про відмову у відкритті касаційного провадження
19 грудня 2025 року
м. Київ
справа №460/11915/25
адміністративне провадження № К/990/53240/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 та ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №460/11915/25 за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У липні 2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимирецької селищної ради, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення позитивних дій направлених на переведення позивача та його сім'ї до списку осіб, які користуються правом на позачергове одержання жилих приміщень відповідно до ухвали Володимирецького районного суду від 16.07.2002, згідно з якою відповідач зобов'язався надати житло позивачу позачергово;
зобов'язати відповідача прийняти рішення про зарахування позивача та його сім'ї до списку осіб, які користуються правом на позачергове одержання жилих приміщень відповідно до ухвали Володимирецького районного суду від 16.07.2002, згідно з якою відповідач зобов'язався надати житло позивачу позачергово;
зобов'язати відповідача внести ОСОБА_1 та його сім'ю до списку осіб, які потребують позачергового отримання житла відповідно до ухвали Володимирецького районного суду від 16.07.2002, згідно з якою відповідач зобов'язався надати житло позивачу позачергово;
зобов'язати відповідача привести у відповідність черговість у списку осіб, що потребують позачергового отримання житла, з урахуванням внесення позивача та його сім'ї до даного списку з часу взятого відповідачем зобов'язання забезпечити позивача житлом позачергово;
стягнути з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн, яку перерахувати до благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Повернись живим", ЄДРПОУ 39696398, призначення платежу, - благодійна допомога військовослужбовцям, рахунок в "Приватбанку" (IBAN) НОМЕР_1 .
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 26.09.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Володимирецької селищної ради, яка полягає у невключенні ОСОБА_1 до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, виконавчого комітету Володимирецької селищної ради на підставі ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002. Зобов'язав Володимирецьку селищну раду включити ОСОБА_1 до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, виконавчого комітету Володимирецької селищної ради на підставі ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
30.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким встановити судовий контроль за виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2025. Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що судом не було вирішено заявлене ним клопотання про встановлення заходів судового контролю за виконанням рішення суду.
Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.10.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 140/11915/25 відмовив.
Не погодившись з наведеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Одночасно у касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2025, залишену без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, якою позивачу відмовлено в ухваленні додаткового рішення за його заявою в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Щодо вимог скаржника про скасування ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2025, залишеної без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, якою позивачу відмовлено в ухваленні додаткового рішення за його заявою в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю, колегія суддів зазначає про таке.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 КАС України й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а саме: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами) 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Виходячи з того, що частина друга статті 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, ухвала суду першої інстанції постановлена судом відповідно до пункту 25 частини першої статті 294 КАС України, а також оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно частини другої статті 328, пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 слід відмовити.
Щодо оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, колегія суддів зазначає про таке.
Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із установленнями обставин справи та оцінкою доказів.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частина друга статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 333, 328 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 та ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №460/11915/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.І. Рибачук