Провадження № 11-кп/803/2785/25 Справа № 183/7067/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 від 09 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 22022040000000250, про продовження строків тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, працюючого гільотінщиком на ЦКС «Трубний завод», розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 110 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_5
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строків тримання під вартою, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, а тому враховуючи, що санкція інкримінованих статей передбачає довготривале позбавлення волі, ризик переховування обвинуваченого з метою уникнення від кримінальної відповідальності є триваючим та не зменшився.
Крім того, з огляду на суспільний інтерес інкримінованих злочинів та дані про особу ОСОБА_6 , ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вагомими та триваючим. В обґрунтування існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню, прокурор зазначає, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 може знищити обліковий запис в YouTube на якому зафіксовані відеозаписи із фактами про вчинення інкримінованих злочинів.
Звертає увагу на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, який підтримав та просив задовольнити своє клопотання, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання обґрунтованості клопотання прокурора щодо необхідності продовжити обвинуваченому строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів у відповідності до ст. 178 КПК України, враховує ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких, вчинених під час дії військового стану проти основ національної безпеки України, суворість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні цих злочинів, що в сукупності дає підстави вважати, що останні усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, в разі визнання винуватим, останній може переховуватися від суду.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При цьому, враховується громадська позиція ОСОБА_6 , яка спрямована на підтримку збройної агресії проти України, у зв'язку з чим ризик переховування і на окупованих територіях також існує.
Оцінюючи вищевказані обставини, також приймається до уваги практика ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, враховується, що обвинувачений перебуваючи на свободі може продовжити протиправну діяльність та вчинити аналогічні злочини.
Про вагомість зазначених ризиків свідчить також не тільки тяжкість скоєних злочинів, також їх характер, так як обвинуваченому інкримінується вчинення протиправних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, обороноздатності України, а тому самі по собі такі дії ОСОБА_6 свідчить про відсутність громадської позиції, підтримки української державності та схильність до протиправної поведінки.
Крім того, ОСОБА_6 хоча раніше не судимий, однак інкриміновані злочини вчинені проти основ національної безпеки, які мають значний суспільний інтересі, окрім того останній міцних соціальних зв'язків та утриманців не має, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів у попередженні заявлених ризиків.
Враховується, що ОСОБА_6 будучи професійним військовим та маючи спеціальну підготовку, перебуваючи на свободі може продовжити протиправну діяльність, а також знищити обліковий запис в YouTube на якому зафіксовані відеозаписи із фактами про вчинення інкримінованих злочинів.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
З огляду на вищевикладене, вказані ризики не зменшилися та не є нівельованими.
Враховується, що кримінальне провадження №22022040000000250, щодо ОСОБА_6 перебуває на стадії повторного апеляційного розгляду, при цьому судовий розгляд, ще не закінчено, у зв'язку з чим колегія суддів звертає увагу, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, тому доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою є обґрунтованими, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Приймаються до уваги приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно яких під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховується, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні медичні дані про те, що ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватись в умовах установи попереднього ув'язнення.
Звертається увага, що тривалість попереднього тримання обвинуваченого під вартою зумовлена, складністю справи, кількістю проведених слідчих та розшукових дій, а також необхідністю дослідження доказів та допиту усіх учасників процесу, а тому належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 зумовлена своєчасним застосування запобіжного заходу, у зв'язку з чим ствердження захисту про те, що більш м'який запобіжний захід забезпечить своєчасне виконання покладених на обвинуваченого обов'язків ґрунтується на припущеннях.
Керуючись ст. ст. 401, 403, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора ОСОБА_5 від 09 грудня 2025 року про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою до 60 днів, а саме до 13 лютого 2026 року включно, без визначення застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4