Провадження № 22-ц/803/8566/25 Справа № 199/9126/24 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 21.03.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 3001003041601 згідно якого останній отримав грошові кошти в якості кредиту у сумі 27 299,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 0,01% річних, а розмір комісії за користування кредитом 3%.
18.01.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 300963366701 згідно якого останній отримав грошові кошти в якості кредиту у сумі 23 000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 0,01% річних, а розмір комісії за користування кредитом 3%.
17.01.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 200963378601 згідно якого останній отримав грошові кошти в якості кредиту у сумі 5000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 49% річних, а розмір комісії за користування кредитом 0%.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на 08.11.2024 за: кредитним договором № 3001003041601 від 21.03.2018 року становить 37 961,75 грн. з яких: 27 299,00 грн. - заборгованість по кредиту, 17,29 грн. - заборгованість за відсотками, 10 647,46 грн. - сума заборгованості за комісією;
кредитним договором № 300963366701 від 18.01.2018 року становить 26 661,37 грн. з яких: 19 749,27 грн. - заборгованість по кредиту; 11,49 грн. - заборгованість за відсотками, 6900,61 грн. - заборгованість за комісією; кредитним договором № 200963378601 від 17.01.2018 року становить 2304,52 грн. з яких: 1028,78 грн. - заборгованість по кредиту; 1275,74 грн. - заборгованість за відсотками.
08.05.2021 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «ФІНАКО» укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №1 згідно якого до ТОВ «ФК «ФІНАКО» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1
16.07.2024 між ТОВ «ФК «ФІНАКО» та позивачем ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено Договір факторингу №1, згідно якого до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» заборгованість за кредитним договором № 3001003041601 від 21.03.2018 року у сумі 37 961,75 грн. .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» заборгованість за кредитним договором № 300963366701 від 18.01.2018 року у сумі 26 661,37 грн. (двадцять шість тисяч шістсот одну гривню 37 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» заборгованість за кредитним договором № 200963378601 від 17.01.2018 року у сумі 2304,52 грн. (дві тисячі триста чотири гривні 52 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2423 грн.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» заборгованість за кредитним договором № 3001003041601 від 21.03.2018 року у сумі 37 961,75 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» заборгованість за кредитним договором № 300963366701 від 18.01.2018 року у сумі 26 661,37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» заборгованість за кредитним договором № 200963378601 від 17.01.2018 року у сумі 2304,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2423 грн.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 червня 2025заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 17 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити .
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2018 між АТ «ПУМБ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 3001003041601 згідно якого останній отримав грошові кошти в якості кредиту у сумі 27 299,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 0,01% річних, а розмір комісії за користування кредитом 3%.
18.01.2018 між АТ «ПУМБ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 300963366701 згідно якого останній отримав грошові кошти в якості кредиту у сумі 23 000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 0,01% річних, а розмір комісії за користування кредитом 3%.
17.01.2018 між АТ «ПУМБ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 200963378601 згідно якого останній отримав грошові кошти в якості кредиту у сумі 5000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 49% річних, а розмір комісії за користування кредитом 0%.
08.05.2021 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «ФІНАКО» укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №1 згідно якого до ТОВ «ФК «ФІНАКО» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1
16.07.2024 між ТОВ «ФК «ФІНАКО» та позивачем ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено Договір факторингу №1, згідно якого до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на 08.11.2024 за: кредитним договором № 3001003041601 від 21.03.2018 року становить 37 961,75 грн. з яких: 27 299,00 грн. - заборгованість по кредиту, 17,29 грн. - заборгованість за відсотками, 10 647,46 грн. - сума заборгованості за комісією; кредитним договором № 300963366701 від 18.01.2018 року становить 26 661,37 грн. з яких: 19 749,27 грн. - заборгованість по кредиту; 11,49 грн. - заборгованість за відсотками, 6900,61 грн. - заборгованість за комісією; кредитним договором № 200963378601 від 17.01.2018 року становить 2304,52 грн. з яких: 1028,78 грн. - заборгованість по кредиту; 1275,74 грн. - заборгованість за відсотками.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.
Колегія суддів погоджується із цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов'язковим є з'ясування обставин щодо виникнення зобов'язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
Позовні вимоги щодо стягнення процентів Товариство обґрунтовувало наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитними договорами №300963366701 від 18.01.2018року, №200963378601 від17.01.2018року та №3001003041601 від21.03.2018року, в яких умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його розпис.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Смарт Пей» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Водночас, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах.
В Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб від 21.03.2018року, яка містить підпис відповідача, зазначено базовий розмір процентів 0,01 % річних.
В Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб від 18.01.2018року, яка містить підпис відповідача, зазначено базовий розмір процентів 0,01% річних.
В Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб від 17.01.2018року, яка містить підпис відповідача, зазначено базовий розмір процентів 49% річних.
Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Заявах про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб, що особисто підписані відповідачкою.
Підписанням Заяв про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.
Зміст зобов'язання в наведеному Заявах про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Заяв позичальнику, наданого Товариством розрахунку та банківської виписки дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальником з умовами договору щодо розміру процентів за кредитними договорами; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин були складені Заяви про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб від 21.03.2018року, 17.01.2018 та від 17.01.2018року, та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.
Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором.
Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Смарт Пей», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачем кредитних договорів, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірними кредитами.
Однак такі доводи є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020року у справі № 760/7792/14-ц.
Судом встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов'язаннях та їх розмір станом на 08.11.2024 року підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку, що свідчить про те, що судом досліджувались первинні документи.
Крім того, судом було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.
Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.
Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договорами, що підтверджує факт укладення кредитних договорів між сторонами.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «ФК «Смарт Пей», не довів відсутність заборгованості.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставними.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтерес.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Аналіз викладених вище норм вказує, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що моментом перебігу позовної давності за вказаними кредитними договорами є момент, коли позивач міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а тому перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_2 .
Колегією суддів встановлено, що останній самостійний платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 було здійснено 18.04.2018 року по кредитному договору №300963366701від 18.01.2018року та 11.05.2020року по кредитному договору № 200963378601 від 17.01.2018року, що підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості та виписками по рахунку.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022року у справі № 679/1136/21.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020року № 211 з 12 березня 2020року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023року.
Також «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у березні 2022року було доповнено 19 пунктом відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, строк на подачу позовної заяви Товариством не порушено з огляду на карантинні обмеження та обмеження, введені державою у зв'язку із воєнним станом.
З приводу комісії за обслуговування кредиту, яку відповідач вважав незаконною в силу вимог частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін в 2017році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування», тобто саме з цього часу законодавець залишив за банком можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.
Зокрема 10 червня 2017року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023року у справі № 204/224/21.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст. 8, ч.1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитних договорів умов про необхідність сплати відповідачем комісії за користування кредитом, а також подальше стягнення нарахованої комісії позивачем з відповідача, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
А тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для такого стягнення.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх заперечень.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 грудня 2025року.
Судді: