Провадження № 22-ц/803/11311/25 Справа № 758/5125/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
16 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 758/5125/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Феняком О.Р. у м. Дружківка Донецької області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В квітні 2024 року Товариствщ з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 3364246, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн, а позичальник зобов?язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами на умовах та у строки, що визначені кредитним договором.
26 січня 2022 року між ТОВ « Мілоан» та ТОВ « Вердикт капітал» було укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ « Мілоан» відступило «ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3364246 від 02 листопада 2021 року, який укладено між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3364246 від 02 листопада 2021 року.
Внаслідок невиконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту, у останнього перед позивачем ТОВ «Коллект Центр» станом на 08 квітня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 114 000 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 20 000 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 92 000 грн, заборгованість за процентами 0 грн, заборгованість з комісії - 2 000 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3364246 від 02 листопада 2021 року в розмірі 114 000 грн, витрати на сплату судового збору в розмірі 3 028 грн, витрати на правову допомогу в сумі 25 000 грн.
Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 04 листопада 2024 рокупозов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3364246 від 02 листопада 2021 року в сумі 114 000 грн 14 коп.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 3 028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що відповідач кредит не оформлював, кошти за ним не отримував, тому не має нести відповідальність за ним. З приводу заволодіння його мобільним телефоном невідомими особами в день оформлення кредиту відповідач звертався до органів поліції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Хорольського І.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з умов кредитного договору про споживчий кредит № 3364246 від 02 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» взяло на себе зобов'язання з надання позичальнику кредит в сумі 20 000 грн, а позичальник зобов'язаний прийняти кредит та сплатити плату за користування кредитом, а також виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені кредитним договором та правилами кредитування.
Згідно п. 1.3., 1.4. Договору кредит надається строком на 15 днів з 02 листопада 2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом 17 листопада 2021 року.
Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту 2 000 грн, яка нараховується за ставкою 1,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно п. 1.5.2., 1.6. Договору проценти за користування кредитом 3 000 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 1.7. Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Згідно п.2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п.2.3.1.2. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п. 4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст.3, ст.12, п. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1ст. 205 ЦК України.
Зазначені умови договору є публічною пропозицією у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України.
Факт зарахування коштів в розмірі 20 000 грн на картковий рахунок позичальника підтверджений платіжним дорученням 60163079 від 02 листопада 2021 року.
На підставі наведенного вище, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
26 січня 2022 року між ТОВ « Мілоан» та ТОВ « Вердикт капітал» було укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ « Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3364246 від 02 листопада 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ « Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3364246 від 02 листопада 2021 року.
Внаслідок невиконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту, у останнього, за розрахунком позивача ТОВ «Коллект Центр», виникла заборгованість у розмірі 114 000 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 20 000 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 92 000 грн, заборгованість з комісії 2 000 грн.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання, передбачені договором, належним чином не виконав. Неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк, комісією він в односторонньому порядку порушив зобов'язання, що випливають з умов кредитного договору, що є недопустимим.
Докази повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні.
На підставі наведенного вище суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
При застосуванні норм права до спірних правовідносин колегією суддів враховується наступне.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» надало копію договору № 3364246 від 02 листопада 2021 року та довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 , в якій зазначено, що договір про споживчий кредит був підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, вказані документи були сформовані самим ТОВ «Мілоан», а тому не можуть вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації відповідача при укладенні договору.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «Мілоан».
Зазначення у тексті договорів особистих даних відповідача не підтверджує підписання останнім кредитних договорів в електронній формі.
Також, ТОВ «Коллект Центр» не надало суду належних та допустимих доказів надання відповідачеві кредиту за договорами № 3364246 від 02 листопада 2021 року.
В договорі про споживчий кредит відсутні данні щодо відкритого (наявного) карткового рахунку.
Позивач надав копію платіжного доручення від 02 листопада 2021 року на суму 20 000 грн кожне, які підписані посадовою особою ТОВ «Мілоан» з прикладенням печатки товариства.
Разом з тим, копія вказаного платіжного доручення не може вважатися належним доказом надання відповідачеві кредиту на підставі вищевказаних договорів, оскільки воно не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції.
Надана ТОВ «Коллект Центр» копія платіжного доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.
В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1 , разом з тим, позивачем по справі надано суду апеляційної інстанції довідка АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої карта, на яку було зараховано кредитні кошти а договорами № 3364246 від 02 листопада 2021 року, належить ОСОБА_2 , а не відповідачу ОСОБА_1
ТОВ «Коллект Центр» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі договору № 3364246 від 02 листопада 2021 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу.
З частини 2 розділу ІІІ Постанови № 705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням платіжних засобів», зокрема, вбачається, що залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.
Дебетова платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку.
Дебетово-кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку, а якщо їх недостатньо або немає, то за рахунок наданого банком кредиту.
Кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.
Аналогічні норми були встановленіиі урозділу ІІІ Постанови №223 від 30 квітня 2010 року «Про здійснення операцій з використанням платіжних засобів», які були чинні на час підписання Анкети-Заяви та втратили чинність 12 листопада 2014 року.
З аналізу вищевказаного розділу вбачається, що дебетова картка - це різновид банківської платіжної картки, яка призначена для оплати, зокрема, товарів та послуг у тому числі з використанням електронних терміналів, отримання готівки, здійснення інших операцій, доступних у меню банкомата чи установі банку.
Кредитна карта банківська платіжна картка, призначена для здійснення операцій, розрахунки за якими здійснюються виключно за рахунок коштів, наданих банком клієнту в межах встановленого ліміту відповідно до умов кредитного договору.
Кредитна і дебетова картки це дві принципово різні види платіжних інструментів, кожний з який має власні особливості і характеристики.
Основна різниця вказаних видів платіжних карт полягає у джерелі фінансів. Кредитна картка відкривається для використання коштів, наданих банком. Дебетова - для використання особистих коштів.
Даних про те, що картка, на яку здійснено переказ належить відповідачу, матеріали справи не містять.
А відтак, суд першої інстанції помилково вважав доведеним ТОВ «Коллект Центр» проведення ТОВ «Мілоан» ідентифікації відповідача при укладенні договорів та надання йому кредиту за вказаними договорами.
Враховуючи викладене, заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 листопада 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 542 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 листопада 2024 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредитвідмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: