Провадження № 33/803/3288/25 Справа № 175/9233/25 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
17 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю захисника Білогурова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Білогурова О.В. на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
Згідно постанови, 30 квітня 2025 року о 19:50 год. у м. Краматорську на перехресті проспект Миру та бульвару Машинобудівників водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «OPEL ASCONA 1.9», номерні знаки НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка яка не відповідає обстановці. Пройти на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога відмовилася. Водія відсторонено від керування. Велась відеофіксація на нагрудний відеореєстратор Motorola Solution VB 400 Body Cam 474725, 472694, 472695. Своїми діями водій порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Білогуров О.В. просить скасувати постанову судді та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини справи, а висновки суду викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам. Наголошує, що вина ОСОБА_1 не доведена та не аргументована, докази вини останньої не є переконливими, а обставини викладені у протоколі, є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу на порушення судом принципу змагальності та розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 при наявності клопотання про відкладення слухання справи. Вказує на відсутність доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зазначає про порушення порядку та процедури огляду.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за ознакою відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається. Саме по собі знаходження особи у транспортному засобі навіть і за кермом у стані сп'яніння не має наслідком складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, так як така особа не керує транспортним засобом.
Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Із роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вбачається, що визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Суд першої інстанції визнав, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №093465 від 30.04.2025 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом та іншими матеріалами у справі.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вказаного відеозапису, який наданий як доказ вини ОСОБА_1 , взагалі не зафіксований факт зупинки транспортного засобу та відповідно факт керування останньою транспортним засобом «OPEL ASCONA 1.9», номерний знак НОМЕР_1 , що є обов'язковою складовою інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
На відеозаписі зафіксований лише факт спілкування ОСОБА_1 із поліцейськими, під час якого остання заперечувала факт керування нею транспортним засобом.
Протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими доказами не може бути достатнім для доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що саме факт керування транспортним засобом є обов'язковою складовою об'єктивної сторони вказаного правопорушення, який не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
При цьому, апеляційний суд не може погодитись і з висновком суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки з оглянутого відеозапису вбачається, що після спілкування з адвокатом ОСОБА_1 погодилась пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Враховуючи, що на момент згоди ОСОБА_1 на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння складання адміністративних матеріалів ще не було розпочато, працівники поліції мали забезпечити ОСОБА_1 проходження медичного огляду та не мали підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 п.1 КУпАП).
За вказаних обставин постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Білогурова О.В. задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя