19 грудня 2025 р. Справа № 120/15849/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні звіт відповідача-суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 06.02.2025 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 046350017396 від 01.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 - без змін.
Представником позивача подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, подана в порядку, визначеному статтею 382 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача подати письмовий звіт про виконання вищезазначеного судового рішення.
Заява обґрунтовується тим, що після набрання законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 120/15849/24 та відкриття 09.10.2025 виконавчого провадження № 79312526, відповідач не виконав покладений на нього обов'язок здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 24.09.2024 з урахуванням висновків суду.
Так, під час повторного розгляду відповідач не зарахував пільговий стаж позивача на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , хоча суд у своєму рішенні встановив, що ця трудова книжка містить належні та достатні записи про підземні роботи на провідних професіях, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того, суд визнав, що відповідні записи підтверджують характер та умови роботи та повинні бути враховані при визначенні пільгового стажу. Незважаючи на це, відповідач фактично проігнорував записи трудової книжки й повторно відмовив позивачу у призначенні пенсії, що свідчить про формальний характер повторного розгляду його заяви та про невиконання судового рішення в частині встановленого обов'язку.
При цьому листом від 20.10.2025 № 0200-0802-5/121128 відповідач повідомив державного виконавця про повне виконання судового рішення, хоча фактично судові висновки щодо підтвердження пільгового стажу за даними трудової книжки не були враховані, а рішення суду не було реалізовано у належний спосіб.
Ухвалою від 14.11.2025 вказану заяву задоволено, а Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язано у місячний строк подати до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 в адміністративній справі № 120/15849/24.
15.12.2025 від відповідача надійшов звіт про виконання вказаного судового рішення, в якому зазначається про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 24.09.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, за результатами чого прийнято рішення № 046350017396 від 12.12.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового підземного стажу.
Так, пенсійним органом встановлено, що страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців 28 днів (з урахуванням додаткових років за Списком № 1 страховий стаж становить - 38 років 07 місяців 27 днів). Пільговий підземний стаж особи на провідних професіях при необхідних 20 роках становить 18 років 07 місяців 15 днів, з яких 18 років 06 місяців 06 днів - робота на провідних професіях, 01 місяць 09 днів - навчання за фахом. Загальний пільговий стаж за списком робіт і професій, затверджених постановою КМУ № 202, становить 23 роки 3 місяці 6 днів при необхідних 25 роках, у тому числі підземні роботи на провідних професіях - 23 роки 01 місяць 27 днів (кожен повний рік роботи на провідних професіях зараховано як 01 рік 03 місяці відповідно до роз' 0'яснення Мінсоцзахисту від 20.01.1992 № 8), навчання за фахом - 01 місяць 09 днів.
Пільговий стаж визначено на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , довідок ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" від 20.09.2024 № 14/6-2397 та від 24.09.2024 № 799, посвідчення про навчання № 1811, а також даних Реєстру застрахованих осіб.
Відтак, за результатами розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії:
- період навчання на курсах з 20.11.2000 по 30.11.2000 зарахований до пільгового підземного стажу як навчання за фахом, на підставі посвідчення № 1811, виданого 30.01.2001, де зазначено, що заявник навчався на курсах з відривом від виробництва за професією - "гірник очисного вибою"; інформація щодо виконання пільгової підземної роботи, в чому числі на провідній професії, про спуски в шахту згідно норми і графіка виходів у вищезазначений період не долучено, тому врахувати даний період роботи як безпосередньо підземну роботу на провідній професії підстав немає. Разом з тим період роботи з 01.12.2000 по 02.03.2001 враховано як підземну роботу на провідній професії згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ;
- період навчання на курсах з 14.02.2007 по 11.03.2007 зарахований до пільгового підземного стажу як навчання за фахом на підставі записів трудової книжки про направлення заявника на курси за професією "прохідник підземний". Оскільки не долучена інформація щодо виконання заявником пільгової підземної роботи, в чому числі на провідній професії, про спуски в шахту згідно норми і графіка виходів у вищезазначений період - врахувати даний період як безпосередньо роботу на провідні професії підстав немає. При цьому період виробничої практики за професією підземного прохідника з 12.03.2007 по 03.04.2007 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 враховано до пільгового стажу як підземна робота на провідних професіях, та період з 04.04.2007 по 05.04.2007 як підземна робота на провідній професії гірника очисного вибою згідно займаної працівником посаді до направлення на курси;
- до пільгового стажу не враховано період перебування у відпустках без збереження заробітної плати з 18.06.2020 по 20.06.2020 згідно уточнюючої довідки від 20.09.2024 №14/6-2397;
- враховуючи те, що заявником не надано уточнюючих довідок за періоди роботи з 01.12.2000 по 02.03.2001, з 16.12.2002 по 19.05.2004, з 01.08.2005 по 21.04.2006 (за даний період відсутні відомості про атестацію робочого місця в трудовій книжці, однак наявна інформація про пільговий стаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу), з 25.04.2006 по 16.08.2010 (за даний період до пільгового стажу в тому числі враховано навчання за фахом з 12.03.2007 по 03.04.2007), з 29.09.2010 по 10.10.2019 - дані періоди роботи враховано до пільгового підземного стажу за провідними професіями на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 з урахуванням інформації про атестацію робочих місць, що внесена до трудової книжки заявника, та з урахуванням інформації про тривалість пільгової підземної роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (за фактичною кількістю відпрацьованих днів у кожному періоді та з 01.01.2010 - у кожному місяці).
При цьому до пільгового стажу не враховано наступні періоди:
- 19.12.2009-31.12.2009 (відпрацьовано в пільгових умовах у 2009 році - 11 місяців 18 днів);
- 28.06.2010-30.06.2010 та 29.12.2010-31.12.2010 (в пільгових умовах відпрацьовано у червні 2010 році - 27 днів, у грудні 2010 році - 28 днів);
- 26.02.2011-28.02.2011, 30.04.2011-30.04.2011, 26.07.2011-31.07.2011, 29.08.2011- 31.08.2011, 25.09.2011-30.09.2011, 31.12.2011-31.12.2011 (в пільгових умовах відпрацьовано у лютому 2011 році - 25 днів, у квітні 2011 році - 29 днів, у липні 2011 році - 25 днів, у серпні 2011 році - 28 днів, у вересні 2011 році - 24 дні та у грудні 2011 році - 30 днів);
- 29.07.2012-31.07.2012 (в пільгових умовах відпрацьовано у липні 2012 році - 28 днів);
- 30.04.2013-30.04.2013, 29.08.2013-31.08.2013 (в пільгових умовах відпрацьовано у квітні 2013 році - 29 днів, у серпні 2013 році - 28 днів);
- 21.07.2014-31.07.2014 (в пільгових умовах відпрацьовано у липні 2014 році - 20 днів)
- 28.09.2017-30.09.2017 (в пільгових умовах відпрацьовано у вересні 2017 році - 27 днів);
- 31.01.2018-31.01.2018, 30.06.2018-30.06.2018, 31.08.2018-31.08.2018 (в пільгових умовах відпрацьовано у січні 2018 році - 30 днів, у червні 2018 році - 29 днів, у серпні 2018 році - 30 днів та у жовтні 2018 році - 25 днів);
- 31.07.2019-31.07.2019, 30.08.2019-31.08.2019, 09.10.2019-10.10.2019 (в пільгових умовах відпрацьовано у липні 2019 році - 30 днів, у серпні 2019 році - 29 днів та у жовтні 2019 році - 8 днів);
- не враховано до пільгового стажу серпень 2014 року, жовтень 2014 року-липень 2015 року, вересень 2015 року, грудень 2016 року-серпень 2017 року та березень 2019 року - відсутні дані про тривалість роботи в пільгових умовах в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Таким чином, відповідач зазначає, що Головним управлінням повністю виконано рішення у справі № 120/15849/24 в межах покладених судом зобов'язань та відповідно до вимог чинного законодавства.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт про виконання судового рішення, суд при вирішенні питання про його прийняття керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За змістом положень частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються статтею 382-3 КАС України.
Так, частинами першою, другою зазначеної статті визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Водночас за правилами, передбаченими абзацом 2 частини п'ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Також відповідно до положень частини десятої, одинадцятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Аналіз поданого відповідачем звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 120/15849/24 та доданих до нього документів не дає суду підстав дійти висновку щодо невиконання відповідачем зазначеного судового рішення з урахуванням доводів, наведених у заяві про встановленого судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, а також висновків суду, зроблених в ухвалі від 14.11.2025 про задоволення такої заяви.
Відтак суд приходить до переконання про відсутність перешкод для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.12.2025, що однак не позбавляє позивача (його представника) права повторно звернутися до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення, із зазначенням відповідного обґрунтування щодо невиконаної, на його думку, частини судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 381-1, 382, 382-2, 382-3 КАС України, суд
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фодну України у Вінницькій області від 15 грудня 2025 року за вх. № 78255 про рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 в адміністративній справі № 120/15849/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала в повному обсязі складена 19.12.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович