Справа № 560/9706/25
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
19 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в червні 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
-визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника у спосіб обчислення основної пенсії (30 % від суми грошового забезпечення годувальника) в розмірі меншому ніж два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника, починаючи з 01 листопада 2024 року, у спосіб обчислення основної пенсії (30 % від суми грошового забезпечення годувальника) з урахуванням двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням індексації встановленої постановою КМУ №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та інших надбавок і доплат до цього розміру основної пенсії з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обчислення основного розміру пенсії ОСОБА_1 в розмірі меншому ніж два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024 з урахуванням основного розміру пенсії - два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та з урахуванням індексації встановленої постановою КМУ №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та інших доплат, підвищень до цього розміру основної пенсії, з урахуванням виплачених сум
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію з 01.11.2024 по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
25.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209).
Згідно пункту 3 абз.2 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Відтак, апелянт вказує, що розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення (1,115) згідно Постанови №209, з урахуванням доплати до мінімального розміру пенсії в разі втрати годувальника відповідно до ст. 37 Закону №2262 з 01.03.2025 складає 4722,00 грн.
Щодо зобов'язання суду першої інстанції здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024 з урахуванням основного розміру пенсії два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», апелянт вказує, що позивачу проведено перерахунок в розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2361,00 х 2361,00 = 4722,00 грн.).
Відтак, апелянт вважає, що зобов'язання суду першої інстанції здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024 з урахуванням основного розміру пенсії два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які втратили працездатність, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Крім того, апелянт зауважує, що судом першої інстанції зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024.
Проте, судом першої інстанції не враховано, що до Хмельницького окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся лише 06.06.2025 (згідно дати позову), що суперечить чинним нормам КАС України.
Відтак, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по втраті годувальника з 01.11.2024 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992.
Пенсія в разі втрати годувальника ОСОБА_1 призначена у розмірі 30% відповідних сум грошового забезпечення годувальника (10972,90 грн).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.05.2025 представника позивача у відповідь на запит повідомлено, що розмір пенсії позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення (1,115) згідно Постанови №209, з урахуванням доплати до мінімального розміру пенсії в разі втрати годувальника відповідно до ст. 37 Закону №2262 з 01.03.2025 склав 4722,00 грн.
Згідно протоколу перерахунку пенсії з 01.03.2025 розмір пенсії позивача склав 4722,00 грн: 3291,87 грн - основний розмір пенсії; 378,57 грн - індексація базового ОСНП 2025, 1051,56 грн - доплата до мінімального розміру пенсії в разі втрати годувальника до 4722,00 грн (2361,00 грн х 2).
Позивач, не погоджуючись з діями пенсійного органу, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 37 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Приписами статті 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Особам із числа військовослужбовців строкової служби, які до призову на строкову військову службу та після звільнення з військової служби не працювали і не перебували на військовій службі за контрактом, та членам їх сімей пенсії встановлюються у мінімальних розмірах, передбачених відповідно статтями 22 і 37 цього Закону.
Пенсії особам з числа військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи вищевикладене, суд вказав, що основний розмір пенсії позивача не може становити менше 2 розмірів прожиткового мінімуму.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню, адже відповідач протиправно обчислив основний розмір пенсії позивача в сумі 3291,87 грн, що є меншим ніж 2 розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (4722,00 грн).
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, у тому числі на службі в органах МВС України, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до ст.36 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Статтею 37 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу, відповідно до ст. 30 Закону №2262-ХІІ незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Статтею 64 Закону №2262-XII передбачено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Порядок проведення індексацій пенсій у 2025 році передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209).
Пунктом 1 Постанови № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Постанови № 209 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Пунктом 3 Постанови № 209 установлено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з 01.11.2024 призначено пенсію по втраті годувальника в розмірі 4722,00 грн.
Згідно протоколу за пенсійною справою позивача, основний розмір пенсії ОСОБА_2 до перерахунку (тобто 01.03.2025) був визначений, виходячи з грошового забезпечення (10972,90 грн) на рівні 30% та складав 3291,87 грн (10972,90 грн х 30% відповідних сум грошового забезпечення) та з урахуванням мінімального розміру пенсії згідно ст. 37 Закону №2262-ХІІ був установлений у розмірі - 4722,00 грн.
Відтак, з моменту призначення позивачу пенсії по втраті годувальника до моменту проведення перерахунку, розмір пенсії позивача становив 4722,00 грн, що відповідає вимогам, визначеним ст. 37 Закону №2262.
В подальшому, з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії позивача, згідно якого основний розмір пенсії позивача 30% грошового забезпечення (10972,90 грн) у розмірі 3291,87 грн, з урахуванням індексації 3670 грн. З урахуванням мінімального розміру пенсії на 1 утриманця -4722,00 грн.:
основний розмір пенсії (10972,90 грн*30%) - 3291,87 грн,
індексація базового ОСНП 2025 (3291,87*0,1150) - 378,57 грн,
доплата до мінімального розміру пенсії - 1051,56 грн.
Підсумок пенсії - 4722,00 грн.
Відтак, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів зазначає, що розмір пенсії позивача як до проведення перерахунку, так і після не змінив свій фактичний розмір, оскільки під час проведення перерахунку пенсії, відповідачем проіндексовано основний розмір пенсії без врахування положень ст. 37 Закону №2262-ХІІ.
В свою черуг, згідно ст. 37 Закону №2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, згідно зі ст. 37 №2262-ХІІ та ст. 42 №1058-IV, пенсія в разі втрати годувальника не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з метою забезпечення її індексації щороку з 1 березня здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Враховуючи, що позивачу пенсія призначена у розмірі 4722,00 грн із дотриманням вимог статті 37 Закону №2262-ХІІ, індексація пенсії за 2025 рік повинна бути проведена шляхом застосування коефіцієнта 1,115 саме до призначеного розміру пенсії, тобто до 4722,00 грн.
Отже, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 з урахуванням основного розміру пенсії - два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та з урахуванням індексації встановленої постановою КМУ №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та інших доплат, підвищень до цього розміру основної пенсії, з урахуванням виплачених сум.
В свою чергу, оскільки судом апеляційної інстанції не здобуто доказів, які б підтверджували факт порушення прав позивача в частині виплати пенсії в належному розмірі, а саме два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону №2262, в період з моменту призначення пенсії (01.11.2024) до проведення перерахунку пенсії (01.03.2025), а позивачем таких до матеріалів справи не надано, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в даній частині адміністративного позову.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є частково необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №Н378558 від 05.06.2025,
Оскільки позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, яка є неподільною, колегія суддів вважає, що стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перерахунку з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 в розмірі меншому ніж два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеної статтею 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 з урахуванням основного розміру пенсії - два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації, встановленої постановою КМУ №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та інших доплат, підвищень, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.