Провадження № 22-ц/803/5161/25 Справа № 199/197/25 Суддя у 1-й інстанції - КОШЛЯ А. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови, -
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 09.10.1998 року уклала шлюб з ОСОБА_2 . Факт укладання шлюбу підтверджується також свідоцтвом про одруження № НОМЕР_1 видане 09.10.1998 року .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1585 від 13.05.2024 року.
24.06.2024 року на підставі заяви позивачки Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 381/2024.
22.11.2024 року подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , але постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.11.2024 року державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонська Т.О. постановила відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії, що належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Зазначає, що відповідачем безпідставно прийнято постанову від 22.11.2024 року, зазначені в постанові обставини не відповідають дійсності.
Враховуючи зазначене, просила суд визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонської Тетяни Олександрівни від 22.11.2024 року про відмову у вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ресенчук Олена Юріївна, до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.
Скасовано постанову державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонської Тетяни Олександрівни від 22.11.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з Шостої дніпровської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
ОСОБА_1 09.10.1998 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_1 видане 09.10.1998 року. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження № НОМЕР_3 ).
Згідно довідки від 20.03.2024 року № 1239-5003175214 позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпро, на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , актовий запис № 1585 від 13.05.2024 року.
З долучених до справи відомостей, таких як довідка ВПО від 01.04.2024 року № 1239-5003205227 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Горлівка, Донецької області, місце реєстрації: АДРЕСА_2 (аналогічна з місцем реєстрації позивача), фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (як і в позивача). Аналогічні відомості щодо місця реєстрації та взяття на облік як ВПО містяться і у довідці сина позивача - ОСОБА_3 , 23.10.2009 року, уродженця м. Горлівка.
25.11.2016 року на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 .
Як вказує позивач, після смерті чоловіка, 24.06.2024 року 24.06.2024 року позивачка звернулася до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, в якій було заведено спадкову справу № 381/2024 та 22.11.2024 року подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка.
Зазначає, що при звернення до нотаріальної контори надала єдиний правовстановлюючий документ на спадкове майно - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.11.2024 року державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонська Т.О. постановила відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії, що належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , у зв'язку із тим, що не встановлено коло спадкоємців померлого та вчинення такої дії буде суперечити законодавству України.
Мотиви постанови зводяться до того, що вся територія Горлівського району Донецької області є тимчасово окупованою територію рф. Відповідно органи реєстрації місця проживання України не здійснюють свої повноваження. Спадкоємцем не надано довідку органу реєстрації місця проживання. У зв'язку з чим не вбачається можливим встановити коли можливих спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та є такими, що спадщину прийняли.
Водночас як вказує позивач спадкодавець не перебував на обліку в жодному з органів Пенсійного фонду України і пенсію не отримував. Щодо проживання на момент смерті, то як вказано позивачем зі спадкодавцем проживала вона та їх син, адреси місця реєстрації та фактичного проживання збігають.
Вказана твердження відповідачем не спростоване.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання в оскаржуваній постанові на неможливість встановлення кола можливих спадкоємців (без наявності інформації щодо подання заяви про прийняття спадщини іншими спадкоємцями) є передчасним та необґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах справи докази, такі як довідки ВПО із зазначенням спільного місця реєстрації на території, яка наданий час тимчасово окупована рф, місця фактичного проживання яке також збігається, не безпідставно доводить обставину, на яку посилається позивач щодо спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що також безпідставним є посилання на неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії, оскільки вказане питання не ініціювалось позивачем та може свідчити про технічну помилку при виготовлені оскаржуваної постанови (так як мотиви прийняття такого рішення відповідачем у справі не наведено, та не спростовано доводи позивача про неподання заява з такими вимогами).
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками першої інстанції.
Мотиви, якими керується апеляційний суд
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.
Статтями 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.
Статтями 42, 46 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальні дії вчиняються, зокрема, в день подачі всіх необхідних документів. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктами 4.14, 4.16, 4.19, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.
Нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (постанова Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 511/1875/21.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що всі обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Всі ці документи мають доказове значення для вирішення справи.
Однак, суд першої інстанції ухвалив рішення без дослідження документів, наявних у спадковій справі, відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення без огляду та дослідження спадкової справи не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025 року витребувано у державного нотаріуса Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Гайворонської Тетяни Олександрівни належним чином завірену копію спадкової справи №381/2024 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, дослідивши копію спадкової справи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 09.10.1998 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_1 видане 09.10.1998 року. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження № НОМЕР_3 ).
Згідно довідки від 20.03.2024 року № 1239-5003175214 позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпро, на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , актовий запис № 1585 від 13.05.2024 року.
З долучених до справи відомостей, таких як довідка ВПО від 01.04.2024 року № 1239-5003205227 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Горлівка, Донецької області, місце реєстрації: АДРЕСА_2 (аналогічна з місцем реєстрації позивача), фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (як і в позивача). Аналогічні відомості щодо місця реєстрації та взяття на облік як ВПО містяться і у довідці сина позивача - ОСОБА_3 , 23.10.2009 року, уродженця м. Горлівка.
25.11.2016 року на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 .
Зі спадкової справи вбачається, що Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою 24 червня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини за законом, заведено спадкову справу № 381/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання якого на дату смерті зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
22 листопада 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії, після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, спростовуються доводи позивачки, що нею не подавалася заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії, після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що вказане питання, тобто заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії, не ініціювалось позивачем та може свідчити про технічну помилку при виготовлені оскаржуваної постанови є помилковими, оскільки позивачкою була подано заява з такими вимогами, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Інших заяв про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не містить, що не позбавляє позивачку звернутися до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлого.
Крім того, встановлено, що згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 (зі змінами), вся територія Горлівського району Донецької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Відповідно органи реєстрації місця проживання України не здійснюють свої повноваження.
Надана довідка ВПО № 1239-5003205227 від 01 квітня 2024 року щодо зазначення фактичного місця проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 та попереднього місця реєстрації спадкодавця не є документом, який підтверджує зареєстроване їх місце проживання/перебування, з огляду на наступне.
Так, 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Проте, 09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 579 Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, якою внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».
Отже, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, надані Позивачкою довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване їх місце проживання/перебування, оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік та не містить інформації щодо інших зареєстрованих осіб за цією адресою, що має значення для встановлення кола спадкоємців в розрізі статті 1268 Цивільного кодексу України.
Зазначену інформацію, встановлення якої має значення для захисту інших осіб, які можуть мати право на спадщину, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» може надати лише відповідний орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання особи. У зв'язку з цим не вбачається можливим встановити коло можливих спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та є такими, що спадщину прийняли.
Вчинення нотаріальної дії буде суперечити законодавству України, оскільки може порушити права спадкоємців, які спадщину прийняли шляхом сумісного проживання зі спадкодавцем та мають право на отримання свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонської Тетяни Олександрівни від 22.11.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії, що належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
Колегія суддів роз'яснює позивачці її право звернутися до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлого та у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.
За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,5 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області - задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 1816,5 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Повний текст постанови складено “17»грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: