19 грудня 2025 р. Справа № 520/3051/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/3051/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
третя особа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 963230155796 від 31.12.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати період моєї роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 року по 22.04.2002 року та з 08.11.2005 року по 08.06.2018 року до стажу державної служби і призначити та виплачувати ОСОБА_1 , з 25.12.2024 року пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми моєї заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок виданих Новопокровською селищною радою Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області № 02-01-24/3089 від 19.12.2024 року та № 02-01-24/3090 від 19.12.2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001, код ЄДРПОУ 20632802) від 31.12.2024 №963230155796.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001, код ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) від 24.12.2024 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001, код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про державну службу", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , з 24.07.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
19.12.2024 року позивач отримав від Новопокровської селищної ради Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області нові довідки про заробітну плату № 02-01-24/3089 від 19.12.2024 року та № 02-01-24/3090 від 19.12.2024 року.
25.12.2024 року позивач звернувся до Чугуївського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою №4866 про перехід з пенсії за віком на загальних умовах на пенсію за віком як держслужбовцю згідно ст. 37 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ.
Зазначена заява та додані до неї документи за принципом екстериторіальності розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та рішенням №9632301155796 від 31.12.2024 року відділом перерахунків пенсії №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України “Про державну службу» у зв'язку з тим, що стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 7 років 2 місяці 26 днів, що недостатньо для переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Позивач, вважаючи протиправним рішення №9632301155796 від 31.12.2024 року, звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 31.12.2024 №963230155796, його скасування та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.12.2024 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016, втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацу 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.
Відповідно до пункту 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У період до 01.05.2016 стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не зараховано періоди роботи позивача до стажу в органах державної служби, оскільки з 04.07.2001 по 22.04.2002 років та з 08.11.2005 по 08.06.2018 він працював на посадах особи місцевого самоврядування, які не відносяться до категорії посад державної служби.
Статтею 46 Закону № 889-VII визначені особливості стажу державної служби, у пункті 4 частини другої якої зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.
Відповідно до пункту 1 Порядку, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Судова колегія враховує, що як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Як встановлено судовим розглядом, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , зокрема, щодо спірного періоду наявні записи, що з 12.07.1994 по 21.04.2022 та з 08.11.2005 по 08.06.2018 позивач працював на виборній посаді - посаді селищного голови.
Також, в період з 04.07.2001 по 08.06.2018 позивачу присвоювались 11,10, 8, 7 ранги посадової особи місцевого самоврядування.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
Отже, доводи апелянта про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.
Крім того, колегія суддів наголошує, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" (Постанова № 1-3) затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Матеріалами справи підтверджується, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) видана Новопокровською селищною радою Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області відповідає формі, затвердженій Постановою № 1-3.
Необхідне зазначити, що згадана довідка є джерелом інформації про доходи позивача, водночас впливає на правильність обчислення пенсії, при цьому, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, не надав жодного доказу щодо правових підстав не враховувати вказані в цій довідці відомості, як наслідок, відповідач допустив порушення права позивача на належний розмір пенсії.
Крім того, у випадку сумнівів у правильності наведених у довідці сум пенсійний орган був вправі вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевірити обґрунтованість їх видачі (п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно з ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, здійснюючи переведення позивача з одного виду пенсії на інший відповідач повинен враховувати документи про страховий стаж, заробітну плату та додаткові документи, що є у пенсійній справі.
У спірних правовідносинах, жодних обґрунтованих підстав для неврахування такої довідки відповідачі не зазначають, що також не відображено у спірному рішенні.
За таких обставин, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, не здійснювалась перевірка, яка відноситься до його повноважень, на відповідність дотримання умов, передбачених чинними положеннями пенсійного законодавства станом на дату подання відповідної заяви позивачем.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним восновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 963230155796 від 31.12.2024 року про часткову відмову в переведенні пенсії позивачу на підставі заяви від 24.12.2024 відповідно до Закону України “Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Так, відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено причин неврахування наведених довідок при визначенні розміру пенсії позивача за віком, згідно із Законом України "Про державну службу" внаслідок наявності в них недоліків, недостовірних відомостей тощо, що б не дозволило їх врахувати при визначенні такого розміру. Відповідач у рішенні про відмову послався лише на недоцільність.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що вищезазначені довідки мають бути враховані під час обчислення пенсії позивача, згідно із Законом України "Про державну службу".
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції переглянувши погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.12.2024 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 по справі №520/3051/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич