Справа № 539/4140/25
Провадження № 2/539/1826/2025
(заочне)
18 грудня 2025 року м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Просіної Я.В.,
за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Лубни справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача - Романенко Михайло Едуардович,
установив:
21.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в особі представника Романенка М.Е. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить поновити строк позовної давності для подання позову та стягнути кредитну заборгованість в сумі 20 737 грн. 09 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 24.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 280928 у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до зазначеного договору, ОСОБА_1 на умовах строковості, платності та зворотності було надано кредит в сумі 3 500 грн строком на 30 днів. Зазначений кредитний договір підписаний відповідачем цифровим електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за Договором про надання фінансового кредиту № 280928 виконало повністю, перерахувало на рахунок відповідача кошти в сумі 3 500 грн, а відповідач в свою чергу зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка склала 15 845,00 грн, в тому числі сума основного боргу 3500 грн., сума боргу за відсотками 1 890,00 грн., сума боргу за пенею та штрафами 10 455,00 грн. Відповідно до договору факторингу № 1 від 12.04.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором. 12.04.2018 року укладено додаткову угоду №10 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №11 від 27.12.2018 року, про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №280928 від 24.08.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ ФК «Довіра та Гарантія». В подальшому, 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).
Відповідно до розрахунку заборгованості сума кредитної заборгованості відповідача перед новим кредитором склала 15 845,00 грн. Крім того, відповідачу за прострочення виконання зобов'язань, відповідно до умов договору, нараховано 3% річних в сумі 1427,35 грн та інфляційні в сумі 3464, 74 грн. Тобто, загальна сума заборгованості склала 20 737, 09 грн. У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не погашає загальну суму заборгованості, позивач просить стягнути її з відповідача на свою користь.
Також позивач просить поновити строк позовної давності, мотивуючи тим, що строк звернення до суду з наданим позовом пропустив через діючі в той період карантинні обмеження та дію воєнного стану в Україні.
Однак, враховуючи те, що відповідачем не подано до суду клопотання про застосування наслідків строку позовної давності у наданій справі, суд не може вирішити надане клопотання.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив.
09.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 05.11.2025 року витребувано від у ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» інформацію чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за рахунком, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та інформацію перерахування у сумі 3 500,00 грн. 24.08.2018 року на рахунок, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), номер транзакції - НОМЕР_3 , номер маска картки - НОМЕР_4 .
08.12.2025 року на електронну пошту суду від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надійшов лист на виконання ухвали суду від 05.11.2025 року.
Представник позивача Романенко М.Е. у судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив справу розглядати без участі представника позивача. Проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення, не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та розгляд справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Конверти з судовими повістками на 02.10.2025, 05.11.2025, 27.11.2025, 18.12.2025, направлялися на зареєстровану адресу відповідача та повернулися до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні ... відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Сторонами не подано будь-яких інших заяв, клопотань, доказів тощо.
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 24.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено Індивідуальна частина договору №280928 про надання фінансового кредиту. Зазначений договір був підписаний сторонами у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронно-цифровим підписом 24.08.2018, а саме одноразовим ідентифікатор № A896685, який був відправлений на фінансовий номер ОСОБА_1 + 380950784351, що підтверджується копією довідки ТОВ «Авентус Україна» (а.с.39).
Згідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно до ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання за кредитним договором № 280928 виконало повністю, перерахувало на рахунок ОСОБА_1 з маскою картки НОМЕР_5 кошти в сумі 3 500 грн. за допомогою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надавало послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за вих. № 041225-28 від 24.12.2025 (а.с.14).
Щодо умов договору та нарахування процентів, пені та штрафу суд зазначає наступне.
З графіку розрахунків по договору про надання фінансового кредиту № 280928 від 24.08.2018 року вбачається, що датою повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків є 23.09.2018, сума кредиту складає 3 500 грн., сума нарахованих відсотків 10,50 грн. Разом до сплати 3510,50 грн (а.с.28).
Крім того, відповідно до умов кредитного договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту.
Сукупна вартість кредиту складає 100,30% від суми кредиту 9у процентному виразі) або 3510,50 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 10,50 грн (у грошовому виразі) (п.1.3-1.3.1 Договору).
Строк дії договору 30 днів, але в будь якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів (п.1.4. Договору).
Також, відповідно до пункту 3.4 Договору, у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов'язань за Договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8 % (один кома вісім процента) від суми кредиту за кожен день користування кредитом, Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству процент за користування кредитом у розмірі 1.8 % (один кома вісім процента) від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору. При цьому Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.
Так, з копії картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) ТОВ «Авентус Україна» по Договору про надання фінансового кредиту № 280928 від 24.08.2018 вбачається, що з 24.08.2018 по 23.09.2018 ОСОБА_1 було нараховано заборгованість за основним боргом у сумі 3500,00 грн. та проценти за користування у сумі 1890,00 грн., що узгоджується з умовами Договору.
Отже, нарахування процентів у сумі 1890,00 грн. за наданим кредитним договором є правомірним, оскільки проценти були нараховані у визначений сторонами договору строк та умовах.
Відповідно до п. 4.4 Договору, у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству: 4.4.1. пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 (дев'яносто) днів. 4.4.2. на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.; 4.4.3. на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.; 4.4.4. на 90 (дев'яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн (а.с.27).
З вищезазначеної копії розрахунку вбачається, що штраф та пеня були нараховані відповідно до п. 4.4 Договору та за період з 27.09.2018 по 26.12.2018 (90 днів) склали у загальній сумі 10 455 грн., з яких 900 грн. - штраф та 9 555 грн. пеня (а.с.17-18).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиноюпершоюстатті1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Суд приходить до висновку, що нарахування штрафу у сумі 900 грн. та пені у сумі 9 555 грн. за Договором про надання фінансового кредиту № 280928 від 24.08.2018 є правомірними та такими, що відповідають умовам кредитного договору.
12.04.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» і ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги до боржників за грошовими зобов'язаннями (а.с.22-24).
З реєстру прав вимог № 11 від 27.12.2018 до зазначеного Договору факторингу вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 280928 від 24.08.2018 щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.36-37).
В подальшому, 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239) (а.с.33).
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
За таких обставин неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.
Відповідно до ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже відповідно до укладеного з ТОВ «Авентус Україна Договору факторингу №1 від 12.04.2018 та реєстру прав вимог №11 від 27.12.2019 позивач має право вимоги за грошовими зобов'язаннями до ОСОБА_1 , а саме заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 280928 від 24.08.2018 у загальній сумі 15845, 00 грн, в тому числі сума основного боргу 3500,00 грн., сума боргу за відсотками 1890,00 грн., сума боргу за пенею та штрафами 10 455,00 грн.
Щодо нарахування трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідно до ст. 514 ЦК України до ТОВ «ВІН ФІНАНС» перешли права первісного кредитора, то ним було здійснено нарахування трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційні витрати.
Позивачем наданий наступний розрахунок нарахування інфляційних витрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022: березень 2019 - 100 грн. 90 коп, квітень 2019 - 101 грн., травень 2019 - 100 грн. 70 грн., червень 2019 - 99 грн. 50 коп., липень 2019 - 99 грн. 40 коп., серпень 2019 - 99 грн. 70 коп., вересень 2019 - 100 грн. 70 коп., жовтень 2019 - 100 грн. 70 коп., листопад 2019 - 100 грн. 10 коп., грудень 2019 - 99 грн. 80 коп., січень 2020 - 100 грн. 20 коп., лютий 2020 - 99 грн. 70 коп., березень 2020 - 100 грн. 80 коп., квітень 2020 - 100 грн. 80 коп., травень 2020 - 100 грн. 30 коп., червень 2020 - 100 грн. 20 коп., липень 2020 - 99 грн. 40 коп., серпень 2020 - 99 грн. 80 коп., вересень 2020 -100 грн. 50 коп., жовтень 2020 - 101 грн., листопад 2020 - 101 грн. 30 коп. грудень 2020 -100 грн. 90 коп, січень 2021 - 101 грн. 30 коп., лютий 2021- 101 грн., березень 2021 - 101 грн. 70 коп., квітень 2021 - 100 грн. 70 коп., травень 2021 - 101 грн. 30 коп., червень 2021 - 100 грн. 20 коп., липень 2021 - 100 грн.10 коп., серпень 2021 - 99 грн. 80 коп., вересень 2021- 101 грн. 20 коп., жовтень 2021 - 100 грн. 90 коп., листопад 2021- 100 грн. 80 коп., грудень 2021 - 100 грн. 60 коп., січень 2022 -101 грн. 30 коп., лютий 2022 - 101 грн. 60 коп.
Розрахунок здійснюється за формулою: IIC = (II1:100) x (II2:100) x (II3:100) x ... (IIZ:100),
де II1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
…….
IIZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період:
IIc (100 грн. 90 к. : 100) x (101 грн. : 100) x (100 грн. 70 к. : 100) x (99 грн. 50 к. : 100) x (99 грн. 40 к. : 100) x (99 грн. 70 к. : 100) x (100 грн. 70 к. : 100) x (100 грн. 70 к. : 100) x (100 грн. 10 к. : 100) x (99 грн. 80 к. : 100) x (100 грн. 20 к. : 100) x (99 грн. 70 к. : 100) x (100 грн. 80 к.: 100) x (100 грн. 80 к. : 100) x (100 грн. 30 к. : 100) x (100 грн. 20 к. : 100) x (99 грн. 40 к. : 100) x (99 грн. 80 к. : 100) x (100 грн. 50 к. : 100) x (101 грн. : 100) x (101 грн. 30 к. : 100) x (100 грн. 90 к. : 100) x (101 грн. 30 к. : 100) x (101 грн. : 100) x (101 грн. 70 к. : 100) x (100 грн. 70 к. : 100) x (101 грн. 30 к. : 100) x (100 грн. 20 к. : 100) x (100 грн. 10 к. : 100) x (99 грн. 80 к. : 100) x (101 грн. 20 к. : 100) x (100 грн. 90 к. : 100) x (100 грн. 80 к. : 100) x (100 грн. 60 к. : 100) x (101 грн. 30 к. : 100) x (101 грн. 60 к. : 100) =1.21866444
Отже, інфляційне збільшення становить у сумі 3464 грн. 74 к. (15845 x 1.21866444 - 15 845)
Також позивачем наданий розрахунок нарахування 3 % річних.
Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції - С х 3 х Д : 365 : 100,
де С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
За період прострочення грошового зобов'язання з 23.02.2019 по 31.12.2019 нараховано 406 грн. 33 коп. (15 845,00 x 3 % x 312 : 365 : 100)
За період прострочення грошового зобов'язання з 01.01.2020 по 31.12.2020 нараховано 475 грн. 35 коп. (15 845,00 x 3% x 366: 366: 100)
За період прострочення грошового зобов'язання з 01.01.2021 по 23.02.2022 нараховано 545 грн. 68 коп. (15 845,00 х 3 % х 419: 365: 100)
Отже нарахування 3 % річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 становить у сумі 1427 грн. 35 коп (406 грн. 33 коп.+ 475 грн. 35 коп.+ 545 грн. 68 коп.)
Відповідач порушив умови договору та своєчасно не вносив кошти для погашення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 15845,00 грн, в тому числі сума основного боргу 3500 грн., сума боргу за відсотками 1890,00 грн., сума боргу за пенею та штрафами 10 455,00 грн.
Крім того, за прострочення виконання зобов'язань відповідачу нараховано 3% річних в сумі 1 427,35 грн. та інфляційні в сумі 3 464, 74 грн.
Тобто, судом встановлено, що загальна сума заборгованості складає 20 737, 09 грн.
Відповідач добровільно заборгованість не погашає.
З будь-якими заявами відповідач до позивача не звертався, причин прострочення зобов'язання не пояснював.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами статті526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, відповідно до ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Підписавши Договір про надання фінансового кредиту № 280928 відповідач відповідно до статей 3,627 ЦК України добровільно погодився на умови кредитного договору від 24.08.2018 та взяв на себе відповідні зобов'язання.
Однак, відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань згідно умов зазначеного кредитного договору та порушив умови договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 20 737, 09 грн., в тому числі сума основного боргу 3500,00 грн., сума боргу за відсотками 1890, грн., сума боргу за пенею та штрафами 10 455,00 грн, 3% річних в сумі 1 427,35 грн та інфляційні в сумі 3 464,74 грн.
Зазначену суму заборгованості відповідач в добровільному порядку позивачу не повернув.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
В силу вимог ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
За таких обставин, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, з точки зору їх достатності, допустимості і взаємозв'язку, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 ,40 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. підтверджуються: договором №33 від 22.03.2024 про надання правничої допомоги адвокатом Міньковською А.В. (а.с.19-21); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Міньковської А.В.(а.с.25); актом підтвердження факту наданих правничої допомоги адвокатом від 15.08.2025 відповідно до договору про надання правничої допомоги №33 від 22.03.2024 з підписами сторін, за яким вартість юридичних послуг складає 5000,00 грн. (підготовка позовної заяви з додатками 5000,00 грн.) (а.с.34).
В пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
В постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідач не звернулась з клопотанням про зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростувала їх розмір та не довів неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертої статті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20) та від 02.10.2024 у справі № 434/9485/13-ц (провадження № 61-9407св24).
Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 280, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 280928 від 24.08.2018 в сумі 20 737 (двадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 09 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112;
Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса робочого місця: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.В.Просіна