Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 грудня 2025 року Справа № 520/15071/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-будівельна компанія "Сіті-Буд" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить: застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-будівельна компанія «Сіті-Буд» шляхом зупинення виконання робіт, до яких допущені працівники, які не пройшли періодичний медичний огляд; виконання робіт підвищеної небезпеки без проведення атестації робочих місць за умовами праці.
В обґрунтування позову покликається на те, що згідно направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) № ПНС/1/7022-25 від 29.04.2025, позапланова перевірка ТОВ «ТБК «Сіті-Буд» проведена з 01.05.2025 по 14.05.2025 на предмет додержання вимог законодавства у сфері охорони праці, промислової безпеки в межах питань, які стали підставою для здійснення заходу контролю. За результатами проведеної перевірки складено акт № ПНС/ХК/3410/201-ПНС/ ХК/10035/ПАА024723 від 14.05.2025, у якому зафіксовано той факт, що попередньо виявлені порушення нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки та гігієни праці не усунуто, у тому числі ті, які несуть загрозу життю та здоров'ю людей. За результатами перевірки на підставі цього акту складено приписи про усунення порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці. Надалі відповідачем частково виконано вимог пункту 9 припису № ПНС/ХК/3410/201/П/ОП від 12.03.2025, щодо усунення порушень, а саме: перегляду «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», та реєстрації Декларації з урахуванням оновленого переліку робіт підвищеної небезпеки. Просить позов задовольнити.
Відповідачем не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.
Ухвалою суду від 17.06.2025 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, наказом позивача від 22.04.2025 № №279/IНС-ЗК вирішено здійснити захід державного нагляду (контролю) у діяльності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНСПОРТНОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СІТІ-БУД» (код ЄДРПОУ 37458713) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці та промислової безпеки в межах питань, які стали підставою для здійснення даного заходу державного нагляду (контролю).
14.05.2025 відповідачем складено акт за результатами здійснити захід державного нагляду (контролю) складено акт, у якому зафіксовано попередньо виявлені порушення нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки та гігієни праці не усунуто, у тому числі ті, які несуть загрозу життю та здоров'ю людей.
За результатами перевірки на підставі цього акту складено приписи про усунення порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці: від 14.05.2025 №ПНС/ХК/3410/201-ПНС/ХК/10035/ПАА024736/П/ОП; від 14.05.2025 № ПНС/ХК/3410/201-ПНС/ХК/10035/ПАА024723/П/ОП.
Позивачем 12.08.2025 за вх. №13039/ПНС/1-25 отримано лист ТОВ “ТБК “СІТІ-БУД», за результатами якого встановлено про часткове виконання вимог пункту 9 припису № ПНС/ХК/3410/201/П/ОП від 12.03.2025, щодо усунення порушень, а саме: перегляду «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», та реєстрації Декларації з урахуванням оновленого переліку робіт підвищеної небезпеки.
Попри те не виконаними на переконання позивача залишається вимоги приписів у межах зменшених позовних вимог та такі порушення, несуть загрозу життю та здоров'ю людей, відповідно, негайній зупинці підлягають роботи, до яких допущені працівники без проведення атестації робочих місць та проходження обов'язкових попередніх та періодичних медичних оглядів, у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаними вище позовними вимогами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні визначає Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII).
Так, ст. 1 Закону № 2694-XII встановлено, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону № 2694-XII визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних умов праці.
Згідно зі ст. 27 Закону № 2694-XIІ нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.
дповідно до вимог пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до підпункту 12 пункту 6 Положення № 96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право звертатися у передбачених законом випадках до суду.
Пункт 7 Положення № 96 передбачає, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до вимог ст. 38 Закону № 2694-XII державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з вимогами п. 5 ст. 4 Закону № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Положення п. 3 ст. 6 ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V закріплюють, що підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері охорони праці, що створює загрозу життю та здоров'ю людей та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Отже, адміністративний суд, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сфері охорони праці створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей і не були усунуті суб'єктом господарювання, має ухвалити рішення про вжиття відповідних заходів реагування.
Поняття загроза життю та/або здоров'ю людини є оціночним поняттям та віднесено до сфери захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.
При прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров'я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.
Недотримання правил у сфері охорони праці може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють у відповідача.
Так, відповідно до акту перевірки, під час проведення державного заходу нагляду (контролю) встановлено наступне:
- керівником не подано міжрегіонального Північно-Східного управління Державної служби з питань праці для щорічного визначення підлягають (періодичним огляду та не складені акти категорій працівників, які попередньому (періодичним) медичному огляду у 2024 та 2025 роках. Порушено вимоги статті 17 ЗУ № 2694-XII «Про охорону праці», п. 2.2 розділу II «Порядку проведення оглядів медичних працівників певних категорій», затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246;
- не виконано в узгоджений термін п. 2 припису № ПНС/ХК/3410/121/ПОП від 12.03.2025, а саме: керівником не складено та не узгоджено з Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам за 2024 та 2025 роки. Порушено вимоги статті 17 ЗУ № 2694-XII «Про охорону праці», п. 2.3 розділу II «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246;
- не виконано в узгоджений термін п. 3 припису № ПНС/ХК/3410/121/П/ОП від 12.03.2025, a саме: роботодавцем не проведенні лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих i небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу ТОВ «ТБК «Сіті-Буд». Порушено вимоги статті 13 ЗУ № 2694-ХII «Про охорону праці», п. 3.1 розділу ІІІ «Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій», затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246;
-не виконано в узгоджений термін п. 4 припису № ПНС/ХК/3410/121/ПОП від 12.03.2025, а саме: не проведена в повному обсязі атестація робочих місць ТОВ «ТБК «Сіті-Буд» за умовами праці згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці. Порушено вимоги статті 13 ЗУ № 2694-XII «Про охорону праці», п.2 Постанови КМУ «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.1992 № 442.
На підставі виявлених порушень, які на думку позивача, несуть загрозу життю та здоров'ю людей, територіальний орган Державної служби з питань праці вважав, що негайній зупинці підлягають роботи, до яких допущені працівники без проведення атестації робочих місць та проходження обов'язкових попередніх та періодичних медичних оглядів.
Так, за змістом частин 1-3 статті 13 Закону № 2694-XII роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до статті 17 Закону № 2694-XII роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:
за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;
за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.
За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
Процедура проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року визначена Порядком № 246.
Згідно із пунктом 1.2 Порядку № 246 Порядок призначений для: працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та осіб віком до 21 року підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду економічної діяльності та їх філій, інших відокремлених підрозділів; фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - роботодавці); осіб, які забезпечують себе роботою самостійно; закладів державної санітарно-епідеміологічної служби; закладів охорони здоров'я, військово-лікарських та відповідних комісій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють медичні огляди працівників, спеціалізованих закладів охорони здоров'я, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань, кафедр та курсів професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації (далі - закладів охорони здоров'я); робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду).
Пункт 1.3 Порядку № 246 передбачає, що обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.
Отже обов'язковість організації та проведення попередніх (періодичних) медичних оглядів працівників передбачено не до усіх без винятку працівників, а виключно до тих, які зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічно для осіб віком до 21 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі Порядок № 442).
Пунктами 1-3 Порядку № 442 передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
За змістом пунктів 6 та 7 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться лабораторіями, атестованими Держпраці і МОЗ в порядку, визначеному Мінсоцполітики разом з МОЗ.
Оцінка умов праці під час атестації робочих місць проводиться метою встановлення класів (ступенів) шкідливих умов праці відповідно до Державних санітарних норм та правил "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджених МОЗ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України 08.04.2014 № 248 затверджено Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (далі Гігієнічна класифікація праці).
Відповідно до пункту 1 розділу І Гігієнічної класифікації праці, ці Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (далі - Гігієнічна класифікація праці) спрямовані на гігієнічну оцінку умов та характеру праці на робочих місцях працівників та застосовуються на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності у випадках, передбачених законодавством.
Згідно зі пунктами 1.1 та 1.2 розділу ІІ Гігієнічної класифікації праці, ця Гігієнічна класифікація праці розподіляє умови праці на 4 класи:
1 клас (оптимальні умови праці) - умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату та показників важкості трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.
2 клас (допустимі умови праці) - умови, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів (а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни) та не повинні чинити несприятливого впливу на стан здоров'я працівників та їх нащадків в найближчому і віддаленому періодах.
3 клас (шкідливі умови праці) - умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків.
3 клас (шкідливі умови праці) за рівнем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працівників поділяється на 4 ступеня:
1 ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я, у тому числі й виникнення професійних захворювань;
2 ступінь (3.2) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо обумовленої захворюваності та появи окремих випадків професійних захворювань, що виникають після тривалої експозиції;
3 ступінь (3.3) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які, крім зростання хронічної захворюваності (виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), призводять до розвитку професійних захворювань;
4 ступінь (3.4) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку тяжких форм професійних захворювань;
4 клас (небезпечні умови праці) - умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень, у тому числі й важких форм.
Особливо шкідливі умови праці - стан умов праці та/або рівні виробничого навантаження, які згідно з пунктом 1.1 цього розділу відносяться до 3 класу, 3, 4 ступенів шкідливості та 2, 3 ступенів важкості (напруженості).
Таким чином, на виконання вимог припису, відповідачу необхідно провести відповідні лабораторні дослідження умов праці, що є ключовим для визначення категорій працівників, які підлягають обов'язковому медичному огляду.
Суд відмічає, що на викання одного із пунктів припису позивача відповідачем укладено договір від 10.07.2025 № 070825-1К з ТОВ «НДІ ПМ» на проведення лабораторних досліджень факторів виробничого середовища з метою контролю виробничих параметрів на восьми робочих місяцях.
Відповідно до умов вказаного договору після закінчення надання послуг виконавець передає замовнику протоколи лабораторних і інструментальних досліджень виробничих факторів для кожного робочого місця, оформлені у встановлено порядку (п. 4.1 договору).
Терміни надання послуг до 31.12.2025 (п. 10.1 договору).
Разом із тим суд зазначає, що припис про усунення виявлених порушень законодавства з охорони праці від 14.05.2025 в частині виявлених вищевказаних порушень у графу термін усунення порушень не містить чітких термінів. Натомість зазначено, що термін виконання порушень визначаються посадовою особою Держпраці за погодженням із суб'єктом господарювання, які не повинні перевищувати трьох місяців; якщо порушення потребує заборони (обмеження) виконання робіт (виробництва), термін його усунення не визначається.
З огляду на заявлені до суду позовні вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем обрано спосіб захисту: застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-будівельна компанія «Сіті-Буд» шляхом зупинення виконання робіт.
Відтак оскільки якщо порушення потребують заборони виконання робіт, а відтак термін його усунення не визначено.
Отже відповідачем на переконання суду учинено дії щодо виконання вимог припису відносно проведення відповідних лабораторних досліджень, хоч доказів закінчення надання такої послуги суду не надано, суд дійшов висновку, що позивач прийшов передчасного висновку про те, що відповідачем не усунуті порушення вимог законодавства, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог шляхом зупинення робіт.
Разом із тим, матеріалами справи підтверджено, що з метою визначення категорій працюючих у відповідача, які підлягають обов'язковому періодичному медичному огляду відповідачем надіслано до управління лист з проханням визначити такі категорії. Дані обставини підтверджено листом відповідача до позивача.
У відповідності до пунктів 2.2 та 2.3 Порядку № 246 заклади державної санітарно-епідеміологічної служби щорічно за заявкою роботодавця (його представника), за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи визначають категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду та до 1 грудня складають Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, зазначеною у додатку 1.
На підставі Акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець складає протягом місяця у чотирьох примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, за формою, зазначеною у додатку 2 на паперовому та електронному носіях, узгоджує їх у санітарно-епідеміологічній станції. Один примірник списку залишається на підприємстві (у відповідальної за організацію медогляду посадової особи), другий - надсилається до закладів охорони здоров'я, третій - до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, четвертий - до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
В силу пункту 2.17 Порядку № 246 за результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформляє Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників (далі - Заключний акт) за формою, зазначеною у додатку 9, який складається у шести примірниках - один примірник залишається в закладі охорони здоров'я, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або вповноваженій працівниками особі, профпатологу, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, робочому органу виконавчої дирекції Фонду.
Будь-яких доказів розгляду такої заяви із сторони позивача та складання акту визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, суду не надано.
Суд повторно відмічає, що поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам складаються саме на підставі Акту визначення категорії працівників, компетенція щодо оформлення якого віднесена до повноважень позивача.
В силу положень частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Всупереч вказаній нормі, контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували складення Акту визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, зазначеною у додатку 1 до Порядку № 246.
Враховуючи те, що складення поіменних списків працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам відбувається саме на основі затвердженого позивачем Акту визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, зазначеною у додатку 1 до Порядку № 246, за відсутності такого документу у спірних правовідносинах, на відповідача не може бути покладено негативні наслідки у вигляді повного або часткового зупинення робіт.
Отже обставини відсутності у відповідача обов'язку із проведення періодичних медичних оглядів, з огляду на відсутність відповідних категорій працівників, свідчать і про відсутність обов'язку зі складення Заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників.
Будь-яких інших фактичних даних, які б мали значення для правильного вирішення справи судом не установлено.
Отже звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23:
1) обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;
2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;
3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів;
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Враховуючи положення частин 1, 2 статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, відповідно позовна заява не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 139 КАС України суд не здійснює розподіл судових витрат у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У адміністративному позові Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-будівельна компанія "Сіті-Буд" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, місце місцезнаходження - місто Полтава, вулиця Матвійчука Юліана, будинок №119, код ЄДРПОУ 44730367;
відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-будівельна компанія "Сіті-Буд", місцезнаходження - Харківська область, смт Безлюдівка (з), вулиця Пісчана, будинок №5, код ЄДРПОУ 37458713.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 19.12.2025.
Суддя М. І. Садова