Провадження № 22-ц/803/10887/25 Справа № 212/11271/25 Суддя у 1-й інстанції - КОЗЛОВ Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
16 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - держава Україна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника позивача адвоката Чернікова Дениса Юрійовича на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 жовтня 2025 року, яке ухвалено суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -
У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чернікова Д.Ю. звернувся із позовом до держави Україна про стягнення матеріальної шкоди в розмірі недоплаченої заробітної плати.
Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 06 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна про стягнення матеріальної шкоди в розмірі недоплаченої заробітної плати. Роз'яснено право позивача звернутися із даним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвала мотивована тим, що даний спір є публічно-правовим, оскільки стосується проходження позивачем військової служби.
Не погодившись із даною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що розгляд даної справи має проводитися в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що адміністративний суд відмовив йому у відкритті провадження за поданим ним адміністративним позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Стельмах І.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.
Від представника Військової частини НОМЕР_1 Жмайло О.В. до апеляційного суду надійшла заява, в якій заявник просить розглянути справу за наявними у справі документами за відсутності представника Військової частини НОМЕР_1
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Стельмаха І.В. який підтримав відзив та просив залишити ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 жовтня 2025 року без змін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд першої інстанції встановив, що вказані позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна про стягнення матеріальної шкоди, в розмірі недоплаченої заробітної плати позивача як військовослужбовця є такими, що пов'язані зі звільненням позивача з публічної служби.
Колегія суддів констатує, що вказаний спір, наявність якого обґрунтовано позивачем у вказаному позові, за своєю правовою природою є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14-ц (провадження № 14-202цс18), та у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 640/3452/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, у позові позивач зазначав, що звертався з цим позовом і до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, проте останній відмовив йому у відкритті провадження у справі згідно з ухвалою від 22 вересня 2025 року, яка мотивована тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що і Велика Палата Верховного Суду у справі № 640/3452/19, що з огляду на висновок про наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цього спору вказана відмова у відкритті провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за аналогічними вимогами позивача поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у п. 1 ст. 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine»), заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади, крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції: рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України, натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України; рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого ст. 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами; рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства.
Тому Велика Палата Верховного Суду виснувала, що непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. Тому з огляду на наведену вище аргументацію дійшла висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства.
При цьому, вищенаведені висновки не були враховані Покровським районним судом м. Кривого Рогу при постановленні ухвали від 06 жовтня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з направленням справи до того ж суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Чернікова Дениса Юрійовича задовольнити.
Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 жовтня 2025 року скасувати, повернути справу до того ж суду першої інстанції для вирішення питання в порядку ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді