Провадження № 11-кп/803/123/25 Справа № 219/1953/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників адвокатів ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019050150001481 за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.06.2021 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, венгра за національністю, громадянина України, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, без освіти, раніше судимого: 11.08.2000 року Синельниковським міським судом Дніпропетровської області за ст. 94 КК України до 12 років позбавлення волі, 16.11.2011 звільнений з Єнакіївської ВК №52 Донецької області у зв'язку із відбуттям строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати,-
вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.06.2021 року ОСОБА_9 визнано винним, в тому, що він з 08 до 11 годин, 12 липня 2019 року з метою вчинення крадіжки чужого майна прийшов до домоволодіння будинку АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надалі ОСОБА_9 , впевнившись, що мешканці вказаного будинку відсутні та за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, через хвіртку проник на територію вказаного домоволодіння.
Після цього, ОСОБА_9 пройшов по території домоволодіння, підійшов до входу будинку АДРЕСА_2 , який здійснюється через веранду, де з права від входу веранди зняв штапики з вікна та руками виставив скло, після чого через утворений у віконній рамі отвір проник у житловий будинок.
Потрапивши у будинок, ОСОБА_9 пройшов до зальної кімнати, де знаходилась меблева стінка, де ОСОБА_9 виявив у шухлядах та на полицях срібні й золоті прикраси, та майно що належить господарю будинку ОСОБА_10 та викрав їх, а саме: срібний перстень зі вставкою рубіну, вагою 3 г, 925 проби, вартістю 32 грн. 70 коп.; срібну обручку, вагою 2,5г, 925 проби, вартістю 27 грн. 25 коп.; срібну каблучку з написами «Спаси и сохрани», вагою 3г, 925 проби, вартістю 32 грн. 70 коп.; срібну каблучку зі вставкою білого камінця, вагою 2,5г, 925 проби, вартістю 27 грн. 25 коп.; золоту обручку, вагою 1,5г, 585 проби, вартістю 1015 грн. 29 коп.; дві срібних каблучки з малюнком у вигляді «Джгута», загальною вагою 3г (1,5г/1 шт.), 925 проби кожне, загальною вартістю 32 грн. 70 коп.; позолочену статуетку з зображенням знаку зодіаку «Рак» та вставкою білого камінця, вагою 150г, вартістю 240 грн. 75 коп.; золотий ланцюжок якірного плетіння, вагою 6г, 585 проби, вартістю 4061 грн. 16 коп.; золотий кулон з зображенням знаку зодіаку «Рак», вагою 8г, 585 проби, вартістю 5414 грн. 88 коп.; срібний набір «Краплі неба», який складається зі срібного ланцюжка зі вставкою камінців блакитного кольору, 925 проби, вагою срібла 15г, вартістю 163 грн. 50 коп., срібних сережок зі вставкою камінців блакитного кольору, 925 проби, загальною вагою срібла 3г, загальною вартістю 32 грн. 70 коп.; чоловічий механічний годинник китайського виробництва, вартістю 577 грн. 95 коп.; три магніти з зображенням міст «Святогірськ», «Мюнхен», «Байєр», загальною вартістю 21 грн. 60 коп., а всього майна на загальну суму 11680 грн. 43 коп.
Крім того, ОСОБА_9 викрав: позолочену обручку, вагою 1,5г, жіночий позолочений браслет, два зарядних пристрої до фотоапаратів, калькулятор на батарейках зі скляними клавішами, електричну запальничку в стальному корпусі з логотипом «BMW» з зарядним пристроєм, п'ять пар позолочених дитячих сережок, мобільний телефон марки «Samsung», в корпусі чорного кольору, мобільний телефон марки «Lenovo», в корпусі чорного кольору, мобільний телефон марки «Sony Ericsson» в корпусі жовтого кольору, які для потерпілого матеріальної цінності не становлять.
У подальшому ОСОБА_9 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 11680 грн. 43 коп.
Із вказаним судовим рішенням не погодились захисник адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_9 та захисник адвокат ОСОБА_7 , які подали апеляційні скарги.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогувід 20.05.2025 року відновлено матеріали втраченого кримінального провадження № 12019050150001481 від 13.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_9 просять вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_9 у в'язку з недоведеністю його вини у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
На обґрунтування своїх вимог вказують, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано допустимим доказом показання потерпілого ОСОБА_10 , оскільки останній повідомив про вчинення у нього крадіжки 12 червня 2019 року, тоді як в обвинувальному акті зазначено, що злочин скоєний 12 липня 2019 року. Крім того, в показаннях потерпілого не зазначено про належність йому викрадених жіночих прикрас. Судом не з'ясовано кому саме належать ці прикраси.
Звертає увагу, що судом допитано свідка ОСОБА_11 , який приймав участь у якості понятого при проведені обшуку, однак у протоколі обшуку вказаного понятого не зазначено. Отже, виникає сумнів щодо законності проведення слідчої дії. Судом не надана оцінка допустимості вказаного доказу.
Вказує, що показання свідка ОСОБА_12 також є сумнівними, оскільки спілкування із ОСОБА_9 було швидким, а він запам'ятав обличчя та впізнав на фотознімку. Показання вказаного свідка не є достовірними доказами. Разом з цим, під час слідчої дії впізнання за фотознімками вказаний свідок зазначив інші обставини зустрічі із ОСОБА_9 . На вказані обставини та суперечності суд не звернув увагу.
Разом з цим звертає увагу, що судом визнано неналежним доказом показання свідка ОСОБА_13 , який показав, що ніякого відношення до злочину не має.
Вказує на недопустимість протоколу огляду місця події, оскільки слідчим залучено у якості понятого особу, який є мешканцем будинку де скоєно злочин, яка може мати родинний зв'язок із потерпілим або сама бути потерпілою, в даному випадку її залучення до слідчої дії є порушенням норм КПК України. Понятими залучені особи з одним прізвищем, тому можуть бути членами родини, та можуть підтримувати один одного у свідченнях. Крім того, з протоколу не зрозуміло, яка кількість слідів пальців рук вилучена. Отже, вказаний доказ є недопустимим, а тому і похідні докази, зокрема висновки експерта є також недопустимими.
Звертає увагу на незаконне затримання ОСОБА_9 , погрози, знущання та катування здійснені в приміщенні Бахмутського ВП. Також зазначає про протиправні дії працівників поліції, які примусово увійшли до будинку та розпочали проведення обшуку. Під час обшуку працівниками поліції виявлені речі, які ОСОБА_9 не впізнав, та які раніше у будинку не знаходились. При цьому інші слідчі дії, зокрема відібрання слідів з вилучених речей, поліцейськими не здійснені. За фактом незаконних дій працівників поліції ОСОБА_9 звернувся до прокуратури. Під час проведення обшуку порушено низку прав особи, на що суд не звернув увагу та не надав належної оцінки.
Зауважує, що впізнання за фотознімками проведено з порушенням норм закону, оскільки у протоколі впізнання від 14.01.2020 року на фотознімку №1 наявні якісь цифрові позначки, які не містяться на інших фото, тобто фотознімки відрізняються між собою. В протоколі зазначено, що свідок впізнає особу по обличчю, однак конкретних ознак не наведено. Крім того зазначав, що бачив ОСОБА_9 в капелюсі, а на фотознімках особи без головного убору.
Наголошує, що весь липень ОСОБА_9 не було ні у м.Костянтинівка, ні у м.Бахмут, він мешкали разом із ОСОБА_14 та дітьми у м.Люботин Харківської області, в цей період тяжко хворів брат останньої ОСОБА_15 , в похованні якого приймав участь ОСОБА_9 , цей факт можуть підтвердити ряд свідків. Вказані обставини, факт наявності алібі, не перевірені органом досудового розслідування, на що також не звернув увагу суд першої інстанції.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_9 показав, що ніколи не вчиняв крадіжки майна потерпілого ОСОБА_10 та ніколи не перебував у його будинку.
Зауважує, що свідок ОСОБА_13 , який перебуває у слідчому ізоляторі з 18.06.2020 року, показав, що співробітники поліції його ніколи не допитували, що він ніколи не бачив ОСОБА_9 та не купував у останнього ніяких речей.
Звертає увагу, що свідок ОСОБА_11 також показав, що будь-які речі у ОСОБА_9 не купував та останній не пропонував, чим також змінив показання надані ним під час досудового розслідування.
Вказує, що показання свідків вказують на непричетність ОСОБА_9 до інкримінованого злочину, а показання свідка ОСОБА_12 є неправдивими.
Стверджує, що за твердженням обвинуваченого, статуетку та три магніти, підкинуті працівниками поліції під час проведення обшуку, про що ОСОБА_9 заявив одразу під час проведення слідчої дії. Крім того, перед початком обшуку, працівниками поліції протиправно застосовано сльозогінний газ.
Обвинувачений ОСОБА_9 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення не надходило. У зв'язку із тим, що апеляційним поводом не є погіршення становища обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний перегляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_9 та за участю його захисника адвоката ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги захисника адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 , просив їх задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та зазначив, що вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин кримінального провадження та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції не допущено, а висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
Суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст. ст. 370, 374 КПК України та пред'явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші, врахувавши при цьому позицію сторони захисту та надавши їм відповідну оцінку із викладеним обґрунтуванням.
Так, у вироку суду в обґрунтування висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, наведені показання свідків, протоколи слідчих дій, речові докази, документи та експертні висновки.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_9 та повне заперечення свої участі у інкримінованих діяннях, його винуватість підтверджується низкою належних та допустимих доказів, які обґрунтовано покладені в основу вироку.
Так, судом першої інстанції допитаний свідок ОСОБА_12 пояснив, що приблизно в липні до нього на вулиці біля магазину «Байкер» підійшов чоловік та запитав чи їде з цього місця автобус до м. Костянтинівка, та спитав чи не потрібні йому ювелірні вироби, каблучки, годинник з шкіряним ременем, браслет, проте зазначив занадто високу ціну. В судовому засіданні свідок повідомив, що саме обвинувачений пропонував йому придбати вироби, він впізнав його, також й за голосом.
Вказані показання свідка ОСОБА_12 надані під час судового розгляду, повністю узгоджуються з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2020 року, в ході вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_16 заявив, що впізнає особу під № 4, а саме чоловіка циганської національності, якого він бачив 12.07.2019 року, приблизно о 11-00 годині по 1-му пров. Бірюковському в м. Бахмут Донецької області, біля одноповерхового будинку №19, коли той підходив до нього та запитав: «Котра година?», та пропонував придбати золоті вироби Відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2020 р. на фото під № 4 зображений ОСОБА_9 .
Твердження апеляційної скарги, що впізнання за фотознімками проведено з порушенням норм закону, оскільки у протоколі впізнання від 14.01.2020 року на фотознімку №1 наявні якісь цифрові позначки, які не містяться на інших фото, тобто фотознімки відрізняються між собою не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 228 КПК України особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються.
На думку колегії суддів вказані вимоги закону дотримані, оскільки усі чотири особи на фотознімках в протоколі впізнання від 14.01.2020 року не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі. При цьому наявність на одному фото цифрової позначки, тобто фону, жодним чином не вказує на саму зовнішність особи, скільки свідок впізнавав саме особу, яку бачив, отже звертав увагу на риси, за якими запам'ятав особу та зазначив їх при впізнанні. Крім того, свідок впізнав чоловіка який йому пропонував купити прикраси, який зображений на фото № 4, а спірне фото із цифровими позначками розміщено під № 1.
Щодо відсутності головного убору, то це не впливало на змістовність та точність впізнання, оскільки самому свідку не завадило згадати та впізнати особу, пропонував купити прикраси. Свідок не вказав на таку неточність, як на неможливість здійснити впізнання.
Отже, протягом тривалого часу, з дня зустрічі та пропонування ОСОБА_9 купити золоті прикраси до моменту допиту свідка ОСОБА_12 у суді, останній впевнено заявляв, що саме ОСОБА_9 в липні 2019 року, тобто в період здійснення крадіжки у потерпілого ОСОБА_10 , пропонував купити золоті прикраси, тобто саме таке майно, яке викрадене у потерпілого.
Разом з цим, зазначення різних обставин зустрічі ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі жодним чином не спростовує факт такої зустрічі та пропонування ОСОБА_9 придбати ювелірні вироби. Адже за спливом часу, ОСОБА_12 міг достовірно не пам'ятати саме перше питання незнайомого йому чоловіка, яке для свідка було не цікавим, однак питання про придбання прикра, свідка зацікавило, однак не влаштувала вартість, тому й ОСОБА_12 запам'ятав як вказані обставини так і самого ОСОБА_9 , що підтвердив його впізнанням.
На думку апеляційного суду, показання свідка ОСОБА_12 не викликають жодних сумнівів, є належним та допустимим доказом, якій в сукупності з іншими доказами підтверджує вину ОСОБА_9 .
Крім того, судом першої інстанції допитав потерпілого ОСОБА_10 , який в судовому зсіданні надав показання про те, що 12 червня 2019 року він поїхав з ранку, в цей день ворота закрив, а вхідні двері у двір ні, внутрішні двері взагалі не зачиняв. В обід він повернувся додому та побачив ознаки крадіжки, викликав поліцію, разом із поліцейськими пройшли до дому та він виявив, що зникли сережки, каблучки, кулон срібний, каблучок срібних було дуже багато, вони їх і самі купляли, і діти дарували, годинник, позолочена статуетка «Рак», магніти на холодильник, 3-4 телефони, які були не нові, та які матеріальної цінності для потерпілого не становлять. Крім того була викрадена електронна запальничка, яку потерпілому подарував онук. Проте грошові кошти в сумі 3000 гривень, ніхто не викрав, можливо крадій їх не побачив. Приблизно наприкінці березня 2020 року протягом одного дня співробітники поліції м. Костянтинівка повернули три магніти на холодильник, часи та статуетку «Рак».
Колегія суддів вважає доводи сторони захисту щодо неналежності показань потерпілого такими, що не заслуговують на увагу, оскільки та невідповідність у зазначені дати крадіжки, на яку посилається захисник є несуттєвою, оскільки потерпілий одразу, після виявлення крадіжки повідомив орган поліції та всі відповідні слідчі дії відбувались після такого повідомлення, що поза розумним сумнівом свідчить про те, що таємне викрадення чужого майна відбувалось саме в липні 2019 року. При цьому зазначення потерпілим про вчинення крадіжки у червні 2019 року є людським фактором, оскільки допит у суді відбувався у через тривалий час після події злочину.
Висновком експерта № 627-629 від 05.02.2020 року, встановлена ринкова вартість викрадених речей, які були повернуті потерпілому.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 12.07.2019 року, оглянуто місце мешкання потерплого ОСОБА_10 , виявлено, що речі в кімнаті розборсані по полу. В ході ОМП експертом проводиться обробка порошком кісті поверхні скла, які зняті.
Твердження захисника, що з протоколу не зрозуміло кількість вилучених слідів пальців рук, спростовується самим протоколом, відповідно до якого змістовно зазначено про вилучені сліди та їх упакування, так і висновком експерта № 2/5-42 від 21.02.2020 року, де розмежовано, які сліди придатні для ідентифікації, а які не придатні. Колегія суддів не вбачає підстав вважати вказані докази недопустимими або не повними.
Висновком експерта № 2/5-42 від 21.02.2020 року, відповідно до якого, поміж іншого, слід пальця руки максимальними розмірами 16х24 мм на відрізку липкої стрічки під №1, вилучений 12.07.2019 року при огляді місця події, залишений середнім пальцем лівої руки, відбиток якого є в дактилокарті, заповненій на ім'я гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Слід пальця руки розміром 20х19 мм на відрізку липкої стрічки № 2, вилучений 12.07.2019 року при огляді місця події залишений безіменним пальцем правої руки, відбиток якого є в дактилокарті, заповненій на ім'я гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказаними доказами безсумнівно спростовується версія обвинуваченого ОСОБА_9 , щодо повної його непричетності до крадіжки, оскільки у приміщенні за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_10 , з яким ОСОБА_9 раніше не був знайомий, що не заперечується сторонами, знайдені відбитки плаців саме ОСОБА_9 . Зазначене вказує не перебування ОСОБА_9 у будинку потерпілого та вказані сліди виявлені одразу після здійснення крадіжки 12.07.2019 року. Тим самим не може бути підтверджене й алібі ОСОБА_9 , що він не перебував у місті тривалий час, таку позицію обвинуваченого колегія суддів сприймає як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути від кримінальної відповідальності.
Відповідно до протоколу обшуку від 25.01.2020 року за місцем мешкання ОСОБА_9 , в ході проведення кого виявлено: статуетка з зображенням «Раку» та написом «Рак», механічний годинник, три магніти на холодильник з написами «Святогірськ», «Мюнхен», «Байєр», жіночий браслет, чотири пари сережок, одна сережка з пробою 925, одна сережка зі вставкою камінця зеленого кольору, одна сережка зі вставкою перлини, підвіска з камінцями блакитного кольору, підвіска з камінцями білого кольору.
Заперечення ОСОБА_9 під час обшуку, що виявлені статуетки та магніти йому не належить, є способом захисту, оскільки він розумів, що інших речей викрадених у ОСОБА_10 у нього не виявлено, однак вказані речі носять індивідуальні ознаки, які потерпілий беззаперечно впізнав як свої.
Виявлені та вилучені речі у ОСОБА_9 під час обшуку надані для впізнання потерпілому ОСОБА_10 , так відповідно до протоколу огляду предмету від 25.01.2021 року потерпілий впізнав свої магніти «Святогірськ», «Bayerr», «Munich» та пояснив, що вказані магніти він придбав в 2017-2018 роках. Також ОСОБА_10 впізнав статуетку знаку зодіаку «Рак», статуетку за формою зображення «Раку», яку він придбав 22.07.2017 року в магазині «Артзолото» приблизно за 350 грн. Далі ОСОБА_10 впізнав годинник за формою циферблату, формою ремінця, напису золотого кольору, пошкодженню ремінця у вигляді тріщини в області застібки, який було в нього викрадено. Інші надані предмети потерпілий не впізнав як свої.
Апеляційний суд зауважує, що вказані речі виявлені у ОСОБА_9 , саме під час обшуку його помешкання, потерпілий впізнав як свої, що вказує на вагомий зв'язок ОСОБА_9 із таємним викраденням майна потерпілого. Крім того доводи апеляційної скарги, що судом не встановлена належність викрадених речей саме ОСОБА_10 є неспроможними, оскільки останній є заявником вчинення злочину та відповідно він виявив ряд викрадених у нього речей, також останній зазначив, що одружений, а тому деякими речами може користуватися дружина, однак вони є спільною сумісною власністю, отже належать в тому числі ОСОБА_10 , крім того серед вилучених у ОСОБА_9 речей також є чоловічі речі та потерпілий під час огляду всіх вилучених речей зазначив на ті, які йому або його сім'ї не належать. Дружина ОСОБА_10 не заявляла жодних клопотань про неналежну особу потерплого та не просила її визнати потерпілою. Отже, колегія суддів вважає показання потерпілого достовірними, належними та допустимими, достатніми для твердження про причетність саме ОСОБА_9 , до викрадення майна ОСОБА_10 . Також відсутні сумніви щодо правильності встановлення особи потерпілого.
Твердження апеляційних скарг на протиправність дій працівників поліції під час проведення обшуку перевірена судом апеляційної інстанції та постановою слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_17 від 29.03.2025 року, кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 62023050010005145 від 28.12.2023 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях працівників Бахмутського РВП в Донецькій області або інших співробітників правоохоронних органів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
Колегія суддів зауважує, що впродовж тривалого часу відділом ТУ ДБР проводилось досудове розслідування за фактами викладеними ОСОБА_9 , здійснено ряд слідчих та розшукових дій, зокрема допитані свідки, безпосередньо ОСОБА_9 , витребувані необхідні для досудового розслідування відомості, на підставі аналізу отриманих даних, не встановлено достатніх даних, які б давали підстави для повідомлення працівникам Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області або іншим співробітникам правоохоронних органів про підозру.
Матеріали справи не містять даних про оскарження стороною захисту вказаної постанови. Також стороною захисту не надано відомостей щодо оскарження неправомірних дій працівників поліції, як про це наведено в апеляційній скарзі та результати розгляду такої скарги.
Водночас, колегія суддів вважає неналежним доказом допит свідка ОСОБА_11 , який допитаний судом першої інстанції, оскільки в жодних письмових доказах, які надані стороною обвинувачення не зазначений ОСОБА_11 , як особа яка приймала участь у слідчих діях у якості понятого. При цьому ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначив, що приймав участь у якості понятого під час проведення обшуку у м.Костянтинівка за місцем мешкання ОСОБА_9 , однак відповідно до протоколу обшуку від 25.01.2020 року проведеного слідчим СВ Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_18 , участь у слідчій дії приймали спеціаліст ОСОБА_19 , поняті ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які проставили свої особисті підписи у протоколі (а. п. 86-91). Крім того, свідок зазначив, що події відбувались у лютому, що не узгоджується з матеріалами провадження.
В цій частині доводи сторони захисту підлягають задоволенню, однак виключення з обсягу доказів показання вказаного свідка, жодним чином не спростовує вину ОСОБА_9 у вчинені ним кримінального правопорушення, оскільки поза розумним сумнівом підтверджується сукупністю інших належних та допустимих доказів, які вказають, що саме ОСОБА_9 вчинена крадіжка майна ОСОБА_10 .
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежності показань свідка ОСОБА_13 . На думку колегії суддів вони суперечать іншим дослідженими матеріалам кримінального провадження жодним чином не спростовують наявність вини ОСОБА_9 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки свідок зазначив лише, що саме йому не відома особа ОСОБА_9 та його відношення до кримінального правопорушення, що не може нівелювати причетність останнього до таємного викрадення майна ОСОБА_10 .
В ході перевірки доводів апеляційних скарг, колегія суддів встановила, що оцінивши зазначені у вироку докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні таємного викрадення чужого майна поєднаного з проникненням у житло та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК.
Підстав вважати недопустимими докази у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який його засуджено, апеляційний суд не знаходить, оскільки суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Суд першої інстанції ретельно перевірив версію сторони захисту про неможливість ОСОБА_9 вчинити інкриміноване діяння та обґрунтовано не встановив підстав вважати такі доводи достовірними, оскільки вони спростовуються вагомістю належних та допустимих доказів.
Враховуючи викладене, оцінюючи сукупність досліджених доказів в їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вина ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, а апеляційні доводи про те, що вина обвинуваченого не доведена належними та допустимими доказами, є неспроможними та задоволенню не підлягають.
Будь-яких даних, які б свідчили про необ'єктивність, упередженість органів розслідування або суду під час апеляційного перегляд справи не встановлено.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи обвинуваченого та його захисників адвоката ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_22 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.
Перевіряючи обгрунтованість та законність призначеного покарання ОСОБА_23 , колегія суддів врахвує, відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 207/5011/14-к (провадження № 51-1985км 18).
Отже, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, вимоги ст. ст. 65, 66 КК України, враховуючи спосіб вчинення умисного кримінального правопорушення, беззаперечне усвідомлення обвинуваченим суспільно-небезпечного характеру своїх дій та настання наслідків, особу обвинуваченого, який не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, не одружений, дітей на утриманні не має, раніше судимий, на психоневрологічному та наркологічному обліках не перебуває.
Також судом врахована досудова доповідь відділу Філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області від 16.04.2020 року, відповідно до якої, враховуючи інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції, яким призначено покарання у мінімальній межі санкції статті відповідної частини Кримінального кодексу України, справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга захисників та обвинуваченого є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Апеляційний суд приходить до переконання, що підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги захисника та обвинуваченого необхідно відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 409 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 408, 409, 418, 419, 424, 426 КПК України колегія суддів, -
апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.06.2021 року стосовно ОСОБА_9 , визнаного винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді