17 грудня 2025 р. Справа № 440/13684/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 13.10.25 по справі № 440/13684/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області доплатити пенсію в розмірі 8579,65 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі №440/13684/25 відмовлено у відкритті провадження у справі № 440/13684/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження через те, що позовні вимоги ОСОБА_1 вже були розглянуті у іншій справі № 440/6900/25, оскільки хоча такі вимоги і дійсно були розглянуті, однак у їх задоволенні - відмовлено.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Повідомив, що сума в розмірі 8579,65 грн є частиною заборгованості по рішенню Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року по справі № 440/9673/24 за період липень 2024 року - листопад 2024 року, яка вже включена у розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ФП69088 за дорученням №Д ФП69088/13, а тому при задоволенні позову виникне подвоєння виплати такої суми, що є необґрунтованим.
Позивач надав до суду апеляційної інстанції заперечення, в яких повідомив, що всі наведені пенсійним органом доводи є брехнею, що не базується на жодних доказах.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 440/6900/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/6900/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з наступними позовними вимогами (справа №440/6900/25):
- визнати дії чиновників Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити пенсію в розмірі 8579,65 грн;
- притягнути до відповідальності чиновників, винних у протиправних діях (можливо це допоможе зупинити судову епідемію десятків тисяч аналогічних справ та зекономить кошти).
З огляду на зміст позовних вимог, учасників справи та предмет позову, судом зроблено висновок про те, що у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду є справа № 440/6900/25 з аналогічними позовними вимогами (щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області доплатити пенсію в розмірі 8579,65 грн) як і у справі, що переглядається, у зв'язку із чим вважав наявними підстави для відмови у відкритті провадження відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Тобто, постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: набрали законної сили постанова чи ухвала суду у такій самій справі; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав та за участі тих самих сторін.
Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає відмову у відкритті провадження у справі.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18, від 13.07.2020 року у справі № 620/3960/19.
Колегія суддів зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
У постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
У цьому провадженні спірним є питання наявності в межах двох справ № 440/13684/25 та № 440/6900/25 одночасної сукупності вказаних вище умов для відмови у відкритті провадження у справі, яка переглядається.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 у межах справи № 440/6900/25 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати дії чиновників Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити пенсію в розмірі 8579,65 грн;
- притягнути до відповідальності чиновників, винних у протиправних діях (можливо це допоможе зупинити судову епідемію десятків тисяч аналогічних справ та зекономить кошти).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 440/6900/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2025 з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2025 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 01.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" з урахуванням фактично проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишено без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 440/6900/25 - залишено без змін.
Вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили з дати її прийняття - 03.10.2025.
Колегією суддів встановлено, що у справі № 440/6900/25 сторонами були ОСОБА_1 (позивач) та ГУ ПФУ в Полтавській області (відповідач).
Предметом позову, серед іншого, була доплата пенсії у розмірі 8579,65 грн.
Підставами позову позивачем було зазначено, зокрема, протиправні дії чиновників ГУ ПФУ, які виявились у недоплаті позивачу пенсії у сумі 8579,65 грн.
При цьому, у межах розгляду даної справи (440/13684/25) сторонами у справі також є ОСОБА_1 (позивач) та ГУ ПФУ в Полтавській області (відповідач).
Предметом позову визначено доплату пенсії у розмірі 8579,65 грн.
Підставами позову позивачем зазначено шахрайські дії чиновників ГУ ПФУ, які полягають у недоплаті позивачу пенсії у розмірі 8579,65 грн.
Таким чином, обставини, на які посилається в межах даної справи, фактично є ідентичними тим, яким вже надавалась оцінка судами в межах справи № 440/6900/25.
Отже, спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих саме підстав, що і у справі № 440/6900/25.
При цьому, колегія суддів вважає за доречне зауважити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Суд апеляційної інстанції враховує, що фактично позивач, шляхом подання нового позову до суду із оскарженням одних і тих самих дій пенсійного органу жодним чином не змінює предмет та підстави позову, так як не вважаються зміною підстав позову, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміни посилань на норми матеріального чи процесуального права або наведення іншого праворозуміння таких норм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 620/5901/20.
Також, слід зазначити, що незгода позивача із висновками суду першої та апеляційної інстанції є підставою для оскарження таких рішень у касаційному порядку, а не для повторного звернення до суду із тотожним позовом.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на день звернення до суду із позовом у даній справі було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв'язку із чим існували підстави для відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 440/13684/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій