печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50665/25-к
11 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023160000000753, -
На розгляд слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 у справі № 947/26765/23 в межах кримінального провадження № 12023160000000753 від 08.05.2023, а саме на:
-мобільний телефон марки “Росо» в корпусі чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , із сім-карткою мобільного оператора “Київстар» з номером НОМЕР_4 , із сім-карткою мобільного оператора “Водафон» з номером НОМЕР_5 , із системою логічного захисту у вигляді графічного паролю;
-ноутбук марки “Acer» в корпусі чорного кольору з серійним номером NXMZUEU0126080A70A6600 із системою логічного захисту з паролем “ НОМЕР_6 » із зарядним пристроєм № 70130085Н81538012193;
-ноутбук марки “Dell» в корпусі чорного кольору з серійним номером 9V5ZSC2 із зарядним пристроєм № 06TFFF марки “Dell»;
-флеш-носій марки SP 8GB;
-флеш-носій 600Dram 32GB;
-флеш-носій “Strontium»;
-флеш-носій без назви в корпусі чорного кольору 16GB.
Обґрунтовуючи клопотання, заявник зазначає, що 23.08.2023 за адресою її місця проживання було проведено обшук, внаслідок якого вищевказані речі були вилучені. 27.08.2025 ОСОБА_3 подала клопотання про скасування арешту майна до Київського районного суду м. Одеси. Однак ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 вказане клопотання повернуто у зв?язку з непідсудністю, оскільки постановою заступника Генерального прокурора від 19.08.2024 здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження № 12023160000000753 від 08.05.2023 доручено ГСУ НП України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.
Власник майна зазначає, що після вилучення техніки було зафіксовано фактичний доступ до облікового запису Telegram, що свідчить про досягнення мети збереження необхідних відомостей без потреби у подальшому арешті. Крім того, ноутбук марки “Dell» був придбаний і введений в експлуатацію у березні 2023 року, тоді як події, які є предметом досудового розслідування, відбулися у 2022 році, що, на думку заявниці, свідчить про безпідставність накладення арешту. Ухвала про арешт майна містить лише загальні припущення щодо можливого використання пристроїв, тобто індивідуальна оцінка носіїв як речових доказів не була здійснена. Окрім цього, ОСОБА_3 наголошує на непропорційності наслідків арешту для її професійної діяльності як науково-педагогічного працівника.
Таким чином, на думку власника майна, в подальшому арешті майна відпала потреба та утримання належного їй майна не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Прокурор, слідчий у судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про місце, дату та час розгляду клопотання у спосіб, що відповідає вимогам ст. 135 КК України. Водночас, слідчим у кримінальному провадженні № 12023160000000753 від 08.05.2023 ОСОБА_4 подано до суду заперечення на клопотання про скасування арешту майна. Слідчий вказує, що майно, на яке накладено арешт, а саме мобільний телефон, ноутбуки та флеш-носії мають значення для кримінального провадження, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказане випливає за результатом огляду зазначеної техніки. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні клопотання власника майна в повному обсязі.
З урахуванням принципу диспозитивності та розумності строків кримінального провадження, слідчий суддя визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність осіб, що не з'явились.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 повністю підтримала викладені у клопотанні доводи та просила задовольнити його в повному обсязі. Додатково зазначила, що їй невідомо, чи містяться в матеріалах кримінального провадження вмотивована постанова органу досудового розслідування про визнання тимчасово вилученого майна речовими доказами. ОСОБА_3 наголосила, що її участь у кримінальному провадженні щодо ймовірної розтрати майна посадовими особами ДП “МТП “Чорноморськ» обмежується лише виконанням експертного дослідження за договором, укладеним між нею та Центром судової експертизи та експертних досліджень. На думку заявника, арешт накладено необґрунтовано, оскільки вона не має жодного відношення до обставин, що з'ясовуються в межах зазначеного кримінального провадження. Також заявник звернула увагу на судову практику, яка на її думку є релевантною до даної справи, зокрема на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09.05.2025 у справі № 752/3597/25, в якій слідчим суддею зазначено, що за змістом ч. 3, 4 ст. 99 КПК України, оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа. Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив'язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020.
Заслухавши позицію власника майна, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, а також заперечення слідчого, слідчий суддя надходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на наведену норму закону в даному випадку обов'язок доказування того, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, покладено на особу, що звернулась із клопотанням про скасування арешту.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для скасування арешту.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023160000000753 від 08.05.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлюються обставини щодо розтрати майна службовими особами ДП “МТП “Чорноморськ».
В межах зазначеного кримінального провадження ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 у справі № 947/26765/23 накладено арешт, шляхом заборони розпорядження та користування, на наступне майно:
-мобільний телефон марки «Росо» в корпусі чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_4 , із сім-карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_5 , із системою логічного захисту у вигляді графічного паролю;
-ноутбук марки «Acer»в корпусі чорного кольору з серійним номером NXMZUEU0126080A70A6600 із системою логічного захисту з паролем “ НОМЕР_6 » із зарядним пристроєм № 70130085Н81538012193;
-ноутбук марки «Dell» в корпусі чорного кольору з серійним номером 9V5ZSC2 із зарядним пристроєм № 06TFFF марки «Dell»;
-флеш-носій марки SP 8GB;
-флеш-носій 600Dram 32GB;
-флеш-носій «Strontium»;
-флеш-носій без назви в корпусі чорного кольору 16GB.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки таке майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом, існує можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Водночас у клопотанні про скасування арешту майна жодним чином не спростовано тих висновків, до яких дійшов слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси при постановленні ухвали про накладення арешту від 31.08.2023.
Щодо твердження заявника про те, що він не має відношення до обставин, які підлягають з'ясуванню в межах зазначеного кримінального провадження, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, арешт майна, накладений у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті є формою забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною чи обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування у вказаному провадженні триває, і з метою недопущення можливості приховування, зникнення, втрати, використання чи відчуження означеного майна існує необхідність у подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням мети накладення арешту - забезпечення збереження речових доказів, вважаю, що заявником не доведено, що арешт накладено необґрунтовано та/або в арешті відпала потреба, копії документів, долучені власником майна до клопотання, не спростовують обґрунтованої підозри в тому, що арештоване майно причетне до розслідуваної у кримінальному провадженні № 12023160000000753 від 08.05.2023 протиправної діяльності, може містити відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя на знаходить підстав для задоволення клопотання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1