Справа № 560/4387/25
іменем України
20 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обчислення цих виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Ухвалою від 24.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову позивач, зокрема, зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій.
Вказує, що у 2016 та 2017 роках йому було надано щорічні відпустки та виплачено грошову допомогу на оздоровлення, однак при її обчисленні відповідач не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену Постановою № 889.
На підтвердження своєї позиції позивач посилається, зокрема, на: статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII), за якою до складу грошового забезпечення входять, серед іншого, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), відповідно до якої, щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та має враховуватися при обчисленні одноразових виплат (у тому числі, грошової допомоги на оздоровлення та при звільненні).
На думку позивача, відповідач, керуючись підзаконними актами (зокрема, Інструкцією, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595), неправомірно виключив зазначену винагороду із складу місячного грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення, чим порушив вимоги Закону № 2011-XII та правові висновки Верховного Суду.
Із поданих Військовою частиною НОМЕР_1 заяв по суті справи вбачається, що відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись, зокрема, на таке.
Вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889 не є постійною складовою грошового забезпечення, а має тимчасовий/умовний характер і виплачується в межах наявного фінансування та за наявності наказу командира.
Стверджує, що відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 (далі - Інструкція № 595, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зазначена винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення (допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення тощо).
Відповідач вважає, що діяв у межах наданих повноважень та відповідно до чинних на час виникнення спірних правовідносин підзаконних нормативних актів, а тому, підстав для визнання його дій протиправними та здійснення перерахунку на користь позивача немає.
Оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується, зокрема, військовим квитком, витягами з наказів командира вказаної військової частини та іншими документами, долученими до матеріалів справи.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням, виданим компетентним органом (копія посвідчення міститься в матеріалах справи).
Із витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2016 № 261 вбачається, що позивачу надано щорічну основну відпустку за 2016 рік та передбачено виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 4786,25 грн.
Із витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2017 № 153 убачається, що сержанту ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 4786 грн 25 коп.
Із наявних матеріалів у справі та неоспорюваних обома сторонами обставин випливає, що у 2016-2017 роках позивачу нараховувалася і виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою № 889. Відповідач цього не заперечує, натомість зазначає, що така винагорода не включається до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки проведена відповідачем без урахування зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди, що підтверджується розрахунковими документами та не заперечується сторонами.
У 2025 році позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за Постановою № 889, на що отримав відмову, оформлену листом командира військової частини, де прямо зазначено, що така винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові виплати.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам у справі, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративний суд здійснює ретроспективний контроль, тобто оцінює правомірність дій суб'єкта владних повноважень станом на момент їх вчинення, виходячи з нормативного регулювання та фактичних обставин, які існували на цей час, і в межах тих мотивів, які такий суб'єкт зазначив як підставу для своїх дій (бездіяльності).
Відтак у цій справі суд: оцінює дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки виключно з огляду на законодавство, яке діяло у відповідний період.
З огляду на те, що спір стосується 2016-2017 років, суд застосовує Постанову № 889 та Закон № 2011-XII у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, і не поширює на спірні правовідносини зміни, пов'язані з набранням чинності, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а також постановою від 28.02.2022 № 168, яка регулює виплату додаткової винагороди в умовах воєнного стану.
Так, відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII: держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються грошове та інші види забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, в розмірах, що встановлені військовослужбовцю на день захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або безвісної відсутності.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. При цьому виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх виплачується з урахуванням такої індексації.
За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, підприємствах, установах, організаціях, затверджується Президентом України.
Грошова допомога на оздоровлення військовослужбовців у спірний період виплачувалася відповідно до Закону № 2011-XII та підзаконних актів у розмірі місячного грошового забезпечення (на день надання щорічної відпустки), тобто розмір цієї допомоги прямо залежить від складу місячного грошового забезпечення.
Постанова № 889 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлювала щомісячну додаткову грошову винагороду окремим категоріям військовослужбовців Збройних Сил України, яка могла становити до 100 % місячного грошового забезпечення та виплачувалася щомісяця за фактичне виконання завдань в особливих умовах.
На виконання Постанови № 889 наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 затверджено Інструкцію № 595, яка, зокрема, передбачала, що відповідна щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення для обчислення окремих одноразових виплат (у т.ч. грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги тощо).
Отже, ключовим для вирішення спору є питання: чи відповідає щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889 ознакам щомісячного додаткового виду грошового забезпечення у розумінні статті 9 Закону № 2011-XII, а відтак - чи підлягає вона врахуванню при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення.
Водночас, питання правової природи щомісячної додаткової грошової винагороди за Постановою № 889 неодноразово аналізувалося Верховним Судом та ВП ВС.
Так, у постанові ВП ВС від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 зроблено висновок, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових, визначених статтею 9 Закону № 2011-XII, і що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачується щомісяця та має постійний характер, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
У постанові ВП ВС від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 Велика Палата, аналізуючи виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, прямо вказала, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення і має включатися до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні. Одночасно ВП ВС підтвердила пріоритет Закону № 2011-XII над підзаконними актами, які встановлюють інший підхід до складу грошового забезпечення.
У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20 суд розглядав, зокрема, питання включення щомісячної додаткової грошової винагороди за Постановою № 889 до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки. Верховний Суд дійшов висновку, що: щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889 як виплата, що має щомісячний характер, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення; положення підзаконних актів (у тому числі Інструкції № 595), які передбачають невключення цієї винагороди до складу грошового забезпечення при обчисленні одноразових виплат, не підлягають застосуванню, оскільки звужують обсяг гарантій, визначених Законом № 2011-XII; така винагорода має враховуватися при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки.
Аналогічні підходи ВС висловив у низці інших постанов (наприклад, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19 та інших), підтвердивши, що щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889 входить до складу грошового забезпечення для обчислення одноразових виплат.
У контексті «дії закону в часі» Верховний Суд також відмежував щомісячну додаткову грошову винагороду за Постановою № 889 (яка діяла до 01.03.2018 і має щомісячний характер) від додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 на період дії воєнного стану, яка за своїми ознаками та правовою природою є іншою виплатою, і до якої наведені вище висновки не застосовуються.
Отже, усталена практика Верховного Суду та ВП ВС виходить з того, що: щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889 в спірний період є складовою місячного грошового забезпечення; положення підзаконних актів, які передбачають невключення цієї винагороди до складу грошового забезпечення для обчислення одноразових виплат, не відповідають Закону № 2011-XII і не можуть застосовуватися; при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки відповідна щомісячна додаткова грошова винагорода має враховуватися.
Виходячи з наведених вище норм та правових позицій Верховного Суду, суд надає наступну оцінку доводам відповідача у цій справі.
Щодо посилання відповідача на Інструкцію № 595, то необхідно вказати на таке.
Інструкція № 595 є підзаконним актом, виданим на виконання Постанови № 889. Водночас, склад грошового забезпечення визначений безпосередньо Законом № 2011-XII, який має вищу юридичну силу. Положення Інструкції № 595 у частині невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення для обчислення одноразових виплат суперечать Закону № 2011-XII, а тому, як справедливо зазначив Верховний Суд, серед іншого, у справі № 380/2427/20, не можуть братися до уваги при вирішенні спору.
Щодо «тимчасового» характеру винагороди за Постановою № 889, то суд виходить із таких міркувань.
Аргумент відповідача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий або умовний характер і тому не може бути віднесена до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, суд відхиляє з огляду на таке.
Факт того, що розмір цієї виплати може залежати від умов служби, не змінює її періодичності: вона нараховується і виплачується щомісяця протягом спірного періоду, що підтверджено матеріалами справи й не заперечується сторонами. Верховний Суд у наведених вище постановах прямо зазначив, що саме щомісячність та постійність виплати у спірний період роблять її щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а не одноразовою виплатою.
Також необхідно зазначити про таке.
Як убачається з відзиву та листа-відповіді на заяву позивача, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається виключно на положення Інструкції № 595 та інші підзаконні акти, стверджуючи, що винагорода за Постановою № 889 не включається до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Інших підстав правомірності своїх дій відповідач не навів.
Відтак суд, здійснюючи перевірку правомірності дій суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, виходить саме з цих мотивів і не має підстав шукати або конструювати за відповідача інші пояснення.
З урахуванням пріоритетності Закону № 2011-XII перед підзаконними актами, а також наведених правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що посилання відповідача на Інструкцію № 595 не можуть виправдати невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення позивача за 2016-2017 роки.
За таких обставин і правових підстав, суд приходить до таких висновків.
У 2016-2017 роках позивачу фактично нараховувалася і виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889, яка, відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII та правових позицій ВП ВС і Верховного Суду, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.
Виплата грошової допомоги на оздоровлення позивачу за 2016 та 2017 роки здійснена без урахування цієї щомісячної додаткової грошової винагороди, що суперечить вимогам Закону № 2011-XII та зазначеним вище постановам Верховного Суду, у яких прямо вказано на необхідність врахування такої винагороди при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки.
Отже, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення позивача за 2016 та 2017 роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди за Постановою № 889 є протиправними.
Належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, є визнання таких дій відповідача протиправними та його зобов'язання здійснити перерахунок і виплатити позивачу недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою № 889, у межах відповідного періоду та з урахуванням вже виплачених сум.
Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 139, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обчислення зазначених виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», у порушення вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Є.В. Печений