Справа № 600/5251/24-а
Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
19 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення № 03966445-2409-2411-UA73040050000080963 від 04.06.2024 про нарахування податкового зобов'язання в розмірі 13400,00 грн за податковий період 2023 року.
2. В обґрунтування позову позивач вказував, що оскаржуваним податковим повідомлення-рішення йому нараховано податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в розмірі 13400,00 грн.
3. Позивач вважає, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення без урахування цільового призначення належних йому на праві власності нежитлових будівель, помилково не застосувавши у даних обставинах положення норми п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 Податкового кодексу України, згідно з якими не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок об'єкти нерухомості, які вони використовує в господарській діяльності.
4. 13 листопада 2025 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.
5. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 04.06.2024 № 0396445-2409-2411-UA73040050000080963.
6. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
7. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.
8. Апелянт ГУ ДПС у Чернівецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
9. Апелянт зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі норми ст. 266 Податкового кодексу України. Об'єкт нерухомості, який належить позивачу, підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах. Тому прийняте Головним управлінням оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Згідно виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 2009 року веде сільськогосподарську діяльності через засноване ним фермерське господарство "Західагротранс" (код ЄДРПОУ 36619546), в якому він є засновником та керівником фермерського господарства (а.с. 43, 46, 47-50).
11. Вказане фермерське господарство зареєстроване як платник податку на додану вартість та займається наступними видами економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
12. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права та їх обтяжень, у власності позивача перебуває приміщення пекарні та олійні, камінь - ракушняк, літ. А-1, навіс літ. Б, огорожа №-1-2, димова труба загальною площею 400 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1154727873250, номер запису про право власності на нерухоме майно 18694515) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40).
13. Згідно листа Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької від 29.04.2024 № 660, громадянин ОСОБА_1 , в особі керівника фермерське господарство «Західагротранс», здійснює виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію на земельних ділянках та виробничих потужностях наданих та придбаних ним для ведення фермерського господарства згідно закону. ОСОБА_1 використовує належне йому нежитлове приміщення площею 400 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як будівлю, яка відноситься до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» згідно з Держаним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, період використання даного приміщення з 25.01.2017 по даний час (а.с. 54).
14. Згідно довідки виконкому Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 163 від 20.02.2023, фермерське господарство «Західагротранс» користується земельним ділянками в с. Клішківці і Поляна площею: в оренді 209,9858 га (302 паї) (а.с. 51).
15. Відповідно до довідки виконкому Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 164 від 20.02.2023, фермерське господарство «Західагротранс» користується земельними ділянками в с. Санківці загальною площею 536,3770 га (а.с. 52).
16. У позові позивач стверджував, що фермерське господарство «ЗахідАгроТранс» орендує земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції на території Дністровського району Чернівецької області. На підтвердження наведеного, позивач надав до суду наступні докази, а саме: Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 34641635 від 09.03.2015, № 34656817 від 10.03.2015, № 41872788 від 06.08.2015, № 33366674 від 09.02.2015, № 34157716 від 25.02.2015, № 34641930 від 09.03.2015, № 34657684 від 10.03.2015, № 34641582 від 09.03.2015, № 35058528 від 18.03.2015, № 34663006 від 10.03.2015 (а.с. 57-76).
17. 04.06.2024 Головне управління ДПС у Чернівецькій області винесло податкове повідомлення-рішення № 0396445-2409-2411-UA73040050000080963, яким позивачу визначено податкове зобов'язання податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в розмірі 13400,00 грн.
18. Відповідно до даного податкового повідомлення-рішення об'єктом оподаткування є нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 400 кв.м.
19. Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суд з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
20. Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
21. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. За змістом п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
23. Пунктом 8.3 ст. 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
24. Відповідно до п.п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.
25. Згідно із п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається, в тому числі, із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
26. Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами ст. 266 ПК України.
27. Згідно із п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
28. Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
29. Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
30. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
31. Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
32. Згідно із ст. 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
33. За змістом п.п. 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
34. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
35. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
36. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
37. Так, відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
38. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України й підпункт “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
39. Тобто, умовою звільнення подібних об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
40. Встановлена підпунктом “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
41. З аналізу приписів підпункту “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд приходить до висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
42. Стосовно того, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується перша умова для застосування пільги, встановленої п.п. “ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд зазначає наступне.
43. За змістом ст. 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією
44. Згідно ст. 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
45. Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
46. Ця норма містить застереження щодо застосування такого визначення для цілей глави 1 розділу XIV “Спеціальні податкові режими» ПК України. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульований розділом ХІІ “Податок на майно» Кодексу.
47. Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
48. Застереження в п.п. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін “сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
49. Поняття “сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України “Про сільськогосподарський перепис» та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.
50. Як встановлено матеріалами справи, позивач орендує ряд земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
51. Крім того, позивач веде сільськогосподарську діяльності через засноване ним фермерське господарство "Західагротранс" (код ЄДРПОУ 36619546), в якому він є засновником та керівником фермерського господарства.
52. Як зазначалося вище, фермерське господарство займається наступними видами економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
53. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
54. Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
55. Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.
56. Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
57. Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
58. Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.
59. Отже, з урахуванням наведеного, Апеляційний Суд приходить до переконання, що позивач і належне йому фермерське господарство є сільськогосподарськими товаровиробниками.
60. Стосовно того, чи об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пп. “ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, Апеляційний Суд зазначає наступне.
61. Судом встановлено, що позивачу належать на праві приватної власності нежитлове приміщення пекарні та олійні, яке знаходиться за адресою: вул. Головна 115А, с. Клішківці, Дністровський район, Чернівецька область.
62. Згідно листа Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької від 29.04.2024 № 660, громадянин ОСОБА_1 , в особі керівника фермерське господарство «Західагротранс», здійснює виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію на земельних ділянках та виробничих потужностях наданих та придбаних ним для ведення фермерського господарства згідно закону. ОСОБА_1 використовує належне йому нежитлове приміщення площею 400 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як будівлю, яка відноситься до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» згідно з Держаним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, період використання даного приміщення з 25.01.2017 по даний час (а.с. 54).
63. Із змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності видно, що земельна ділянка кадастровим номером 7325083600:05:002:0479, яка знаходиться адресою: вул. Головна 115А, с. Клішківці, Дністровський район, Чернівецька область має цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої діяльності (а.с. 37).
64. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено та введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
65. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
66. Відповідно до цього Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові» (група 127 “Будівлі нежитлові інші» клас 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
67. До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 “Будівлі для тваринництва»; 1271.2 “Будівлі для птахівництва»; 1271.3 “Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 “Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 “Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 “Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 “Будівлі рибного господарства»; 1271.8 “Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
68. Фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.
69. Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об'єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Класифікатором.
70. Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
71. Матеріалами справи підтверджується, що як станом на час винесення відповідачем оскаржуваних рішень, так і на час розгляду даної справи, докази віднесення належного позивачу нерухомого майна до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000 в матеріалах справи відсутні.
72. Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22 зазначив наступне: "Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.
73. Колегія суддів Верховного Суду звертала увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.
74. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
75. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
76. Згідно зі ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
77. Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
78. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
79. Під час розгляду справи по суті апелянт в межах спірних правовідносин не довів, що будівля нерухомості, яка належать позивачу на праві власності, не є будівлею сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання апелянтом як суб'єктом владних повноважень п. 1, 2, 3, 5, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України при прийнятті рішень.
80. Беручи до уваги наведене, Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
81. Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу, Апеляційний Суд зазначає наступне.
82. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
83. Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
84. Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
85. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
86. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
87. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
88. З аналізу наведених правових норм, Апеляційний Суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
89. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16 та від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.
90. Відповідно до змісту вимог про стягнення судових витрат, позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати понесені на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
91. На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 17.04.2024; ордер про надання правничої допомоги від 08.08.2024; акт надання послуг правової допомоги від 08.08.2024 на суму 13000,00 грн; квитанцію № 17/04/24-2 від 08.08.2024 на суму 13000,00 грн.
92. Таким чином, матеріали справи містять докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу.
93. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
94. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
95. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
96. Згідно ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
97. Приписами ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
98. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 2, 3 ст. 30 вищевказаного Закону).
99. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
100. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
101. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
102. Апеляційний Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.
103. Беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, Апеляційний суд вважає, що сума витрат за правову допомогу завищена, так як справа відноситься до категорії нескладних, розгляд проводився в порядку письмового провадження, а тому стягує на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань апелянта, дії та рішення якого визнано судом протиправними. Така сума є обґрунтованою і відповідає виконаній адвокатом роботі.
ІV. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
104. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
105. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
106. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
107. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
108. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення скасувати в частині стягнення витрат за надання правової допомоги.
Прийняти в цієї частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.