Єдиний унікальний номер 345/2812/25
Номер провадження 2/341/651/25
17 грудня 2025 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Островської Н. І.,
за участю секретаря судового засідання Гомерди Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Галич Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ТзОВ «Споживчий кредит» (юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04.06.2025 представник позивача Лисенко О. С. звернулася до Калуського міськрайонного суду з вищезазначеним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Ухвалою судді Калуського міськрайонного суду від 05.06.2025 матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Галицького районного суду.
30.06.2025 протоколом розподілу між суддями судових справ вищевказана справа розподілена судді Островській Н. І.
Як підставу зазначено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.10.2023-100000022, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 6000,0 гривень, строком на 70 днів. Процентна ставка -фіксована незмінна у розмірі 1,3 % за 1 день користування кредитом, яка застосовуються протягом всього строку. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія пов'язана із наданням кредиту становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 900,0 грн. Розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Кошти ОСОБА_1 були надані, тобто, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, однак відповідач зобов'язання не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 12281,85 гривень станом на 10.12.2023, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,0 гривень, 5381,85 гривень за процентами, 900,0 гривень за комісією.
Відповідачем у справі були здійсненні заходи спрямовані на визнання боргу, а саме, було частково проведено оплату за кредитним договором на суму 78,0 гривень від 02.10.2023. При цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 02.10.2023, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у розмірі 12281,85 гривень та судових витрат у розмірі 2422,40 гривень.
Станом на 17.12.2025 відзив на позов від відповідача до суду не надійшов. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, в позові зазначає, щоб розгляд справи проводити за її відсутності на підставі наявних доказів, позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідачу надіслані судові повістки за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Повідомлення повернулось із відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У Постанові від 01.12.202 3у справі № 591/4832/22,провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, який був належним чином повідомлений про день та час судового засідання.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 02.10.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.10.2023-100000022 шляхом підписання Заявки електронним підписом, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з копією квитанції ID платежу 2373004932 від 02.10.2023 (а. с. 44) ОСОБА_1 на його картку надано кошти у розмірі 6000,0 гривень, призначення платежу - видача за договором № 02.10.2023-100000022.
Згідно з довідкою - розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 02.10.2023-100000022 від 02.10.2023 (а. с. 40), заборгованість ОСОБА_1 складає 12281,85 гривень, з яких: 6000,0 гривень - основний борг, 5381,85 гривень - проценти, 900,0 гривень - комісія.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до п.п.. 3.1, 3.2 договору, товариство зобов'язується надати відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів для задоволення потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (а. с. 47-49).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.
ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти на загальну суму 6000,0 гривень.
Перерахування коштів за кредитним договором було здійснено безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією.
Натомість, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 , будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, хоча взяв на себе зобов'язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить сплату судового збору в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 гривень сплаченого судового збору.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 536, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12 ЦПК України, керуючись ст. 206, 258, 259, 264, 265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Споживчий центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12281,85 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА