменшення розміру аліментів, позаяк це не підтверджено належними доказами та спростовується положеннями чинного законодавства України, так як лікування та реабілітацію військовослужбовців забезпечує держава.
У судовому засіданні представник позивачки підтримала заявлені позовні вимоги та звернула увагу на те, що позивачка проживає разом з сином на квартирі, за оренду якої платить самостійно, крім того, позивачка самостійно забезпечує сина харчуванням, одягом та іншими необхідними речами для його повноцінного розвитку. У зв'язку з цим стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки від доходу відповідача не буде співмірним з її реальними витратами на дитину.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково та готовий сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частки від його заробітку. Додав, що Сімейний кодекс України не вимагає необхідність подання доказів про наявність витрат на утримання непрацездатних батьків та доказів про розмір їхньої пенсії. Зазначив, що кошти на утримання батьків відповідач передає батькам готівкою особисто, тому розрахункових документів на підтвердження цього у нього немає. Звернув у вагу також на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про матеріальне становище позивачки.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 травня 2023 року у справі № 209/1227/23 шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00032532689 від 11.09.2021 вбачається, що до актового запису про народження ОСОБА_5 внесено зміни на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Суми про усиновлення № 755/15139-20 від 22 січня 2021 року. До актового запису додано дані про усиновителя - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Усиновитель записується батьком дитини.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 , батьком дитини записаний ОСОБА_4 , матір'ю - ОСОБА_3 .
З копії договору оренди квартири від 06.02.2025 встановлено, що ОСОБА_3 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Орендна плата встановлена в розмірі 15000,00 грн, строк дії договору оренди до 06.02.2026 включно.
З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.09.2025 № 6/2/4469 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України 25 грудня 2024 року. Військова частина НОМЕР_4 на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 не перебуває, тому відомості про отримане військовослужбовцями грошове забезпечення відсутні.
Відповідно до наданої відповідачем медичної документації, зокрема, консультаційних висновків спеціаліста та первинної медичної картки, у відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагностовано наявність медичного захворювання.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 від 25.07.2024, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримує пенсію за віком.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 від 05.06.2024, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , отримує пенсію за віком.
Оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У постанові від 14.11.2018 у справі № 372/2393/17 Верховний Суд зазначив, що під час розгляду позовів про зміну способу стягнення аліментів та зміну їх розміру, застосовуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, а й низка інших норм щодо обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
При цьому, відповідно до ст. 182 ЦПК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
За ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року становить 3196 гривень.
Судом встановлено, що відповідач не заперечує щодо виплати аліментів, однак стверджує, що заявлена позивачкою до стягнення частка від його заробітку є завищеною, відтак він готовий сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частки від його доходу.
Водночас, відповідач стверджує, що має на утриманні батьків непрацездатного віку, які потребують лікування та догляду, та сам має потребу у проходженні лікування у зв'язку з пораненням, на підтвердження чого надає копію консультаційних висновків спеціалістів, якими відповідачу встановлено медичний діагноз, та копії пенсійних посвідчень батьків. При цьому, слід зазначити, що надані документи жодним чином не вказують на скрутне матеріальне становище відповідача. Зазначені документи не містять відомостей про необхідність здійснення постійного медичного нагляду за особою та стороннього піклування. Вказані обставини жодним чином не вказують на відсутність грошових коштів, наявність чи відсутність рухомого, нерухомого майна, цінних паперів тощо. Відомостей на підтвердження розміру отримуваних доходів на відповідач, ні його представник суду самостійно суду не надали.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не подано належних доказів, що підтверджують наведені ним заперечення щодо розміру аліментів, на які він покликається у відзиві на позовну заяву.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень, враховує матеріальний стан позивача, відповідача, стан здоров'я, потреби дитини, та працездатний вік відповідача, який є працездатною особою, яка здатна забезпечувати належний рівень утримання як себе, так і неповнолітньої дитини, враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, а також наявність обов'язку щодо утримання дитини в обох батьків.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідач в порядку ст. 188 Сімейного Кодексу України від обов'язку утримувати дитину не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів, згідно з ст. 189 Сімейного кодексу України, між сторонами на даний час не укладено.
Жодних обставин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати аліменти на утримання дитини у ході судового розгляду не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Враховуючи, вказані обставини справи, надані позивачкою докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 аліментів на утримання малолітнього сина, у розмірі 5000 грн з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше встановленого законом мінімуму і до досягнення сином повноліття, з індексацією відповідно до закону. Даний розмір аліментів, з врахуванням обставин, встановлених у ході розгляду справи, суд вважає, достатнім, обґрунтованим та законним.
З урахуванням всіх установлених у ході судового розгляду справи обставин, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі на рівні 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, і саме такий розмір аліментів, з врахуванням усіх обставин, встановлених у ході розгляду справи, суд вважає достатнім, обґрунтованим та законним.
Крім того, суд роз'яснює сторонам, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану як платник аліментів, так і одержувач аліментів, вправі в порядку ст. 192 СК України звернутися до суду з позовом про зменшення чи збільшення розміру аліментів відповідно.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Беручи до уваги висновок про часткове задоволення позовних вимог та звільнення позивачки від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір на користь держави належить стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 56, 180-199 СК України, ст.ст. 4, 13, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
1. Позовну заяву задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати пред'явлення позову 16.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
3. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять грн 20 коп).
4. У задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 19 грудня 2025 року.
Суддя Н.І. Зарева