18 грудня 2025 р. Справа № 480/3244/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 03.09.25 по справі № 480/3244/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі- відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 184150009016 від 31.03.2025 року Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.05.1982 по 01.09.1982, з 27.02.1988 по 20.03.1990, з 23.03.1990 по 16.11.1990 року , з 06.08.1997 по 21.11.1997, з 18.12.1997 по 08.04.1998 та призначити та виплачувати пенсію за віком починаючи з 10.04.2025 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 задоволено позов частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.03.2025 № 184150009016 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24.03.2025 із зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду трудової діяльності ОСОБА_1 з 25.05.1982 по 01.09.1982, з 27.02.1988 по 20.03.1990, з 23.03.1990 по 16.11.1990 року, з 06.08.1997 по 21.11.1997, з 18.12.1997 по 08.04.1998 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що з 01.01.2023 року Україна і Білорусь розірвали дипломатичні відносини, та Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан. 23.12.2022 року набрав чинності закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованоії Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 06 березня 1998 року №140/98-ВР. Тому, не зараховано періоди роботи з 06.08.1997 по 21.11.1997, з 18.12.1997 по 08.04.1998 в Республіці Білорусь. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 20.10.1979 НОМЕР_1 :- з 25.05.1982 по 01.09.1982, оскільки не зазначено посаду відповідальної особи, підписом якої засвідчено запис про звільнення. До страхового стажу Позивача не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 02.03.1988 НОМЕР_2 : - з 27.02.1988 по 20.03.1990, з 23.03.1990 по 16.11.1990, оскільки підстава внесення відомостей про трудову участь у громадському господарстві не повна (не зазначено номер та дату документа).
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому вказано, що апелянт не зазначає, як саме судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права та в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 31.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення № 184150009016 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю на час звернення необхідного стажу роботи.
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 62 роки 11 місяців, страховий стаж становить 21 рік 05 місяці 08 днів.
За доданими документами до страхового стажу не враховано:
- періоди роботи в колгоспі з 27.02.1988 по 20.03.1990, з 23.03.1990 по 16.11.1990 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 02.03.1988, оскільки підстава внесення відомостей про трудову участь у громадському господарстві не повна (не зазначено номер та дату документа);
- згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.10.1979: період роботи з 25.05.1982 по 01.09.1982, оскільки не зазначено посаду відповідальної особи, підписом якої засвідчено запис про звільнення; періоди роботи в Республіці Білорусь з 06.08.1997 по 21.11.1997, з 18.12.1997 по 08.04.1998, оскільки Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1995, припинила свою дію для України 23.12.2023 (архівні довідки від 17.03.2022 №№75-14-08/123, 75-14-08/124 видані в Республіці Білорусь не прийнято до розгляду, оскільки довідки не мають апостилю компетентних органів, відсутній переклад печатки підприємства на українську мову).
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що записи в трудовій книжці колгоспника від 02.03.1988 серії НОМЕР_2 містять записи про роботу ОСОБА_1 у період з 27.02.1988 по 20.03.1990, з 23.03.1990 по 16.11.1990 з інформацією про прийнятий колгоспом трудовий мінімум участі в громадському господарстві, а також про фактичне виконання позивачем річного мінімуму трудової участі. Також, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 25.05.1982 по 01.09.1982, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.Також, зауважує, що прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 та Закону України № 2783-IX, який набрав чинності 23.12.2022, не є підставами для відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи позивача спірного періоду роботи на території республіки білорусь, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у республіці білорусь в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. Відтак, враховуючи, що стаж набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовляючи зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 на території республіки білорусь з 06.08.1997 по 21.11.1997, з 18.12.1997 по 08.04.1998, діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 31.03.2025 року № 184150009016, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню. Також, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 24.03.2025 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року.
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.
Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
1.Щодо того, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 20.10.1979 НОМЕР_1 :- з 25.05.1982 по 01.09.1982, оскільки не зазначено посаду відповідальної особи, підписом якої засвідчено запис про звільнення та до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 02.03.1988 НОМЕР_2 : - з 27.02.1988 по 20.03.1990, з 23.03.1990 по 16.11.1990, оскільки підстава внесення відомостей про трудову участь у громадському господарстві не повна (не зазначено номер та дату документа).
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 та 6 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Проаналізувавши трудову книжку від 20.10.1979 серії НОМЕР_1 в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 :
- 25.05.1982 - прийнятий монтером шляху по 2 розряду в Кричевську дистанцію шляху в білоруську залізничну дорогу ордена Леніна (наказ від 24.04.1982 № 95);
- 01.09.1982 - звільнений за власним бажанням ст. 31 КЗпП БРСР (наказ від 02.09.1982 № 204).
Отже, суд звертає увагу, що трудова книжка позивача містить відомості про його трудовий стаж, зокрема записи про роботу в період з 25.05.1982 по 01.09.1982, а також посилання на відповідні накази, на підставі яких здійснено записи про прийняття на роботу та звільнення.
Дослідивши трудову книжку колгоспника від 02.03.1988 р. серії НОМЕР_2 у межах спірних періодів роботи, суд установив, що позивач: 27.02.1988 був прийнятий у члени колгоспу ім. Петровського Тельманівського району (наказ від 02.03.1988 №1); 20.03.1990 вибув із членів цього колгоспу у зв'язку з переведенням до іншого (наказ від 20.03.1990 №2); 23.03.1990 був прийнятий у члени колгоспу ім. Горького Охтирського району Сумської області (наказ від 09.04.1990 №6); 16.11.1990 звільнений за прогули з членів колгоспу (наказ від 16.11.1990 №20).
Водночас відомості про трудодні свідчать, що ОСОБА_1 відпрацював:
- у 1988 році - 272 трудодні при встановленому мінімумі 260;
- у 1989 році - 296 трудоднів при мінімумі 280;
- у 1990 році - 24 трудодні при мінімумі 26.
Таким чином, трудова книжка колгоспника від 02.03.1988 р. серії НОМЕР_2 містить підтверджені записи про роботу ОСОБА_1 у періоди з 27.02.1988 по 20.03.1990 та з 23.03.1990 по 16.11.1990, а також дані про встановлений колгоспом трудовий мінімум та фактичне виконання позивачем річної норми трудової участі.
Відтак, вказані періоди трудової діяльності підлягають врахуванню до страхового стажу позивача.
За наведених обставин колегія суддів зазначає, що вказані недоліки ведення трудової книжки від 20.10.1979 серії НОМЕР_1 та трудової книжки колгоспника від 02.03.1988 р. серії НОМЕР_2 не спростовують факт зайнятості на відповідних роботах, а відтак наявний трудовий стаж позивача у зазначений період, з огляду на що доводи пенсійного органу про неврахування вказаного періоду не знайшли свого підтвердження.
Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
Таким чином, такі обставини як не зазначення посади відповідальної особи, підписом якої засвідчено запис про звільнення під час заповнення трудової книжки від 20.10.1979 серії НОМЕР_1 та не повне (не зазначено номер та дату документа) внесення відомостей про трудову участь у громадському господарстві згідно під час заповнення книжки колгоспника від 02.03.1988 НОМЕР_2 є формальними та не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
2. Щодо не зарахування періодів роботи з 06.08.1997 по 21.11.1997, з 18.12.1997 по 08.04.1998 в Республіці Білорусь, оскільки Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1995, припинила свою дію для України 23.12.2023.
13 березня 1992 року підписана Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
Підписантами угоди виступили, зокрема, Україна та Республіка Білорусь.
Угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1 Угоди).
Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Отже, питання врахування періодів роботи в Республіці Білорусь, починаючи з 01 січня 1992 року, до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Республікою Білорусь.
Згідно зі статтею 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно зі законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20.
Частина 2 статті 13 Угоди проголошує, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
В м. Києві 14.12.1995 була також, підписана Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.
Стаття 16 вказаної угоди проголошує, що кожна Договірна Сторона має право денонсувати цю Угоду, повідомивши письмово про це іншу Договірну Сторону. Дія цієї Угоди припиняється з дня, вказаного у повідомленні, але не раніше ніж через шість місяців з дня, наступного за днем отримання повідомлення. Права громадян, набуті згідно положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.
Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1995, припинила свою дію для України 23.12.2023.
Оскільки позивач працював у Республіці Білорусь у той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Республіки Білорусь.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що періоди роботи позивача з 06.08.1997 по 21.11.1997, з 18.12.1997 по 08.04.1998 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність відмови пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з підстав недоліків у оформленні трудових книжок позивача та відсутності на теперішній час двосторонніх угод/договорів в галузі пенсійного законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.03.2025 № 184150009016 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24.03.2025 із зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду трудової діяльності ОСОБА_1 з 25.05.1982 по 01.09.1982, з 27.02.1988 по 20.03.1990, з 23.03.1990 по 16.11.1990 року, з 06.08.1997 по 21.11.1997, з 18.12.1997 по 08.04.1998 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 по справі № 480/3244/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко